Евенки
| Евенки | |
|---|---|
   | |
| Кількість | 76 тисяч |
| Ареал |
Китай: 38 701 (2000) Росія: 35 527 (2002) Монголія: 1 000-3 000 (1995)[1] |
| Близькі до: | Евени, Негідальці, Маньчжури |
| Мова | Евенкійська мова, Хамниганська мова |
| Релігія | Шаманізм, Православ'я, Ламаїзм |
Евенки (самоназва евенкил), стара назва — тунгуси, сибірський малочисельний корінний народ, мова якого належать до тунгусо-маньчжурських мов. Населяють велику, але рідкозаселену територію в Росії, Китаї і Монголії від Єнісею на Заході до Охотського моря на Сході, від Північного Льодовитого океану на Півночі до Маньчжурії на Півдні.
Розселення
В Росії чисельність за даними Всеросійського перепису населення 2002 року — 35 527 чоловік. Існує тенденція до її зростання, у 1989 році їх було 29,901 тисяч.
Чисельність евенків у Росії:
-
Етнічна мапа (бл. 1900 р.) Сибіру з територією розселення евенків (на мапі — тунгусів) у XVI ст. до російської експансії. -
Евенки на карті розселення корінних малочисельних народів Росії -
Частка евенків у населенні району (2002) -
Частка евенкійського населення району у загальній чисельності евенків у РФ (2010)
.jpg)
Евенки в Україні
Відповідно до перепису населення 2001 року в Україні проживало 48 евенків. Своєю рідною мовою тридцять п'ять людей зазначили російську, чотири людини — евенкійську, троє людей — українську[2].
Історія
Евенки в Російській та Китайській імперіях
- У 1630-х князь Бомбогор очолює приамурських (південних) евенків та даурів у війні проти маньчжурів, які захопили Китай. Зрештою південні евенки були розбиті у 1640 році та підпорядковані Китаю.
- У 1667 році приамурський евенкійський князь Гантімур з власної ініціативи переходить з китайського підданства у московське разом із своїм племенем та засновує російський рід Гантімурови.
- У 1761 році Росією був заснований Тунгуський козацький полк у Забайкаллі.
- 1740–1793 Хайланьча — евенк очолює китайську армію династії Цін.
Радянський період
- Тунгуси, які жили на узбережжі Охотського моря та у Якутії брали участь у якутських повстання 1920-х років. У 1925 році в результаті Тунгуського повстання була проголошена незалежна Тунгуська народна республіка на березі Охотського моря.
- У перші роки радянської влади кілька сотень евенків, що жили на Учурі в Якутії, прийняли рішення перейти до Китаю, але були розстріляні військами МДБ[3].
- У перші 13 років радянської влади була створена низка евенкійських національних округів та районів, зокрема Евенкійський автономний округ (зараз — Красноярський край, Центральний Сибір), Вітімо-Олекмінський національний округ (Забайкалля), а також Охотсько-Евенський національний округ на узбережжя Охотського моря, південна частина якого була населена евенками. За винятком першого округу, автономії були скасовані у 1930-х.
- Під час колективізації евенки взяли участь у Таймирському повстанні 1932 року.
- Під час Другої світової війни прославилися евенкійські снайпери.
- Після перемоги комуністів в Китаї був утворений Эвенкійський автономний хошун та Орочонський автономний хошун.
У складі РФ
- У 1991 році Евенкійський автономний округ став суб'єктом Російської Федерації, водночас підпорядковуючись Красноярському краю. У 1992 році, під час періоду підвищення статусу автономій РФ, у документах Верховної Ради РФ округ згадується як «Евенкійська автономна область»[4].
- У 2005 році в рамках кампанії з ліквідації національних округів Евенкійський автономний округ був перетворений на Евенкійський район Красноярського краю, втративши статус суб'єкту федерації. Після пониження статусу округу в Росії залишилися евенкійські національні автономії тільки районного рівня. Окрім Евенкійського району Красноярського краю, евенкійські райони є в Якутії (Анабарський улус, Жиганський улус, Оленьоцький улус) та Бурятії (Баунтовський евенкійський район).
- У 2009 році «Союз евенкійців» звернувся з проханням про відновлення автономії[5]. Громадські організації та активісти засвідчують погіршення соціального становища в районі після пониження його статусу[6][7][8]. Евенки стикаються з екологічними та земельними проблемами через розробку корисних копалин[9][10].
-
Тунгуська республіка на карті розпаду Російської імперії -
Повстання, у яких брали участь евенки: тунгуське, конфедералістів, булунське, таймирське -
-
-
-
Округ Хулун-Буйр, до складу якого входять Эвенкійський автономний хошун та Орочонський автономний хошун, Внутрішня Монголія, Китай -
Евенкійські національні райони у сучасній Росії
Етнічні групи
- Власне евенки — живуть в основному Росії, невелика група — в Китаї.
- Хамнігани — нащадки евенків, що перейняли монгольську або бурятську мову та буддійську релігію. Вважаються етнічною групою бурят.
- Орочони — живуть тільки в Китаї.
- Солони — живуть тільки в Китаї.
За мовою найближчими до евенків народами є евени та негідальці.
Мова
Говорять евенкійською мовою тунгусо-маньчжурської мовної групи, алтайської родини мов. Незважаючи на розселення на гігантській території, наріччя евенкійської мови взаємно зрозумілі. Поширена російсько-евенкійська двомовність, останнім часом — російська одномовність, у Якутії — тримовність та якутсько-евенкійська двомовність.
Евенкська писемність вперше була створена в 1929 році на латинській графічній основі, з 1937 — на основі російської абетки. До 1958 року в абетку вносились зміни.
Відомі евенки
- Бомбогор (? — 1640) — князь союзу тунгусів-солонів та даурів, етнічне походження є дискусійним.
- Ольга Кудріна (1890 – 1944) — жінка-шаман.
- Семен Данилович Номоконов (1900 – 1973) — снайпер часів Другої світової війни.
- Микита Васильович Сахаров (1915 – 1945) — письменник та перекладач.
- Алітет Миколайович Немтушкін (1939 – 2006) — поет.
- Марія Фьодорова-Нулгинет (нар. 1946) — поетеса, дитяча письменниця.
- Галина Іванівна Кептуке (також Варламова, Варламова-Кептуке) (нар. 1951) — письменниця, фольклористка.
- Урелту (нар. 1952) — письменник.
- Дулар Осор Чаоке (над. 1958) — лінгвіст, спеціаліст по тунгусо-маньчжурських мовах.
Евенки на фото
_01.jpg)
Див. також
Посилання
- Евенки // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Evenki |
- Эвенкитека — эвенкийская библиотека
- Эвенгус — Материалы для изучения эвенкийского языка
- История эвенков(тунгусов) // Арктический многоязычный портал
- Эвенки // Арктический многоязычный портал
- Будущее эвенков // Арктический многоязычный портал
- Рождение феномена эвенкийской литературы // Арктический многоязычный портал
- Эвенки // Ассоциация коренных малочисленных народов Севера, Сибири и Дальнего Востока Российской Федерации
- Ева Меркачева. Чем живут российские эвенки: олень вместо бога и две программы телевидения
- Тунгусія — спільнота у ЖЖ
- Евенкійська група Вконтакті
- (відео) Евенкійський танець «Бакалдин»
- (відео) Евенкський ансамбль «НУЛГУР» (Камчатка)
Примітки
- ↑ ethnologue.com
- ↑ Державна служба статистики України.
- ↑ Далан. Жизнь и судьба моя: Роман-эссе // Якутск: Бичик , 2003. — 334 с.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 вересня 2015. Процитовано 29 вересня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Дмитрий Мальков. Эвенкийцы собрались в округ
- ↑ Дмитрий Мальков. Требования особого статуса
- ↑ Всеми забытый север. Фоторепортаж из поселка Ванавара в Эвенкии
- ↑ Север остался крайним — как выживают коренные народы в Красноярье?
- ↑ Наталья Калинина. Преступная халатность или геноцид?
- ↑ Эвенки попросили Медведева защитить их от «Газпрома»
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||