Антон Жданович

Антон Жданович
Народження	невідомо місце народження невідоме
Смерть	після 1660 місце смерті невідоме
Національність	русин-українець
Країна	Річ Посполита → Гетьманщина → Річ Посполита
Приналежність	Річ Посполита → Гетьманщина → Річ Посполита
Звання	Полковник
Командування	Чигиринський полк Переяславський полк Білоцерківський полк Київський полк
Війни / битви	Хмельниччина  • Берестецька битва  • Оборона Києва  • Похід 1657 року Війна Польщі та Московії за українські землі  • Штурм Могилева

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жданович.

Анто́н Мики́тович Ждано́вич (невідомо — після 1660, невідомо) — український козацький військовий і державний діяч, полководець, дипломат, близький соратник Богдана Хмельницького, полковник київський (1649–1650, 1651–1653, 1655–1656) та чигиринський (1656–1658), генеральний суддя (1656), наказний гетьман Київського, Переяславського та Білоцерківського полків (1656–1657), посол до Османської імперії (1650, 1651), Речі Посполитої (1653) та Московського царства (1654).

Біографія

Антон Жданович народився у шляхетській родині на Київщині. Вважається, що його рід гербу Ястшембець походив від роду князів Довспрунгів зі Жмуді.

Відомо, що Жданович замолоду пристав до реєстрового козацтва, а незадовго до початку національно-визвольної війни українського народу обійняв посаду сотника Чигиринського полку.

З початком Хмельниччини він одразу ж перейшов на бік повстанців та вже 1649 року став київським полковником, увійшовши до когорти козацької старшини, однак уже за рік поступився посадою Михайлові Крисі, натомість почав виконувати важливі дипломатичні доручення. У майбутньому двічі очолював посольства до Османської імперії та по одному разу — до Речі Посполитої і Московії.

1651 року Жданович повернуся до керівництва Київським полком, командував бойовими діями на півночі Гетьманщини, а в липні обороняв Київ від військ Януша Радзивілла, однак невдало.

1653 року новим київським полковником став Василь Дворецький, однак за два роки Жданович укотре повернувся на стару посаду, продовжував очолювати рідний полк до 1656 року, коли був призначений генеральним суддею та водночас командиром Чигиринського полку.

Того ж року на виконання умов Раднотського договору він, перебуваючи у статусі наказного гетьмана, на чолі 20-тисячного війська, до складу якого ввійшли козаки Київського, Білоцерківського та Переяславського полків, вирушив у похід до Польщі. На початку 1657 року Жданович зустрівся із Юрієм ІІ Ракоці біля Стрия і разом вони розпочали рух на Сян, а звідти — на Ланьцут, Тарнів, Бохню, допоки не вдалося захопити сам Краків. Впали Люблін, Берестя та інші великі міста. Найвищою точкою успіху стало взяття Варшави, яке відбулося в середині літа. Здавалося, що із Річчю Посполитою покінчено назавжди. Однак після падіння її столиці козаки та семигородці повернули на схід і в липні зустрілися під Магеровом зі шляхетською армією. Попри попередні успіхи на полі бою, Жданович та Юрій ІІ Ракоці зазнали поразки. Наказний гетьман вирішив залишити союзника наодинці з ворогом і самовільно повернувся до Гетьманщини. Богдан Хмельницький, дізнавшись про це, видав наказ на старту всього керівництва бунтівного корпусу. Лише навдивовижу вчасна для останніх смерть гетьмана порятувала їх від кари.

На Чигиринській раді Жданович підтримав кандидатуру Івана Виговського та надалі був прихильником його політичного курсу.

При новому гетьмані продовжив очолювати дипломатичні місії до Варшави, брав участь у переговорах щодо підписання Гадяцького договору. Коли ж у результаті повстання Богуна Виговський зрікся булави, колишній полковник разом із ним відбув до Польщі.

Останній раз ім'я Антона Ждановича згадувалося 1660 року. Відповідно до наявної інформації, він брав участь у штурмі Могилева на боці Коронного війська та потрапив у московський полон. Подальша доля невідома.

Вшанування пам'яті

У Києві наявна вулиця Антіна Ждановича.

Джерела

• Гурбик А. О. Жданович Антон Микитович [Архівовано 25 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 142. — ISBN 966-00-0610-1.
• Степанков В. С. Жданович Антін ― С. 151 [Архівовано 3 лютого 2017 у Wayback Machine.] / Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
• Гурбик А. О. Антон Жданович — С. 121-140 / Полководці Війська Запорозького: Історичні портрети [Архівовано 29 грудня 2019 у Wayback Machine.] // Інститут історії України НАН України, Науково-дослідний інститут козацтва. Редкол.: В. Смолій (відп. ред.) та ін. К. : Видавничий дім «КМ Academia», 1998. Кн. 1. 400 с. ISBN 966-518-011-8
• Коваленко С. Жданович Антін // Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. — Київ : Стікс, 2008. — Т. 2. — 480 с. — ISBN 978-966-96849-1-2.
• Коваленко С. Останній чин великого Гетьмана: історичний нарис / С. С. Коваленко; художник-оформлювач К. І. Суліма. — Київ : Стікс, 2010. — Т. 2. — 360 с. — («Події та звершення») — ISBN 978-966-240-101-1.
• Кривошея В. Козацька еліта Гетьманщини. — Київ : ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2008. — 452 с. — ISBN 978-966-02-4850.
• Сергійчук В. Жданович Антон // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т / Л. В. Губерський (голова) та ін. — Київ : Знання України, 2004. — Т. 1. — 760 с. — ISBN 966-316-039-X.

Посилання

• Жданович Антон Микитович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.161-162