Arado Ar 234 Blitz

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Arado Ar 234 Blitz
Arado Ar 234 at the Steven F. Udvar-Hazy Center.JPG
Arado Ar 234 Blitz у Національному музеї авіації і космонавтики США. На кінцях крил прискорювачі Walter 109-500
Призначення: Бомбардувальник
Далекий розвідник
Перший політ: 30 липня 1943
Прийнятий на озброєння: вересень 1944 Люфтваффе
Знятий з озброєння: 1945
Період використання: липень 1944 - березень 1945
На озброєнні у: Flag of Germany (1935–1945).svg Третій Рейх
Розробник: Arado Flugzeugwerke
Виробник: «Arado Flugzeugwerke»
Всього збудовано: 214 (238)
Конструктор: Вальтер Блюме
Екіпаж: 1 особа
Крейсерська швидкість: 665 км/год
Максимальна швидкість (МШ): 742 км/год
Бойовий радіус: 1 100 км
Дальність польоту: 1 400 км
Бойова стеля: 12 000 м
Швидкопідйомність: на висоту 8000 м за 6 м/с
Довжина: 12,64 м
Висота: 4,30 м
Розмах крила: 14,41 м
Площа крила: 26,40 м²
Шасі: прибираються
Споряджений: 5 006 кг
Двигуни: 2×Junkers Jumo 004
Тяга (потужність): 2×900 кгс
Боєзапас: до 1 500 кг бомб
Кількість точок підвіски: 3

Arado Ar 234 Blitz (укр. Блискавка) — перший у світі серійний реактивний бомбардувальник періоду Другої світової війни, виробництва німецької компанії «Arado Flugzeugwerke», що брав участь у бойових діях. Один з перших у світі літаків з автопілотом, кріслом-катапультою пілота, парашутно-гальмівною системою. Найшвидший бомбардувальник періоду війни.

Історія[ред. | ред. код]

Трофейний Arado Ar 234 Blitz у США. 1945

За сприянням Ергарда Мільха компанія «Arado» виготовила у 1941 році розвідувальний літак E370. До кінця 1941 року виготовили дослідні літаки Ar 234 V1, Ar 234 V2, але готові двигуни Jumo 004[1] на них встановили лише у лютому 1943 року і 30 липня 1943 року був здійснений перший тестовий політ Ar 234 V1. До завершення тестувань була висунута ідея перетворення його на бомбардувальник. При старті шасі скидалось і літак сідав на лижу. У червні 1944 року при показових польотах він розвинув 820 км/год і кращі льотні якості за винищувач Messerschmitt Me 262, за що Гітлер назвав його блискавкою. За 6 хв. досягав висоти 8000 м, маючи швидкопідйомність 1 320 м/хв. На модифікації Ar 234C досягнули швидкість 874 км/год. При старті використовували два ракетні прискорювачі Walter 109—500 масою по 280 кг. 10 березня 1944 року був випробуваний Ar 234 V9 з шасі, що ховалось в корпус. Герметична кабіна у суцільнометалевому корпусі мала кисневі апарати для пілотів (вище 4500 м). Під моторними гондолами могли кріпитись додаткові паливні баки чи бомби.

З 32 прототипами, 186 бойовими літаками Ar 234B-2 було збудовано 238 літаків. Розроблялись 4-моторні (BMW 003) багатопрофільні Ar 234C-3, випробувані 27 березня 1945 року. Два виготовлені Ar 234C-3 розвивали швидкість 900 км/год на висоті 15000 м без бомб. У квітні 1945 року три Ar 234C-3 були на озброєнні, але були знищені перед захопленням аеродрому американцями.

Розроблявся проект створення на базі Arado Ar 234 літака-матки для Фау-1, який мав кріпитись зверху фюзеляжу.

Застосування[ред. | ред. код]

Кабіна Arado Ar 234 В2
Модель Arado Ar 234 — носія Фау-1

2 серпня 1944 року, пілотований лейтенантом Еріхом Зоммером розвідник, за 1,5 години сфотографував весь район висадки військ союзників в Нормандії. В подальшому продовжував виконувати розвідувальні польоти над Францією, Британією. З вересня 1944 року почали створювати команди дальньої розвідки на базі Ar 234B-2, що діяли в Арденах, Італії, Норвегії.

Бомбардувальники Arado Ar 234 Blitz почали застосовувати з грудня 1944 року бомбардувальним полком KG76 для бомбардування Льєжу в Бельгії; у березні 1945 року танкових колон біля Дюрена, важливого моста через Рейн, коли було збито 2 Ar 234. Через зовнішнє розташування бомб швидкість обмежили до 660 км/год, що робило беззбройний Blitz досяжним для зенітної артилерії та винищувачів Republic P-47 Thunderbolt з швидкістю до 690 км/год.

Чотири Ar 234B-2/N Nachtigal («Соловей») з радаром і його оператором, озброєні кулеметами, використовувались як нічні винищувачі, але з грудня 1944 року до кінця війни не здобли жодної перемоги.

Через брак палива літаки значну частину часу провели на землі. Наприкінці війни було віддано наказ знищити всі Ar 234 із закладеними у них усіма новітніми технологіями — мотор Junkers Jumo 004B-1, перископічний приціл RF2C з Periskop PV 1B, парашутно-гальмівна система (скорочення пробігу при посадці з 380 м до 250 м), автопілот Patin, катапультуєме крісло пілота, радар, прилад радіонавігації FuG 125 Hermine, система ідентифікації «свій-чужий» FuG 25a.

Захоплений у Норвегії Arado Ar 234 Blitz був перевезений для випробувань до США.

Джерела[ред. | ред. код]

  • William Green: War planes of the Third Reich. Galahad Books, 1970 (англ.)
  • Manfred Griehl: Strahlflugzeug Arado 234 Blitz. Technik und Einsatz 1944/45. Fernaufklärer, Strahlbomber, Nachtjäger, Schlachtflugzeuge . 1. Auflage, Motorbuch-Verlag, Stuttgart 2003, ISBN 3-613-02287-7 (нім.)
  • Luftfahrt-Archiv Hafner: Arado Ar 234 B, Technisches Kompendium mit 1.325 Seiten. Flugzeug-Handbuch, Bedienungsvorschrift, Triebwerk-Handbuch und Ersatzteilliste, Waffen- und Funkgeräte-Handbücher. ISBN 978-3-939847-19-9 (нім.)

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]