Пісочна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Пісочна
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Миколаївський район (Львівська область) Миколаївський район
Рада/громада Пісочненська сільська рада
Код КОАТУУ 4623086401
Облікова картка с. Пісочна 
Основні дані
Засноване 1646
Населення 2554
Площа 1,664 км²
Густота населення 1534,86 осіб/км²
Поштовий індекс 81640[1]
Телефонний код +380 3241
Географічні дані
Географічні координати 49°26′45″ пн. ш. 23°58′10″ сх. д. / 49.44583° пн. ш. 23.96944° сх. д. / 49.44583; 23.96944Координати: 49°26′45″ пн. ш. 23°58′10″ сх. д. / 49.44583° пн. ш. 23.96944° сх. д. / 49.44583; 23.96944
Середня висота
над рівнем моря
281 м
Водойми озеро Лемка, озеро Цегольна, озеро Сивенька, озеро Гребля, озеро Залізничне, озеро За третім мостом
Найближча залізнична станція Пісочна
Місцева влада
Адреса ради 81640, Львівська обл., Миколаївський р-н, с. Пісочна, тел. 6-15-13
Карта
Пісочна is located in Україна
Пісочна
Пісочна
Пісочна is located in Львівська область
Пісочна
Пісочна

Пісо́чна — село в Україні, в Миколаївському районі Львівської області. Населення становить 2650 осіб. Орган місцевого самоврядування — Пісочненська сільська рада.

Розташування[ред.ред. код]

Село Пісочна розміщене на правому березі Дністра, біля шосейної дороги та залізниці Львів-Стрий, на віддалі 8 км на південь від районного центру і на відстані 50 км від Львова. Та 25 км. від м. Стрий.

Пісочна лежить на важливих транспортних магістралях міжнародного значення і поблизу промислових центрів: Нового Роздолу, Миколаєва, Стрия, Дрогобича.

На півночі межує із с. Надітичі, на сході із с. Черниця. Вони входять до складу Пісочнянської сільської ради. На південному сході та півдіні село межує із с. Держів та хутором Острів, який входить до складу Держова. На заході Пісочна межує із с. Рудники.

За етнографічною класифікацією с. Пісочна входить до складу колишніх земель Опілля. Близько за 12 км. від с. Пісочна розміщене с. Стільсько — столиця колишньої Білої Хорватії.

За природно-географічною класифікацією, село належить до подністровського Прикарпаття. Природна зона — лісостеп.

Історичні відомості[ред.ред. код]

Офіційних даних про походження назви села немає. Згідно з переказами назва Пісочна походить від слова «пісок», який тут знаходиться на глибині 60-80 см. Очевидно, перші жителі села, копаючи захисні рови, землянки чи ями, виявили тут багато піску і від нього назвали своє поселення Пісочна. Недалеко від села знаходиться курганний могильник епохи ранньої бронзи. В одному з курганів знайдено кам'яну сокиру і кам'яну скребачку, що відноситься до так званої епохи неоліту. Це свідчить, що в той час тут вже жили люди.

Вперше назва села згадується в 1643 році. Згідно з архівними матеріалами у 1739 році в селі Пісочна нараховувалось 46 дворів. Селяни-кріпаки належали феодалу В. Подленвському, який жив у селі Черниця у великому маєтку (пізніше у ньому розміщувався аграрний технікум, а в 1990-х роках (бл. 1993 — 1995-го) на цім місці знімали художній серіал «Злочин із багатьма невідомими»)...

Відомо також, що брат українського поета Богдана Лепкого — Левко Лепкий, який також був поетом, написав вірш-пісню «Пісочна над Дністром», яка зажила популярності у виконанні Квітки Цісик — української співачки в еміграції. До слова, ця пісня отримала другу назву “Колись, дівчино мила” (перші слова твору).

В другій половині XIX-го століття була збудована залізниця Львів-Стрий, яка проходить через село Пісочна. Ця залізниця належала князеві Альбрехтові. До 1939 р. покровителем села був пан Вітовт Стефанус (Степанус), землевласник сусіднього села Черниця. У 1932 році поміщик Степанус збудував фабрику дерев'яних іграшок на території сучасного склозаводу. В 1933 році Степанус продав цю фабрику капіталісту Анкляру, який в цьому ж році заклав фундамент під скляну піч. В 1933 році вступила в дію перша скловарня .

В даний час у селі містяться: склозавод, ферма, футбольний стадіон "СКК Пісочна", ресторан-бар, кафе, цвинтар, пам'ятник скасування кріпацтва, пам'ятник 2000-ої річниці від Різдва Христового, могила українських січових стрільців, пам'ятна могила українських січових стрільців, церква Успення Пресвятої Богородиці, дошкільний навчальний заклад “Сонечко”, загально-освітня середня школя (потребує добудови), аптека, амбулаторія (потребує капітального ремонту), пошта (відремонтована у 2013 р.), бібліотека й магазини продуктів та побутового промислу.

Легенда про Пісочну дорогу[ред.ред. код]

Існує також легенда про походження назви села...

У сусідньому селі Черниця, де знаходився польський маєток — тодішній адміністративний центр села, жив пан, який проїжджаючи каретою побачив красиву дівчину, котру собі одразу сподобав, і хотів узяти до пари... Але дівчина не відповідала взаємністю цьому панові… Останній, розгнівавшись, сказав приблизно так: якщо не вийдеш за мене — спалю твоє село! Дівчина розплакалась, і з жалем почала благати пана, щоб той змилосердився… І тоді пан сказав, щоб вона приповзла через усе село на колінах до його палацу і попросила у нього прощення/помилування (бо був він дуже гордий)… І вона погодилася, зважаючи на можливу трагічну долю для її села. Клякнувши, вона почала іти до маєтку, оббиваючи коліна. А люди, які були свідками цього, почали їй посипати дорогу піском. Тож назвали дорогу Пісочною, а потім і село.

Храм Успіння Пресвятої Богородиці[ред.ред. код]

Дерев'яна церковна святиня Успіння Пресвятої Богородиці стоїть в центрі села, поблизу дороги. З кінця 1980-х років настоятелем храму був священик о. Петро Сольський, який віддав парафії села Пісочна бл 30-ти років свого життя. Навчаючи правд християнської віри, надії і любові у Господа Бога Ісуса Христа - о. Петро часто згадував про важливість дбайливого ставлення до природи, і при цьому наголошував, що недавно Ватикан визнав засмічення довкілля — одним із найважчих гріхів. Окрім цього о. Петро наголошував також на важливості інституту сім'ї, єдності, миру і порозумінні в наших родинах, на яких тримається Україна. Принципово важливим о. Петро називав добре виховання дітей, які повинні зростати справжніми християнами, люблячими Бога і Його матінку Церкву, молитовними і прибігаючими дітьми Пресв. Богородиці та добрими і люблячими дітьми своїх земних батьків. Для села о. Петро був людиною, до думки якої прислухалися з особливою пошаною. Проте, через підірване здоров'я 12 січня 2017-го року отець Петро залишив свою парафію, щоб молитися за неї вже перед вічним Богом. За своє життя о. Петро виховав ціле покоління, і для нього він назавжди залишиться добрим духовним пастирем. Окрім цього, настоятель храму зініціював реконструкцію святині. Під його уважним контролем відбувалося перекриття фасаду церкви вагонкою, даху - мідними листами, реконструкція веранди і хорів, художній розпис інтер'єру, реконструкція дзвіниці і загорожі. З довколишніх сіл на о. Петра дивились як на взірець дбайливого і справедливого священика, який був ще й відкритою людиною із добрим християнським серцем.

Після відходу о. Петра Сольського стрийський єпарх о. Тарас Сеньків назначив парохом села Пісочна о. Володимира Ждана, а сотрудником — о. Тараса Бабія, які активно взялися продовжувати справу о. Петра Сольського у духовному та соціокультурному супроводі довірених їм парафіян. Зокрема, організовуються різноманітні молодіжні гуртки при храмі, сформовано дитячий хор, проводяться катехизації та духовні читання Біблії, розвивається духовно-розважальний напрямок виховання дітей і спортивно-патріотичний напрямок виховання молоді в рамках християнського вчення...

Відомо, що на місці сьогоднішньої святині вже стояла церква, яка, будучи старою та малою, потребувала заміни. Прилегла дзвіниця до неї має близько 400 років та являє собою дерев'яну споруду, зведену без допомоги цвяхів (реставрована 2012 р.).

Дерева для майбутньої церкви спускали по річці Стрий з карпатських гір до міста Жидачів, а звідти доправляли (возами, бричками, які були запряжені волами та кіньми) вже до Пісочної. Церкву було споруджено як унійну (тобто греко-католицькою), пізніше вона потрапила у власність православ'я, а в час розпаду СРСР вона знову повернута до Греко-Католицької Церкви). На сьогоднішній час церква дещо змінила свій автентичний вигляд з огляду на те, що її облицювали недерев'яним, штучним покриттям, яке по ідеї повинно було імітувати природний вигляд дошкового матеріалу (вагонкою).

Сама церква Успіння Пресвятої Богородиці містить численну кількість майстерно виконаних розписів храму, різьблених творів, ікон, образів, старовинних церковних книг. Найвеличніші художні твори, які зараз знаходяться у храмі, малював вояк сільського коша УСС.

Сюди приїздив митрополит УГКЦ А. Шептицький з нагоди посвячення пам'ятної могили січовим стрільцям (імовірно, 1916 р.) — першої в Україні Борцям за волю України.

В цій церкві брав шлюб Михайло Гаврилко († 1920) — український художник, скульптор, поет, учасник українських визвольних змагань початку XX ст. у складі Українських Січових Стрільців.

Як зазначає теоретик культурної спадщини Р. Кривальцевич, пам'ятники відносяться до актуальної культури та до неактуальної культури; пам'ятки є рухомі та нерухомі (по відношенню до звичаїв, традицій, релігії, життя сільської громади). Місцева ж церква є пам'яткою живою та рухомою: тобто такою, що має прикладне значення та застосування у повсякденному житті вірян-громадян.

Пісочна має непогані перспективи завдяки своєму географічному розташуванню та позитивному сальдо приросту населення.

Важливим викликом для села в цей час є відновлення дороги, амбулаторії, добудова школи, реконструкція церкви, забезпечення людей працевлаштуванням та виховання фізично- і духовно здорових дітей — майбутнього України.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.