Стільсько

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Стільсько
Stilsko gerb.png Stilsko prapor.png
Герб Прапор
Вигляд на Стільське городище
Вигляд на Стільське городище
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Миколаївський район (Львівська область) Миколаївський район
Рада/громада Стільська сільська рада
Код КОАТУУ 4623087601
Облікова картка с. Стільсько 
Основні дані
Засноване 13 ст., перша писемна згадка — 1330 р.
Населення 834 (2001 р.)
Площа 0,981 км²
Густота населення 439,35 осіб/км²
Поштовий індекс 81615[1]
Телефонний код +380 3241
Географічні дані
Географічні координати 49°32′31″ пн. ш. 24°04′30″ сх. д. / 49.54194° пн. ш. 24.07500° сх. д. / 49.54194; 24.07500Координати: 49°32′31″ пн. ш. 24°04′30″ сх. д. / 49.54194° пн. ш. 24.07500° сх. д. / 49.54194; 24.07500
Середня висота
над рівнем моря
284 м
Водойми р. Колодниця
Місцева влада
Адреса ради 81615, Львівська обл., Миколаївський р-н, с. Стільсько
Карта
Стільсько is located in Україна
Стільсько
Стільсько
Стільсько is located in Львівська область
Стільсько
Стільсько

CMNS: Стільсько на Вікісховищі

Інформаційна таблиця «Комплексна пам'ятка природи «Стільська».
Вигляд на гіпотетичний печерний храм в с. Дуброва

Сті́льсько — село Миколаївського району Львівської області. Населення становить 834 осіб (2001 рік)[2]. Орган місцевого самоврядування — Стільська сільська рада.

Географія[ред.ред. код]

Розташоване за 10 км на схід від районного центру — міста Миколаєва, серед заліснених пагорбів Львівського Опілля. Через село з півночі на південь протікає річка Колодниця. На схід від села розташована комплексна пам'ятка природи — «Стільська».

Герб та прапор[ред.ред. код]

Щит шахований (3х3) на 5 червоних і 4 золотих поля; у золотих полях по зеленому буковому листку, у середньому червоному – золотий листок; у зеленій главі золотий пагорб із 5-ма печерами. Шаховане поле і стилізований пагорб з печерами означають давні поселення білих хорватів, а букові листки вказують на пам’ятку природи «Стільська».

Стільське городище[ред.ред. код]

Понад тисячоліття тому на Прикарпатті існувала країна слов'ян, відома як Велика або Біла Хорватія. У ватиканських архівах збереглися короткі грекомовні записи, зроблені не пізніше, як у 1330-х роках. В них повідомляється, що між містами Галичем та Володимиром є містечко Стольско — резиденція Галицької митрополії.

З 1980-х років Верхньодністрянська археологічна експедиція Національної академії наук України започаткувала перші дослідження пам'яток східних хорватів у Верхньому Подністров'ї. Серед нововиявлених пам'яток особливої уваги заслуговує унікальний історико-культурний комплекс з центром — городищем IX—XI ст. у с. Стільському. У результаті досліджень встановлено, що на залісненому плато над селом у IX — на початку XI ст. існувало велике місто. Площа сягала 250 га, а довжина оборонних стін — близько 10 км. Колись на верху валів височіли дерев'яні стіни та вежі. До них ізсередини були прибудовані численні будівлі житлового, господарського та військового призначення. Довкола дитинця було укріплене передмістя, де проживало вільне міське населення. Тут розкопано кілька десятків житлово-господарських та ремісничих об'єктів, садиби окремих заможних городян.

Перекази повідомляють, що під городищем, глибоко під землею, розташоване підземне місто. Вчені стверджують наявність тут підземних лабіринтів, можливо, рукотворного походження.

Унікальний комплекс Стільського городища, що розкинувся на площі близько 200 км², є непересічною пам'яткою давньої слов'янської та української історії та культури, яка не має аналогів на європейському континенті.

Легенди[ред.ред. код]

В одному з переказів повідомляється, що на горі над селом в давні часи існувало велике місто — столиця князівства чи держави. Його недоступні стіни витримували численні ворожі набіги. Одного разу вороже військо довго утримувало місто в облозі, але так і не наважилося штурмувати його. Якось увечері ворожі полчища із запаленими смолоскипами почали відступати від міста. Повіривши у це, жителі міста зняли охорону і відчинили головні ворота. В цей час ворожий загін, що переховувався у засідці, увірвався в місто і підпалив його. Заграва пожежі високо здійнялась угору, що було умовним знаком до повернення ворожого війська. Місто тоді було спалене дотла. Переживши трагедію, уціліле населення переселилося у долину річки Колодниці, де заклало початок новому поселенню, яке назвало Стольсько на пам'ять про колишню столицю.

Пам'ять донесла до наших часів давні назви окремих частин міста: «Золоті Ворота», «Залізна Брама», «Вежа», «Княжа Криниця», «Коморище», «Підкоморище», «Химина долина», «Гребля» та інші.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]


Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]