Бориничі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Бориничі
В'їзд у село Бориничі. Залишки мурів огорожі фільварку
В'їзд у село Бориничі. Залишки мурів огорожі фільварку
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Жидачівський район
Громада Ходорівська міська громада
Код КОАТУУ 4621589102
Основні дані
Населення 796
Поштовий індекс 81721[1]
Телефонний код +380 3239
Географічні дані
Географічні координати 49°29′55″ пн. ш. 24°13′04″ сх. д. / 49.49861° пн. ш. 24.21778° сх. д. / 49.49861; 24.21778Координати: 49°29′55″ пн. ш. 24°13′04″ сх. д. / 49.49861° пн. ш. 24.21778° сх. д. / 49.49861; 24.21778
Середня висота
над рівнем моря
260 м
Водойми річка Давидівка (Суходілка)
Місцева влада
Карта
Бориничі. Карта розташування: Україна
Бориничі
Бориничі
Бориничі. Карта розташування: Львівська область
Бориничі
Бориничі

Бориничі у Вікісховищі?

Бори́ничі — село в Україні, в Жидачівському районі Львівської області. Населення становить 796 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

На західній стороні від села річка Барвинка впадає у Іловець, ліву притоку Дністра.

Розташування[ред. | ред. код]

Село розташоване біля залізниці Львів — Ходорів, за 20 км на північний-схід від районного центру, в долині річки Давидівка.

Етимологія[ред. | ред. код]

Назва Бориничі походить від нащадків Борина.

Історія[ред. | ред. код]

Перша письмова згадка про поселення датована 1412 роком. Згадується село 20 жовтня 1466 року в книгах галицького суду [2]. В XV ст. село було власністю родини Бориницьких. У податковому реєстрі 1515 року повідомляється про неможливість отримання податків з села через зруйнування татарами[3]. У 1873 р., коли Бориничі належали Станіславу Мицельському, тут збудували великий палац (зруйнований у 1914 р.). До наших днів збереглися частини стародавніх мурів, які огороджували маєток пана, та частина панського парку.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

У селі є дерев'яна церква Преображення Господнього та каплиця.

Дерев'яна одноверха хрестова у плані церква стоїть у східній (відносно залізниці) частині села, на схилі лісистої гори. Вперше про місцеву святиню написано 1578 року. У 1718 р. була збудована дерев'яна церква (не перша). Того часу Бориничі, як і чимало інших населених пунктів були власністю пана Цетнера. У 1855–1868 рр. мешканці села збудували поряд старого новий дерев'яний храм. На його малювання витратили 120 гарнців (450 літрів) лляної (з льону) олії. До другої світової війни покровителькою святині була Марія графиня Мицєльська зі Львова. Церква збудована з дубових брусів, стіни надопасання вертикально шальовані дошками. Західну стіну бабинця біля вхідних дверей оббили дерев'яною вагонкою — цілком можливо, що це початок майбутнього ремонту. До гранчастого за формою вівтаря симетрично добудовані ризниці. Звертають увагу різної форми вікна: півкругле, прямокутні та круглі. Ще можна помітити, що випусти вінців зрубів мають профільоване закінчення, а позаду вівтарної частини на постаменті стоїть скульптура жінки. Не можу сказати, кого хотів зобразити автор, але його робота виразно передає жіночий біль та страждання (логічно, адже позаду розташований цвинтар). Вони різко контрастують з добрим і люблячим поглядом Пресвятої Діви Марії, чия скульптура прикрашена гірляндою штучних квітів, стоїть ліворуч від церкви. Якщо поглянути на храм збоку виникає враження, що баня церкви раніше мала іншу форму. Сьогоднішній приземистий восьмибічний верх, увінчаний прозорим ліхтарем з маківкою.

Каплиця[ред. | ред. код]

Історія про джерело в с. Бориничі: Цікава легенда про одну з «святих криниць» у Жидачівському районі, яка пов'язана з історією Бориницької каплички. У 1862 році місцевий священик Черницький писав: «При залізниці між Бібркою і Ходоровом лежить на родючій рівнині село Бориничі Бібрського повіту (нині Жидачівського району). Річка Суходілка розділяє село на дві частини. Його оточують порослі лісом горбки, де працюють люди в каменоломнях або випалюють вапно. За народним переказами в старовину цю місцевість оточували темно густі бори (ліси). Ще одною з версій походження назви села і є співзвуччя „бори нічиї“ — Бориничі. Звідси має походити назва Бориничі.»

Якраз із цим селом пов'язана історія «святої криниці». Хто відкрив цілюще джерело, нема певних доказів. Є тільки народний переказ, що його відкрили дуже дуже давно богомільні та побожні люди, побачивши на тому місці вночі світло та образ Божої Матері. Крім цього народного переказу є ще й другий, який стверджує, що на дереві при криниці літом безперервно кувала зозуля. Своїм куванням вона ніби накликувала людей, бажаючи їм сказати: «Приходіть із вірою порятунку у Божу Матір і в чудотворні сили оздоровляючої води у цій криниці». Тому — то названо ту криниченьку Зозулиною. Знаходиться криниця в лісі на межі чотирьох сіл Бориничі, Ілова, Ляшок і Борусова. До неї стали приходити люди з незапам'ятних часів. Ходять і дотепер, несучи до цієї чудотворної оздоровляючої води різного роду тілесні недуги.

Найбільшого розголосу в околицях набрала ця криниця тоді, коли глухоніма дівчинка-пастушка оздоровилась від тяжкої недуги, обливаючись водою та п'ючи воду з неї. У знак цієї події в 1863 році граф В.Борковський вибудував навпроти криниці муровану капличку, прикрашену куполом і дзвіничкою. Поряд із капличкою та криницею люди встановили фігуру Пречистої Діви. Роки приходили, поклонялись тому святому місцю доти, поки не прийшла на Західну Україну Радянська влада, яка взялась закривати церкви, а все, що залишилось в них, грабувати. Але люди не переставали ходити до каплички та джерела. Працівники правоохоронних органів неодноразово розганяли віруючих, перекривали дорогу до неї. Одного дня фігуру Божої Матері було зруйновано й розкидано кусочками по лісу. Люди віднайшли ці кусочки, склали заново фігуру, але не могли знайти голову Пресвятої Діви. Тому одному жителю с. Боринич приснився сон. Явилась Пресвята Діва і каже: «Голова з фігури знаходиться в криниці під намулом. Піди і викопай її». Чоловік рано встав і пішов до каплички копати. Копав копав і нічого не знайшов. На другу ніч знову приснилась Мати Божа, яка сказала: «Копай ще і знайдеш». Він знову почав копати і знайшов голову. Ще кілька разів після цього знищували фігуру Божої Матері, а капличку спалили і рештки розрівняли трактором. Але люди, які віками ходили до каплички та джерела, не змогли змиритися з такими знущаннями над святинею. І своїми силами збудували на цьому місці нову капличку, почистили криниченьку. Народ і по сьогоднішній день ходить молитися до каплички і пити чудодійну водицю. Найбільша відправа біля Зозулиної криниці відбувається щороку на Спаса. Доречним слід відмітити ще один не менш важливий факт з історії каплички біля криниченьки. Папа Римський надав грамотою від 2 березня 1865 року відвідувачам тієї каплички цілковитий відкуп в святкові дні Благовіщення, Состраданія Пресвятої Богородиці в день Св. Апостолів Петра і Павла.

Спорт[ред. | ред. код]

З 1985 року в чемпіонатах Львівської області з футболу село презентує футбольний клуб «Бори». Бронзовий призер Прем'єр ліги Львівщини 2015 року.

Персоналії[ред. | ред. код]

Народились[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Лаба Василь. Історія села Бориничі від найдавніших часів до 1939 року. — Львів, 1996.
  • Кухта С.  Читальня «Просвіти» в Бориничах //Радянський шлях, Жидачів. — 1990. — 26 квітня.
  • Кухта С.  Відновлена могила // Радянський шлях, Жидачів. — 1990. — 17 травня.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Жидачівський район
  2. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.352, №3609 (лат.)
  3. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 165 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.
  4. Feliks Pohorecki. Badeni Władysław (1819–1888) / Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935.— Тоm 1, zeszyt 1.— Reprint: Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989.— ISBN 8304034840 (пол.) S. 211

Посилання[ред. | ред. код]