Координати: 3°00′00″ пн. ш. 122°00′00″ сх. д. / 3.00000° пн. ш. 122.00000° сх. д. / 3.00000; 122.00000

Сулавесі (море)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Море Сулавесі
Північне узбережжя моря.
3°00′00″ пн. ш. 122°00′00″ сх. д. / 3.00000° пн. ш. 122.00000° сх. д. / 3.00000; 122.00000
Прибережні країниІндонезія
Найбільша глибина6200 м
Площа453 000 км²
Впадаюча річкаMindanao Riverd, Kalabakan Riverd і Sungai Kalumpangd
Мапа
CS: Море Сулавесі у Вікісховищі
Розташування моря Сулавесі.

Море Сулавесі — міжострівне море в Тихому океані. Розташоване між островами Сулавесі, Калімантан, Мінданао, Сангір і архіпелагом Сулу. Площа 453 000 км². Глибина до 6 220 м.

На узбережжі островів архіпелагу Сулу є багато коралових рифів.

Найбільші порти — Манадо (острів Сулавесі) і Таракан (острів Таракан).

Клімат

[ред. | ред. код]

Акваторія моря лежить в екваторіальному кліматичному поясі[1]. Над морем увесь рік панують екваторіальні повітряні маси. Клімат жаркий і вологий зі слабкими нестійкими вітрами. Сезонні амплітуди температури повітря часто менші за добові. Зволоження надмірне, часті зливи й грози[2].

Біологія

[ред. | ред. код]

Акваторія моря утворює окремий однойменний морський екорегіон центральної індо-пацифічної зоогеографічної провінції[3]. Зоогеографічно донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м належить до індо-західнопацифічної області тропічної зони[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
  2. (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  3. (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
  4. (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.