Самійло Богданович-Зарудний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Самійло Богданович-Зарудний
Громадянство
(підданство)
Гетьманщина
Діяльність Генеральний суддя

Самі́йло Богданóвич-Зару́дний (? ——?) — військовий і державний діяч доби Гетьманщини, сподвижник гетьмана Богдана Хмельницького, генеральний суддя Війська Запорозького (з 1654). Вів переговори в 1650 році у Варшаві, був на чолі козацького посольства до Московського царства (1652), до Османської імперії (1653) і в 1654 знову до Московського царства.

Життєпис[ред. | ред. код]

До визвольної боротьби — реєстровий козак; був товаришем козацької корогви королівської армії. У 1648 році під Корсунем приєднався до повстанського війська. Виконував важливі дипломатичні доручення від гетьмана. У квітні 1650 вів переговори з урядом Речі Посполитої у Варшаві; у квітні та березні 1654 очолював посольство до Москви, а в червні 1653 — до Османської імперії. Разом із Павлом Тетерою працював над виробленням договору між Україною та Московським царством. Підтримував політику гетьмана Івана Виговського (учасник складення Гадяцького пакту 1658 року). З обранням на гетьмана Юрія Хмельницького перейшов до нього, схилив його до сюзу з Річчю Посполитою і Кримським ханством. За участі Богдановича-Зарудного був створений текст Слободищенської угоди 1660 року. У 1664 перебував на боці Павла Тетері й поляків у виступах проти гетьмана Лівобережної України Івана Брюховецького та Московського царства. Після листопаду 1664 року у джерелах не згадується.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Коваленко Сергій. Богданович-Зарудний Самійло / Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. Том 1. — Київ: Видавництво «Стікс», 2007.
  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Коваленко Сергій. Останній чин великого Гетьмана. — Київ: Видавництво «Стікс», 2010
  • Микола Щудря. Богданович-Зарудний Самійло./Лицарі булави. — Київ: Видавництво «Велес», 2008

Посилання[ред. | ред. код]