Arado Ar 234 Blitz

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Arado Ar 234 Blitz
Arado Ar 234 at the Steven F. Udvar-Hazy Center.JPG
Arado Ar 234 Blitz у Національному музеї авіації і космонавтики США. На кінцях крил прискорювачі Walter 109-500
Призначення: Бомбардувальник
Далекий розвідник
Перший політ: 30 липня 1943
Прийнятий на озброєння: вересень 1944 Люфтваффе
Знятий з озброєння: 1945
Період використання: липень 1944 - березень 1945
На озброєнні у: Flag of Germany (1935–1945).svg Третій Рейх
Розробник: Arado Flugzeugwerke
Виробник: «Arado Flugzeugwerke»
Всього збудовано: 214 (238)
Конструктор: Вальтер Блюме
Екіпаж: 1 особа
Крейсерська швидкість: 665 км/год
Максимальна швидкість (МШ): 742 км/год
Бойовий радіус: 1 100 км
Дальність польоту: 1 400 км
Бойова стеля: 12 000 м
Швидкопідйомність: на висоту 8000 м за 6 м/с
Довжина: 12,64 м
Висота: 4,30 м
Розмах крила: 14,41 м
Площа крила: 26,40 м²
Шасі: прибираються
Споряджений: 5 006 кг
Двигуни: 2×Junkers Jumo 004
Тяга (потужність): 2×900 кгс
Боєзапас: до 1 500 кг бомб
Кількість точок підвіски: 3

Arado Ar 234 Blitz (укр. Блискавка) — перший у світі серійний реактивний бомбардувальник періоду Другої світової війни, виробництва німецької компанії «Arado Flugzeugwerke», що брав участь у бойових діях. Один з перших у світі літаків з автопілотом, кріслом-катапультою пілота, парашутно-гальмівною системою. Літак проектувався як розвідник, але частіше використовувався як бомбардувальник. Літак став найшвидшим бомбардувальником періоду війни, але його ефективність була обмежена відсутністю місця для бомбардира і захисного озброєння.

Історія створення[ред. | ред. код]

Трофейний Arado Ar 234 Blitz у США. 1945

Проектування літака почалось в 1940 році за завданням на виготовлення реактивного літака-розвідника з дальністю польоту 2150 км. За сприянням Ергарда Мільха компанія «Arado» виготовила у 1941 році розвідувальний літак E370. Новий літак, який отримав офіційний індекс Ar 234, був високопланом з прямим крилом і однокілевим оперенням, кабіна пілота була герметична і оснащена кріслом-катапультою. До кінця 1941 року було виготовлено фюзеляжі прототипів Ar 234 V1, Ar 234 V2, але готові турбореактивні двигуни Jumo 004[en] на них встановили лише у лютому 1943 року. Тим не менше, в лютому 1942 року було зроблено замовлення ще на 6 прототипів.

30 липня 1943 року[1][2] був здійснений перший тестовий політ Ar 234 V1, а до листопада в повітря піднялися ще три літаки. Спочатку планувалось, що літак буде злітати з допомогою шасі що скидалось після зльоту, а приземлятись на висувну лижу, але від цієї ідеї відмовились на користь звичайного шасі.[3] 10 березня 1944 року був випробуваний Ar 234 V9 з шасі, що ховалось в корпус.

Ще до завершення тестувань в 1943 році, була висунута ідея перетворення його на бомбардувальник, і з червня 1944 року почався випуск передсерійних бомбардувальних Ar 234B-0. У червні 1944 року при показових польотах він розвинув 820 км/год і показав кращі льотні якості за винищувач Messerschmitt Me 262, за що Гітлер назвав його Блискавкою (нім. Blitz). Без озброєння літак за 6 хв. досягав висоти 8000 м, маючи швидкопідйомність 1 320 м/хв. На модифікації Ar 234C було досягнуто швидкості 874 км/год. При старті використовували два ракетні прискорювачі Walter 109—500 масою по 280 кг. Герметична кабіна у суцільнометалевому корпусі мала кисневі апарати для пілотів (вище 4500 м). Під моторними гондолами могли кріпитись додаткові паливні баки чи бомби.

З 32 прототипами включно, було збудовано 238 літаків, з них 186 в версії бомбардувальника Ar 234B-2. Розроблялись 4-моторні (з двигунами BMW 003) багатопрофільні Ar 234C-3, випробувані 27 березня 1945 року. Два виготовлені Ar 234C-3 розвивали швидкість 900 км/год на висоті 15000 м без бомб. У квітні 1945 року три Ar 234C-3 були на озброєнні, але були знищені перед захопленням аеродрому американцями.

Розроблявся проект створення на базі Arado Ar 234 літака-носія для Фау-1, який мав кріпитись зверху фюзеляжу.

Варіанти і модифікації[ред. | ред. код]

Прототипи
  • Arado E 370 — попередній проект реактивного розвідника.
  • Ar 234 V1-V5,V7 — перші прототипи з висувними лижами для посадки. Оснащені двигунами Jumo 004.
  • Ar 234 V6,V8 — прототипи з висувними лижами і двигунами BMW 003 (V6 мав два двигуни, V8 — чотири)
  • Ar 234 V9-V11 — перші прототипи з висувним шасі.
  • Ar 234 V13,V20-V30 — прототипи з чотирма двигунами BMW 003 і висувним шасі
  • Ar 234 V15 — оснащувався двома двигунами BMW 003 і дещо зміненим крилом. Використовувався в тестувальних цілях.
  • Ar 234 V16 — прототип з новою формою крила, завершений не був.
Серійні моделі і модифікації
  • Ar 234 A — запропонований варіант розвідника з висувними лижами, але в серію так і не пішов.
  • Ar 234 B — перша серійна модифікація з двома двигунами Jumo 004
    • Ar 234 B-0 — передсерійний випуск (20 екз.)
    • Ar 234 B-1 — варіант розвідувального літака з двома камерами Rb 50/30 або Rb 75/30 (декілька бомбардувальників було модифіковано)
    • Ar 234 B-2 — основний варіант бомбардувальника. Міг переносити три бомби по 500 кг.
    • Ar 234 B-2/N — конвертація бомбардувальника в нічний винищувач.
  • Ar 234 С — серійна модифікація з чотирма двигунами BMW 003
    • Ar 234 С-1 — розвідувальний варіант
    • Ar 234 С-2 — бобмардувальник з оснащенням аналогічним до B-2
    • Ar 234 С-3 — бомбардувальна версія літака з додатковим озброєнням (курсовим і в хвості)
    • Ar 234 С-3/N — варіант нічного винищувача з двома 20 мм і двома 30 мм курсовими гарматами. Також мав оснащуватись радаром FuG 218.
    • Ar 234 С-4 — варіант розвідника.
    • Ar 234 C-5 — модифікація з зміненою кабіною.
    • Ar 234 C-6 — двомісна розвідувальна модифікація.
    • Ar 234 C-7 — нічний винищувач з радаром FuG 245 Bremen O
  • Ar 234 D — двомісний варіант з двигунами Heinkel HeS 011. Не випускався.
  • Ar 234 P — двомісний варіант з двигунами BMW 003. Жодна з модифікацій не випускалась
    • Ar 234 P-1 — варіант нічного винищувача.
    • Ar 234 P-2 — P-1 з броньованою кабіною.
    • Ar 234 P-3 — P-1 з двигунами Heinkel HeS 011
    • Ar 234 P-4 — P-1 з двигунами Jumo 004D
    • Ar 234 P-5 — тримісний варіант з двигунами HeS 011A
  • Ar 234 R — варіант розвідника з одним ракетним двигуном у хвості. Тільки попередній проект.

Історія використання[ред. | ред. код]

Кабіна Arado Ar 234 В2
Модель Arado Ar 234 — носія Фау-1

Ще на стадії виготовлення прототипів Ar 234 залучався до бойових операції. 2 серпня 1944 року розвідник Ar 234V7 , пілотований лейтенантом Еріхом Зоммером, за 1,5 години сфотографував весь район висадки військ союзників в Нормандії. Надалі тривали розвідувальні польоти над Францією, Британією і Нідерландами. З вересня 1944 року почали створювати команди дальньої розвідки на базі Ar 234B-2, що діяли в Арденах, Італії, Норвегії. До кінця 1944 року було створено 4 розвідувальні загони оснащені Ar 234.

Бомбардувальники Arado Ar 234 Blitz надійшли на озброєння приблизно в цей ж час, на початку жовтня бобмардувальний полк KG76 мав 54 літаки. Але почали застосовувати їх значно пізніше, оскільки пілоти довго звикали до реактивного літака. Перша бойова бомбардувальна місія відбулась 24 грудня 1944 року проти залізничного вузла в місті Льєж і заводів в Намюрі. Місії на цілі в Бельгії і Нідерландах продовжувались і в наступні тижні, зокрема 1 січня 1945 року 6 Ar 234 завдали удару по аеродрому Гілзе-ен-Рієн і по доках в Антверпені в рамках операції «Боденплатте». Через погану погоду до лютого вильоти було припинено, але вже 14 лютого відбувся новий наліт на війська союзників біля Ейндговена. Загалом в лютому інтенсивність вильотів зросла, що привело до значних втрат Через зовнішнє розташування бомб швидкість обмежувалась 660 км/год, що робило беззбройний «Blitz» досяжним для зенітної артилерії та винищувачів Republic P-47 Thunderbolt з швидкістю до 690 км/год.

З 7-17 березня 1945 Ar 234 використовувались для знищення моста через Рейн в місті Ремаген. При цьому Люфтваффе зазнало значних втрат, але міст так і не був знищений. В останні дні війни бомбардувальні Ar 234 використовувались і проти радянських військ. 26 квітня було завдано удару по танковій колоні поблизу Берліну.[3]

Чотири Ar 234B-2/N Nachtigal («Соловей») з радаром і його оператором, озброєні кулеметами, використовувались як нічні винищувачі, але з грудня 1944 року до кінця війни не здобули жодної перемоги.

Через брак палива літаки значну частину часу провели на землі. Наприкінці війни було віддано наказ знищити всі Ar 234 із закладеними у них усіма новітніми технологіями — мотором Junkers Jumo 004B-1, перископічним прицілом RF2C з Periskop PV 1B, парашутно-гальмівна система (скорочення пробігу при посадці з 380 м до 250 м), автопілотом Patin, катапультуємим кріслом пілота, радаром, приладами радіонавігації FuG 125 Hermine, системою ідентифікації «свій-чужий» FuG 25a. Але 5 травня 9 справних Ar 234B-2 і 4 Ar 234C-3 перелетіли в Норвегію, де стали трофеями союзників. Захоплений у Норвегії Arado Ar 234 Blitz був перевезений для випробувань до США.

Тактико-технічні характеристики[ред. | ред. код]

AR234B.svg

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

Ar 234B-2 Ar 234C-3
Довжина 12,6 м 12,63 м
Висота 4,3 м 4,3 м
Розмах крил 14,1 м 14,15 м
Площа крил 15,5 м² 25,6 м²
Маса порожнього 5200 кг 6540 кг
Маса спорядженого 8417 кг -
Максимальна злітна маса 9858 кг 11 000 кг
Двигун 2 × Junkers Jumo 004B-1 4 × BMW 003
Максимальна тяга 2 × 900 кгс 4 × 800 кгс
Максимальна швидкість 740 км/г 850 км/г
Операційна дальність без бомб — 1620 км
500 кг бомб — 1550 км
1500 кг бомб — 1000 км
без бомб — 1225 км
Практична стеля 10 000 м 12 000 м
Швидкість підйому
на 6000 м
з 500 кг бомб — 12,8 хв
з 1500 кг бомб — 12,8 хв
-

Озброєння[ред. | ред. код]

  • Ar 234B-2:
    • до 1500 кг бомбового навантаження
  • Ar 234С-3:
    • 2 × 20 мм курсові гармати MG 151
    • 2 × 20 мм гармати MG 151, встановлені у хвості
    • до 1500 кг бомбового навантаження
  • Ar 234С-4:
    • 2 × 20 мм гармати MG 151, встановлені у хвості

Джерела[ред. | ред. код]

  • William Green: War planes of the Third Reich. Galahad Books, 1970 (англ.)
  • Manfred Griehl: Strahlflugzeug Arado 234 Blitz. Technik und Einsatz 1944/45. Fernaufklärer, Strahlbomber, Nachtjäger, Schlachtflugzeuge . 1. Auflage, Motorbuch-Verlag, Stuttgart 2003, ISBN 3-613-02287-7 (нім.)
  • Luftfahrt-Archiv Hafner: Arado Ar 234 B, Technisches Kompendium mit 1.325 Seiten. Flugzeug-Handbuch, Bedienungsvorschrift, Triebwerk-Handbuch und Ersatzteilliste, Waffen- und Funkgeräte-Handbücher. ISBN 978-3-939847-19-9 (нім.)
  • Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]