Junkers K 47

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Junkers K 47
Призначення: винищувач
Перший політ: 15 вересня 1929
На озброєнні у: Повітряні сили Китайської Республіки
Розробник: Junkers Motorenbau und Junkers Flugzeugwerkd
Виробник: Веймарська республіка Junkers
Всього збудовано: 23
Конструктор: Веймарська республіка Герман Полманн, Карл Плаут
Екіпаж: 2 особи
Крейсерська швидкість: 265 км/год
Максимальна швидкість (МШ): 300 км/год
Бойовий радіус: 490 км
Практична стеля: 4 250 м
Довжина: 8,55 м
Висота: 2,4 м
Розмах крила: 12,4 м
Площа крила: 22,8 м²
Порожній: 1 050 кг
Споряджений: 1 635 кг
Двигуни: 1 × 6-циліндровий рядний поршневий двигун з рідинним охолодженням Pratt & Whitney Hornet
Тяга (потужність): 590 к.с. (440 кВт)
Підвісне озброєння: 2 × 50 кг
Кулеметне озброєння: 1 × 7,92-мм кулемет MG-08 (підфюзеляжний) і 1 × 7,92-мм кулемет MG-08 (для стрільби назад)

Junkers K 47 у Вікісховищі
Схематичне зображення літака Junkers K 47

«Юнкерс» K 47 (нім. Junkers K 47) — німецький двомісний винищувач-моноплан, розроблений наприкінці 1920-х років шведським відділенням компанії Junkers Flugzeugwerke. Цивільна версія літака мала назву A 48.

Зміст[ред. | ред. код]

Розроблений на замовлення турецького уряду з вимогами щодо нового винищувача, K 47 був монопланом з низько розташованим крилом і стійками звичайної конструкції. У двох відкритих кабінах розміщувались пілот і хвостовий стрілок, а фюзеляж був спроектований з двома вертикальними поверхнями для максимізації заднього поля обстрілу. Основні вузли фіксованого шасі з хвостовим оперенням поділяли частину фермової конструкції, яка утримувала крила. Спочатку проектуванням займався Карл Плаут, але після його смерті його завершив Герман Польманн. Спочатку літак довелося будувати на заводі «АБ Флігіндустрі» у Лімхамні (Швеція), оскільки він був запатентований як літак військового типу і тому був заборонений до будівництва в Німеччині згідно з умовами Версальського договору.

На той час, коли прототип K 47 був завершений, Туреччина вже втратила інтерес до цього типу літака, але Радянський Союз виявив зацікавленість, і робота продовжилася. Зрештою, однак, радянський уряд придбав лише два чи три екземпляри.

Єдиний літак, що використовувався в бойових умовах, був придбаний Китаєм (урядом Нанкіна), який купив десять літаків у 1931 році, і отримав ще один у 1934 році (останній був названий T'ien C'hu No.1, на честь заводу, який його фінансував). З початком Шанхайського інциденту 1932 року китайські повітряні сили направили різні винищувачі-штурмовики на шанхайський аеродром Хунцяо та авіабазу Ханчжоу Цяосі, в той час як Імперський флот Японії відправив літаки з авіаносців «Хошо» та «Каґа». Несподівана атака групи з 15 літаків, що складалася з винищувачів Nakajima Type 3 та штурмовиків Mitsubishi Type 13, призвела до того, що китайський Junkers K 47 з пілотом Ши Бангфаном та його кулеметником Шен Яньші, що сидів на задньому сидінні, тільки-но встигли злетіти з Цяосі, як почався наліт японців. І хоча кулемет Шеня заклинило, пілот Ши продовжував вести повітряний бій з японцями, врешті-решт, пілота Ши підстрелили, пошкодили двигун, і йому довелося здійснити примусову посадку свого «юнкерса».

Демонстрації K 47 були також проведені в Румунії, Португалії та Латвії без жодних замовлень, хоча один літак, можливо, був придбаний Японією. Три літаки використовувались на секретній навчальній базі Рейхсверу в Липецьку, а невелика кількість неозброєних цивільних версій була придбана Deutsche Verkehrsfliegerschule.

K 47 також використовувались у випробуваннях для дослідження пікіруючих бомбардувань, експериментах, які сформували мислення Польманна при проектуванні Ju 87. Дійсно, другий прототип Ju 87 був оснащений хвостовим оперенням K 47.

Країни-оператори[ред. | ред. код]

Республіка Китай (1912–1949) Республіка Китай
 Радянський Союз

Літаки, споріднені за ТТХ, призначенням та епохою застосування[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски
Джерела

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Andersson, Lennart. «Chinese 'Junks': Junkers Aircraft Exports to China 1925—1940». Air Enthusiast, No. 55, Autumn 1994, pp. 2–7. ISSN 0143-5450
  • Andersson, Lennart; Endres, Günter; Mulder, Rob J.M. (2015). Junkers W 33, W 34 and K 43, Workhorse in Peace and War. EAM Books. ISBN 978-0957374416.
  • Kay, Antony (2004). Junkers Aircraft & Engines 1913—1945. London: Putnam Aeronautical. pp. 28–38. ISBN 0851779859.