Михайло Кричевський

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кричевський.

Михайло Кричевський
Народження	невідомо
Смерть	24 липня (3 серпня) 1649 Лоєв, Смоленське воєводство, Річ Посполита
Національність	русин-українець
Країна	Річ Посполита → Гетьманщина
Приналежність	Річ Посполита → Гетьманщина
Звання	Полковник Ротмістр
Командування	Київський полк Чигиринський реєстровий полк
Війни / битви	Охматівська битва Хмельниччина  • Жовтоводівська битва  • Корсунська битва  • Битва під Костянтиновом  • Битва під Пилявцями  • Облога Замостя  • Битва під Лоєвом
Рід	Кричевські

Миха́йло Криче́вський, ім'я при народженні — Станісла́в Криче́вський (Кречо́вський) гербу власного (невідомо — 24 липня (3 серпня) 1649, Лоєв, Річ Посполита) — український козацький військовий і політичний діяч, сподвижник і близький друг гетьмана Богдана Хмельницького, один із лідерів національно-визвольної війни українського народу, полковник київський (1648–1649). До початку Хмельниччини протягом певного часу служив у Коронному війську, а також обіймав посаду чигиринського полковника (1643–1648) реєстрового козацтва Речі Посполитої.

Короткий життєпис

Станіслав Кричевський народився в шляхетській католицькій сім'ї у Берестейському воєводстві Великого князівства Литовського. Родина мала руське походження, але полонізувалася на межі XVI—XVII століть.

Кричевському вдалося здобути хорошу освіту. Він вільно володів польською, німецькою, французькою та латинською мовами. По завершенню навчання, як і багато інших дрібних шляхтичів, обрав кар'єру військового, адже для нього це був чи не єдиний спосіб пробитися до верхівки.

Достеменно відомо, що він вступив до Коронного війська. Відзначився під час війни Речі Посполитої зі Швецією та навіть очолив гусарський полк, здобувши звання ротмістра. Завдяки своїм непересічним вмінням, хоробрості та хорошому знанню військової справи був улюбленцем Станіслава Конєцпольського.

Через певний час після завершення польсько-шведської війни Кричевський вступив до реєстрового козацтва. Тут йому також вдалося проявити себе з якнайкращої сторони, завдяки чому вже 1643 року він обійняв престижну посаду очільника Чигиринського реєстрового полку. Про популярність Кричевського серед козаків говорить і той факт, що він незмінно залишався на ній протягом наступних п'яти років. 1647 року став кумом Богдана Хмельницького. Коли ж останнього заарештували, доклав руку до його звільнення та допоміг з утечею на Запорожжя.

З початком Хмельниччини приєднався до повстанців і прийняв православ'я, хрестившись під іменем Михайло. Брав участь у Жовтоводівській битві та потрапив у полон під Корсунем, звідки був викуплений. Богдан Хмельницький, будучи добре поінформованим про полководські таланти Кричевського, довірив йому очолити Київський полк. Надалі останній просто блискуче проявив себе у битві під Костянтиновом, де зміг примусити до відступу самого Ярему Вишневецького, разом із гетьманом воював під Пилявцями, хоробро бився під Замостям тощо.

Весною 1649 року Богдан Хмельницький, ведучи війська на Збараж, дізнався про армію Януша Радзивілла, яка прямувала з Білорусі та мала наступати на Київ. Відтак гетьман довірив полковникові Кричевському очолити багатотисячний козацький корпус, який повинен був зупинити наступ литовців.

8 липня за старим стилем Кричевський прибув до Чорнобиля, за шість днів переправився через Прип'ять. Спершу він вирішив зайняти позиції біля містечка Холмеч і втримувати оборону. Однак невдовзі, отримавши від розвідки дані про ворожі війська, зрозумів, що не має вдосталь сил, щоб перемогти Януша Радзивілла у прямому зіткненні. Саме тому полковник прийняв рішення покинути вже зайняті позиції, здійснити обхідний маневр та вдарити в тил литовській армії біля Лоєва з метою завдати їй настільки важких втрат, щоб продовження походу на Київ стало неможливим. Попри явну авантюрність такого кроку, задумане частково вдалося втілити в життя. Атака козацького авангарду стала повною несподіванкою для Радзивілла. Проте останній усе ж зумів організувати оборону та розбив передові загони військ Кричевського. Натомість частини Степана Подобайла почали переправлятися через Дніпро на допомогу побратимам із великим запізненням, через що були контратаковані, скинуті в ріку та стали легкими мішенями. Чернігівський полк Мартина Небаби, попри те, що володів доволі сильною артилерією, зазнав неочікуваного обстрілу та відступив.

Коли наступного дня під Лоєв прибув сам Кричевський, розгром був очевидний. Він розташував свій табір неподалік литовського та ринувся у бій, під час якого козаки були оточені та приречені на розгром. Битва тривала до самої ночі. Лише ввечері Радзивілл припинив штурмувати козацький табір. Вночі козакам вдалося непомітно покинути поле бою та відступити.

Сам же Михайло Кричевський отримав важке поранення й відмовився йти з рештою козаків, вважаючи себе винним у поразці. Жовніри взяли його в полон. За однією версією, він відмовився від їжі, води та лікарської допомоги, від чого й помер, за іншою — загинув попри допомогу медиків.

Однак дії Кричевського всеодно мали значний успіх. Війська Радзивілла були настільки змучені боєм, що припинили наступ на Київ. Їхній план провалився. Сам же коронний гетьман був настільки вражений самопожертвою Кричевського, що наказав насипати йому найвищу могилу серед усіх загиблих під Лоєвом, а своєму придворному художнику — намалювати посмертний портрет полковника.

У літературі

• Михайло Кричевський є головним героєм історичного роману Панаса Феденка «Гетьманів кум»;
• Михайло Кричевський є персонажем роману Генрика Сенкевича «Вогнем і мечем»;
• «Полковник Кричевський»  — повість Андрія Чайковського.

Вшанування пам'яті

На честь Михайла Кричевського у Львові названо вулицю, а у Чигирині — провулок.

Див. також

• Лукаш Єльський

Джерела та література

• Кривошея В. В. Козацька старшина Гетьманщини. Чигиринський полк // Гілея: науковий вісник: Збірник наукових праць, вип. 35. — К.: Всеукраїнська громадська організація Українська академія наук, 2010.
• Степанков В. С. Кричевський Станіслав-Михайло // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 400. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• Степанков В. С. Михайло (Станіслав) Кричевський // Полководці Війська Запорозького: Історичні портрети. — К., 1998. — Т. 1. — С. 181.
• Чайковський А. Твори у восьми томах. — Львів : ВФ «Червона калина», 1992. — Т. 1: Полковник Кричевський. — 288 с. — ISBN 57707-0699-6-4.
• Феденко П. Гетьманів кум / В. Щербак (упорядник, автор передмови). — Київ : Наукова думка, 1995. — С. 18—183. — ISBN 5-319-01072-9.
• Majewski W. Krzyczewski (Krzeczowski) Stanisław (Michał), (zm. 1649) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — T. XV/4., zeszyt 67. — S. 553—554. (пол.)

Посилання

• Кричевський Михайло-Станіслав // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 769-770. — 1000 екз.