Охматівська битва (1655)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Охматівська битва
Хмельниччина
Дата: 19 січня22 січня 1655
Місце: село Охматів, Черкаська область
Результат: Перемога козаків і росіян
Сторони
Herb Viyska Zaporozkogo (Alex K).svg Військо Запорозьке
Herb Moskovia-1 (Alex K).svg Московське царство
Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow.svg Річ Посполита
Gerae-tamga.png Кримське ханство
Командувачі
Alex K Chmelnitskyi.svg Богдан Хмельницький
Alex K Bohun.svg Іван Богун
POL COA Ogończyk.svg Мартин Пушкар
Василь Шереметьєв
Василій Бутурлін
POL Pilawa COA.svg Потоцький Станіслав Ревера
Alex K Predslav Lyancskoronskyi.svg Станіслав Лянцкоронський
Herb Ponińskich mały.PNG Стефан Чарнецький
Мегмет Ґірай
Військові сили
70.000 козаків
20.000 московсього війська
50.000 коронного війська
30.000 кримських татар
Втрати
15.000
з них 9.000 московських вояків
близько 15.000

Охма́тівська би́тва (Дрижипільська битва) — битва під Охматовим (тепер село Жашківського району Черкаської області) 19 — 22 січня (29 січня — 1 лютого) 1655 року між військами Речі Посполитої і Кримського ханства з одного боку та Військом Запорозьким і військом Московського царства з іншого.

Передумови[ред.ред. код]

27 жовтня 1654 року 50-тисячне військо Речі Посполитої на чолі з коронним гетьманом Станіславом Потоцьким вирушило на Поділля та Брацлавщину. Тоді ж молодий кримський хан Мегмет-Ґірей запропонував Богданові Хмельницькому відновити військовий союз, розірваний після Переяславської угоди: «Відкиньте від себе Москву, а з нами будьте у приязні». Проте Хмельницький відмовився, і Мегмет-Ґірей уклав угоду з польським королем. 8 грудня шляхетське військо Речі Посполитої з'єдналося біля Брацлава з 30-тисячною татарською кіннотою, а 10 (20 січня) вони оточили Умань, яку обороняв полк Івана Богуна разом з місцевими жителями. Щоб укріпити місто і зробити фортечні вали неприступними ворогові, Богун звелів облити їх водою і перетворити на крижані гори.

У ці дні до ставки Хмельницького під Білою Церквою підійшла союзна 20-тисячна московська армія на чолі з Василем Шереметєвим і Василем Бутурліним та разом із 70-тисячним козацьким військом одразу виступила до Умані. Військо мало 50 — 60 гармат. Попереду йшов Полтавський полк під командуванням полковника Мартина Пушкаря. Дізнавшись про це, поляки з татарами відступили від Умані й оточили загін Пушкаря, який зайняв оборону в невеликій фортеці Охматові, а в вечері у п'ятницю 19 січня (29 січня) 1655 року, за чверть милі від Охматова супротивники зійшлися у долині річки Багви.

Битва[ред.ред. код]

Битва на лютому морозі тривала цілу ніч. Солдати коронного війська під командуванням коронного обозного Стефана Чарнецького прорвалися до московського табору і в рукопашному бою захопили там 20 гармат і 300 бочок пороху. Московські стрільці стали кидати зброю та хоругви і здаватися, однак були відбиті козаками. За словами очевидця-шляхтича, «трупом жолнірським козаки отаборились, бо не тилко вдень, а й уночи билися рукопаш», тобто спорудили укріплення з возів та тіл загиблих і три дні оборонялися без води та вогню. У неділю козаки запропонували переговори і домовилися з татарами про нейтралітет. У вирішальний момент Богун з козацькими загонами непомітно вийшов з Умані і вдарив в тил польсько-шляхетського війська. Татари, переконавшись у безрезультатності облоги табору, спішно залишили поле битви й почали грабувати українські села. 22 січня весь табір, не порушуючи замкнутості своїх рядів, пробився через ворожі застави до Охматова і після впертої битви визволив загін Пушкаря, що перебував у фортеці.

Обидві сторони втратили убитими по 15 тисяч вояків, зокрема у московській армії загинуло 9 тисяч. Виснажені супротивники до весни припинили бойові дії. Весь край був геть сплюндрований військами.

У козацькій традиції за рівниною у двох верстах від Охматова між річками Багвою та Буртами закріпилася назва «Дрижиполе» або «Дрижипіль», так як поле бою дрижало від холоду і вогню.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]