Матвій Гладкий

Матвій Гладкий
Народження	невідомо
Смерть	травень 1652 Корсунь, Корсунський полк, Гетьманщина
Поховання	Успенський собор
Національність	русин-українець
Країна	Річ Посполита → Гетьманщина
Приналежність	Річ Посполита → Гетьманщина
Звання	Полковник
Командування	Миргородський полк Стаєцька полкова сотня
Війни / битви	Хмельниччина  • Корсунська битва  • Пилявецька битва  • Облога Замостя  • Облога Збаража  • Берестецька битва
Діти	Гнат Гладкий-Козаченко Григорій Гладкий

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гладкий.

Матві́й Іва́нович Гладки́й (невідомо — травень 1652, Корсунь, Гетьманщина) — український козацький військовий і політичний діяч, дипломат, успішний полководець, активний учасник Хмельниччини, полковник миргородський (1649–1652), зачинатель і керівник антипольського повстання 1652 року, придушеного Дем'яном Лисовцем. Страчений за наказом Богдана Хмельницького.

Біографія

Точні дата та місце народження Матвія Гладкого залишаються невідомими донині. Це ж стосується і його походження.

Відомо, що Гладкий став реєстровим козаком ще задовго до Хмельниччини, адже вже з 1638 року очолював Стаєцьку сотню Канівського полку, що говорить про його авторитет серед братчиків.

Коли почалася національно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького, перейшов на бік козаків, брав участь у Корсунській та Пилявецькій битвах, де проявив неабияку хоробрість. Літом 1648 року Гладкий командував веденням бойових дій на землях Білорусі, де зміг досягнути успіхів у боротьбі проти литовського війська. Восени разом із Максимом Кривоносом відзначився при облозі Замостя.

1649 року очолив миргородський полк, змінивши Григорія Лісницького, і брав участь в облозі Збаража, а під час Зборівської битви його підлеглі змогли захопити сам Зборів, змусивши поляків відступити з вигідних позицій та фактично вирішивши долю протистояння. Того ж року вів переговори з московським послом Унковським.

1651 року Гладкий брав участь у Берестецькій битві. Коли Хмельницький вирушив навздогін за кримськими татарами, воліючи повернути їх на поле бою, миргородський полковник очолив делегацію до поляків і в майбутньому став одним із тих, кому козацьке військо завдячувало порятунком від повного знищення.

Згодом був одним із підписантів Білоцерківського договору. Останній забороняв Коронному війську нападати на землі як усієїГетьманщини, так і, зокрема, Миргородського полку, однак поляки проігнорували свої зобов'язання, порушили перемир'я та перетнули кордон. Збурений Гладкий підняв повстання проти ляхів, яке згодом поширилося на все Лівобережжя та почало загрожувати владі самого Богдана Хмельницького. Для придушення виступу були направлені війська Дем'яна Лисовця, які перемогли заколотників та влаштували розправу над полоненими.

Під час влаштованої польсько-української Корсунської комісії Хмельницький, на думку Михайла Грушевського, використав повстання як привід для знищення Матвія Гладкого, котрий набув великого авторитету серед козацтва та розглядався як потенційний кандидат на посаду гетьмана Війська Запорозького. Літопис Самовидця містить про ці події наступні свідчення:

«…у Вишневеччині в Липовом учинили задор жолніре и там на самое Воскресеніе людей вирубали, у Миргородском полку и там з собою не згодилися, на що любо учинили инквізицію Хмелницкій гетман. Але видячи попудливость жолнірскую, инним промислом промишлял, бо на жаданне жолнірское полковника миргородского Гладкого казал стратити. Толко ж тая причина болшая: же он ишол од Берестечка з войском, Гладкый гетманом отзивался, и так на оного причини Хмелницкій шукал; а же тая причина стала о завод з жолнірами, казал оного стратити.»

Сучасний вигляд Успенського собору в Миргороді, місця поховання Гладкого.

Крім того, як зазначає Володимир Кривошея з посиланням на працю Володимира Голобуцького, стосунки Хмельницького та Гладкого не склалися від самого початку:

«…Полковники де Матвей Гладкой и Нечай, и Кривонос (син Максима за В. Голобуцьким), хотя с Хмельницким… едят вместе, а мысль не одну имеют, называют Хмельницкого ляхом похлебцею.»

За наказом Хмельницького Матвія Гладкого на початку травня 1652 року було розстріляно. Похований колишній полковник у церкві, фундатором котрої він був за життя.

Вшанування пам'яті

У місті Миргород іменем полковника названо провулок.

Нащадки

• Гнат Матвійович Гладкий-Козаченко — військовий товариш та обиватель канівський, чоловік Пелагеї Іванівни Лизогуб, доньки Івана Кіндратовича Лизогуба.
• Григорій Матвійович Гладкий — миргородський полковник (1669–1670, 1676).
• Йосип Михайлович Гладкий — кошовий отаман Задунайської Січі (1827–1828), наказний отаман Азовського козацького війська (1832–1851), генерал-майор Російської імператорської армії.
• Віталій Дмитрович Гладкий — український прозаїк, засновник премії імені Михайла Старицького за найкращий історичний роман чи повість. Лауреат премії імені Володимира Короленка.

Див. також

• Лук'ян Мозиря
• Адам Хмелецький

Посилання

• В. В. Кривошея. Козацька еліта Гетьманщини. Київ: ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України, 2008. — 452 с.ISBN 978966024850
• Довідник з історії України [Архівовано 9 травня 2009 у Wayback Machine.]

Джерела

• Дзира Я. І. Гладкий Матвій [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 112. — ISBN 966-00-0405-2.
• Кривошея В. В. «Генеалогія українського козацтва. Канівський полк». — К.: ВД «Стилос», 2006.— С. 121
• Коваленко Сергій. Гладкий Матвій Іванович//Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. Том 2. — Київ: Видавництво «Стікс», 2008.