Середівка (Згурівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Середівка
Герб Середівки.jpg
Герб
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Згурівський район
Рада/громада Середівська сільська рада
Код КОАТУУ 3221985501
Облікова картка Середівка 
Основні дані
Засноване 1733[1]
Населення 704
Площа 3,161 км²
Густота населення 222,71 осіб/км²
Поштовий індекс 07610
Телефонний код +380 4570
Географічні дані
Географічні координати 50°35′05″ пн. ш. 31°51′43″ сх. д. / 50.58472° пн. ш. 31.86194° сх. д. / 50.58472; 31.86194Координати: 50°35′05″ пн. ш. 31°51′43″ сх. д. / 50.58472° пн. ш. 31.86194° сх. д. / 50.58472; 31.86194
Середня висота
над рівнем моря
140 м
Водойми р. Перевід
Відстань до
обласного центру
110 км
Місцева влада
Адреса ради 07610, Київська обл., Згурівський р-н, с. Середівка, вул. Перемоги, 20; тел. 5-36-31[2]
Сільський голова Бондаренко Володимир Федосійович[2]
Карта
Середівка. Карта розташування: Україна
Середівка
Середівка
Середівка. Карта розташування: Київська область
Середівка
Середівка

Середі́вка — село в Україні у Згурівському районі, Київської області. Орган місцевого самоврядування — Середівська сільська рада, якій підпорядковані села Середівка та Олексіївка.[2] Населення становить 704 особи (на 1 січня 2012 року).

Назва[ред. | ред. код]

Середівка, за переказами, виросла з хутора Середівський.

Історія[ред. | ред. код]

Середівська сільрада Прилуцького району створена 1930 року, віднесено до Згурівського району 1935 року, Яготинського району — 1963, повернуто до Згурівського району в 1986 році.

У першій половині XVIII століття на чумацькому шляху з Ніжина на Переяслав на притоці Мийка поселився козак Басанської сотні Середа і заснував хутір Середівський. Наприкінці XVIII століття хутором управляв граф Кирило Розумовський. На хуторі проживало 197 жителів, було тридцять сім хат, що належали посполитим, різночинним, козацьким підсусідкам та підсусідкам владики.

Після смерті Розумовського 1803 року хутір перейшов до його сина, занепав і на початку XIX століття став власністю князя Васильчикова. Він збудував тут економію, спорудив фільварки в Олекині (колишній хутір між Середівкою та Олександринівкою), де знаходилися кінні та овечі заводи. Були викопані ставки в хуторі Великій Олексіївці та в Куті — так звані «мийки» для миття овець перед стриженням. Центральна економія мала винокурню, а поруч з нею — відгодівельний пункт для волів. Землі Васильчикова простяглися від села Миколаївки на 12 км до села Петрівки. Наприкінці XIX століття княгиня Лівен поруч з хутором Велика Олексіївка збудувала фільварки і заснувала село Мала Олексіївка населене в 1908 році селянами з різних сіл на місці знищених фільварків.

1881 року в Середівці мешкало 1388 осіб, а у 1908 році — 2271. До 1917 року в Середівці був один помішик, один священнослужитель, 20 заможних селян, 100 середняків, а решту населення складали незаможники. Тому, коли наприкінці січня 1918 року в Прилуках був організований Краснощоком загін Червоної армії, до нього влилися і добровольці із Середівки. Вони брали активну участь у боротьбі з німцями та денікінцями. У квітні 1920 року в Середівці створено комітет незаможних селян. Після революції Середівка, Мала і Велика Олексіївка входили до колишнього КСП імені газети «Сільські вісті». Було розподілено землю між безземельними та малоземельними селянами, велася боротьба з бандитизмом. У 1925 році з незаможників та середняків утворено садовий кооператив, на площі 7 га посаджено сад, що 1930 року було передано сільськогосподарській артілі. У 1930 році в селі організовано колгосп «Жовтень» і завершено примусову колективізацію.

Жителі Середівки, які були репресовані і реабілітовані: Кобенко Горпина (Гордина) Романівна (нар. 1895), Бурлака [Бурлука] Олександр Трохимович (нар. 1896), Вдовенко Михайло Іларіонович (нар. 1888), Пархоменко Влас Тимофійович, Петренко Семен Олексійович, Стукало Іван Григорович, Сухенко Гаврило Іванович, Хоменко Григорій Дмитрович, Шипко Дмитро Харитонович.

Голодомор 1932-1933 років на хуторі Велика Олексіївка пережили лише 9 осіб. Хутір в середині минулого століття повністю занепав. 1941 року розпочалася німецько-радянська війна, усіх чоловіків було мобілізовано до лав РСЧА. Село було окуповане німецькими військами, молодь погнали на примусові роботи до Німеччини. На часі німецької окупації селу завдано великих збитків: знищено багато будівель, забрано худобу, коней, свиней, птицю тощо. За допомогу радянським партизанам, участь у діверсійних актах проти окупаційної влади німцями були розтріляні місцеві мешканці І. Марійко, П. Герасюк, О. Стукало, І. Лук'яненко, Р. Міхно. З фронтів німецько-радянської війни додому не повернулося 215 середівців та олексіївців. Серед тих, хто повернувся з тої війни, слід відзначити, Героя Радянського Союзу гвардії лейтенанта Григорія Литвиненка, а також О. Шипка, Л. Товмаша, С. Шипка, П. Волковського, П. Бігуна, Я. Стукала та багатьох інших.

У 1972 році радгосп «Жовтень» та колгосп «Зоря комунізму» об'єднано в одне господарство. Наприкінці 1985 року колгосп «Зоря комунізму» розділено на два колгоспи — імені Ленінського комсомолу (село Аркадіївка) та імені газети «Сільські вісті» (села Середівка і Мала Олексіївка). Після аварії на Чорнобильській АЕС в Середівці збудовано 150 будинків садибного типу для переселенців з Чорнобильської зони відчуження — мешканців села Бобер Поліського району. Нині в селі працює середня школа, ФАП, 4 магазини, їдальня, здійснено газифікацію, заасфальтовано вулиці. Функціонують ТОВ «Наташа-Агро» та СТОВ «Богдан», які спеціалізуються на вирощуванні зернових культур, цукрового буряку, займаються тваринництвом.

Персоналії[ред. | ред. код]

Народилися
Мешкали, працювали

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ВРУ
  2. а б в Середівська сільська рада. rada.info. Процитовано 16 червня 2019. 
  3. Проценко Владимир Николаевич (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]