Пісочник морський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Charadrius alexandrinus)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пісочник морський
Snowy Plover Morro Strand.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Сивкові (Charadriidae)
Рід: Пісочник (Charadrius)
Вид: Пісочник морський
Біноміальна назва
Charadrius alexandrinus
Linnaeus, 1758
Ареал поширення Ch. alexandrinus     Гніздування      Осіле проживання      Зимування      Випадкова поява
Ареал поширення Ch. alexandrinus     Гніздування      Осіле проживання      Зимування      Випадкова поява
Підвиди

3—5, див. текст

Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Charadrius alexandrinus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Charadrius alexandrinus
ITIS logo.svg ITIS: 176510
IUCN logo.svg МСОП: 22727487
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 50392
Fossilworks: 335304

Пісочник морський[1], зуйок морський (Charadrius alexandrinus) − прибережний птах ряду Сивкоподібних (Charadriiformes). Один з 5-ти видів роду у фауні України. В Україні гніздовий, перелітний птах.

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Морфологічні ознаки[ред. | ред. код]

Морський пісочник, в Каліфорнії

Стрункий, трохи менший за шпака кулик з досить коротким дзьобом та ногами. Маса тіла — 32–56 г, довжина тіла — 5—17 см, розмір крила — 31—35 см. Характерний статевий диморфізм. Дорослий самець у шлюбному вбранні зверху сірувато-бурий; лоб, «брови», горло, шия і низ білі; спереду тім'я і через очі проходять чорні смуги; задня частина тім'я і потилиця іржасто-руді; на боках шиї чорні плями; вздовж основи бурих махових пер проходить біла смуга; крайні стернові пера білі; центральні − бурі, з білою верхівкою; дзьоб і ноги чорні. У позашлюбному оперенні чорний і рудий кольори замінені бурим. Доросла самка схожа на дорослого самця у позашлюбному оперенні. Молодий птах схожий на дорослу самку.

Голос[ред. | ред. код]

Закличний крик звучить як ніжне «паї» та «піт-піт». Під час токового польоту видають трель «пють, пітть, пітт-пітт…», яка починається повільно, потім поступово прискорюється і закінчується в швидкому темпі.

Підвиди[ред. | ред. код]

Різні автори виділяють 3—5 підвидів:

  • Charadrius alexandrinus alexandrinus Linnaeus, 1758
  • Charadrius alexandrinus dealbatus (Swinhoe 1870)
  • Charadrius alexandrinus nivosus (Cassin, 1858)
  • Charadrius alexandrinus occidentalis (Cabanis, 1872)
  • Charadrius alexandrinus seebohmi Hartert & Jackson, 1915

Ареал виду та його поширення в Україні[ред. | ред. код]

Charadrius alexandrinus

Має широкий гніздовий ареал: від південної Європи до Японії, а також в Еквадорі, Перу, Чилі, на півдні США та Карибських островах. В Україні гніздиться на прибережних ділянках Чорного і Азовського морів, на Сиваші, Тузлівських лиманах[2] та у Дніпропетровській області. Під час кочівель і міграцій може також спостерігатись в інших частинах країни.

Чисельність і причини її зміни[ред. | ред. код]

За даними МСОП станом на 2002 р. чисельність виду становила 280—460 тис. пар. На початку ХХ ст. популяція в Європі нараховувала 22—35 тис. пар[3]. Протягом останніх двох десятиріч популяція по усій Європі різко скоротилася. До 1970-х рр. був численним птахом Азово-Чорноморського узбережжя. У середині 1980-х рр. нараховували 4–5 тис. пар. На початок XXI ст. чисельність в Україні становила близько 1750—2150 пар. Фактори, що негативно впливають на чисельність: інтенсивне освоєння прибережних біотопів та їх трансформація, зростаюче рекреаційне навантаження, господарська діяльність, випасання худоби у місцях гніздування, ріст чисельності здичавілих собак, сірої ворони, лисиці, єнотовидного собаки.

Особливості біології[ред. | ред. код]

Перелітний птах. Гніздиться вздовж узбережжя морів і солоних озер. Навесні прилітає в березні–квітні. Тримається групами, поодинці або у зграях з іншими куликами на пляжах піщаних і піщано-черепашкових островів та кіс, відкритих ділянках узбережжя з розрідженою трав'яною рослинністю або без неї, солончаках. Гніздиться в квітні–серпні у моновидових або змішаних колоніях разом з крячками та куликами. Гніздо має вигляд невеликого заглиблення з камінцями або уламками черепашок молюсків. Самка відкладає кладку з 3 блідо-оливкових або глинисто-жовтих з темними дрібними плямами яєць. Птахи насиджують їх протягом 23–26 діб. Пташенята з'являються у травні–серпні. Пташенята виводкові, літати починають у 25–26-денному віці. Успіх гніздування становить 25–35 %. До місць зимівлі птахи відлітають в серпні–жовтні. Живиться дрібними водяними безхребетними.

Охорона[ред. | ред. код]

Включено до Боннської (Додаток ІІ) та Бернської (Додаток ІІ) конвенцій, угоди AEWA. Включено до Червоної книги України (1994, 2009) (статус − вразливий). В Україні охороняється у межах об'єктів природно-заповідного фонду, розташованих на узбережжі морів. З метою ефективнішої охорони слід створити національний природний парк на Сиваші, заповідник на Керченському півострові, орнітологічний заказник на лимані Хаджидер, Солонець-Тузли та регіональний ландшафтний парк на Куяльницькому лимані. Потрібно регулювати чисельність хижаків; регламентувати рекреацію та випасання худоби у місцях гніздування; проводити заходи з покращання стану біотопів, які використовуються видом.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  2. Міграція птахів триває: на Тузлівські лимани Одещини прилетіли морські пісочники та дерихвости. 02.05.2021, 14:31
  3. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. − Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. − 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Корзюков А. І., Панченко П. С. Пісочник морський // Червона книга України. Тваринний світ / За ред. І. А. Акімова. — К. : Глобалконсалтинг, 2009. — С. 448. — ISBN 978-966-7059-0-7.
  • Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України. — Київ, 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Фауна України. Т. 4. Птахи: Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / Кістяківський О.Б. — К. : АН УРСР, 1957. — 432 с.