Ребет Дарія Омелянівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ребет Дарія)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дарія Ребет
Дарія Ребет
OUN-B-01.svg 4-й Голова ОУНЗ OUN-r Flag 1941.svg
1979 — червень 1991
Попередник Богдан Кордюк
Наступник Анатоль Камінський
Народилася 26 лютого 1913(1913-02-26)
Кіцмань, Герцогство Буковина, Австро-Угорська імперія
Померла 5 січня 1992(1992-01-05) (78 років)
Мюнхен, Німеччина
Похована
Відома як політична діячка
Країна Російська імперія і СРСР
Освіта Люблінський католицький університет
Політична партія Організація українських націоналістів
У шлюбі з Ребет Лев
Надгробок подружжя Ребетів на полі почесних поховань Личаківського цвинтару у Львові

Да́рія Ре́бет (дівоче прізвище: Цісик, псевдо ОУН: Вільшинська; *26 лютого 1913, Кіцмань, Герцогство Буковина—†5 січня 1992, Мюнхен) — визначна політична і громадська діячка, публіцистка, за фахом правник. Голова Проводу ОУНЗ (1979–1991). Дружина Лева Ребета.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Народилася Дарія Ребет у священничій родині: її батько Омелян Цісик — він походив із села Малий Ключів на Коломийщині, народився 18 березня 1887 p. у священничій родині. Германіст і україніст, автор книги «Політичні твори Шевченка»; мати Олена (Леся) Федорович — донька священника, який у ІІ-ій половині XIX ст. належав до «пробудителів Буковини». Дарія Ребет навчалася на юридичних факультетах Львівського та Люблінського університетів; здобула науковий ступінь магістра права.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

На початку 30-х належала до молодіжної структури ОУН у Стрию, очолювала жіночі групи Стрийської окружної екзекутиви ОУН в Стрийській окрузі (19331934). 19341938 — член Крайової екзекутиви ОУН на Західно Українських Землях, відповідала за зв'язки з керівництвом українських націоналістів, що перебувало в еміграції. За участь в українському націоналістичному русі кілька разів заарештовувалась польською поліцією, відбувала піврічне ув'язнення в тюрмі (1939). З квітня 1941 р. перестає бути членом ОУН, стає членом ОУНР. Під час німецької окупації налагоджувала роботу підпільних осередків ОУНР. У серпні 1943 взяла участь у роботі 3-го Надзвичайного Великого збору ОУНР.

З вересня входила до складу ініціативного комітету, який підготував проведення Першого великого збору Української Головної визвольної ради (УГВР) (11-15.07.1944). Була обрана членом І-ї Президії УГВР, брала участь у розробці програмних документів УГВР. У повоєнний час жила в еміграції у ФРН. Після розколу ОУНР у грудні 1956 р. приєдналася до ОУНЗ і була обрана до складу її Політичної ради. З 1979 очолювала діяльність Політичної ради ОУНЗ і перебувала на цій посаді до червня 1991 року.

Участь у жіночому русі[ред. | ред. код]

Відзначилася активністю у розбудові жіночого руху в еміграці. 15-16.12.1945, Авсбурґ — Перший З'їзд українського жіноцтва в Німеччині. До Головної Управи було обрано Дарію Ребет. Із 1946 року, з моменту заснування журналу ОУЖ «Громадянка» була його дописувачем. 29-30.03.1947, Ашаффенбурґ — ІІ З'їзд ОУЖ, що його референткою обрано Дарію Ребет. При її співпраці створено міжнародну Лігу Жінок в екзилі, в якій крім українок об'єдналися представництва жінок-емігранток різних національностей. Постійним секретарем Ліги була Дарія Ребет.

Журналістська діяльність[ред. | ред. код]

Дарія Ребет співпрацювала з багатьма українськими періодичними виданнями в еміграції, була членом редколегій часописів «Сучасна Україна», «Сучасність» та «Український самостійник», видала збірку статей про Об'єднання Українських Жінок у Німеччині (1980), автор статей, присвячених ідеології ОУН, її програмним постулатам та історії, українському визвольному рухові.

Смерть і пам'ять[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка Дарії Ребет-Цісик.

Померла Дарія Ребет 5 січня 1992 року в Мюнхені, де й була похована.

30 жовтня 2010 року останки Дарії Ребет та її чоловіка Лева Ребета урочисто були перепоховані у Львові на Личаківському цвинтарі. Це перепоховання було приурочене до 92-ї річниці проголошення ЗУНР.[2]

19 березня 2017 року у Стрию урочисто відкрили і освятили меморіальну дошку Дарії Ребет-Цісик[3].

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Попередник
Богдан Кордюк
OUN-B-01.svg 4-й Голова Проводу ОУНз
1979 — червень 1991
OUN-B-01.svg Наступник
Анатоль Камінський