F/A-18 Hornet

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з F/A-18)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
F/A-18 Hornet
F/A-18
Призначення:палубний багатоцільовий винищувач
Перший політ:18 листопада 1978 року
Прийнятий на озброєння:7 січня 1983
Розробник:McDonnell Douglas, Boeing Defense, Space & Security і Боїнг
Виробник:McDonnell Douglas
Всього збудовано:1480[1]
Вартість одиниці:$29 млн[2]
Екіпаж:1 особа
Бойовий радіус:740—1065 км
Дальність польоту:3340 км
Практична стеля:15 240 м
Швидкопідйомність:254 м/с
Довжина:17,07 м
Висота:4,66 м
Розмах крила:11,43 м
Площа крила:37,16 м²
Порожній:11 200 кг
Споряджений:16850 кг
Двигуни:2×General Electric F404-GE-400
Тяга (потужність):2×4900 кгс
Тяга форсажна:2×7260 кгс
Гарматне озброєння:1×20 мм
Боєзапас:578 сн.
Кількість точок підвіски:9
Маса підвісних елементів:6200 кг
Підвісне озброєння:Див. озброєння

F/A-18 Hornet у Вікісховищі

F/A-18 Hornet (укр. «Го́рнет»)[3][a] — американський палубний багатоцільовий винищувач, розроблений в 1970-х роках. На сьогодні є основним бойовим літаком ВМС США. Перебуває також на озброєнні низки країн Європи та Азії, застосовувався у військових операціях проти Лівії, Іраку, Югославії.

У ряді джерел літак згадується як F-18, але таке позначення було скасовано в 1982 році й наразі не є офіційним. Офіційне позначення літака в Збройних Силах США, згідно зі списком позначень літальних апаратів Міністерства оборони США (DoD 4120.15-L, 12 травня 2004) — FA-18[4], проте написання без косої риски значно менш поширене[b][5].

На основі Hornet було створено збільшену версію F/A-18E/F Super Hornet.

Історія створення

[ред. | ред. код]

F/A-18 Hornet веде свою історію від проєкту P-530 «Кобра», розробленого компанією Northrop у кінці 1960-х років.[6] Згодом на його основі був створений винищувач YF-17 Cobra, який уперше піднявся в повітря у червні 1974-го.[7] Разом із F-16 літак брав участь у конкурсі Lightweight Fighter, на якому обирався легкий винищувач для американських військово-повітряних сил.[6] Хоча в конкурсі переміг F-16, розробкою Northrop зацікавилися військово-морські сили.[7] У цей час американський флот у рамках програми NACF (Navy Air Combat Fighter) шукав недорогий літак, який би міг доповнити винищувачі F-14 Tomcat. Через зменшення витрат на військові потреби в цей період програма передбачала не розробку нового літака з нуля, а адаптацію вже існуючих проєктів.[6] Військово-морські сили США скептично поставилися до однодвигунного YF-16 і воліли вибрати YF-17, який мав два двигуни. Однак літак потребував значних змін для служби на флоті. Фірма Нортроп раніше не займалася створенням палубних літаків, тому було вирішено, що робота над перепроєктування YF-17 проводитиметься спільно з Макдоннел-Дуглас, який мав великий досвід співробітництва з ВМС.

1 березня 1977 було оголошено, що новий літак отримає назву «Горнет» («Шершень»).

Спочатку планувалося, що Макдоннел-Дуглас займатиметься палубним варіантом для ВМС США, а Нортроп — варіантом F-18L наземного базування, призначеним на експорт. Проте в 1979 році фірма Нортроп подала судовий позов, звинувативши компаньйона в тому, що той використовує її технології, розроблені для наземного варіанту, порушуючи двосторонню угоду, і зажадала заборонити експорт палубної модифікації. Судова тяжба завершилася в 1985 році, коли Макдоннел-Дуглас погодилася виплатити 50 млн доларів за отриману технічну інформацію; цим все і закінчилося. Варіант F-18L так і не пішов у серію, а «Горнет» повністю став проєктом Макдоннел-Дуглас.

Літак повинен був випускатися в трьох модифікаціях: винищувача F-18A, штурмовика A-18A, навчально-бойового TF-18A. Фірмі Макдоннел-Дуглас вдалося об'єднати винищувальну і штурмову модифікації в один літак, який з 1980 р. згадувався як F/A-18A, хоча офіційно таке позначення було затверджене лише в грудні 1982 року. Двомісний TF-18A був перейменований на F/A-18B.

Було побудовано 9 одномісних і 2 двомісні дослідні літаки. Перший політ «Горнета» відбувся 18 листопада 1978 року. Перший серійний літак піднявся в повітря 12 квітня 1980 року, і вже в травні нові машини почали надходити у ВМС.

У цінах 1979 закупівельна вартість одного літака, без урахування вартості НДДКР, становила 10,8 млн дол.

Конструкція

[ред. | ред. код]

На вимогу командування ВМС США при проєктуванні F/A-18 велика увага приділялася виживанню та надійності. Невеликі габарити цього літака, бездимні двигуни, мала величина ефективної площі розсіювання (ЕПР), слабке ІЧ випромінювання, наявність бортових засобів РЕБ — все це ускладнює виявлення та супроводження літака.

Літак виконаний за нормальною аеродинамічною схемою із средньорозташованим трапецієподібним крилом. Планер розрахований на ресурс 6 тис. годин при 2 тис. злетів з використанням катапульти і 2 тис. посадок із використанням затримуючого гака.

Три проєкції F/A-18 Hornet

Крило — багатолонжеронне, складається по лініях, які пройшли через внутрішні хорди елеронів з поворотом консолей на 90 градусів. На крилі встановлені рухомі носки на весь розмах, однощілинні закрилки і зависаючі елерони. Носки і закрилки відхиляються автоматично залежно від кута атаки й числа М для підвищення маневреності в бою і аеродинамічних властивостей у крейсерському польоті. Однією з особливостей літака є наявність напливів складної форми в плані перед кореневими частинами крила. Напливи створюють вихрову підіймальну силу і забезпечують політ літака при великих кутах атаки. Між напливами і фюзеляжем є щілини для відведення приграничного шару повітря від повітрозабірників.

Фюзеляж типу напівмонокок. Відсік кабіни льотчика виконаний у вигляді безпечно пошкоджуваної конструкції. Хвостове оперення стрілоподібне. Диференціальний суцільноповоротний стабілізатор має кут зворотнього поперечного V, рівний 2 градусам. Вертикальне оперення з двома відхиленими назовні на 20 градусів кілями зміщене вперед щодо стабілізатора для виведення його із зони аеродинамічної тіні від крила і стабілізатора на великих кутах атаки.

Паливна система F/A-18 складається з шести фюзеляжних захищених баків і крилових м'яких кесонних баків. Всі паливні ємності для запобігання вибуху при бойових пошкодженнях заповнені поропластом.

Нормальні робочі перевантаження становлять 7,5.

Літак виготовлений, в основному, з алюмінієвих сплавів (масова частка 49,6 %), використовуються високоміцні сталі (16,7 %), титанові сплави (12,9 %), композитні матеріали (9,9 %) та інші матеріали (10,9 %). Всі поверхні управління, хвостове оперення і закрилки — шаруватої конструкції зі стільниковим алюмінієвим заповнювачем і обшивкою з епоксидного вуглепластику. Частина обшивки крила і кришки оглядових люків фюзеляжу також виконані з вуглепластику. Носки стабілізаторів і кілів виготовлені з титанових сплавів. У конструкції планера літака передбачено дублювання шляхів передачі силових навантажень. У конструкції шасі літака (циліндри основних стійок) застосовано високоміцну сталь AerMet 100[en] фірми Carpenter Technolodgy з межею міцності 200 кгс/мм².

Силова установка літака складається з двох двигунів F404(інші мови) модульної конструкції, розроблених фірмою General Electric спеціально для F/A-18. Двигуни розділені титановою протипожежною перегородкою. Тяги одного двигуна достатньо для повернення літака на базу. Всі агрегати двигуна розташовані в його нижній частині, під компресором. У відсіку силової установки є системи виявлення та гасіння пожежі.

Повітрозабірники бічні напівкруглі нерегульовані, розташовані під кореневими напливами крила.

Бортове обладнання

[ред. | ред. код]

На F/A-18 встановлена цифрова електродистанційна система управління(інші мови) з чотирикратним резервуванням.

Потужний обчислювальний комплекс літака включає понад 20 ЕОМ із загальним обсягом пам'яті 741000 16-розрядних слів. Основними є дві ЕОМ AN/AYK-14 (фірми Control Data) з об'ємом пам'яті по 64 000 16-розрядних слів.

Експлуатація

[ред. | ред. код]

Перша ескадрилья F/A-18 отримала статус боєготової 7 січня 1983 року — це була 314-я винищувально-бомбардувальна ескадрилья Корпусу морської піхоти США «Чорні лицарі» (VMFA −314 Black Knights). У ескадрильях ВМС і КМП «Горнет» поступово замінював винищувачі F-4 і штурмовики A-4 і A-7. Після зняття з озброєння штурмовиків A-6 у 1990-х роках «Горнет» залишився єдиним спеціалізованим ударним літаком ВМС, а після завершення експлуатації винищувачів F-14 у 2006 він залишався єдиним бойовим літаком, побудованим для американських авіаносців. Ця ситуація зберігалася до вступу в дію винищувачів F-35.

З 1986 року літаки F/A-18 використовує група вищого пілотажу ВМС США «Блакитні ангели».

До кінця 1990-х років «Горнет» перебували на озброєнні 26 бойових ескадрилей ВМС США, 4 ескадрильї Резерву ВМС США, 16 бойових ескадрилей Корпусу морської піхоти США[8].

Варіанти

[ред. | ред. код]
F/A-18B Hornet посадка на авіаносець «Рональд Рейган».

Бойове застосування

[ред. | ред. код]

Тактико-технічні характеристики

[ред. | ред. код]

Характеристики вказані для F/A-18C/D. Джерела даних: U.S. Navy fact file[9], Frawley Directory[10], Great Book[11]

Технічні характеристики

[ред. | ред. код]
Схема F/A-18 Hornet в 3 проекціях
  • Екіпаж: 1 (модифікація C) / 2 (модифікація D — пілот та офіцер систем озброєнь)
  • Довжина: 17,1 м
  • Розмах крила: 12,3 м (із боковими підвісками AIM-9 на пускових установках LAU-7)
  • Розмах крила в складеному вигляді: 9,94 м
  • Висота: 4,7 м
  • Площа крила: 38 м²
  • Співвідношення сторін: 4
  • Маса порожнього: 10 433 кг
  • Маса спорядженого: 16 769 кг
  • Максимальна злітна маса: 23 541 кг
  • Паливні баки: 4930 кг
  • Силова установка: 2 × турбовентиляторні двигуни General Electric F404-GE-402[en]
    • Безфорсажна тяга: 49 кН (4900 кгс)
    • Форсажна тяга: 79,0 кН (7260 кгс)

Льотні характеристики

[ред. | ред. код]
  • Максимальна швидкість:
    • На великій висоті: 1915 км/год (1,56 Маха), на висоті 12000 м
  • Крейсерська швидкість: 1060 км/год
  • Дальність: 2017 км
  • Бойовий радіус: 760 км (для місій «повітря-повітря»)
  • Перегонна дальність: 3300 км
  • Практична стеля: 15000 м
  • Швидкопідйомність: 250 м/с
  • Навантаження на крило: 450 кг/м²
  • Тягооснащеність: 0,96 (1,13 в спорядженому виді з 50 % палива)

Озброєння

[ред. | ред. код]
VX-4 F/A-18 з 10 ракетами AIM-120 AMRAAM та двома AIM-9 Sidewinder

Авіоніка

[ред. | ред. код]
  • РЛС Hughes APG-73[12]
  • Антена ROVER (Remotely Operated Video Enhanced Receiver) використовується ударними ескадрильями ВМС США F/A-18C

На озброєнні

[ред. | ред. код]
Експлуатанти F/A-18

Україна

[ред. | ред. код]

За словами колишного заступника міністра оборони Леоніда Полякова 2014 році Канада пропонувала Україні F/A-18 для купівлі[уточнити]. Міністерство оборони України відмовилось від пропозиції через значну вартість експлуатації та необхідність перенавчання екіпажів[22].

У березні 2023 року стало відомо про розгляд постачання літаків F/A-18 з Фінляндії[20]. Україна надіслала запит на їх отримання[23]. Водночас міністр оборони Фінляндії Антті Кайкконен і президент Саулі Нійністьо у спільній заяві 23 березня 2023 року відмовили у передачі вказаних винищувачів Повітряним силам ЗСУ[24].

13 червня 2023 року посол України в Австралії Василь Мирошниченко підтвердив, що Київ звернувся до Канберри з проханням розглянути можливість передати списані палубні винищувачі-бомбардувальники F/A-18[25].

У кіно

[ред. | ред. код]

F/A-18 був задіяний у зйомках фільму «Топ Ґан: Меверік / Top Gun: Maverick» що вийшов у 2022 році. Головну роль у фільмі виконав Том Круз.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Від англ. hornetшершень
    Абревіатура в чинній системі позначень авіації та ракет містить такі індекси:
  2. Це позначення, як і F/A-18 є компромісним варіантом для підкреслення подвійної винищувальної та ударної ролі, які початково мали належати різним літакам, F-18 та A-18 відповідно. Така універсальність властива всім сучасним винищувачам США, тому індекс вибивається із системи. Більш того, позначення FA-18 означає «штурмовик, модифікований для винищувальної ролі», що не є правдою.
  1. Jenkins 2000, pp. 186–87.
  2. F/A-18A Hornet (англ.). Deagel.com. Процитовано 18 вересня 2024.
  3. F/A-18A-D Hornet and F/A-18E/F Super Hornet Strike Fighter. United States Navy (амер.). Процитовано 11 жовтня 2023.
  4. Model Designation Of Military Aerospace Vehicles (PDF) (англійською) . Department Of Defense Office Of The Under Secretary Of Defense For Acquisition And Sustainment. 2018. Архів оригіналу (PDF) за 19 січня 2022.
  5. Non-Standard DOD Aircraft Designations. web.archive.org. 5 квітня 2022. Архів оригіналу за 5 квітня 2022. Процитовано 23 березня 2023.
  6. а б в «YF-17 Cobra.» [Архівовано 8 січня 2014 у Wayback Machine.] GlobalSecurity.org.
  7. а б «F-17 Cobra.» [Архівовано 26 жовтня 2014 у Wayback Machine.] www.airwar.ru.
  8. Д. Дональд, Дж. Лейк. Енциклопедія військової авіації. — М.: Омега, 2003. — С. 279.
  9. "F/A-18 Hornet strike fighter fact file." [Архівовано 11 January 2014 у Wayback Machine.] U.S. Navy, 26 May 2009.
  10. Frawley, Gerald. "Boeing F/A-18 Hornet". The International Directory of Military Aircraft, 2002/2003. Fyshwick ACT: Aerospace Publications Pty Ltd., 2002. ISBN 978-1-875671-55-7.
  11. Spick, Mike, ed. "F/A-18 Hornet". Great Book of Modern Warplanes, pp. 250-311. St. Paul, Minnesota: MBI Publishing, 2000. ISBN 978-0-7603-0893-6.
  12. AN/APG-73 - Radartutorial. web.archive.org. 10 травня 2021. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 23 березня 2023.
  13. Waldron2021-11-29T08:46:00+00:00, Greg. RAAF bids farewell to “Classic” Hornets after decades of service. Flight Global (англ.). Процитовано 23 березня 2023.
  14. а б в г д World Aircraft Directory, 2022 (FlightGlobal, part of DVV Media International Ltd, 2021) p. 14.
  15. В Іспанії розбився винищувач F-18. 20.05.2023
  16. 2024 World Air Forces directory. Flight Global (англ.). Процитовано 28 квітня 2024.
  17. WorldAirForces2016.pdf. web.archive.org. 22 грудня 2015. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 23 березня 2023.
  18. The Military Balance 2010.p.-35
  19. Hornet-kalusto saavuttaa suorituskykynsä huipun. web.archive.org. Архів оригіналу за 5 жовтня 2015. Процитовано 23 березня 2023.
  20. а б Фінляндія розгляне передачу Україні винищувачів F/A-18 - Мілітарний. web.archive.org. 11 березня 2023. Архів оригіналу за 11 березня 2023. Процитовано 23 березня 2023.
  21. Україна подала до Фінляндії запит на винищувачі F/A-18. Мілітарний (укр.). Процитовано 23 березня 2023.
  22. Канада пропонувала Україні винищувачі. Міноборони відмовилося. www.pravda.com.ua. Архів оригіналу за 28 листопада 2014. Процитовано 15 травня 2023.
  23. Україна подала до Фінляндії запит на винищувачі F/A-18 - Мілітарний. web.archive.org. 23 березня 2023. Архів оригіналу за 23 березня 2023. Процитовано 23 березня 2023.
  24. Ковальов, Денис (23 березня 2023). Літаків від Суомі чекати Україні не варто. Останній Бастіон (Укр.) . Процитовано 23 березня 2023.
  25. Україна звернулась до Австралії щодо надання списаних винищуачів F/A-18. Конкурент (укр.). Процитовано 13 червня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: F/A-18 Hornet