Стівен Кінг: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Скасування редагування № 19512848 користувача 176.108.106.24 (обговорення)
Рядок 5: Рядок 5:
| Фото = Stephen King, Comicon.jpg
| Фото = Stephen King, Comicon.jpg
| Ширина =
| Ширина =
| Підпис = f
| Підпис =
| Ім'я при народженні =
| Ім'я при народженні =
| Псевдоніми = Річард Бахман<br />Джон Свіфен
| Псевдоніми = Річард Бахман<br />Джон Свіфен

Версія за 10:56, 11 січня 2017

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кінг.
Стівен Едвін Кінг
Stephen Edwin King
Ім'я при народженні англ. Stephen Edwin King[1]
Псевдонім Річард Бахман
Джон Свіфен
Народився 21 вересня 1947(1947-09-21) (76 років)
США Портленд, Мен
Громадянство США США
Національність Американець
Місце проживання Портленд
Банґор
Форт-Вейн
Стратфорд
Діяльність Прозаїк
Сценарист
Актор
Режисер
Alma mater Лісабонська середня школаd (1966)[2], Університет Мену (1971), Hampden Academyd і Lisbon Falls High Schoold
Заклад Hampden Academyd[2]
Мова творів Англійська
Роки активності 1959 —дотепер
Жанр Наукова фантастика
Містика
Трилер
Жахи
Фентезі
Драма
Magnum opus «Темна Вежа»
Членство Rock Bottom Remainders і Writers Guild of America, Eastd
Партія Демократична партія США
Конфесія Методизм
Батько Donald Edwin Kingd[3]
Мати Nellie Pillsburyd[3]
У шлюбі з Табіта Кінг
Діти Наомі Кінг
Джозеф Гілстром Кінг
Оуен Кінг
Автограф
Нагороди

Національна книжкова преміяd (2003)

Премія Едгара Алана По (2007)

Велика премія уявного (1997)

Премія Брема Стокера (2003)

Премія Брема Стокера (2000)

Премія Брема Стокера (2011)

Премія Брема Стокера за найкращий романd (2006)

Премія Брема Стокера за найкращу документальну літературуd (2000)

Премія Брема Стокера за найкращий романd (2008)

Премія Брема Стокера за найкращий романd (1996)

 Національна медаль мистецтв

Премія Едгара Алана По (2015)

Премія Едгара Алана По (2016)

Велика премія уявного (2002)

Премія О. Генріd (1996)

Премія Ширлі Джексон за збірку одного автораd (2015)

Нагорода «Вибір Goodreads»d (2019)

Премія «Г'юго» за найкращу книгу про фантастикуd (1982)

Нагорода гросмейстера Всесвітньої конвенції жахівd

Shirley Jackson Awardd

Hammett Prized

Сайт: Офіційний сайт письменника
CMNS: Стівен Кінг у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Сті́вен Е́двін Кі́нг (англ. Stephen Edwin King; нар. 21 вересня 1947, Портленд, Мен, США) — американський письменник, автор більш ніж 200 творів, серед яких понад 50 книг-бестселерів у стилях жахи (англ. horror), фентезі, трилер, містика. Також писав під псевдонімом Річард Бахман (англ. Richard Bachman). Було продано більш ніж 350 млн копій його романів та збірок оповідань. На основі його історій знято низку фільмів, а також намальовані комікси. Нагороджений медаллю «За особливий внесок в американську літературу». 2003 року Національний фонд книг нагородив його медаллю за видатний внесок в американську літературу. Також отримував нагороди за внесок у літературу протягом всієї кар'єри, такі як премії «За внесок у світове Фентезі» (2004), був нагороджений Канадської асоціацією книгопродавців (2007) і званням Гросмейстра від Американських письменників містиків (2007).

Життєпис

Ранні роки

Був єдиною дитиною своїх батьків, які усиновили його брата Девіда за два роки до народження Стівена. У 1949 році батько вийшов по цигарки і не повернувся.[5].

Стівен зростав у бідності, писати почав у сім років, здобув певний досвід роботи журналістом. Після закінчення навчання в коледжі (Lisbon Falls High School) замислювався над тим, чи не піти йому на війну у В'єтнам. Але військові забракували Кінга через велику кількість хвороб. В 1965 в журналі «Комікс ревю» (Comics Review) було опубліковано його оповідання «I Was A Teenager Grave Robber».

Прихід слави

З 1966 до 1970 він навчався в Університеті Мену (University of Maine) в Ороно.

2 січня 1971 р. Стівен Кінг одружився з Табітою Спрюс, з якою познайомився ще в університеті. Того ж року він почав викладати у Хемденській академії, отримуючи $6 400 на рік.

Його дружина фактично зліпила свого чоловіка з його таланту та власної амбітності й наполегливості. Скромний вчитель англійської мови, який до того ж підробляв роботою у пральні, одного разу викинув у кошик для сміття три сторінки списаного тексту. Табіта прочитала зачин (із нього потім постав один із найкращих романів Кінга — «Керрі») і змусила чоловіка дописати книжку. А в березні 1973 року роман придбало видавництво «Даблдей», тоді він отримав 2,5 тис. доларів, що навіть для тих часів було невеликою сумою. Проте з часом за продажі авторських прав роман приніс Кінгу близько 400 тисяч доларів, половина з яких відійшла видавництву. З цієї книги і починається слава Кінга.

Проблеми з алкоголем

Невдовзі після виходу першої книги письменник з родиною перебирається на південь штату Мен до хворої матері. В цей же час починає роботу над книгою «Друге пришестя», що пізніше була перейменована як «Доля Єрусалиму» і перед самим виходом була остаточно названа як «Доля Салему» (англ. Salem’s Lot — опублікована в 1975 році). Мати Кінга помирає до виходу книги в 1974 році від раку матки. Крім того прихід слави, грошей спричинили у письменника проблеми з алкоголем. На ступінь його алкогольної залежності вказує той факт, що при виголошенні прощальної промови на похороні своєї матері він був п'яний[6].

З 1974 до початку 1990-х Кінг безпробудно пиячив і вживав наркотики. Водночас він також писав книги. На початку 1990-х завдяки дружині, друзям та терапії Стівену Кінґу вдалося подолати тягу до алкоголю та наркотиків.

Будинок Стівена Кінга

Автомобільна аварія

19 червня 1999 близько 16:30 на узбіччі дороги № 5 містечка Ловел, штату Мен під час щоденної прогулянки Кінґа збиває автомобіль. Письменник зазнав важких поранень. Інцидент трапився через неуважність Кінґа та водія мінівена. Кінг ішов і читав книжку, а водій втратив пильність через собаку на задньому сидінні. Відповідно до свідчень очевидців Кінґа було збито ззаду, причому водій рухався з не надто великою швидкістю.

Після автокатастрофи він довгий час перебував під спостереженням лікарів і не міг повноцінно працювати. Через деякий час Кінг навіть оголосив, що припинить письменницьку діяльність відразу після завершення роботи над епопеєю «Темна Вежа». Проте з моменту цієї заяви, опублікованої в 2002 році, вийшли ще декілька творів автора: «Уболівальник» (2004), «Хлопець з Колорадо» (2005), «Зона покриття» (2006), «Історія Лізі» (2006) та інші[7].

Нагороди та відзнаки

У 2003 році Стівен Кінг став лауреатом найвищої премії США в області літератури — медалі «За особливий внесок в американську літературу».
У 2014 році Стівен Кінг отримав Національну медаль США в галузі мистецтв.[8]

Річард Бахман

Докладніше: Річард Бахман

Річард Бахман (англ. Richard Bachman) — творчий псевдонім Стівена Кінга, під яким він написав романи «Лють» 1977, «Довга прогулянка» 1979, «Дорожні роботи» 1981, «Людина, що біжить» 1982, «Худнучий» 1984, «Регулятори» 1996 та «Блейз» 2007. Наведені твори, за зізнанням самого автора, відрізняються особливою жорстокістю та психологічним навантаженням. Крім псевдоніму, Кінг навіть вигадав для Річарда Бахмана біографію.

Темна Вежа

Докладніше: Темна Вежа (серія)

Стівен Кінг називає своїм маґнум опусом серію з семи романів Темна Вежа, написані ним між 1970 і 2004[джерело?]. Серія поєднує багато жанрів, включаючи фентезі, наукову фантастику, жахи і елементи вестерну. Романи описують пригоди групи стрільців по дорозі до темної вежі — містичного місця, яке утримує всі світи від руйнування і хаосу. Окрім цих семи книг персонажі з Темної вежі зустрічаються в інших творах автора. Після завершення серії на світ почали з'являтися комікси передісторії, відеогра «Дискордія», планують зняти фільм.

Бібліографія

Докладніше: Бібліографія Стівена Кінга

Екранізації творів

Значна частина творів Кінга покладено в основу багатьох фільмів та телесеріалів (дивіться шаблон по екранізації в кінці статті).

Співпраця

Стівен Кінг є фанатом рок-гурту AC/DC, який зробив саундтрек до його фільму «Максимальне прискорення» (1986).

Стівен Кінг грав на гітарі в рок-гурті Rock Bottom Remainders з іншими відомими письменниками, як-от Дейв Баррі, Емі Тан та іншими. Кінг порівнював свій гурт з книгою, яка не продається добре і різко впала в ціні для забезпечення швидкого продажу. Їхній девіз «Ми граємо музику, а Metallica пише романи».

Переклади українською

  • Стівен Кінг. Поле бою: оповідання (переклад з англійської: Андрій Минка). Увійшло до збірки «У сріблястій місячній імлі». Упорядник: Михайло Слабошпицький; художник: Костянтин Сулима. Київ: Веселка, 1986. 320 стор.

Див. також

Примітки

  1. ↑ https://stephenking.com/the_author.html
  2. ↑ а б http://web.archive.org/web/20210308101543/https://stephenking.com/the-author/
  3. ↑ а б Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
  4. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ King, Tabitha; Marsha DeFilippo. Stephen King.com: Biography. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 4 березня 2008.
  6. ↑ King, Stephen (2000). On Writing. Scribner. ISBN 0684853523.
  7. ↑ Стівен Кінг святкує 60-річний ювілей// УНІАН — 21.09.2007 08:19
  8. ↑ Стівен Кінг — видатний письменник чи попса?

Література

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Стівен Кінг
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Stephen King


Ернест Хемінгуей Це незавершена стаття про письменника або письменницю США.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Романи

Керрі (1974) • Салимове Лігво (1975) • Сяйво (1977) • Протистояння (1978) • Мертва зона (1979) • Та, що породжує вогонь (1980) • Куджо (1981) • Крістіна (1983) • Кладовище домашніх тварин (1983) • Талісман (1984; разом з П. Страубом) • Цикл перевертня (1984) • Воно (1986) • Очі дракона (1987) • Мізері (1987) • Томмінокери (1987) • Темна половина (1989) • Нагальні речі (1991) • Джералдова гра (1992) • Долорес Клейборн (1992) • Безсоння (1994) • Роза Марена (1995) • Зелена миля (1996) • Відчай (1996) • Мішок з кістками (1998) • Дівчина, що кохала Тома Гордона (1999) • Ловець снів (2001) • Чорний дім (2001; разом з П. Страубом) • З Б'юїка 8 (2002) • Хлопець з Колорадо (2005) • Зона покриття (2006) • Історія Лізі (2006) • Острів Дума (2008) • Під куполом (2009) • 11/22/63 (2011) • Країна розваг (2013) • Доктор Сон (2013) • Містер Мерседес (2014) • Відродження (2014) • Що впало, те пропало (2015) • Кінець зміни (2016) • Сплячі красуні (2017; разом з О. Кінгом[en]) • Аутсайдер (2018) • Інститут (2019) • Згодом (2021) • Біллі Саммерс (2021) • Останнє завдання Ґвенді[en] (2022; разом з Р. Чізмаром) • Казка (2022) • Голлі (2023)

Цикл «Темна Вежа»
Під псевдонімом
Річард Бахман
Оповідання / Повісті

Сунична весна (1968) • Я дверний проріз (1971) • Поле бою (1972) • Вантажівки (1973) • Інколи вони повертаються (1974) • Газонокосар[en] (1975) • Карниз (1976) • Чоловік, який любив квіти (1976) • Діти кукурудзи (1977) • Корпорація «Кидайте палити» (1978) • Імла (1980) • Ріта Гейворт і втеча з Шоушенка (1982) • Метод дихання (1982) • Тіло (1982) • Здібний учень (1982) • Сонячний пес[ru] (1990) • Таємне вікно, таємний сад (1990) • Бібліотечна поліція (1990) • Лангольєри (1990) • Сліпий Віллі (1994) • Для чого ми у В'єтнамі? (1999) • Карлики в жовтих плащах (1999) • Тіні ночі спадають з небес (1999) • Серця в Атлантиді (1999) • Дуже тісний кут[en] (2008) • N.[en] (2008) • Ур (2009) • Біллі Блокада (2010) • Справедливе подовження (2010) • Пульт Ґвенді (2017; разом з Р. Чізмаром) • Піднесення (2018) • Щур (2020) • Якщо кров тече (2020) • Життя Чака (2020) • Телефон містера Харрігана (2020)

Авторські збірки
Документалістика
Електронні книги

Верхи на кулі (2000) • Рослина (2000) • Ур (2009) •

Інші збірки


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стівен_Кінг&oldid=19515174