Наполеон Орда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 17:18, 27 листопада 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (виправлення дат)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Наполеон.
Наполеон Орда
біл. Напалеон Орда
Народився 11 лютого 1807(1807-02-11)[1][3][…]
Вороцевичі, Кобринський повіт, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія
Помер 26 квітня 1883(1883-04-26)[1][2][…] (76 років)
Варшава, Російська імперія[1]
Поховання Іванове
Країна  Російська імперія
Діяльність художник, літератор, композитор, музикант
Alma mater Віленський університет
Знання мов французька[2] і польська[2]
Жанр пейзаж
Рід House of Ordad
Батько Michał Ordad
Мати Józefa Butrymowiczd
Брати, сестри Гартензія Ордаd, Anna Ordad і Emilia Łucja Ordad
У шлюбі з Ірена Багле
Діти Witold Ordad
Нагороди Золотий хрест «Virtuti militari» («Воїнська доблесть»)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Орда.
Кам'янець-Подільський. Літографія
Кременець і Замкова гора. Малюнок

Наполео́н Мате́уш Таде́уш О́рда (пол. Napoleon Mateusz Tadeusz Orda, біл. Напалеон Орда; 11 лютого 1807 — 26 квітня 1883) — польський і білоруський художник, літератор, композитор, музикант татарського походження[5].

Біографія

Народився у родовому маєтку Вороцевичі Пінського повіту Мінської губернії (нині — Іванівський район Берестейської області, Білорусь) у сім'ї збіднілого шляхтича, маршалка Кобринського повіту, інженера-фортифікатора Михайла Орди, який дав сину ім'я французького імператора.

Після закінчення Свислоцької гімназії у 1823 р. Н. Орда вступив на фізико-математичний факультет Віленського університету. За участь у таємній студентській організації «Зоряне» був виключений з університету. Після арешту і 15-місячного ув'язнення він повертається до Вороцевичів, але залишився під наглядом поліції.

Під час польського національно-визвольного повстання 1830—1831 рр. Н.Орда командував партизанським загоном. Був нагороджений найвищою військовою нагородою Польщі — золотим хрестом «Virtuti Militari» («Воїнська доблесть»). Після придушення повстання емігрував до Парижа. Подружився з Фредериком Шопеном. У нього і Ференца Ліста брав уроки композиції, гри на фортепіано. У Парижі написав десятки музичних творів — полонезів, вальсів, мазурок, пісень. З 1833 р. відвідував студію відомого французького майстра архітектурного пейзажу П'єра Жирара. У подорожах Францією, Австрією, Шотландією, Бельгією, Голландією, Іспанією, Португалією, Північною Африкою малював пейзажі, головним чином міські види.

Друзями були Адам Міцкевич, Тадеуш Костюшко, Фредерік Шопен, Ференц Ліст, Джоакіно Россіні, Джузеппе Верді, Шарль Гуно, Гектор Берліоз, Оноре де Бальзак, Стендаль, Іван Тургенєв, співачка Поліна Віардо.

1843 р. Наполеон Орда одружився з француженкою Іреною Багле. 1847 року призначили директором театру італійської опери у Парижі — одного з найвідоміших у той час в Європі. Брав активну участь у діяльності польської Великої еміграції. Після того, як 1856 р. Олександр II оголосив про амністію для повстанців, повернувся на батьківщину. Після смерті матері в 1859 р. через його участь в повстанні 1830—1831 рр. родовий маєток був конфіскований. Художникові було дозволено лише узяти його в оренду. Після повернення з еміграції жив у Вороцевичах, Гродно (1862—1863 рр.), потім перебрався на Волинь, де працював домашнім вчителем музики у генерала Адама Жевуського.

1866 року був арештований за підозрою в участі в повстанні 1863—1864 рр., ув'язнений у Кобринському тюремному замку. 1867 року військово-польовий суд засудив Наполеона Орду до заслання у віддалені губернії Росії. Завдяки старанням дружини і допомозі посла Франції вирок згодом відмінили. Проте Наполеона Орду царська влада позбавила права оренди і мешкання в родовому маєтку. Натомість було дозволено поселитися у родичів.

У царській Росії до останніх днів свого життя Наполеон Орда вважався неблагонадійним. За ним стежили, і не дивно, що 1880 року начальник жандармерії Мінська повідомляв імперській владі:

…міщанин Орда займається кресленням якихось планів, … наших фортець, які переправляє за кордон

.

У 1872 р. почав реалізувати справу всього життя. Під час щорічних літніх подорожей малював визначні місця. У 1872—1874 рр. відвідав Волинь, Поділля та інші землі України. У 1875—1877 рр. — Білорусь, Литву, Жмудь, Ліфляндію, у 1878—1879 рр. — Галичину та Східну Пруссію, у 1880 р. — Польщу.

В останні роки свого життя він подорожував Галичиною, Келецьких, Сувалковських і Варшавських землях. Важко захворівши, помер у Варшаві 1883 р. Поховали, згідно із заповітом, на батьківщині в родинному склепі у містечку Іванове.

Наполеон Орда й Україна

До нашого часу дійшло 177 творів митця, на яких зображено архітектурні пейзажі України. Один із альбомів літографій з малюнків Наполеона Орди зберігається у Волинському краєзнавчому музеї. 1997 року до 190-річчя з дня народження художника в музеї була відкрита виставка його творів.

Малюнки були використані під час підготовки проектів реставраційних робіт і багатьох інших архітектурних пам'яток України — Андріївської церкви в Києві, костелу Івана Предтечі в Білій Церкві, фортеці в Кам'янці-Подільському, замків у Дубному та Острозі. Твори художника цінні тому, що зображені пам'ятки або були змінені, перебудовані, або зникли. Малював Наполеон Орда з великою, майже фотографічною точністю. На малюнках передано тонкі архітектурні деталі; але це не голі копії, натуралістичні замальовки. У них відчувається дух часу, дивна невловима романтична ностальгія за минулим, яка властива, мабуть, кожній інтелігентній, освіченій людині.

Вшанування пам'яті

2007 року у всьому світі відзначалося 200-річчя з дня народження Наполеона Орди, ця подія включена в календар пам'ятних дат ЮНЕСКО.

Іменем Наполеона Орди названо вулиці в деяких містах Білорусі: зокрема, в Мінську (2007) й Гродно (2011).

Літографії та малюнки Наполеона Орди

Примітки

  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #124381723 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  4. ↑ International Music Score Library Project — 2006.
  5. ↑ Гутник, Людмила (2011). Україна в літографіях з акварелей Наполеона Орди (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 вересня 2017.

Джерела та література

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Наполеон Орда
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Наполеон_Орда&oldid=33897311