Bachem Ba 349

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Bachem Ba 349
Me 163 Komet
Призначення: перехоплювач
Перший політ: 1 березня 1945
Розробник: Еріх Бахем
Конструктор: Еріх Бахем
Екіпаж: 1 особа
Максимальна швидкість (МШ): 1000 км/год
МШ біля землі: 800 км/год
Бойовий радіус: 40 км
Бойова стеля: 14000 м
Швидкопідйомність: 200 м/с
Довжина: 6,1 м
Висота: 2,25 м
Розмах крила: 3,6 м
Площа крила: 3,6 м²
Споряджений: 2.200 кг
Двигуни: 1×Walter HWK 109-509 • 4×Schmidding 109-533
Тяга (потужність): 1×1.700-2.000 кгс
Тяга форсажна: 4×1.200 кгс
Внутрішнє бомбове навантаження: 33×55-мм-ракет R4M „Orkan“ або 24×73-мм-ракет RZ 73 кг

Bachem Ba 349німецький літак-перехоплювач з ракетним двигуном завершального етапу Другої світової війни. Був спроектований 1944/45 для проекту "Natter" (Вуж) інженером Еріхом Бахемом. У деяких виданнях Bachem Ba 349 вважають пілотованою ракетою через старт у вертикальному положенні за допомогою ракетних моторів і відсутність засобів для використання посадкової смуги.

Історія[ред. | ред. код]

Для ефективної протидії часто варварським бомбардуванням союзників індустріальних центрів і міст Люфтваффе з 1944 почало розробляти нові типи літаків. СС перебрало на себе усі розробки Зброї відплати, зокрема у розробці літальних засобів, що не потребували злітно-посадкової смуги, яку могла пошкодити авіація ворога. За проектом "Natter" навколо індустріальних центрів, міст розміщувались перехоплювачі з вертикальним зльотом. Розрахунки нового перехоплювача виконали наукові працівники технічного інституту Аахену під керівництвом професора Вільгельма Фукса[1] за допомогою найбільшої аналогової обчислювальної машини. Аеродинамічні дослідження провели у Німецькому дослідному центрі (DVL)[2] у Брауншвейгу. Конструктором став Еріх Бахем, до того відомий винаходом і розробкою житлових трейлерів, які випускала компанія з виробництва планерів.

Конструкція[ред. | ред. код]

Bachem Ba 349 у Фарнборо. 1946

Bachem Ba 349 був літальним апаратом вертикального злету з рідинним ракетним двигуном і чотирма твердопаливними ракетними прискорювачами. Для старту необхідна була стартова рампа, що утримувала апарат у заданому положенні. Його корпус виготовляли з фанери, запаси якої були достатніми у Третьому Райху. Після старту за допомогою автопілоту (10 сек.) він за 1 хвилину досягав висоти 11.000 м, де пілот брав управління і повинен був на швидкості до 1000 км/год атакувати ворожі бомбардувальники некерованими ракетами, що розміщувались у носовій частині. Після завершення місії (перший ракетний двигун працював 70 сек.)пілот відстрілював передню частину і стрибав з парашутом. Задня частина з ракетним двигуном також опускалась на землю на парашуті. Польотний час Ba 349 A з двигуном Walter HWK 109-509 A-2 становив 2 хв. і Ba 349 B 4.5 хв. після заміни двигуна на Walter HWK 109-509 D-1.

Було збудовано 30 Bachem Ba 349. 18 застосовували у безпілотних випробуваннях, 2 розбились (у т.ч. у пілотованому польоті), 6 спалили після завершення війни, 4 дістались військовим США.

Випробовування[ред. | ред. код]

Модель стартової рампи
Схема Bachem Ba 349a Natter

3 листопада 1944 Heinkel He 111 замість планера підняв на висоту 3000 м корпус Ba 349 без двигуна, який при спуску на швидкості 200 км/год показав задовільні аеродинамічні якості. До 27 січня 1945 завершили випробовування різних частин літального засобу, а з 18 грудня 1944 розпочали пробні непілотовані запуски Bachem Ba 349. 14 лютого 1945 провели успішні випробування Ba 349 з двигуном, якого Heinkel He 111 підняв до 5000 м. Тест пілот Людвіг Гоффманн[3] отримав серйозну травму на тренуваннях з паращутних стибків і його замінив Лотар Зібер[4]. Старт відбувся 1 березня 1945. Стрімко стартувавши догори, Bachem Ba 349 розвернувся до землі і вибухнув при ударі о землю. Припускали, що при старті відокремилась передня частина і пілот знепритомнів від удару головою об корпус. Пізніше припускали, що прискорювачі через вібрацію чи погане регулювання могли відхилити на декілька градусів курс польоту. Ще одна пізніша версія полягала в тому, що після запуску ракетного двигуна пілот дезорієнтувався у хмарах, увійшов у піке, а вистрибнути з парашутом йому заборонили по радіо із землі.

Цей старт Bachem Ba 349 також вважають першим у світі стартом пілотованої ракети.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Horst Lommel: Der erste bemannte Raketenstart der Welt – Geheimaktion Natter. 2. Auflage. Motorbuch-Verlag, Stuttgart 1998, ISBN 3-613-01862-4 (нім.)
  • Horst Lommel: Das bemannte Geschoss BA 349 „Natter“. VDM, Zweibrücken 2000, ISBN 3-925480-39-0 (нім.)
  • Roger Ford: Die deutschen Geheimwaffen des Zweiten Weltkriegs. Nebel-Verlag, Eggolsheim 2003, ISBN 3-89555-087-6 (нім.)
  • Horst Lommel: Geheimprojekte der DFS. 1. Auflage. Motorbuch-Verlag, Stuttgart 2000, ISBN 3-613-02072-6 (нім.)
  • Brett Gooden: Projekt Natter: Last of the Wonder Weapons (englisch). Classic Publications, Burgess Hill 2006, ISBN 1-903223-62-8 (нім.)
  • Botho Stüwe: Peenemünde-West – Die Erprobungsstelle der Luftwaffe für geheime Fernlenkwaffen und deren Entwicklungsgeschichte. Weltbild, Augsburg, 1998, ISBN 3-8289-0294-4 (нім.)
  • Martin Ludwig Hofmann: Ludwig Hofmann. Das Leben eines deutschen Luftfahrtpioniers. Sutton-Verlag, Erfurt 2007, ISBN 978-3-86680-236-0 (нім.)
  • Wolfgang W.E. Samuel: Watson’s Whizzers. Operation Lusty and the Race for Nazi Aviation Technology. Schiffer Military History, Atglen 2010, ISBN 978-0-7643-3517-4 (нім.)

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]