Фалиш
| село Фалиш | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район | Стрийський район |
| Громада | Моршинська міська громада |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1482 |
| Населення | 741 |
| Площа | 6,37 км² |
| Густота населення | 116,33 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 82464 |
| Телефонний код | +380 3245 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°12′25″ пн. ш. 23°51′05″ сх. д. / 49.20694° пн. ш. 23.85139° сх. д.Координати: 49°12′25″ пн. ш. 23°51′05″ сх. д. / 49.20694° пн. ш. 23.85139° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
311 м |
| Водойми | р. Жижава |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 82482, Львівська обл., Стрийський р-н, м. Моршин |
| Карта | |
  Фалиш | |
 Фалиш | |
| Мапа | |
| |
Фа́лиш (пол. Falisz) — село в Україні, у Стрийському районі Львівської області. Населення становить 741 осіб. Орган місцевого самоврядування — Моршинська міська рада.
Історія
Розташоване на правому березі р. Жижави. Перша писемна згадка з 1492 р. Укріплене місце, сліди якого збереглися донині у зах. частині села, пов’язують з давнім монастирем та церквою Іоана Хрестителя. Перші відомості про цей монастир сягають 1489 р. Ця невеличка фортеця мала мисовий характер і з напільної сторони була перерізана ровом. З пд. сторони колишнього укріплення протікає невеликий потік, який далі впадає в річку Жижаву, що із зах. боку була природною перешкодою у підступах до давнього монастиря.[1]
Церква Усічення голови св. Івана Хрестителя
Дерев’яна церква, зведена в 1750 році. Належала до оригінальних триверхих будівель бойківського типу. Складалася з трьох зрубів. Зруб квадратової нави посередині був ширший за прямокутні зруби вівтаря й бабинця. До північної стіни вівтаря прилягала ризниця, добудована в XIX столітті. Наву вінчав пірамідальний наметовий верх з двома заломами, бабинець – такий самий верх з одним заломом, а вівтар – верх без залому. Оперізувало споруду широке піддашшя, сперте на східчасто профільовані випусти вінців зрубів. Усередині всі простори розкривалися у висоту. На другому ярусі бабинця були хори, що виходили на західну стіну нави. Розібрана в 1911 році [2], у зв'язку з будівництвом нової, в іншому місці.
Населення
Населення відповідно до Йосифинської метрики
Згідно з Йосифинською метрикою у Фалиші проживали власники будинків та земельних угідь (станом на 4 березня 1788 р.): Стас Паньків (№ 2), Матвій Сулик (№ 3), Сень Вакула (№ 4), Василь Сулик (№ 6), оренда (№ 1), Іван Вакула (№ 5), Іван Стасів (№ 8), вдова Іваниха (№ 9), Федьо Дух (№ 7), Міхал Стасів (№ 10), священик (№ 19), Яцько Хлопот (№ 14), Василь Гусак (№ 15), Петро Сулик (№ 16), Федьо Морич (№ 17), Іван Сербак (№ 18), вдова Макариха (№ 20), Гринь Цимбалій (№ 21), Андрус Юрчишин (№ 22), Іван Цимбалій (№ 23), Микола Цимбалій (№ 24), Василь Павлишин (№ 25), Іван Гаврилів (№ 26), Петро Сулик (№ 27), Стась Сулик (№ 31), Іван Прокопів (№ 28), Сень Стасів (№ 29), Михайло Петришин (№ 30).
Пустки (незаселені будинки): Гната Щупака, Подоляка, Миколи Тимкова, Василікова, Олексина, Івана Ференца, Петра Бендара, Юрчишина, Дмитречкова.
Згідно з Францисканською метрикою у Фалиші проживали власники будинків та земельних угідь (станом на 20 липня 1820 р.): Андрусь Сокаль (№ 1), Яць Сулік (№ 2), Іван Вакула (№ 3), Петро Печеняк (№ 4), Микола Ковальчук (№ 34), Стефан Сулик (№ 5), Гаврило Ковальчук (№ 6), Андрусь Морич (№ 37), Міхал Андрусишин (№ 7), Стас Печенюк (Печеняк) (№ 8), Іван Трефіч (№ 9), Стас Морич (№ 9), Лесь Хлопот (№ 11), Іван Паньків (№ 36), Федьо Ференц (№ 12), Василь Маделлюс (Мадилюс) (№ 13), Андрус Морич (№ 37), Дмитро Цимбал (№ 38), священик (№ 21), Лесь Щупак (№ 15), Стефан Оґроднік (Огородник) (№ 16), Василь Гусак (№ 17), Гриньо Печеник (Печеняк) (№ 18), Гринь Щупак (№ 19), Яць Сербак (№ 20), Михайло Лапчак (№ 22), Андрус Цимбал (№ 23), Гринь Андрусишин (№ 24), Андрус Цимбал (№ 25), Федь Цимбал (№ 26), Стефан Павлій (№ 27), Івась Оґроднік (Огородник) (№ 28), Іван Беднарчук (№ 29), Юрко Сулик (№ 30), Павло Павлій (№ 31), Ніколай Печеник (Печеняк) (№ 32), Микита Сулик (№ 33), Іван і Михайло Мельники (млин) (№ 14).
У 1880 р. в селі було 348 мешканців, за винятком 19 римокатоликів решта були грекокатоликами, в селі була парафіяльна церква стрийського деканату (до парафії належала також дочірня церква у Станкові).[3]
На 01.01.1939 в селі проживало 700 мешканців, з них 640 українців-грекокатоликів, 50 поляків, 5 євреїв і 5 німців[4].
Відомі люди
- Біберовичева Іванна — артистка українського театру в Галичині.
- Гошовський Юліан — діяч ОУН, інженер, технічний розробник підпільної радіостанції Самостійна Україна
Примітки
- ↑ Пшик В. Укріплені міста, замки, оборонні двори та інкастельовані сакральні споруди Львівщини XIII-XVIII ст. / Стрийський район 2008
- ↑ Сулик Р. Дерев’яні церкви Стрийщини. – Львів; Стрий, 1993. – С. 43,44.
- ↑ Falisz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 370. (пол.)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 85.
Посилання
Див. також
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |