Національна кінематека України: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''ДП Національна кінематека України''' скорочено '''НКУ''' (до 1992 '''"ТО документальних та наукових фільмів Київнаукфільм''') — київська державна [[кіностудія]]. Київнаукфільм була [[Українська РСР|радянською]] кіностудією, створеною у [[1940]] році, що продукувала наукові (з 1940) та мультиплікаційні (з 1959 року) фільми. У 1991 році Київнаукфільм перетворилися на 2 компанії: [[Укранімафільм]] (що спеціалізується на анімаційних фільмаї) та Національну кінематеку України (що спеціалізується на документальних та наукових фільмах).<ref>''В. В. Марченко''. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=6910 Кінематека України Національна] // {{ЕСУ}}</ref><ref>''П. М. Бондарчук''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Natsionalna_kinematyka Національна кінематика України] // {{ЕІУ|7|266}}</ref> |
'''ДП Національна кінематека України''' скорочено '''НКУ''' (до 1992 '''"ТО документальних та наукових фільмів студії «Київнаукфільм»''') — київська державна [[кіностудія]]. Київнаукфільм була [[Українська РСР|радянською]] кіностудією, створеною у [[1940]] році, що продукувала наукові (з 1940) та мультиплікаційні (з 1959 року) фільми. У 1991 році Київнаукфільм перетворилися на 2 компанії: [[Укранімафільм]] (що спеціалізується на анімаційних фільмаї) та Національну кінематеку України (що спеціалізується на документальних та наукових фільмах).<ref>''В. В. Марченко''. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=6910 Кінематека України Національна] // {{ЕСУ}}</ref><ref>''П. М. Бондарчук''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Natsionalna_kinematyka Національна кінематика України] // {{ЕІУ|7|266}}</ref> |
||
Після розпаду [[СРСР]] у 1991 році правонаступником студії Київнаукфільм та її розлогої фільмо-бібліотеки нібито стала ДП «Національна кінематека України», хоча de facto правами на анімаційні фільми студії Київнаукфільм керує створена у 1991 році [[Укранімафільм]]. Національна кінематека України належить до [[Список виробників національних фільмів в Україні|виробників національних фільмів в Україні]], затверджених постановою кабінету Міністрів України від 26 січня 2011 р. N 48<ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=48-2011-%EF Постанова кабінету Міністрів України від 26 січня 2011 «Про затвердження переліку суб'єктів кінематографії (виробників національних фільмів), які до 1 січня 2016 р. звільняються від сплати земельного податку за земельні ділянки, що використовуються для забезпечення виробництва національних фільмів»]</ref>. |
Після розпаду [[СРСР]] у 1991 році правонаступником студії Київнаукфільм та її розлогої фільмо-бібліотеки нібито стала ДП «Національна кінематека України», хоча de facto правами на анімаційні фільми студії Київнаукфільм керує створена у 1991 році [[Укранімафільм]]. Національна кінематека України належить до [[Список виробників національних фільмів в Україні|виробників національних фільмів в Україні]], затверджених постановою кабінету Міністрів України від 26 січня 2011 р. N 48<ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=48-2011-%EF Постанова кабінету Міністрів України від 26 січня 2011 «Про затвердження переліку суб'єктів кінематографії (виробників національних фільмів), які до 1 січня 2016 р. звільняються від сплати земельного податку за земельні ділянки, що використовуються для забезпечення виробництва національних фільмів»]</ref>. |
||
== Історія == |
== Історія == |
||
В 1933 році в Москві та Ленінграді створюються студії «Центрнаукфільм» та «Леннаукфільм», а в Києві при Київській кіностудії було відкрито відділ «Техфільм», який спеціалізувався на інструктивних навчальних фільмах. Серед перших фільмів відділу: «Людина і мавпа» [[Вінницький Андрій Васильович|А. Вінницького]], [[Мурін Йосиф Євсейович|Ю. Муріна]], «Напівавтоматичне блокування» Д. Федоровського, кінокурси для Червоної Армії.<ref>Т. |
В 1933 році в Москві та Ленінграді створюються студії «Центрнаукфільм» та «Леннаукфільм», а в Києві при Київській кіностудії було відкрито відділ «Техфільм», який спеціалізувався на інструктивних навчальних фільмах. Серед перших фільмів відділу: «Людина і мавпа» [[Вінницький Андрій Васильович|А. Вінницького]], [[Мурін Йосиф Євсейович|Ю. Муріна]], «Напівавтоматичне блокування» Д. Федоровського, кінокурси для Червоної Армії.<ref>Т. В. Левчук.[http://web.archive.org/web/20170603021005/http://leksika.com.ua/18760415/ure/kiyivska_kinostudiya_hudozhnih_filmiv Київська кіностудія художніх фільмів] {{УРЕ}}</ref> |
||
[[1 січня]] [[1941]] року відділ було перетворено в окрему кіностудію. В [[1942]]—[[1944|44]] студія була евакуйована до [[Ташкент]]а, де випускала навчальні та пропагандистські фільми для [[Радянська Армія|Радянської Армії]]. З [[1944]] року — знову в Києві. |
[[1 січня]] [[1941]] року відділ було перетворено в окрему кіностудію. В [[1942]]—[[1944|44]] студія була евакуйована до [[Ташкент]]а, де випускала навчальні та пропагандистські фільми для [[Радянська Армія|Радянської Армії]]. З [[1944]] року — знову в Києві. |
Версія за 23:56, 28 травня 2018
ДП Національна кінематека України скорочено НКУ (до 1992 "ТО документальних та наукових фільмів студії «Київнаукфільм») — київська державна кіностудія. Київнаукфільм була радянською кіностудією, створеною у 1940 році, що продукувала наукові (з 1940) та мультиплікаційні (з 1959 року) фільми. У 1991 році Київнаукфільм перетворилися на 2 компанії: Укранімафільм (що спеціалізується на анімаційних фільмаї) та Національну кінематеку України (що спеціалізується на документальних та наукових фільмах).[1][2]
Після розпаду СРСР у 1991 році правонаступником студії Київнаукфільм та її розлогої фільмо-бібліотеки нібито стала ДП «Національна кінематека України», хоча de facto правами на анімаційні фільми студії Київнаукфільм керує створена у 1991 році Укранімафільм. Національна кінематека України належить до виробників національних фільмів в Україні, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 26 січня 2011 р. N 48[3].
Історія
В 1933 році в Москві та Ленінграді створюються студії «Центрнаукфільм» та «Леннаукфільм», а в Києві при Київській кіностудії було відкрито відділ «Техфільм», який спеціалізувався на інструктивних навчальних фільмах. Серед перших фільмів відділу: «Людина і мавпа» А. Вінницького, Ю. Муріна, «Напівавтоматичне блокування» Д. Федоровського, кінокурси для Червоної Армії.[4]
1 січня 1941 року відділ було перетворено в окрему кіностудію. В 1942—44 студія була евакуйована до Ташкента, де випускала навчальні та пропагандистські фільми для Радянської Армії. З 1944 року — знову в Києві.
З 1954 мала назву «Київнаукфільм». У 1966 році споруджено сучасний комплекс студії, куди входять павільйони для зйомок та звукового оформлення фільмів, цехи художньої й технічної мультиплікації, кінолабораторії тощо. Випускалось щороку понад 400 науково-популярних, художньо-мультиплікаційних, техніко-пропагандистських, навчальних та рекламних фільмів. Понад 300 фільмів, створених на студії, відзначено призами и дипломами на всесоюзних та міжнарнародних кінофестивалях. Нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора (1967).
Станом на 1991 рік на студії функціонує шість творчих об'єднань: «Нотабене» (художній керівник Юрій Аліков), «Четвер» (художній керівник Володимир Задумін), «Тяжіння» (художній керівник Тимур Золоєв), «Спектр» (художній керівник Володимир Міндлін), «Відгук» (художній керівник Віктор Олендер), «Культурне надбання» (художній керівник Юрій Омельчук).
З жовтня 2015 року порушено справу про банкрутство кіностудії[5].
Популярні документальні та наукові фільми
- Мова тварин (1967)
- Чи думають звірі? (1970)
- Індійські йоги — хто вони? ( А.Серебреников,1970)
- Луна наших емоцій (1977)
- Зірка Вавілова (Анатолій Борсюк; 1984)
- Экспертиза одной сенсации (1985)
- Отпечаток (1985)
- Мужчина с шести до полуночи
- Толкование сновидений (1989)
- Миссия Рауля Валенберга (1990)
- Невідома Україна (1993)
Відомі особистості студії
- Грачов Микола Васильович
- Лосєв Сергій Дмитрович
- Остахнович Борис Петрович (1927—2015) — з 1965 по 1988 роки був директором Київської кіностудії науково-популярних фільмів.
Див. також
Джерела
- ↑ В. В. Марченко. Кінематека України Національна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- ↑ П. М. Бондарчук. Національна кінематика України // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 266. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- ↑ Постанова кабінету Міністрів України від 26 січня 2011 «Про затвердження переліку суб'єктів кінематографії (виробників національних фільмів), які до 1 січня 2016 р. звільняються від сплати земельного податку за земельні ділянки, що використовуються для забезпечення виробництва національних фільмів»
- ↑ Т. В. Левчук.Київська кіностудія художніх фільмів Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ Оголошення про порушення справи про банкрутство Державного підприємства «Національна кінематека України»
Посилання
- Офіційний сайт (англ.) (рос.) (укр.)
- Національна кінематека України у соцмережі «Facebook» (рос.)
Це незавершена стаття про українську компанію або підприємство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
|