Канон (релігія)

Кано́н (грец. κανών — брусок; прут; лінійка; правило, норма; лат. canon) — «церковне правило, догма; пісня на честь святого; усталена норма», що установлений апостолами, Вселенськими та помісними соборами й Отцями Церкви, церковною Святою Традицією, що стосується внутрішнього устрою християнської церкви і правил її стосунків ззовні з іншими; основні релігійні приписи. Слід відрізняти від догматичних постанов (оросів). Канони є джерелом і виявом культу віровчення й церковного права, зразком діяльності та світогляду.

Церковний канон

У християнстві

У Православ'ї і в Католицтві поширене використання у чотирьох значеннях терміну «канон»:

• щодо віровчення, обряду, церковної організації
• постанови Вселенських соборів про церковне життя
• сукупності книг Біблії
• форми богослужбового піснеспіву.

Московська церква

Номоканон містить у собі канони, які перейняла від Константинопольської православної церкви Російська православна церква (РПЦ). Основний канонічний корпус цієї церкви міститься в збірнику, який має титул Книга правил (повна назва: «Книга правил святих апостол, святих соборів вселенських і помісних, і святих отець»); була видана Святішим Синодом РПЦ 1839 року російською мовою, стилізованою під церковнослов'янську.

Канон у буддизмі

Багатотомним зводом буддійських творів є

• палійський канон (Ганджур, тиб. བཀའ་འགྱུར,), до якого додається звід коментарів
  • Тибетський канон (Данджур, тиб. བསྟན་འགྱུར,).
  • Китайський канон — буддистський канон Китаю, що має кілька назв, найуживаніші з них це; «Саньцзан» (дослівно — «Три скарбниці»), «Да Цзан Цзин» («Велике сховище сутр»; Великий буддійський канон; Китайський буддійський канон; Китайська Тріпітака), «І це цзин» (Усі сутри). Китайська Трипітака почала складатися у II ст. н. е..

Канон у даосизмі

Основним канонічним текстом даосизму є «Канон дао і де» або «Дао де цзін».

Див. також

• Кодекс Канонів Східних Церков
• Кодекс канонічного права
• Біблійний канон
• Канон (піснеспів)
• Канонічне право
• Апостольські правила
• Церковне звичайне право

Джерела

• Головащенко С. Канон [Архівовано 1 березня 2021 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Релігієзнавчий словник / за ред. проф. А. Колодного і Б. Лобовика. — К. : Четверта хвиля, 1996. — ISBN 966-529-005-3.
• Словник іншомовних слів / за ред. академіка О. С. Мельничука. — К. : УРЕ, 1985.
• Новий тлумачний словник української мови / укл. Василь Яременко і Оксана Сліпушко. — К. : Аконіт, 2000 р. — (Нові словники). — ISBN 966-7173-02-X.
• Католическая энциклопедия. М. : изд. Францисканцев, 2005. — ISBN 5-89208-054-4. (рос.)
• New Catholic Encyclopedia. — Washington D.C. : The Catholic University of America, 2012. — Secon Edition. — Vol. 3 : Can — Col. — P. 20—58. — ISBN 0-7876-4004-02. (англ.)

Посилання

• Канон [Архівовано 1 березня 2021 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Канони церковні [Архівовано 15 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 589-590. — 1000 екз.
• Канон церковний // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 312-313.
• Канонічні книги // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 460.
• «Церковные каноны» [Архівовано 11 січня 2015 у Wayback Machine.] // Азбука Веры. (рос.) ^{[неавторитетне джерело]}