LCG LE

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

LCG LE (англ. Land Capability Group of Land Engengement) — Група з розвитку спроможностей ведення наземного бою, є одною з груп 2-го рівня у складі NAAG (Групи НАТО з питань озброєнь сухопутних військ, AC/225) CNAD (Конференції національних директорів озброєнь).

CV90120.jpg

Місією LCG LE є сприяння багатонаціональному співробітництву держав-членів НАТО та країн-партнерів щодо забезпечення взаємосумісності автомобільної та бронетанкової техніки сухопутних військ в інтересах підвищення ефективності сил НАТО в усьому спектрі поточних та майбутніх операцій Альянсу[1].

LCG LE взаємодіє з іншими групами 2-го рівня NAAG, асоціацією MILVA, бере участь у процесі оборонного планування НАТО (NDPP)[2].

Пленарні засідання LCG LE проводяться двічі на рік.

Структура та діяльність LCG LE[ред. | ред. код]

Безекіпажна платформа (UGV)

У складі LCG LE існує широка мережа команд експертів (англ. Team of Experts, ToE), які діють на постійній або тимчасовій основі[1]. Відповідні експертні спільноти, з урахуванням отриманого Альянсом досвіду, аналізують, уточнюють, розробляють та поновлюють стандарти НАТО[3][4][5][6] у сфері автомобільної та бронетанкової техніки, сприяють реалізації багатонаціональних проектів.

Зокрема, до сфери відповідальності експертів LCG LE відноситься загальна архітектура транспортних засобів NGVA[7], що запроваджена стандартом НАТО STANAG 4754 та детально описана в настанові AEP-4754, також LCG LE відповідає за STANAG 4569[6].

Експертні команди LCG LE[ред. | ред. код]

  • Команда експертів з пасивного захисту (англ. ToE Passive Protection), відповідає за STANAG 4569 Ed.4[6];
  • Команда експертів з активного захисту;
  • Команда експертів з безекіпажних платформ (англ. ToE UGV)[6];
  • Команда експертів з питань вогнезахисту.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Conference of National Armaments Directors (CNAD). NATO. September 28, 2016. Процитовано January 16, 2019. 
  2. Слюсар В.І., Кулагін К.К. Особливості процесу оборонного планування НАТО.// Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України.– 2019. - № 3(36). - С. 47 – 59. [1]
  3. Сергей Мукосий (20 січня 2016). О внедрении стандартов НАТО. Defence UA. 
  4. Слюсар В.І. Щодо стратегії формування системи систем стандартів НАТО.// Зб. матеріалів V міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми координації воєнно-технічної та оборонно-промислової політики в Україні. Перспективи розвитку озброєння та військової техніки”. – Київ, 11-12 жовтня 2017 р. - C. 84 - 86.- [2].
  5. а б в г Слюсар, Вадим (2016). Основні напрямки розвитку наземних бойових платформ з урахуванням стандартів НАТО.. Бюлетень з питань безпеки “Виклики і ризики”. - Київ: Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння. - 1 листопада 2016. - № 20 (59). – С. 21 - 24. 
  6. Слюсар В.І. Концепція архітектури транспортних засобів як мережі мереж.//Збірник матеріалів ХІІ науково-практичної конференції “Пріоритетні напрямки розвитку телекомунікаційних систем та мереж спеціального призначення. Застосування підрозділів, комплексів, засобів зв’язку та автоматизації в операції Об’єднаних сил” ( 14 – 15 листопада 2019 р.). – Київ. – С. 218 - 219.- [3].

Джерела[ред. | ред. код]