Кримськотатарська література

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 12 січня 2022, заснована на цій версії.
Частина серії статей на тему:
Кримські татари
Творець нової кримськотатарської літератури Ісмаїл Гаспринський
Категорія Категорія • Портал

Кримськотатарська література — національна література кримських татар. Перші літературні твори датують XIII століттям (часи Золотої орди), а Золотий вік припав на період Кримського ханства. Нова література почалася наприкінці XIX століття.

Історія

Середньовіччя

Одним із перших літературних творів Криму була поема «Юсуф і Зулейха» написана Махмудом Киримли в XIII ст. Визначними літераторами Криму були: Алі (…–1232),[1] Махмуд (XIII—XIV ст.),[1] Мевляна Реджеб бін Ібрагім (…–1386),[2] Мевляна Шерефеддін бін Кемаль (…–1438)[2] та Кемаль Уммі (…–1475).[3][4]

У період Золотої орди (XIII–перша половина XV ст.) з прийняттям кримськими татарами ісламу виникла палацова поезія, чиє формування більш-менш завершилося в ранній період розвитку Кримського ханства.[5][6]

Класичний період

Кримськотатарська література періоду розквіту Кримського ханства була палацовою літературою (saray edebiyatı), відомою також як «література дивана», тобто світська література. Її авторами були хани та аристократи. Всі письмові пам'ятки цього періоду написано арабською графікою. Література була передовсім представлена поезією, серед відомих поетів були: Абдул-Меджид Ефенді, Усеїн Кефевій, Менґлі I Ґерай, Бора Гази, Раммель Ходжа, Ашик Умер, Мустафа Джевхерій, Лейля Бикеч, Ашик Ариф, Джанмухаммед, Едип Ефенди. Була також в ханському дворі поетеса Хан-заде-ханум, яка була дружиною хана Бахадира I Ґерая.

В XV—XVII ст. складалися антології з творів кримських поетів.

Тогочасна література рясніла іншомовною лексикою, і передусім арабськими та іранськими запозиченнями. Використанню тюркської лексики заважала система віршування — аруз, в основі якої лежало поділ голосних на довгі і короткі. У кримськотатарській мові такого поділу голосних немає. Саме це зумовило настільки часте звернення поетів до арабської і перської лексики. Внаслідок цього виникла мова, доступна лише тим, хто володів перською та арабською мовами.[7]

Паралельно народною кримською мовою виникали героїчні твори (Çorabatır — Богатир Чора, Kör oğlu — Син сліпого), громадсько-побутові твори (Tair ve Zore — Таїр і Зоре), казки (про чарівних тварин), народні пісні (весільні, ліричні, жартівливі, солдатські), легенди, прислів'я, приказки, загадки тощо. Мова цих творів містить мало іншомовних запозичень.

Інші відомі твори цього періоду: «Про похід Ісляма-Ґірея на Польщу» Джан-Мухаммеда, «Ассеб-ус-Сейяра» (Семеро планет щодо звісток про історію татар) Сеїда Мухаммеда Ризи, «Ель Мугум-уль-бурхані» (Океан доказів), численні ханські ярлики.[8] Прозаїчні твори класичного періоду — це історичні праці такі як «Рожевий квітник ханів» Халім-Гірея та «Підпора літописей та історичних звісток» Абдульгаффара Кримського.

Після завоювання Росією літературне життя Криму зупинилося оскільки кримські хани були головними меценатами поезії.

Новий період

Ключовою постаттю кінця ХІХ — початку ХХ ст. був Ісмаїл Гаспринський, який заклав основи оповідання та роману в кримськотатарській літературі. Гаспринський видавав газету «Терджиман», у якій з'являлися твори нових кримськотатарських літераторів.

У ХХ столітті Ешреф Шем'ї-заде докладав зусиль до створення новітньої кримськотатарської поезії. Серед визначних поетів також: Бекір Чобан-заде, Абдулла Дерменджи, Шевкі Бекторе, Абдулла Лятіф-заде, Амді Гірайбай. Першу драму кримськотатарською мовою «Оладжага чаре алмаз» (Чому бути, того не уникнути) написав Абдулла Озенбашли в 1901 р. В 1906 р. в Бахчисараї під керівництвом Джеляля Меінова був заснований літературний гурток «Учкун» (Іскра).

На розвиток кримськотатарської літератури радянського післявоєнного періоду сильно вплинув факт депортації кримських татар в Узбекистан. Таким чином було перервано літературну традицію. Сам факт існування кримськотатарської літератури і найважливіших її авторів замовчувався в СРСР до 1970-х років.

У 1970-1980-х роках зазнала розвитку проза, зокрема у таких авторів, як Айдер Осман, Уріє Едемова, Ервін Умеров, Еміль Аміт та Рустем Муедін. Класик радянського періоду Шаміль Алядін.

Відомий кримськотатарський автор Дженгіз Дагджи писав всі свої твори турецькою мовою.

До опозиційних поетів належали Ленур Ібраїмов, Юрій Османов, Сейтумер Емин, Ескендер Фазил. Політичну лірику писав Ідріс Асанін.

Відомі драматурги: Умер Іпчі, Юсуф Болат, Кемал Конгуратли.

Сучасна література

Для сучасної кримськотатарської прози характерна традиційність культури ісламу (суфізм, етика Корану). Поетом, якого можна вважати суто мусульманським, є Хан-Темір (Тімур Кантеміров). Вплив європейського постмодернізму та авангарду обмежений і трапляється у таких авторів, як Таїр Халілов і Гульнара Усеїнова.

Сучасні кримськотатарські поети: Шакір Селім, Юнус Кандим, Певат Зети, Сейран Сулейман.

До сучасних кримськотатарських прозаїків належать: Ервін Умеров, Таїр Халілов, Гульнара Усеїнова, Шевкет Рамазанов, Лейля Алядінова, Юсуф Болат, Рустем Муедин, Еміль Аміт.

Автори літератури для дітей: Сейран Усеїнов, Айше Кокієва, Наджиє Аметова, Емине Усеїнова, Субіє Налбандова, Ал'яна Османова, Нузет Умеров, Зарема Хайрединова.

Існує Союз кримськотатарських письменників. Художні твори виходять у літературному журналі «Їлдиз».

Премії за твори написані кримськотатарською мовою:

  • Премія імені І. Гаспринського
  • Премія імені Ешрефа Шем'ї-заде
  • Міжнародна премія ім. Бекіра Чобан-заде
  • Літературний конкурс Ахмеда Іхсана Киримли

Переклади

Українською

Активним перекладачем з кримськотатарської мови на українську був Микола Мирошниченко, який брав участь у перекладі антологій «Окрушина сонця», «Молитва ластівок», «Брама Сходу». Він переклав зокрема твори таких авторів, як Сайфі Сараї, Мевля К'аді Мухсін, Менлі Герай хан, Афіфеддін Абдулла Афіфій, Сеід Муса Кефевій, Абдуль-Азіз Ізій, Лейля Бікеч, Ашик Умер, Мустафа Рахімій, Юнус Темирк'ая, Юнус Кандим, Шер'ян Алі[9].

  • Окрушина сонця — Кунештен бир парча: Антологія кримськотатарської поезії XIII—XX ст. Мірошниченко М., Кандим Ю. Київ: Гол. спец. редакція літ-ри мовами нац.меншин України, 2003
  • Самотній пілігрим: Сучасна кримськотатарська проза. Даниленко В. Київ: Видавець В. Даниленко, 2003
  • Молитва ластівок: Антологія кримськотатарської прози XIV—XX століть, в 2 книгах Мірошниченко М., Кандим Ю. Київ: Етнос, 2005, 2006
  • Брама Сходу [Текст]: золоті сторінки кримськотатарської поезії у перекладі Миколи Мірошніченка з дод. статей про її творців / пер. М. Мірошніченко. — К. : Головна спеціалізована редакція літератури мовами національних меншин України, 2004
  • Кримськотатарські казки: для дітей мол. та середнього шк. віку / упоряд. Нузет Умеров ; пер. з кримськотатар. мови Данило Кононенко ; худ. Катерина Очередько, Тетяна Очередько. — К. : УкрНДІСВД: Етнос, 2010. — 128 с. : іл. — (Серія Чарівний світ)
  • Казки кримських татар / худ. І. Рудь-Вольга. — К. : Грані-Т, 2009. — 104 с. : кол.іл. — (Казки народів світу)[10]
  • Казки кримських татар / упоряд. Л. Гуманенко, О. Доля ; худож. І. Заруба. – К. : Веселка, 2016. – 127 с. – (Казки народів світу). – ISBN 966-01-6005-7.

Російською

  • «Я никого не забуду…» / Сборник произведений крымскотатарских писателей 1913—1940 гг. — Симферополь, 2001.
  • Юнусова Л. С. Крымскотатарская литература: Сборник произведений фольклора и литературы VІІІ-ХХ вв. — Симферополь: Доля, 2002

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б Kurnaz C., Çeltik H. Osmanlı Donemi Kırım edebiyatı. — Ankara: Kültür Bakanlığı, 2000.
  2. ↑ а б Bursalı M. T. Kırım müellifleri. — Istanbul, 1919.
  3. ↑ Banarlı N. S. Resimli türk edebiyatı tarihı. C.C.I-II. — Istanbul: Milli egitim basimevi, 1987.
  4. ↑ Диний сёзлер ве анълатувлар лугъаты, Акъмесджит, 2004
  5. ↑ Кримськотатарська класична палацова література — ЛітАкцент
  6. ↑ Кримськотатарська література - Енциклопедія сучасної України
  7. ↑ Меметов И. Периодизация истории развития крымскотатарского литературного языка
  8. ↑ Материалы для истории Крымского ханства, извлеченные, по распоряжению имп. Академии наук, из Московского главного архива Министерства иностранных дел. Издал В. В. Вельяминов-Зернов. — СПб., 1864. −1109 с.
  9. ↑ Украинская и крымскотатарская литература испытала большую потерю – преждевременно скончался замечательный украинский поэт и переводчик Микола Мирошниченко. Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 14 березня 2014.
  10. ↑ Кримськотатарські казки: дві книжки. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 3 квітня 2014.

Джерела і посилання

Шаблон:Інші проекти

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кримськотатарська_література&oldid=34308024