Junkers EF 128

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Junkers EF 128
BV P-194 pic2.JPG
Junkers Ju 128. МодельAbandoned JU-390 IWM CH 15687.jpg

Льотні та технічні характеристики зазначено для Ju 390
Призначення: Винищувач
На озброєнні у: Flag of Germany (1935–1945).svg Третій Рейх
Розробник: Junkers
Виробник: Junkers Flugzeug- und Motorenwerke
Всього збудовано: 1
Екіпаж: 2 особи
Максимальна швидкість (МШ): 990 км/год
Дальність польоту: 13,750 км
Швидкопідйомність: 22,9 м/с
Довжина: 7,05 м
Висота: 2,65 м
Розмах крила: 8,9 м
Площа крила: 17,6 м²
Шасі: прибираються
Споряджений: 4077 кг
Двигуни: 1×Heinkel-Hirth HeS 011
Тяга (потужність): 13 кН
Гарматне озброєння: 4×MK 108

Junkers EF 128 — німецький реактивний літак завершального етапу Другої світової війни.

Історія[ред. | ред. код]

На замовлення міністерство авіації, Верховного командування Люфтваффе авіакомпанії почали розробляти реактивні винищувачі з швидкістю до 1000 км/год. Поряд з Messerschmitt P.1110, Focke-Wulf Ta 183, Heinkel P. 1078, Blohm & Voss P 212 був розроблений Junkers EF 128, який виграв конкурс.

Одномісний денний винищувач з реактивним двигуном Heinkel HeS 011[1], 4×30-мм швидкострільними гарматами MK 108 розвивав швидкість до 1000 км/год на висоті 7000 м. На відміну від решти прототипів Junkers запропонував ще варіант двомісного всепогодного винищувача з радаром у носовій частині. У герметичній кабіні пілот і оператор радара сиділи один за одним на сидіннях з пристроєм катапультування.

Конструкція літака являла собою високоплан яйцеподібної у перерізі форми з стріловидним крилом без хвостових органів управління. Рулі напрямку знаходились на задніх кромках крил. реактивний мотор розміщувався у задній частині фюзеляжу з повітрязабірниками під крилами.

Початок виробництва планувався на середину 1945 року.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]