Рябчій Іван Сергійович
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Іван Рябчій | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Псевдонім | Іван Тюссо | |||
| Народився | 9 серпня 1978 (46 років) Кам'янське | |||
| Країна |  Україна | |||
| Діяльність | перекладач, видавець, журналіст | |||
| Сфера роботи | журналістика[1], література[1] і переклад[1] | |||
|
| ||||
Іва́н Сергі́йович Рябчі́й (справжнє прізвище — Рябчий; нар. 9 серпня 1978, Кам'янське, Дніпропетровська область) — український перекладач, видавець і журналіст. Пише українською, російською та французькою мовами. У 2008—2014 роках —автор і ведучий радіожурналу «Книжковий спалах» на Першому каналі Українського радіо[2]. Лауреат премії програми «Сковорода» Посольства Франції в Україні у 2016, 2017 та 2020 роках. Лауреат премії імені Максима Рильського 2016 року та премії Ars Translationis імені Миколи Лукаша 2019 року. Засновник і керівник видавництва «Пінзель»[3]. Директор міжнародного фестивалю мистецтв Anne de Kyiv Fest. Представник Національного центру «Мала академія наук України» в ЮНЕСКО.
З 1995 по 2000 роки вивчав французьку мову та літературу на факультеті іноземної філології Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара.
У 2000—2003 роках навчався в аспірантурі за спеціальністю «Зарубіжна література», а у 2004—2007 роках — за спеціальністю «Журналістика» у Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара. Його керівником був відомий філософ і письменник Володимир Селіванов-Буряк.
З 2021 року ― аспірантура за спеціальністю «Філософія» при Кафедрі ЮНЕСКО з наукової освіти у Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова.
- 2000 — 2005 роки — викладач французької та англійської мов на кафедрі іноземних мов та краєзнавства Факультету систем та засобів масової комунікації Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара.
- 2006 — 2007 роки — журналіст — літературно-художній журнал «Книжковий клуб Плюс» та альманах «Хроніки 2000» (Київ).
- 2007 — 2013 роки — фрилансер, співпрацював з чималою кількістю друкованих та електронних ЗМІ.[4][5]
- 2007 — 2008 роки — журналіст, оглядач — журнал і сайт Defense Express, Центр дослідження армії, конверсії і роззброєння (ЦДАКР, Київ).[6]
- 2008 — асистент директора видавництва «Український письменник» (Київ).
- 2008 — 2009 роки — позаштатний кореспондент — журнал і сайт «Главред» (Київ).[7]
- 2008 — 2012 роки — редактор, ведучий — головна редакція художньо-освітніх програм, Перший канал Національного радіо (Київ).
- 2010 — понині — асистент Президента Малої академії наук України (МАН) (Київ).[8]
- 2012 — 2015 роки — автор і ведучий радіожурналу «Книжковий спалах» — Перший канал Українського радіо, позаштатно (Київ).[9][10]
- 2015 — 2016 — керівник київського офісу видавництва «Фоліо» (Харків).
- 2015 — понині — виконавчий директор фестивалю Anne de Kiev Fest (Київ).
- 2016 — директор видавництва «Пінзель» (Київ).
- 2018 — понині — агент бельгійського автора Еріка-Емманюеля Шмітта в Україні.
- 2021 ― 2022 роки ― голова Бюро авторських і суміжних прав, оформлення та дистрибуції аудіовізуальних творів при Департаменті культури КМДА
- 2022 ― понині ― викладач «Практики художнього перекладу» при кафедрі перекладу імені Ілька Корунця Київського національного лінгвістичного університету.
- 2022 ― понині ― голова Відділу нематеріальної культурної спадщини Центру культурологічних досліджень при Департаменті культури КМДА
- 2009—2010: Форум видавців та перекладачів країн СНД та Балтії (Єреван, Вірменія)
- 2009—2016, 2019: Європейський колегіум художнього перекладу (Сенефф, Бельгія)
- 2010—2013, 2015, 2018: Книжковий салон (Париж, Франція)
- 2010: Європейська рада з питань обдарованості дітей, конференція (Париж, Франція)
- 2011: Фестиваль науки «La Novela» (Тулуза, Франція)
- 2012: Економічний форум «Зустрічі „Україна“» (Париж, Франція)
- 2013: Літературний фестиваль «Жива література» (Любляна, Словенія)[11]
- 2013: Фестиваль української літератури (Іннсбрук, Австрія)
- 2014: Європейська академія наук, мистецтв і літератури, колоквіум «Світло на службі у людства» (Касерес, Іспанія)
- 2015: Програма Міністерства культури Франції для іноземних видавців BIEF (Париж, Франція)
- 2016: Виставка EuroScience International (Тулуза, Франція)
- 2017: Програма молодих українських лідерів Open World під егідою Сенату США (Вашингтон, США)
- 2017: Всесвітній конгрес дослідників космосу (Тулуза, Франція)
- 2020: «Книжка на сцені», один з перекладачів проєкту (Київ-Львів)
- 2021: III Міжнародний конкурс юних перекладачів «Мовограй» Спілки українських освітян діаспори, голова журі
- 2021: Національна виставка Più libri più liberi (Рим, Італія)
Під псевдонімом Іван Тюссо написав низку скандальних статей, у тому числі для газети «Бульвар Гордона»[12], сайту і журналу «Главред»[13] та інших ЗМІ. Під цим же псевдо створив ряд оповідань, які друкувалися на сторінках журналу «Один з нас».
- 2012 — понині — член Асоціації європейських журналістів;
- 2012 — понині — член Франкомовного ПЕН-клубу Бельгії;
- 2014 — 2016 — секретар української філії Європейської академії наук, мистецтв і літератури;
- 2021 — понині — член журі Літературної премії імені Григорія Кочура;
- 2021 — понині — член Громадської ради Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації[14]
- Мішель Уельбек, «Можливість острова» (Х.: Фоліо, 2007) ISBN 978-966-03-3778-7
- Жорж Екаут, «Замок Ескаль-Віґор» (К.: Самміт-Книга, 2011) ISBN 978-966-7889-76-0[15]
- Жорж Шарпак, «Спогади вигнанця, фізика, громадянина світу» (Л.: «Видавництво Анетти Антоненко», 2014) ISBN 978-617-7192-08-3[16]
- Ерік-Емманюель Шмітт, «Двоє добродіїв із Брюсселя» (Л.: «Видавництво Анетти Антоненко», 2014) ISBN 978-617-7654-39-0[17]
- Мішель Уельбек, «Покора» (Х.: КСД, 2015) ISBN 978-966-1490-99-3 ISBN 978-208-1354-80-7[18]
- Жан-Люк Утерс, «Місце мерця. Фах» (Ч.: Видавничий дім «Букрек», 2015) ISBN 978-966-399-653-0
- Ясміна Реза, «Божество різанини» (Л.: «Видавництво Анетти Антоненко», 2015) ISBN 978-617-7192-28-1[19]
- Філіпп Делорм, «Анна Київська, дружина Генріха І» (К.: LAURUS, 2016) ISBN 978-966-2449-91-4[20]
- Жерар де Кортанз, «Фріда Кало. Безжальна врода» (К.: Нора-Друк, 2016) ISBN 978-966-8659-80-5 ISBN 978-966-8659-81-2[21]
- Ерік-Емманюель Шмітт, «Зрада Айнштайна» (Л.: «Видавництво Анетти Антоненко», 2016) ISBN 978-617-7192-45-8[22]
- Жослін Сосьє, «Дощило птахами» (Л.: «Видавництво Анетти Антоненко», 2017) ISBN 978-617-7192-59-5[23]
- Дідьє ван Ковеларт, «Жуль» (Л.: «Видавництво Анетти Антоненко», 2017) ISBN 978-617-7192-62-5[24]
- Ерік-Емманюель Шмітт, «Концерт пам'яті янгола» (Л.: «Видавництво Анетти Антоненко», 2017) ISBN 978-617-7192-78-6[25]
- Каролін Ламарш, «День пса» (Л.: «Видавництво Анетти Антоненко», 2017) ISBN 978-617-7192-79-3[26]
- Патрік Модіано, «Цирк іде» (Х.: «Фоліо», 2017) ISBN 978-966-03-7318-1
- Ненсі Г'юстон, «Печатка янгола» (Л.: «Видавництво Анетти Антоненко», 2018) ISBN 978-617-7654-01-7[27]
- Фредерік Пажак, «Ван Гог. Іскріння» (К.: Нора-Друк, 2018) ISBN 978-966-688-029-4
- Ерве Ґібер, «Другові, який не врятував мені життя» (К.: PNZL, 2018) ISBN 978-966-9764-44-7[28]
- Ерік-Емманюель Шмітт, «Мадам Пилінська і таємниця Шопена» (Л.: «Видавництво Анетти Антоненко», 2019) ISBN 978-617-7654-06-2[29]
- Жослін Сосьє, «Шахтоємці» (Л.: «Видавництво Анетти Антоненко», 2020) ISBN 978-617-7654-22-2[30]
- Каролін Ламарш, «Галявина край лісу» (Л.: «Видавництво Анетти Антоненко», 2020) ISBN 978-617-7654-27-7[31]
- Ерік-Емманюель Шмітт, «Тектоніка почуттів» (Л.: «Видавництво Анетти Антоненко», 2020) ISBN 978-617-7654-36-9[32]
- Тьєррі Дебру, «Книжконюх. Дарвін» (Л.: «Видавництво Анетти Антоненко», 2020) ISBN 978-617-7654-35-2[33]
- Жорж Батай, «Історія еротизму» (Л.: «Видавництво Анетти Антоненко», 2021) ISBN 978-617-7654-55-0[34]
- Ерве Ле Телльє, «Аномалія» (К.: Нора-Друк, 2021) ISBN 978-966-6880-81-2[35]
- Давид Б., «Підхмарне лихо» (К.: PNZL, 2021)
- Ненсі Г'юстон, «Розколини» (Л.: «Видавництво Анетти Антоненко», 2021) ISBN 978-617-7654-80-2[36]
- 2016 — «Різня», Київський національний академічний Молодий театр, режисерка ― Влада Бєлозоренко, за твором Ясміни Рези «Божество різанини»[37]
- 2019 — «Тектоніка почуттів», Київський національний академічний Молодий театр, режисер ― Тарас Криворученко, за однойменним твором Еріка-Емманюеля Шмітта[38]
- 2020 — «Таємниця Шопена», Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір'я», режисер — Олексій Кужельний, за твором Еріка-Емманюеля Шмітта «Мадам Пилінська або таємниця Шопена»[39]
- 2021 — «Bella Figura», Запорізький академічний театр молоді, режисер — Геннадій Фортус, за однойменним твором Ясміни Рези[40]
- 2021 — «Батько», Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра, режисер ― Стас Жирков, за однойменним твором Флоріана Зеллера[41]
- 2010 — Міжнародна премія імені Олеся Гончара у номінації «Мала проза» за цикл оповідань «Макабр»[42]
- 2011 — лауреат національного конкурсу Держкомтелерадіо України з висвітлення літературного життя — найкраща радіопередача (за радіожурнал «Книжковий спалах»)
- 2013 — 2 місце у Національному експертному опитуванні «Розвиток благодійності в Україні», номінація «Краща публікація на тему благодійності»
- 2014 — Літературно-мистецька премія ім. Пантелеймона Куліша (за малу прозу)[43]
- 2015 — Відзнака Посольства Франції в Україні за переклад нон-фікшн у рамках програми перекладу «Сковорода»
- 2016 — Премія імені Максима Рильського[44]
- 2016 — Премія «Сковорода» Посольства Франції в Україні (за переклад збірки Еріка-Емманюеля Шмітта «Двоє добродіїв із Брюсселя»)[45]
- 2016 — Орден Святого Миколи Чудотворця УПЦ КП за заслуги з відродження духовності в Україні
- 2017 — Премія «Сковорода» Посольства Франції в Україні (за переклад книги «Анна Київська: дружина Генріха І» Філіпа Делорма)[46]
- 2018 — Почесна грамота Міністерства культури України
- 2019 — Премія «Ars Translationis»[47]
- 2020 — Премія «Сковорода» Посольства Франції в Україні (за переклад твору «Шахтоємці» Жослін Сосьє)[48]
- 2022 ― Премія Фонду Анрі Бошо (Бельгія)
- Іван Рябчій, Комашіння: повість // Київ. — 1–2/2004. — С. 89–96
- Ле Пуатвен, Альфред, Прогулянка з Беліалом: повість (пер. з франц. Іван Рябчій) // Всесвіт. — 9–10/2004
- Уельбек, Мішель, Розширення поля борні: роман (пер. з франц. Іван Рябчій) // Всесвіт. — 3–4/2007. — С. 44–120
- Уельбек, Мішель, Можливість острова: роман (пер. з франц. Іван Рябчій). — Х.: Фоліо, 2007
- Лоррен, Жан, Одна з них; Розповідь одного студента; Лілеї; Білосніжка; Покоївка; Пані Ґоржібюс: оповідання (пер. з франц. Іван Рябчій) // Всесвіт. — 11–12/2008. — С. 101—118
- Ламбер, Мішель, Гавкун; День зникнення неба: новели (пер. з франц. Іван Рябчій) // Сучасність. — 11/2009. — С. 139—154
- Іван Рябчій, Мовчазне життя: повість // Нова проза: Альманах сучасної української літератури. — Луцьк, 2009. — С. 151—166
- Ґлюк, Мікаель, Перший день творіння: поема (пер. з франц. Іван Рябчій, Дмитро Чистяк) // Всесвіт. — 5–6/2009. — С.150–155
- Ніс-Мазюр, Колєтт, Робінзон і гора: оповідання (пер. з франц. Іван Рябчій) // Всесвіт. — 11–12/2009. — С.125–130
- Іван Рябчій, Макабр; Поле: оповідання // Київ. — 2/2010. — С. 133—143
- Ламарш, Каролін, Острів: новела (пер. з франц. Іван Рябчій) // Київ. — 3/2010. — С. 170—174
- Екаут, Жорж, Ескаль-Віґор: уривок з роману (пер. з франц. Іван Рябчій) // Один з нас. Літературний випуск. — 3/2010. — С. 38–40
- Ламарш, Каролін, Постать рибалки; Два плющі: новели (пер. з франц. Іван Рябчій) // Сучасність. — 5/2010. — С. 113—123
- Укс, Корінна, Тлінь: поема (пер. з франц. Іван Рябчій) // Слово Просвіти. — ч. 22, 3–9 червня 2010 р. — С. 15
- Довгий, Олексій, Келих троянд: збірка поезій (пер. франц. мовою Іван Рябчій, Дмитро Чистяк) / Olexiï Dovgyï, Le Calice de roses: Choix de poèmes. Traduction de l'ukrainien en français de Ivan Riabchii et Dmytro Chystiak. P., L'Harmattan, 2010
- Де Декер, Жак, Евер for ever: новела (пер. з франц. Іван Рябчій) // Urbis et Vicus: Сучасні тексти про місто та село. — Канів: Склянка часу, 2011. — С. 371—376
- Екаут, Жорж, Замок Ескаль-Віґор: роман (пер. з франц. Іван Рябчій). — К.: Самміт-книга, 2011. — 216 с. — Серія «Тіні: Бельгія»
- Екаут, Жорж, Замок Ескаль-Віґор: Фрагмент з роману (пер. з франц. Іван Рябчій) // Всесвіт. — 11–12/2011. — С. 131—146
- Ріштер, Анн, Ольга і Катобарян: новела (пер. з франц. Іван Рябчій) // Київ. — 11–12/2011. — 155—162
- Іван Рябчій, Ми їдемо до Фріско: новела // Альманах 2008—2012 Міжнародної україно-німецької літературної премії ім. О. Гончара. — К.: Нова Січ, 2012. — С. 118—126
- Бошо, Анрі, Спроба хваління: поезія (пер. з франц. Іван Рябчій) // Revue internationale Henry Bauchau. — 4/2011–2012. — С. 31
- Ivan Riabtchiï, Champ: nouvelle // Almanach de la littérature ukrainienne contemporaine. — К.: Нора-Друк, 2012. — С. 65–68
- Бошо, Анрі, Блакитний хлопчик: роман (пер. з франц. Іван Рябчій). — К.: Видавництво журналу «Радуга», 2012
- Ivan Rjabčij, Polje: nouvelle (en serbe) // Odjok. № 55, Sarajevo, 2012. — С. 33–36
- Міленич, Жарко, Леон — учень чарівника: повість (пер. з рос. Іван Рябчій). — К.: Журнал «Радуга», 2012
- Ivan Riabtchiï, Champ: nouvelle. / Almanach de la littérature ukrainienne contemporaine-1. Kyїv, Calvaria, 2012. P. 65–68
- Іван Рябчій, Макабр. — К.: Ярославів Вал, 2013[49][50]
- Ivan Riabtchii, Lilith: nouvelles. Paris, Éditions Institut culturel de Solenzara, 2013[51]
- Келменди, Етон, В зените времени истлевшего: поэзия (пер. с англ., франц. Иван Рябчий). — К.: Журнал «Радуга», 2013
- Ivan Riabtchiï, Journée des couleuvres: extrait du roman // Almanach de la littérature ukrainienne contemporaine-4. Kyїv, Calvaria, 2013. P. 34–36
- Скубіц, Андрей, Тратнік, Сюзанна, Храстель, Станка, Оповідання (пер. з рос. і словен. Іван Рябчій) // Slovenica: спеціальний випуск журналу «Мова та історія», 2013
- Ван Лерберг, Шарль, Вибрані твори: поезія, проза, драматургія, листи (пер. з франц. Іван Рябчій, Дмитро Чистяк). — К.: Журнал «Радуга», 2013
- Жорж Шарпак, Спогади вигнанця, фізика та громадянина світу (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: Кальварія, 2014
- Ніколь Версхооре, Фредерік Колліньї (пер. з франц. Іван Рябчій) // Всесвіт. № 7–8. 2014
- Ерік-Емманюель Шмітт, Босерон (пер. з франц. Іван Рябчій) // Журнал «ШО», 1–2, 2015
- Ерік-Емманюель Шмітт, Двоє добродіїв із Брюсселя: збірка малої прози (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2015
- Анатоль Франс, Малий П'єр: уривки зі спогадів (пер. з франц. Іван Рябчій) // Літературна Україна
- Жан-Люк Утерс, Місце мерця; Фах: романи (пер. з франц. Іван Рябчій) — Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2015
- Мішель Уельбек, Покора: роман (пер. з франц. Іван Рябчій). — Х.: КСД, 2015
- Ясміна Реза, Божество різанини: п'єса (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2015
- Іван Рябчій, Двічі по десять: Обличчя і голоси. Збірка інтерв'ю. — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2015[52]
- Ерік-Емманюель Шмітт, Зрада Айнштайна; Готель між двох світів: п'єси (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2016
- Жерар де Кортанз, Фріда Кало. Безжальна врода (пер. з франц. Іван Рябчій). — К.: Нора-Друк, 2016
- Філіпп Делорм, Анна Київська. Дружина Генріха І (пер. з франц. Іван Рябчій). — К.: LAURUS, 2016
- Дідьє ван Ковеларт, Жуль: роман (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2016
- Жослін Сосьє, Дощило птахами: роман (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2016
- Сильвіан Дюпюї, Друге падіння: п'єси (пер. з франц. Іван Рябчій). — К.: Всесвіт, 2016
- Каролін Ламарш, День пса: роман (пер. з франц. Іван Рябчій) — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2017
- Ерік-Емманюель Шмітт, Концерт пам'яті янгола: новели (пер. з франц. Іван Рябчій) — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2017
- Патрік Модіано, Цирк іде: роман (пер. з франц. Іван Рябчій) — Х.: Фоліо, 2017
- Фредерік Пажак, Ван Гог. Іскріння: есе (пер. з франц. Іван Рябчій) — К.: Нора-Друк, 2018
- Ерве Ґібер, Другові, який не врятував мені життя: роман (пер. з франц. Іван Рябчій) — К.: Пінзель, 2018
- Ненсі Г'юстон, Печатка янгола: роман (пер. з франц. Іван Рябчій) — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2018
- Ерже, Тентен у країні Сов'єтів (пер. з франц. Іван Рябчій). — К.: Пінзель, 2019
- Анатоль Франс, П'єрова книга. У 2 т. (пер. з франц. Григорій Кочур, Іван Рябчій). — К.: Пінзель, 2019
- Жослін Сосьє, Шахтоємці (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2019
- Оноре де Бальзак, Трактат про каву (пер. з франц. Іван Рябчій). — «Всесвіт», 7–8, 2019
- Каролін Ламарш, Галявина край лісу (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2020
- Ерік-Емманюель Шмітт, «Тектоніка почуттів» (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2020
- Тьєррі Дебру, «Книжконюх. Дарвін» (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2020
- Жорж Батай, «Історія еротизму» (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2021
- Ерве Ле Телльє, «Аномалія» (пер. з франц. Іван Рябчій). — К.: Нора-Друк, 2021
- Давид Б., «Підхмарне лихо» (пер. з франц. Іван Рябчій). — К.: PNZL, 2021
- Ненсі Г'юстон, «Розколини» (пер. з франц. Іван Рябчій). — Л.: «Видавництво Анетти Антоненко», 2021
- ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ http://litakcent.com/author/ivan-rjabchij/
- ↑ PNZL -. pnzl.eu (ua) . Архів оригіналу за 18 грудня 2020. Процитовано 5 грудня 2020.
- ↑ Автор Иван ТЮССО. bulvar.com.ua. Архів оригіналу за 19 листопада 2016. Процитовано 19 листопада 2016.
- ↑ «Главред» (Украина): Україна мусульманська | Православіє в Україні :: Інтернет-видання УПЦ. arhiv.orthodoxy.org.ua. Архів оригіналу за 19 листопада 2016. Процитовано 19 листопада 2016.
- ↑ Defense Express. defence-ua.com. Процитовано 19 листопада 2016.
- ↑ Главред — новости, политика, экономика — Главред. glavred.info. Процитовано 19 листопада 2016. (рос.)
- ↑ Мала академія наук України. man.gov.ua. Архів оригіналу за 18 листопада 2016. Процитовано 19 листопада 2016.
{{cite web}}: Вказано більш, ніж один|url-архіву=та|archive-url=(довідка); Вказано більш, ніж один|дата-архіву=та|archive-date=(довідка) - ↑ Книжковий спалах | Facebook. www.facebook.com. Процитовано 19 листопада 2016.
- ↑ Книжковий спалах. sferaua.com. Архів оригіналу за 19 листопада 2016. Процитовано 19 листопада 2016.
{{cite web}}: Вказано більш, ніж один|url-архіву=та|archiveurl=(довідка); Вказано більш, ніж один|дата-архіву=та|archivedate=(довідка); Вказано більш, ніж один|статус-url=та|deadurl=(довідка) - ↑ 20. literarno-glasbeni festival ZIVA KNJIZEVNOST. www.facebook.com. Процитовано 19 листопада 2016.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 21 листопада 2008. Процитовано 19 грудня 2011.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ http://glavred.info/archive/2008/11/07/120038-5.html[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Громадська рада 2021-2023 (українська) . Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 12.01.2022.
- ↑ Жорж Екаут. «Замок Ескаль-Віґор» / Буквоїд. bukvoid.com.ua. Процитовано 19 жовтня 2020.
- ↑ «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 19 жовтня 2020.
- ↑ Книгобачення : Новини : Іван Рябчій здобув премію Камбіну. knyhobachennia.com. Архів оригіналу за 19 листопада 2016. Процитовано 19 листопада 2016.
- ↑ У покорі прийдешності. ЛітАкцент. Процитовано 19 листопада 2016.
- ↑ «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 19 жовтня 2020.
- ↑ Нон-фікшн: 30 найцікавіших новинок до Форуму видавців. LB.ua. Архів оригіналу за 19 листопада 2016. Процитовано 19 листопада 2016.
{{cite news}}: Вказано більш, ніж один|url-архіву=та|archive-url=(довідка); Вказано більш, ніж один|дата-архіву=та|archive-date=(довідка) - ↑ Біографія Фріди Кало: «Я малюю свою реальність». Друг читача.
- ↑ «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 19 жовтня 2020.
- ↑ «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 19 жовтня 2020.
- ↑ «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 19 жовтня 2020.
- ↑ «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 19 жовтня 2020.
- ↑ «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 19 жовтня 2020.
- ↑ «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 19 жовтня 2020.
- ↑ «Смерть, а не непрацездатність». Книжка Ерве Ґібера про боротьбу зі СНІДом. ЛітАкцент - світ сучасної літератури (укр.). 6 липня 2018. Процитовано 19 жовтня 2020.
- ↑ «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 19 жовтня 2020.
- ↑ «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 19 жовтня 2020.
- ↑ «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 19 жовтня 2020.
- ↑ «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 19 жовтня 2020.
- ↑ «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 19 жовтня 2020.
- ↑ «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 31 липня 2021.
- ↑ Ле Телльє Ерве. Аномалія. Книгарня Нора-Друк (укр.). Процитовано 11 січня 2022.
- ↑ «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 11 січня 2022.
- ↑ Різня. molodyytheatre.com (укр.). 24 червня 2017. Процитовано 31 липня 2021.
- ↑ Тектоніка почуттів. molodyytheatre.com (укр.). 20 квітня 2018. Процитовано 31 липня 2021.
- ↑ Театр Сузір'я. www.suzirja.kiev.ua (укр.). Процитовано 31 липня 2021.
- ↑ donskaya. Bella Figura — Запорізький театр молоді. www.teatrmolodi.zp.ua (укр.). Процитовано 31 липня 2021.
- ↑ Дерево без листків або Батько, який загубився. Театральна прем’єра. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 24 серпня 2022.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 листопада 2011.
{{cite web}}: Вказано більш, ніж один|url-архіву=та|archive-url=(довідка); Вказано більш, ніж один|дата-архіву=та|archive-date=(довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Преміянти імені Пантелеймона Куліша! - 3 Січня 2014 - Хвиля Десни - Щоденне інформаційне видання Чернігівщини. www.hvilya.com. Архів оригіналу за 19-11-2016. Процитовано 19 листопада 2016.
{{cite web}}: Вказано більш, ніж один|url-архіву=та|archiveurl=(довідка); Вказано більш, ніж один|дата-архіву=та|archivedate=(довідка); Вказано більш, ніж один|статус-url=та|deadurl=(довідка) - ↑ «Стало відоме ім'я лауреата премії імені Максима Рильського-2016». Сайт «Літературної газети». 03.02.2016. Прочитано 03.02.2016
- ↑ «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 19 листопада 2016.
- ↑ Премія ім. Г. Сковороди – 2017. La France en Ukraine (укр.). Процитовано 5 грудня 2020.
- ↑ Oksent. Оголошено лауреатів премії «Ars Translationis» («Мистецтво перекладу») імені Миколи Лукаша (укр.). Процитовано 5 грудня 2020.
- ↑ Посол Франції в Україні Етьєн де Понсен вручив Премії ім. Григорія Сковороди 2020. La France en Ukraine (укр.). Процитовано 5 грудня 2020.
- ↑ Іван Рябчій. Макабр, Юлія Ємець-Доброносова | КРИТИКА. krytyka.com. Процитовано 19 листопада 2016.
- ↑ barlig85 (26 січня 2015), ЛітПроСвіт (Книголови): Іван Рябчій "Макабр", процитовано 19 листопада 2016
- ↑ Ivan RIABTCHIï - Livres, biographie, dédicaces et photos. www.salondulivreparis.com. Архів оригіналу за 19 листопада 2016. Процитовано 19 листопада 2016.
- ↑ Книги-інтерв’ю. Інтерв'ю з України (укр.). 9 серпня 2015. Процитовано 19 листопада 2016.
