Пісочна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Пісочна
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Миколаївський район (Львівська область) Миколаївський район
Рада/громада Пісочненська сільська рада
Код КОАТУУ 4623086401
Облікова картка с. Пісочна 
Основні дані
Засноване 1646
Населення 2650
Площа 1,664 км²
Густота населення 1534,86 осіб/км²
Поштовий індекс 81640[1]
Телефонний код +380 32-41-61
Географічні дані
Географічні координати 49°26′45″ пн. ш. 23°58′10″ сх. д. / 49.44583° пн. ш. 23.96944° сх. д. / 49.44583; 23.96944Координати: 49°26′45″ пн. ш. 23°58′10″ сх. д. / 49.44583° пн. ш. 23.96944° сх. д. / 49.44583; 23.96944
Середня висота
над рівнем моря
281 м
Водойми озеро Лемка, озеро Цегольна, озеро Сивенька, озеро Гребля, озеро Залізничне, озеро За Третім мостом
Найближча залізнична станція Пісочна
Місцева влада
Адреса ради 81640, Львівська обл., Миколаївський р-н, с. Пісочна, тел. 6-15-13
Карта
Пісочна. Карта розташування: Україна
Пісочна
Пісочна
Пісочна. Карта розташування: Львівська область
Пісочна
Пісочна

Пісочна у Вікісховищі?

Пам'ятна могила борцям за волю України, пам'ятник Тарасу Шевченку біля корпусу Пісочнянської сільської ради у центрі села.

Пісо́чна — село в Україні, в Миколаївському районі Львівської області. Населення становить 2650 осіб. Орган місцевого самоврядування — Пісочненська сільська рада.

Розташування[ред. | ред. код]

Село Пісочна розміщене на правому березі Дністра, біля шосейної дороги та залізниці Львів-Стрий, на віддалі 8 км на південь від районного центру і на відстані 50 км від Львова. Та 25 км від м. Стрий.

Пісочна лежить на важливих транспортних магістралях міжнародного значення і поблизу промислових центрів: Нового Роздолу, Миколаєва, Стрия, Дрогобича.

На півночі межує із с. Надітичі, на сході із с. Черниця. Вони входять до складу Пісочнянської сільської ради. На південному сході та півдіні село межує із с. Держів та хутором Острів, який входить до складу Держова. На заході Пісочна межує із с. Рудники.

За етнографічною класифікацією с. Пісочна входить до складу колишніх земель Опілля. Близько за 12 км від с. Пісочна розміщене с. Стільсько — столиця колишньої Білої Хорватії.

За природно-географічною класифікацією, село належить до подністровського Прикарпаття. Природна зона — лісостеп.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Офіційних даних про походження назви села немає. Згідно з переказами назва Пісочна походить від слова «пісок», який тут знаходиться на глибині 60-80 см. Очевидно, перші жителі села, копаючи захисні рови, землянки чи ями, виявили тут багато піску і від нього назвали своє поселення Пісочна. Недалеко від села знаходиться курганний могильник епохи ранньої бронзи. В одному з курганів знайдено кам'яну сокиру і кам'яну скребачку, що відноситься до так званої епохи неоліту. Це свідчить, що в той час тут вже жили люди.

Вперше назва села згадується в 1643 році. Згідно з архівними матеріалами у 1739 році в селі Пісочна нараховувалось 46 дворів. Селяни-кріпаки належали феодалу В. Подленвському, який жив у селі Черниця у великому маєтку (пізніше у ньому розміщувався аграрний технікум, а в 1990-х роках (бл. 1993 — 1995-го) на цім місці знімали художній серіал «Злочин із багатьма невідомими»)…

Відомо також, що брат українського поета Богдана Лепкого — Левко Лепкий, який також був поетом, написав у Пісочні вірш-пісню, яка зажила популярності у виконанні Квітки Цісик — української співачки в еміграції. Цей твір отримав назву «Колись, дівчино мила» (перші слова твору).

В другій половині XIX-го століття була збудована залізниця Львів-Стрий, яка проходить через село Пісочна. Ця залізниця належала князеві Альбрехтові. До 1939 р. покровителем села був пан Вітовт Стефанус (Степанус), землевласник сусіднього села Черниця. У 1932 році поміщик Степанус збудував фабрику дерев'яних іграшок на території сучасного склозаводу. В 1933 році Степанус продав цю фабрику капіталісту Анкляру, який в цьому ж році заклав фундамент під скляну піч. В 1933 році вступила в дію перша скловарня.

Жителі села захищали рідну землю в рядах УПА від окупантів, на цвинтарі споруджено пам'ятник на братській могилі.[2]

В даний час у селі містяться: церква Успення Пресвятої Богородиці, пам'ятник 2000-ої річниці від Різдва Христового, могила українських січових стрільців, пам'ятна могила українських січових стрільців, пам'ятник скасування кріпацтва, склозавод, ферма, футбольний стадіон «СКК Пісочна», ресторан-бар, кафе, цвинтар, дошкільний навчальний заклад «Сонечко», загально-освітня середня школя (потребує добудови), пошта (відремонтована у 2013 р.), бібліотека й магазини продуктів та побутового промислу тощо.

Пісочна має непогані перспективи завдяки своєму географічному розташуванню.

Важливим викликом для села в цей час є відновлення дороги, амбулаторії, добудова школи, реконструкція церкви, забезпечення людей працевлаштуванням та виховання фізично і духовно здорових дітей — майбутнього України.

Примітно, що в 1999-му році до села приїжджав дрогобицький, відомий український гурт «Соколи», концерт якого почався досить пізно, але відбувся яскраво і незабутньо, та із приємними враженнями. Нижче подається частина інтерв'ю із солістом гурту «Соколи» Михайлом Мацялком:

- Журналіст: «Пригадую, що у 1999 році „Соколи“ встановили рекорд за кількістю концертів на сході України».

- М. Мацялко: «Не думаю, що є така група, яка може за 9 місяців дати 171 сольний концерт. Найцікавіше те, що перший концерт у нас відбувся о 7 ранку у Надвірній, а останній концерт майже о першій ночі у Пісочному. А між ними було ще три концерти»[3]

Тодішній концерт супроводжував також гуморист всеукраїнського масштабу Гриць Драпак.

Легенда про Пісочну дорогу[ред. | ред. код]

Існує також легенда про походження назви села…

У сусідньому селі Черниця, де знаходився польський маєток — тодішній адміністративний центр села, жив пан, який проїжджаючи каретою побачив красиву дівчину, котру собі одразу сподобав, і хотів узяти до пари… Але дівчина не відповідала взаємністю цьому панові… Останній, розгнівавшись, сказав приблизно так: якщо не вийдеш за мене — спалю твоє село! Дівчина розплакалась, і з жалем почала благати пана, щоб той змилосердився… І тоді пан сказав, щоб вона приповзла через усе село на колінах до його палацу і попросила у нього прощення/помилування (бо був він дуже гордий)… І вона погодилася, зважаючи на можливу трагічну долю для її села. Клякнувши, вона почала іти до маєтку, оббиваючи коліна. А люди, які були свідками цього, почали їй посипати дорогу піском. Тож назвали дорогу Пісочною, а потім і село.

Храм Успіння Пресвятої Богородиці[ред. | ред. код]

Парафіяльний храм Успіння Пресвятї Богородиці

Вже в 1645 році в с. Пісочна був храм до якого був призначений на душпастирське служіння священик Лаврентій.

З 1776 до 1800 року у парафіяльному храмі служить о. Іоан Брежинський;

1800—1826 рік — о. А. Крижановський;

1826—1827 рік — о. Войтинський;

1827 по 1855 рік — о. Григорій П'ясецький;

1855 р. — о. Микола Вергановський;

опісля адміністратором є о. Климентій Левицький;

1857 року — о. Іван Константинович;

1865 року згадується про о. Димитрія Строцького;

опісля о. Максиміліян Струмінський;

1867—1893 — о. Атаназій Стахурський, який стає будівничим нового храму Успіння Пресвятої Богородиці.

В 1896 році є згадка про душпастирське служіння о. Петриці;

1897—1921 рік — о. Василь Кузьмич;

1922—1944 рік — о. Еміліан Калинюк;

1944—1953 рік — о. Олександр Ілевич;

1953—1972 рік — о. Олександр Сабат;

1972—1980 рік — о. Богдан Щур,

1981—1986 рік — о. Йосиф-Гавриїл Віновський;

1986—2017 рік — парохом був о. Петро Сольський.

Після смерті о. Петра Сольського (†12.01.2017р), Єпарх Стрийський Преосвященний Владика Тарас Сеньків 14.01 20017 року призначив парохом Храму Успіння Пресвятої Богородиці о. д-ра Володимира Ждана, та сотрудників парафії — о. Тараса Бабія і о. Миколу Яцківа.

Цікавим історичним фактом є те, що в парафії с. Пісочна були проведені чотири архиєрейські візитації:

1832 р. — Митрополит Михайло Левицький;

1881 р. — Митрополит Йосиф Сембратович;

1909 р. — Митрополит Андрей Шептицький;

1938 р. — Єпископ Никита Будка

Відомо, що на місці сьогоднішньої святині вже стояла церква св. Миколая, яка, будучи старою та малою, потребувала заміни. Прилегла дзвіниця до неї має близько 400 років та являє собою дерев'яну споруду, зведену без допомоги цвяхів (реставрована 2012 р.).

Дерева для майбутньої церкви спускали по річці Стрий з карпатських гір до міста Жидачів, а звідти доправляли (возами, бричками, які були запряжені волами та кіньми) вже до Пісочної. Церкву було споруджено як унійну (тобто греко-католицьку), пізніше вона потрапила у власність православ'я, а в час розпаду СРСР вона знову повернута до Греко-Католицької Церкви). На сьогоднішній час церква дещо змінила свій автентичний вигляд з огляду на те, що її облицювали недерев'яним, штучним покриттям, яке по ідеї повинно було імітувати природний вигляд дошкового матеріалу (вагонкою).

Сама церква Успіння Пресвятої Богородиці містить численну кількість майстерно виконаних розписів храму, різьблених творів, ікон, образів, старовинних церковних книг. Найвеличніші художні твори, які зараз знаходяться у храмі, малював вояк УСС, імовірно, це був Осип Курилас, який три роки жив і творив у Пісочні, й іконографічні полотна якого також прикрашають парафіяльний храм у с. Держів.

До с. Пісочна приїздив митрополит А. Шептицький з нагоди посвячення пам'ятної могили січовим стрільцям (імовірно, 1917 р.) — першої в Україні Борцям за волю України.

В парафіяльному храмі брав шлюб Михайло Гаврилко († 1920) — український художник, скульптор, поет, учасник українських визвольних змагань початку XX ст. у складі Українських Січових Стрільців.

Як зазначає теоретик культурної спадщини Р. Кривальцевич, пам'ятники відносяться до актуальної культури та до неактуальної культури; пам'ятки є рухомі та нерухомі (по відношенню до звичаїв, традицій, релігії, життя сільської громади). Місцева ж церква є пам'яткою живою та рухомою: тобто такою, що має прикладне значення та застосування у повсякденному житті вірян-громадян.

Мощі святого Миколая[ред. | ред. код]

За сприянням отця пароха Володимира Ждана та завдяки небайдужості п. Івана та п. Люби Гриник, 20 травня 2018 року, в неділю отців Першого вселенського собору в м. Нікея 325-го року, на постійне перебування з міста Флоренція (Італія) до Храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Пісочна, була перевезена частка мощей святого Миколая Чудотворця, Архиєпископа Мир Ликійських — одного з найбільш шанованих святих в усьому християнському світі. Урочистості відбулися з нагоди 375-річчя від першої письмової згадки про с. Пісочна та 1030-річчя хрещення Руси-України.

Мощі святого Миколая Чудотворця, Архиєпископа Мир Ликійських перебувають у парафіяльному Храмі Успіння Пресвятої Богородиці с. Пісочна і є виставлені для привселюдного почитання. Щоденно під час богослужінь, які відбуваються у храмі є можливість молитовно вклонитися перед мощами святого.

День села[ред. | ред. код]

20 травня 2018-го року, спільними зузиллями релігійної громади Храму Успіння Пресвітої Богородиці, депутатським корпусом с. Пісочна та місцевими підприємцями, вперше за всю історію с. Пісочна, урочисто було відзначено День села, з нагоди вшанування свого покровителя святого Миколая Чудотворця, Архиєпископа Мир Ликійських, в честь якого був збудований перший Храм. Урочистості розпочалися, як і годиться з Богослуження у парафіяльному Храмі, опісля відбувся святковий концерт, виставка історичних фотосвітлин, творів місцевих талановитих людей. Під час святкування відбулося частування стравами приготовленими в польовій кухні, смаколиками для дітей та всіх бажаючих. Також була проведена виставка, ярмарка та інше. На свято завітали сусіди із довколишніх сіл. Особливим гостями дійства були також політичні діячі: голова Розвадівської територіальної громади, депутат Львівської ОДА, заступниця голови Львівської ОДА, а також народний депутат України. Особливим колективним гостем став Духовий оркестр та музичний гурт братів семінаристів Львівської Духовної Семінарії Святого Духа.

Під час урочистостей було відзначено шанованих громадою мешканців села, серед яких Марія Топчак — трудівниця-волонтерка біля храму та в селі, Ілля Проців — самовідданий патріот України, який відновив могилу Січових Стрільців, Іван Савка — колишній церковний паламар, місцевий трудівник, який приклав багато своїх зусиль для упорядкування території навколо цвинтаря, а також багато інших людей, які так чи інакше зробили свій внесок для благоустрою села у всіх сферах життєдіяльності. Окремо було відзначено сучасних місцевих Захисників України, що боронили та боронять український фронт на Східних теренах і териконах Донбасу.

Співоча молодь розважала слухачів колоритними піснями та милувала взір національним вишиваним одягом. А всі присутні щиро раділи цим незабутнім, святковим, теплим і погожим весняним днем.

Відомі люди, пов'язані з с. Пісочна[ред. | ред. код]

  1. Андрей Шептицький (почесний гість села) — митрополит УГКЦ, видатний українець, громадський активіст, меценат-доброчинець;
  2. Осип Курилас (деякий час жив і творив у селі) — український художник, активіст УСС;
  3. Михайло Гаврилко (брав шлюб у місцевій церкві Успіння Пресв. Богородиці) — український митець, активіст УСС;
  4. Левко Лепкий (побував у цій місцевості) — український поет-композитор.
  5. Михайло Кондур (проживає) — начальник дільниці «Стрийська дистанція колії» регіональної філії «Львівська Залізниця» відкритого акціонерного товариства «Українська Залізниця».

Тут народились[ред. | ред. код]

  • Василь Городицький — місцевий поет, художник, музикант, диригент церковного хору;
  • Марія Стадник — чемпіонка світу з вільної боротьби, триразова призерка Олімпійських ігор в Лондоні, Пекіні, Ріо-де-Жанейро.
  • Степан Курпіль — Народний депутат України 5-го скликання.
  • Андрій Кос — голова Миколаївської районної державної адміністрації.
  • Швед Василь Васильович — український футболіст.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]