Junkers EF 128

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Junkers EF 128
Junkers Ju 128. Модель

Льотні та технічні характеристики зазначено для Ju 390
Призначення:Винищувач
На озброєнні у: Третій Рейх
Розробник:Junkers
Виробник:Junkers Flugzeug- und Motorenwerke
Всього збудовано:1
Екіпаж:2 особи
Максимальна швидкість (МШ):990 км/год
Дальність польоту:13,750 км
Швидкопідйомність:22,9 м/с
Довжина:7,05 м
Висота:2,65 м
Розмах крила:8,9 м
Площа крила:17,6 м²
Шасі:прибираються
Споряджений:4077 кг
Двигуни:1×Heinkel-Hirth HeS 011
Тяга (потужність):13 кН
Гарматне озброєння:4×MK 108

Junkers EF 128 у Вікісховищі

Junkers EF 128 — німецький реактивний літак завершального етапу Другої світової війни.

Історія

[ред. | ред. код]

На замовлення міністерство авіації, Верховного командування Люфтваффе авіакомпанії почали розробляти реактивні винищувачі з швидкістю до 1000 км/год. Поряд з Messerschmitt P.1110, Focke-Wulf Ta 183, Heinkel P. 1078, Blohm & Voss P 212 був розроблений Junkers EF 128, який виграв конкурс.

Одномісний денний винищувач з реактивним двигуном Heinkel HeS 011[1], 4×30-мм швидкострільними гарматами MK 108 розвивав швидкість до 1000 км/год на висоті 7000 м. На відміну від решти прототипів Junkers запропонував ще варіант двомісного всепогодного винищувача з радаром у носовій частині. У герметичній кабіні пілот і оператор радара сиділи один за одним на сидіннях з пристроєм катапультування.

Конструкція літака являла собою високоплан яйцеподібної у перерізі форми з стріловидним крилом без хвостових органів управління. Рулі напрямку знаходились на задніх кромках крил. Реактивний мотор розміщувався у задній частині фюзеляжу з повітрязабірниками під крилами.

Початок виробництва планувався на середину 1945 року.

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]