Рух п'яти зірок: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
без джерел, інф. зг. джерел
дж.
Мітка: редагування коду 2017
Рядок 22: Рядок 22:


'''«Рух п'яти зірок»''' ({{lang-it|Movimento 5 Stelle}}, M5S — мовіменто чінкве стелле) — італійська політична партія, заснована популярним коміком [[Беппе Ґрілло]] і підприємцем {{нп|Джанроберто Касаледжіо||en|Gianroberto Casaleggio}} [[4 жовтня]] [[2009]]. Для партії характерні [[популізм]], [[енвайронменталізм]], і частково [[євроскептицизм]]. Партія також підтримує [[Пряма демократія|пряму демократію]] та загальний вільний доступ в [[Інтернет]] як одне з фундаментальних прав людини, засуджує [[Корупція|корупцію]].
'''«Рух п'яти зірок»''' ({{lang-it|Movimento 5 Stelle}}, M5S — мовіменто чінкве стелле) — італійська політична партія, заснована популярним коміком [[Беппе Ґрілло]] і підприємцем {{нп|Джанроберто Касаледжіо||en|Gianroberto Casaleggio}} [[4 жовтня]] [[2009]]. Для партії характерні [[популізм]], [[енвайронменталізм]], і частково [[євроскептицизм]]. Партія також підтримує [[Пряма демократія|пряму демократію]] та загальний вільний доступ в [[Інтернет]] як одне з фундаментальних прав людини, засуджує [[Корупція|корупцію]].

Партія швидко стала популярною досягла серйозних успіхів у політичній боротьбі. Третє місце з понад 25% підтримки на [[Парламентські вибори в Італії 2013|парламентських виборах в лютому 2013 року]] стали головною сенсацією цих виборів.
Партія швидко стала популярною досягла серйозних успіхів у політичній боротьбі. Третє місце з понад 25% підтримки на [[Парламентські вибори в Італії 2013|парламентських виборах в лютому 2013 року]] стали головною сенсацією цих виборів.


Рядок 45: Рядок 44:


На виборах в [[Умбрія|Умбрії]] список партії входив до коаліції, утвореної Демократичною партією, а на виборах в Калабрії, очолювану рухом коаліції, увійшов також список Цивільної Калабрії.
На виборах в [[Умбрія|Умбрії]] список партії входив до коаліції, утвореної Демократичною партією, а на виборах в Калабрії, очолювану рухом коаліції, увійшов також список Цивільної Калабрії.

== Ідеологія ==
З 2014 по 2019 M5S також підтримувала деяку [[Праві (політика)|політику правих]], особливо щодо [[Імміграція|імміграції]]<ref>{{cite news|url=https://www.repubblica.it/politica/2017/04/23/news/di_maio_saviano_ong-163704617/|title=Migranti, Di Maio: 'Ipocrita chi difende le ong'. Replica Saviano: 'Cerca voti di chi li vuole morti'|work=La Repubblica|language=it|date=23 April 2017|access-date=21 February 2022}}</ref><ref>{{cite news|url=https://www.repubblica.it/politica/2019/05/11/news/di_maio_deluso_dal_decreto_sicurezza_nulla_sui_rimpatri_-225988747/|title=Di Maio: 'Deluso dal decreto sicurezza, nulla sui rimpatri'|work=La Repubblica|language=it|date=11 May 2019|access-date=21 February 2022}}</ref>, і була описана як [[Нові праві|нова права]] або права партія<ref>{{cite book|last=Shiratori|first=Hiroshi|chapter=Cost of Democracy: Changing Aspects of Modern Democracy|editor-last=Magara|editor-first=Hideko|title=Policy Change Under New Democratic Capitalism|chapter-url=https://books.google.com/books?id=8TIlDwAAQBAJ&pg=PA48|year=2016|publisher=Taylor & Francis|page=48|isbn=978-1-315-46944-7}}</ref><ref>{{cite news|url=https://www.jungewelt.de/artikel/333369.italiens-lega-legt-in-umfragen-zu.html?sstr=rechte%7Cf%C3%BCnf%7Csterne|title=Italiens Lega legt in Umfragen zu|date=31 May 2018|newspaper=Junge Welt|language=de|access-date=21 February 2022}}</ref>, або порівнювалася з післявоєнним популізмом {{не перекладено|Фронт простій людини|Фронту простої людини|en|Common Man's Front}} {{не перекладено|Гульєльмо Джанніні||en|4=Guglielmo Giannini}}<ref name="CeccariniNewell2019">{{cite book|editor1= James L. Newell|editor2=Luigi Ceccarini|author1=Luigi Ceccarini|author2=James L. Newell|chapter=Introduction: The Paradoxical Election|title=The Italian General Election of 2018: Italy in Uncharted Territory|chapter-url=https://books.google.com/books?id=BJ6SDwAAQBAJ&pg=PA6|year=2019|publisher=Springer International Publishing|isbn= 978-3-03-013617-8|page=6}}</ref>. Крім того, її по-різному описували як [[Антиглобалізм|антиглобалістську]]<ref>{{cite book|last=Torsello|first=Davide|title=The New Environmentalism?: Civil Society and Corruption in the Enlarged EU|url=https://books.google.com/books?id=MtKhAgAAQBAJ&pg=PA130|year=2013|publisher=Ashgate Publishing|isbn=978-1-4094-9511-6|page=130}}</ref><ref>{{cite web|url=https://edition.cnn.com/2018/03/01/europe/five-star-movement-italy-intl/index.html|title=The maverick populists striking fear into Italy's mainstream parties|first=Hilary|last=Clarke|date=1 March 2018|website=CNN|access-date=27 October 2022}}</ref><ref>{{cite book|last=Reeder|first=Linda|title=Italy in the Modern World: Society, Culture and Identity|url=https://books.google.com/books?id=62-1DwAAQBAJ&pg=PA262|year=2020|publisher=Bloomsbury Publishing|isbn=978-1-350-00519-8|page=262}}</ref>, {{не перекладено|Протидія іммграції|антиіммігрантську|en|Opposition to immigration}}<ref>{{cite book|last=McManus|first=Matthew|title=The Rise of Post-Modern Conservatism: Neoliberalism, Post-Modern Culture, and Reactionary Politics|url=https://books.google.com/books?id=qSmsDwAAQBAJ&pg=PA199|year=2020|publisher=Springer Nature|isbn=978-3-030-24682-2|page=199}}</ref><ref>{{cite book|last=Lyons|first=John L.|title=Globalization and the Neoliberal Schoolhouse: Education in a World of Trouble|url=https://books.google.com/books?id=0cy8DwAAQBAJ&pg=PA33|year=2020|publisher=BRILL|isbn=978-90-04-41360-3|page=33}}</ref>, [[Універсальна партія|всеосяжну]]<ref name="Rone 2018">{{cite journal|last=Rone|first=Julia|title=Contested international agreements, contested national politics: how the radical left and the radical right opposed TTIP in four European countries|journal=London Review of International Law |year=2018|volume=6 |issue=2 |pages=233–253 |publisher=University of Cambridge|doi=10.1093/lril/lry018}}</ref><ref name="Alfanini & Fontan 2021">{{cite journal|last1=Altafini|first1=Claudio|last2=Fontan|first2=Angela|year=2021|title=A signed network perspective on the government formation process in parliamentary democracies|journal=Scientific Reports |volume=11 |issue=1 |page=5134 |doi=10.1038/s41598-021-84147-3|pmid=33664333 |pmc=7933210 |bibcode=2021NatSR..11.5134F }}</ref>, [[Євроскептицизм|євроскептичну]],<ref>{{cite book|editor=Tom Lansford|title=Political Handbook of the World 2013|url=https://books.google.com/books?id=lUF1AwAAQBAJ&pg=PA716|year=2013|publisher=SAGE Publications|isbn=978-1-4522-5825-6|page=716}}</ref><ref>{{cite book|last=Hussain|first=Munir|title=The European Union: On the Verge of Global Political Leadership|url=https://books.google.com/books?id=jtXBDQAAQBAJ&pg=PA96|year=2016|publisher=Springer|isbn=978-981-10-2884-7|page=96}}</ref><ref>{{cite book|last=Jungar|first=Ann-Catherine|chapter=Repercussions of right-wing populism for European integration|editor-last1=Bernitz|editor-first1=Ulf|editor-last2=Mårtensson|editor-first2=Moa|editor-last3=Oxelheim|editor-first3=Lars|editor-last4=Persson|editor-first4=Thomas|title=Bridging the Prosperity Gap in the EU: The Social Challenge Ahead|chapter-url=https://books.google.com/books?id=W1RMDwAAQBAJ&pg=PA60|year=2018|publisher=Edward Elgar Publishing|isbn=978-1-78643-667-2|page=60}}</ref> та [[Русофільство|проросійську]]<ref>{{cite book|last=Fomina|first=Joanna|chapter=The Emerging European Public Sphere in the Far of Russia's Information War|editor=Malgorzata Winiarska-Brodowska|title=In Search of a European Public Sphere: Challenges, Opportunities and Prospects|chapter-url=https://books.google.com/books?id=30bhDwAAQBAJ&pg=PA70|year=2020|publisher=Cambridge Scholars Publishing|isbn=978-1-52-754874-9|page=70}}</ref><ref>{{cite book|author=Gabriele Cosentino|title=Social Media and the Post-Truth World Order: The Global Dynamics of Disinformation |url=https://books.google.com/books?id=cyfXDwAAQBAJ&pg=PA47|year=2020|publisher= Springer Nature |isbn=978-3-03-043005-4|page=47}}</ref>.


== Партії, що відкололися ==
== Партії, що відкололися ==

Версія за 02:58, 27 січня 2023

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (серпень 2021)
Рух п'яти зірок

італ. Movimento 5 Stelle
Країна  Італія
Голова партії Джузеппе Конте
Засновник Беппе Ґрілло і Gianroberto Casaleggiod
Дата заснування 4 жовтня 2009
Штаб-квартира Генуя, Італія
Ідеологія
Позиція синкретизм
Кількість членів  115 372[4] (2019)
Офіційний сайт www.movimentocinquestelle.it

«Рух п'яти зірок» (італ. Movimento 5 Stelle, M5S — мовіменто чінкве стелле) — італійська політична партія, заснована популярним коміком Беппе Ґрілло і підприємцем Джанроберто Касаледжіо[en] 4 жовтня 2009. Для партії характерні популізм, енвайронменталізм, і частково євроскептицизм. Партія також підтримує пряму демократію та загальний вільний доступ в Інтернет як одне з фундаментальних прав людини, засуджує корупцію. Партія швидко стала популярною досягла серйозних успіхів у політичній боротьбі. Третє місце з понад 25% підтримки на парламентських виборах в лютому 2013 року стали головною сенсацією цих виборів.

Бере участь у регіональних виборах з 2008 року, перший номер списку виборів на Сицилії обрана до Європарламенту від Італії Цінностей 2009 року.

Історія

Партія приймає участь у регіональних виборах з 2008 року, перший номер списку виборів на Сицилії обрано до Європарламенту від Італії Цінностей у 2009 році.

У травні 2012 року партія успішно виступила на місцевих виборах: її кандидат вперше був обраний мером (Сарего, провінція Віченца), а в Комаккьо (провінція Феррара) Рух п'яти зірок виявився найпопулярнішою політичною силою.[5]

Партія швидко стала популярною і досягла серйозних успіхів у політичній боротьбі. Третє місце з більш ніж 25 % підтримки на парламентських виборах у лютому 2013 року стали головною сенсацією цих виборів (рух отримав 108 місць у Палаті депутатів із 630 і 54 з 315 — у Сенаті)[6][7], першим головою фракції в Сенаті став Віто Кримі, у Палаті депутатів — Роберта Ломбарді. До грудня 2014 року через політичні протиріччя, що виникли всередині руху, його фракції в палатах парламенту залишили 9 депутатів і 17 сенаторів.

Влітку 2013 року 3 сенатори з фракції Руху вийшли з фракції та заснували Народну групу дій.

Восени 2015 року італійська делегація парламентаріїв у складі представників «Руху п'яти зірок» та «Ліги Півночі» збиралася відвідати з візитом окупований Крим.

До листопада 2015 року Рух п'яти зірок став сприйматися політичними аналітиками як реальна альтернатива правлячій Демократичній партії. Згідно з опитуваннями громадської думки, розрив між ними скоротився до мінімуму: 31,6 % у демократів і 27,4 % у Руху. З іншого боку, якщо в березні 2013 року 77 % прихильників партії підтримували Беппе Ґрілло як лідера, то на цей момент його в основному сприймали як символ, а лідером, здатним привести партію до перемоги на виборах, вважали насамперед Луїджі Ді Майо. Ця зміна знаменна також і в іншому відношенні — в 2013 році виборці Ґрилло, на відміну від 2015 року, зовсім не вважали за необхідне прихід їхнього лідера в палаццо Кіджі і цінували його за виклик, кинутий традиційним політикам.

Серед депутатів парламенту Італії є колишні члени різних партій (зокрема і Пролетарської демократії та Італії Цінностей)

У місцевих та регіональних та загальнонаціональних виборах практично завжди брала участь одним списком до 2019 року.

На виборах в Умбрії список партії входив до коаліції, утвореної Демократичною партією, а на виборах в Калабрії, очолювану рухом коаліції, увійшов також список Цивільної Калабрії.

Ідеологія

З 2014 по 2019 M5S також підтримувала деяку політику правих, особливо щодо імміграції[8][9], і була описана як нова права або права партія[10][11], або порівнювалася з післявоєнним популізмом Фронту простої людини[en] Гульєльмо Джанніні[en][12]. Крім того, її по-різному описували як антиглобалістську[13][14][15], антиіммігрантську[en][16][17], всеосяжну[18][19], євроскептичну,[20][21][22] та проросійську[23][24].

Партії, що відкололися

Результати виборів

Палата депутатів Італії
Рік виборів Голосів % Кількість депутатів +/– Лідер
2013 8 691 406 (2-е місце) 25,06
109 / 630
 ▲ 109 Беппе Ґрілло
2018 10 732 066 (1-е місце) 32,07
227 / 630
 ▲ 119 Луїджі Ді Майо
2022 4,333,972 (3-е місце) 16,1
52 / 400
 ▼ 175 Джузеппе Конте
Сенат Італії
Рік виборів Голосів % Кількість депутатів +/– Лідер
2013 7 285 648 (2-е місце) 23,08
54 / 315
 ▲ 54 Беппе Ґрілло
2018 9 733 928 (1-е місце) 32,01
112 / 315
 ▲ 58 Луїджі Ді Майо
2022 — —
0 / 400
 Джузеппе Конте

Логотипи

  • 2009–2015
    2009–2015
  • 2015–2018
    2015–2018
  • 2018–2021
    2018–2021
  • 2021–по теперішній час
    2021–по теперішній час

Лідери партії

Ім'я Початок терміну Кінець терміну
Президент партії
1 Беппе Ґрілло
(нар. 1948) 		4 жовтня 2009 23 вересня 2017
Політичний лідер
2 Луїджі Ді Майо
(нар. 1986) 		23 вересня 2017 22 січня 2020
Тимчасово виконуючий обов'язки політичного лідера
– Віто Кримі
(нар. 1972) 		22 січня 2020 6 серпня 2021
Президент
3 Джузеппе Конте
(нар. 1964) 		6 серпня 2021 Діючий

Фракція

Улітку 2013 3 сенатора з фракції 5 зірок вийшли з фракції та заснували Народну групу дій.

Цікаві факти

У лютому 2013 року, у зв'язку з парламентськими виборами в Італії, відомий співак та актор Адріано Челентано написав пісню «Ti fai del male», щоб підтримати «Рух п'яти зірок». Пісня є зверненням до населення, проти байдужості до виборів, з головним гаслом: «Якщо ти не голосуєш — ти шкодиш собі».

Примітки

  1. ↑ Thompson, Mitra (March 2019). Who Owns the Environment: The state of Green party politics around the world (PDF). Ipsos. с. 7. Процитовано 28 December 2022.
  2. ↑ Nordsieck, Wolfram (2018). Italy. Parties and Elections in Europe. Процитовано 5 March 2018.
  3. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Casaleggio 2018 не вказано текст
  4. ↑ La verità sul voto su Rousseau. Le 10 fake news a cui non credere. ilblogdellestelle.it. 31 серпня 2019. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 4 вересня 2019.
  5. ↑ Eleonora Bianchini (7 травня 2012). Movimento Cinque Stelle, boom di voti. Grillo: “Ci vediamo in Parlamento” (італ.). il Fatto Quotidiano. Архів оригіналу за 27 грудня 2015. Процитовано 26 грудня 2015.
  6. ↑ CAMERA DEL 24 FEBBRAIO 2013. ARCHIVIO STORICO DELLE ELEZIONI (італ.). Ministero dell’intero. Архів оригіналу за 9 липня 2015. Процитовано 22 вересня 2015.
  7. ↑ SENATO DEL 24 FEBBRAIO 2013. ARCHIVIO STORICO DELLE ELEZIONI (італ.). Ministero dell’intero. Архів оригіналу за 17 жовтня 2017. Процитовано 22 вересня 2015.
  8. ↑ Migranti, Di Maio: 'Ipocrita chi difende le ong'. Replica Saviano: 'Cerca voti di chi li vuole morti'. La Repubblica (італ.). 23 April 2017. Процитовано 21 February 2022.
  9. ↑ Di Maio: 'Deluso dal decreto sicurezza, nulla sui rimpatri'. La Repubblica (італ.). 11 May 2019. Процитовано 21 February 2022.
  10. ↑ Shiratori, Hiroshi (2016). Cost of Democracy: Changing Aspects of Modern Democracy. У Magara, Hideko (ред.). Policy Change Under New Democratic Capitalism. Taylor & Francis. с. 48. ISBN 978-1-315-46944-7.
  11. ↑ Italiens Lega legt in Umfragen zu. Junge Welt (нім.). 31 May 2018. Процитовано 21 February 2022.
  12. ↑ Luigi Ceccarini; James L. Newell (2019). Introduction: The Paradoxical Election. У James L. Newell; Luigi Ceccarini (ред.). The Italian General Election of 2018: Italy in Uncharted Territory. Springer International Publishing. с. 6. ISBN 978-3-03-013617-8.
  13. ↑ Torsello, Davide (2013). The New Environmentalism?: Civil Society and Corruption in the Enlarged EU. Ashgate Publishing. с. 130. ISBN 978-1-4094-9511-6.
  14. ↑ Clarke, Hilary (1 March 2018). The maverick populists striking fear into Italy's mainstream parties. CNN. Процитовано 27 October 2022.
  15. ↑ Reeder, Linda (2020). Italy in the Modern World: Society, Culture and Identity. Bloomsbury Publishing. с. 262. ISBN 978-1-350-00519-8.
  16. ↑ McManus, Matthew (2020). The Rise of Post-Modern Conservatism: Neoliberalism, Post-Modern Culture, and Reactionary Politics. Springer Nature. с. 199. ISBN 978-3-030-24682-2.
  17. ↑ Lyons, John L. (2020). Globalization and the Neoliberal Schoolhouse: Education in a World of Trouble. BRILL. с. 33. ISBN 978-90-04-41360-3.
  18. ↑ Rone, Julia (2018). Contested international agreements, contested national politics: how the radical left and the radical right opposed TTIP in four European countries. London Review of International Law. University of Cambridge. 6 (2): 233—253. doi:10.1093/lril/lry018.
  19. ↑ Altafini, Claudio; Fontan, Angela (2021). A signed network perspective on the government formation process in parliamentary democracies. Scientific Reports. 11 (1): 5134. Bibcode:2021NatSR..11.5134F. doi:10.1038/s41598-021-84147-3. PMC 7933210. PMID 33664333.
  20. ↑ Tom Lansford, ред. (2013). Political Handbook of the World 2013. SAGE Publications. с. 716. ISBN 978-1-4522-5825-6.
  21. ↑ Hussain, Munir (2016). The European Union: On the Verge of Global Political Leadership. Springer. с. 96. ISBN 978-981-10-2884-7.
  22. ↑ Jungar, Ann-Catherine (2018). Repercussions of right-wing populism for European integration. У Bernitz, Ulf; Mårtensson, Moa; Oxelheim, Lars; Persson, Thomas (ред.). Bridging the Prosperity Gap in the EU: The Social Challenge Ahead. Edward Elgar Publishing. с. 60. ISBN 978-1-78643-667-2.
  23. ↑ Fomina, Joanna (2020). The Emerging European Public Sphere in the Far of Russia's Information War. У Malgorzata Winiarska-Brodowska (ред.). In Search of a European Public Sphere: Challenges, Opportunities and Prospects. Cambridge Scholars Publishing. с. 70. ISBN 978-1-52-754874-9.
  24. ↑ Gabriele Cosentino (2020). Social Media and the Post-Truth World Order: The Global Dynamics of Disinformation. Springer Nature. с. 47. ISBN 978-3-03-043005-4.

Посилання

Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рух_п%27яти_зірок&oldid=38150738