Національна кінематека України: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
'''ДП Національна кінематека України''' скорочено '''НКУ''' (до 1991 ''"Київська кіностудія науково-популярних фільмів" (Київнаукфільм)'') — київська державна [[кіностудія]]. Київнаукфільм була [[Українська РСР|радянською]] кіностудією, створеною у [[1941]] році, що продукувала наукові (з 1941) та мультиплікаційні (з 1959 року) фільми. У 1991 році Київнаукфільм перетворилися на 2 компанії: [[Укранімафільм]] (що спеціалізується на анімаційних фільмаї) та Національну кінематеку України (що спеціалізується на документальних та наукових фільмах).
'''ДП Національна кінематека України''' скорочено '''НКУ''' (до 1991 ''"ТО документальних та наукових фільмів Київнаукфільм'') — київська державна [[кіностудія]]. Київнаукфільм була [[Українська РСР|радянською]] кіностудією, створеною у [[1941]] році, що продукувала наукові (з 1941) та мультиплікаційні (з 1959 року) фільми. У 1991 році Київнаукфільм перетворилися на 2 компанії: [[Укранімафільм]] (що спеціалізується на анімаційних фільмаї) та Національну кінематеку України (що спеціалізується на документальних та наукових фільмах).


Після розпаду [[СРСР]] У 1991 році правонаступником студії Київнаукфільм та її розлогої фільмо-бібліотеки нібито стала ДП «Національна кінематека України», хоча de facto правами на анімаційні фільми студії Київнаукфільм керує створена у 1991 році [[Укранімафільм]]. Національна кінематека України належить до [[Список виробників національних фільмів в Україні|виробників національних фільмів в Україні]], затверджених постановою кабінету Міністрів України від 26 січня 2011&nbsp;р. N 48<ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=48-2011-%EF Постанова кабінету Міністрів України від 26 січня 2011 «Про затвердження переліку суб'єктів кінематографії (виробників національних фільмів), які до 1 січня 2016&nbsp;р. звільняються від сплати земельного податку за земельні ділянки, що використовуються для забезпечення виробництва національних фільмів»]</ref>.
Після розпаду [[СРСР]] У 1991 році правонаступником студії Київнаукфільм та її розлогої фільмо-бібліотеки нібито стала ДП «Національна кінематека України», хоча de facto правами на анімаційні фільми студії Київнаукфільм керує створена у 1991 році [[Укранімафільм]]. Національна кінематека України належить до [[Список виробників національних фільмів в Україні|виробників національних фільмів в Україні]], затверджених постановою кабінету Міністрів України від 26 січня 2011&nbsp;р. N 48<ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=48-2011-%EF Постанова кабінету Міністрів України від 26 січня 2011 «Про затвердження переліку суб'єктів кінематографії (виробників національних фільмів), які до 1 січня 2016&nbsp;р. звільняються від сплати земельного податку за земельні ділянки, що використовуються для забезпечення виробництва національних фільмів»]</ref>.

Версія за 23:47, 28 травня 2018

ДП Національна кінематека України скорочено НКУ (до 1991 "ТО документальних та наукових фільмів Київнаукфільм) — київська державна кіностудія. Київнаукфільм була радянською кіностудією, створеною у 1941 році, що продукувала наукові (з 1941) та мультиплікаційні (з 1959 року) фільми. У 1991 році Київнаукфільм перетворилися на 2 компанії: Укранімафільм (що спеціалізується на анімаційних фільмаї) та Національну кінематеку України (що спеціалізується на документальних та наукових фільмах).

Після розпаду СРСР У 1991 році правонаступником студії Київнаукфільм та її розлогої фільмо-бібліотеки нібито стала ДП «Національна кінематека України», хоча de facto правами на анімаційні фільми студії Київнаукфільм керує створена у 1991 році Укранімафільм. Національна кінематека України належить до виробників національних фільмів в Україні, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 26 січня 2011 р. N 48[1].

Історія

В 1933 році в Москві та Ленінграді створюються студії «Центрнаукфільм» та «Леннаукфільм», а в Києві при Київській кіностудії було відкрито відділ «Техфільм», який спеціалізувався на інструктивних навчальних фільмах. Серед перших фільмів відділу: «Людина і мавпа» А. Вінницького, Ю. Муріна, «Напівавтоматичне блокування» Д. Федоровського, кінокурси для Червоної Армії.

1 січня 1941 року відділ було перетворено в окрему кіностудію. В 194244 студія була евакуйована до Ташкента, де випускала навчальні та пропагандистські фільми для Радянської Армії. З 1944 року — знову в Києві.

З 1954 мала назву «Київнаукфільм». У 1966 році споруджено сучасний комплекс студії, куди входять павільйони для зйомок та звукового оформлення фільмів, цехи художньої й технічної мультиплікації, кінолабораторії тощо. Випускалось щороку понад 400 науково-популярних, художньо-мультиплікаційних, техніко-пропагандистських, навчальних та рекламних фільмів. Понад 300 фільмів, створених на студії, відзначено призами и дипломами на всесоюзних та міжнарнародних кінофестивалях. Нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора (1967).

Станом на 1991 рік на студії функціонує шість творчих об'єднань: «Нотабене» (художній керівник Юрій Аліков), «Четвер» (художній керівник Володимир Задумін), «Тяжіння» (художній керівник Тимур Золоєв), «Спектр» (художній керівник Володимир Міндлін), «Відгук» (художній керівник Віктор Олендер), «Культурне надбання» (художній керівник Юрій Омельчук).

З жовтня 2015 року порушено справу про банкрутство кіностудії[2].

Популярні документальні та наукові фільми

  • Мова тварин (1967)
  • Чи думають звірі? (1970)
  • Індійські йоги — хто вони? ( А.Серебреников,1970)
  • Луна наших емоцій (1977)
  • Зірка Вавілова (Анатолій Борсюк; 1984)
  • Экспертиза одной сенсации (1985)
  • Отпечаток (1985)
  • Мужчина с шести до полуночи
  • Толкование сновидений (1989)
  • Миссия Рауля Валенберга (1990)
  • Невідома Україна (1993)

Відомі особистості студії

Див. також

Література та джерела

Посилання