Тодор Живков

Тодор Живков болг. Тодор Живков
Прапор 3-й Генеральний секретар ЦК БКП
4 березня 1954 — 10 листопада 1989 року
Попередник:	Вилко Червенков
Наступник:	Петро Младенов
Прапор 5-й Голова Ради міністрів НРБ
19 листопада 1962 — 7 липня 1971 року
Попередник:	Антон Югов
Наступник:	Станко Тодоров
Прапор 1-й Голова Державної ради НРБ
7 липня 1971 — 17 листопада 1989 року
Попередник:	Посаду започатковано
Наступник:	Петро Младенов
Народження:	7 вересня 1911(1911-09-07) Правец, Софійська область, Болгарське царство
Смерть:	5 серпня 1998(1998-08-05) (86 років) Софія, Болгарія
Причина смерті:	пневмонія
Поховання:	Центральний цвинтар Софіїd
Національність:	болгарин
Країна:	Болгарія
Релігія:	атеїзм
Партія:	БКП (1932—1989)
Шлюб:	Мара Малеєва-Живкова
Діти:	син: Владимир дочка: Людмила
Автограф:
Нагороди:	Кавалер ордена Георгія Димитрова Кавалер ордена Георгія Димитрова Кавалер ордена Георгія Димитрова Кавалер ордена Георгія Димитрова Орден Карла Маркса Орден Карла Маркса Орден Карла Маркса Орден Хосе Марті Кавалер Великого Хреста ордена Почесного легіону Орден Спасителя
Медіафайли у Вікісховищі

То́дор Жи́вков (болг. Тодор Живков, нар. 7 вересня 1911, Правец, Софійська область, Болгарське царство — 5 серпня 1998, Софія, Болгарія) — болгарський державний діяч, перший секретар (з 1954), потім (з 1981) генеральний секретар ЦК Болгарської компартії, Герой Народної Республіки Болгарія.

Біографія

Народився 1911 року в селі Правец Софійського округу в родині селянина.

Працював у друкарні, навчався у школі графіки.

1928 року вступив до Болгарського комуністичного союзу молоді.

Під час Другої світової війни брав участь в антифашистському опорі. Після війни зробив партійну кар'єру.

1948 року він став членом ЦК Болгарської компартії.

З 1954 року — перший секретар ЦК Болгарської компартії (замінив на цій посаді Вилко Червенкова, який швидко втрачав авторитет), з 1971 — також Голова Державної ради.

Політика Живкова проходила у фарватері політики Хрущова та Брежнєва. 1955 року Болгарія стала учасником Організації Варшавського договору, 1956 болгарські війська були введені до Угорщини, а 1968 року — до Чехословаччини.

Під керівництвом Живкова в країні було організовано систему політичних репресій, зокрема, спеціальні концтабори для політичних ув'язнених. Тільки у таборах під Ловечем та Скравеною, що відрізнялися особливою жорстокістю режиму, загинуло 147 політв'язнів.

Він був проти горбачовської перебудови в СРСР й активізував відносини з іншими соціалістичними країнами. Під тиском громадськості 10 листопада 1989 року Живков пішов з посту генсека, виступивши на пленумі ЦК БКП із заявою про відставку за станом здоров'я і через свій вік. Болгарська комуністична партія була перейменована на Болгарську соціалістичну партію, що за рік виграла парламентські вибори.

Після падіння комуністичного режиму в липні 1990 року Живков був узятий під домашній арешт за звинуваченням у співпраці з таємною поліцією під час Другої світової війни. Судове розслідування не було доведене до кінця. Живков помер влітку 1998 року.

Література

• М. Каменецький. Живков Тодор Христов // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.261 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання

• Хронос
• Біграфія