Список лауреатів Нобелівської премії з фізики
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зміни шаблонів/файлів цієї версії очікують на перевірку.
Стабільна версія була перевірена 29 квітня 2013.
|
Нобелівська премія з фізики
[ред.] Список лауреатів
[ред.] 1900-і
| Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
|---|---|---|---|---|
| 1901 | Вільгельм Конрад Рентген | Німеччина | «У знак визнання надзвичайно важливих заслуг перед наукою, що виявилися у відкритті променів, названих згодом на його честь». | |
| 1902 | Гендрік Антон Лоренц | Нідерланди | «За видатні заслуги в дослідженнях впливу магнетизму на радіаційні явища». | |
| Пітер Зееман | Нідерланди | |||
| 1903 | Антуан Анрі Беккерель (1/2 премії) | Франція | «У знак визнання його видатних заслуг, що виявилися у відкритті спонтанної радіоактивності». | |
| П'єр Кюрі й Марія Кюрі (по 1/4 премії) | Франція | «За видатні заслуги в спільних дослідженнях явищ радіації». | ||
| 1904 | Джон Вільям Стретт (лорд Релей) | Великобританія | «За дослідження густини найпоширеніших газів і за відкриття аргону в ході цих досліджень». | |
| 1905 | Філіп Едуард Антон фон Ленард | Німеччина | «За роботи з дослідження катодних променів». | |
| 1906 | Джозеф Джон Томсон | Великобританія | «У знак визнання заслуг в області теоретичних й експериментальних досліджень електропровідності в газах». | |
| 1907 | Альберт Абрахам Майкельсон | США | «За створення точних оптичних інструментів і спектроскопічних і метрологічних досліджень, виконаних з їхньою допомогою». | |
| 1908 | Габрієль Ліппман | Франція | «За створення методу фотографічного відтворення кольорів на основі явища інтерференції». | |
| 1909 | Гульєльмо Марконі | Італія | «За видатний внесок у створення бездротової телеграфії». | |
| Карл Фердинанд Браун | Німеччина | |||
[ред.] 1910-і
| Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
|---|---|---|---|---|
| 1910 | Ян Дідерик ван дер Ваальс | Нідерланди | «За роботу над рівняннями агрегатних станів газів та рідин». | |
| 1911 | Вільгельм Він | Німеччина | «За відкриття в області законів, що керують тепловим випромінюванням». | |
| 1912 | Нільс Густав Дален | Швеція | «За винахід автоматичних регуляторів, що використовуються у сполученні з газовими акумуляторами для джерел світла на маяках і буях». | |
| 1913 | Гейке Камерлінг-Оннес | Нідерланди | «За дослідження властивостей речовини при низьких температурах, які привели до отримання рідкого гелію». | |
| 1914 | Макс фон Лауе | Німеччина | «За відкриття дифракції рентґенівських променів у кристалах». | |
| 1915 | Вільям Генрі Брегг й Вільям Лоренс Брегг | Великобританія | «За заслуги в дослідженні структури кристалів за допомогою рентгенівських променів». | |
| 1916 | Премія не присуджувалась. | |||
| 1917 | Чарлз Гловер Баркла | Великобританія | «За відкриття характеристичного рентгенівського випромінювання елементів». | |
| 1918 | Макс Карл Еріст Людвіг Планк | Німеччина | «У знак визнання його заслуг у розвитку фізики завдяки відкриттю квантів енергії». | |
| 1919 | Йоханнес Штарк | Німеччина | «За відкриття ефекта Доплера в канальних променях і розщеплення спектральних ліній в електричному полі». | |
[ред.] 1920-і
| Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
|---|---|---|---|---|
| 1920 | Шарль Едуард Гільйом | Швейцарія | «Як визнання його заслуг перед точними вимірами у фізиці — відкриття аномалій у нікелевих сталевих сплавах». | |
| 1921 | Альберт Ейнштейн | Німеччина | «За заслуги перед теоретичною фізикою й особливо за відкриття закону фотоелектричного ефекту». | |
| 1922 | Нільс Бор | Данія | «За заслуги в дослідженні будови атомів і випромінювання, що випускається ними». | |
| 1923 | Роберт Ендрюс Міллікен | США | «За експерименти з визначення елементарного електричного заряду й вивчення фотоелектричного ефекту». | |
| 1924 | Манне Сігбан | Швеція | «Відкриття й дослідження в області рентгенівської спектроскопії». | |
| 1925 | Джеймс Франк | Німеччина | «За відкриття законів зіткнення електрона з атомом». | |
| Густав Людвіг Герц | Німеччина | |||
| 1926 | Жан Батист Перрен | Франція | «За роботу з дискретної природи матерії й особливо за відкриття седиментаційної рівноваги». | |
| 1927 | Артур Голлі Комптон | США | «За відкриття ефекту, названого його ім'ям». | |
| Чарльз Томсон Різ Вільсон | Великобританія | «За метод візуального виявлення траєкторій електрично заряджених частинок за допомогою конденсації пари». | ||
| 1928 | Оуен Вільямс Річардсон | Великобританія | «За роботи з терміольних досліджень, і особливо за відкриття закону, що носить його ім'я». | |
| 1929 | Луї Віктор де Бройль | Франція | «За відкриття хвильової природи електронів». | |
[ред.] 1930-і
| Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
|---|---|---|---|---|
| 1930 | Чандрасекара Венката Раман | Індія | «Роботи з розсіювання світла й за відкриття ефекту, названого на його честь». | |
| 1931 | Премія не присуджувалась. | |||
| 1932 | Вернер Карл Гейзенберг | Німеччина | «За створення квантової механіки, застосування якої привело, до відкриття алотропних форм водню». | |
| 1933 | Ервін Шредінгер | Австрія | «За відкриття нових продуктивних форм атомної теорії». | |
| Поль Адріен Моріс Дірак | Великобританія | |||
| 1934 | Премія не присуджувалася | |||
| 1935 | Джеймс Чедвік | Великобританія | «За відкриття нейтрона». | |
| 1936 | Віктор Франц Гесс | Австрія | «За відкриття космічних променів». | |
| Карл Девід Андерсон | США | «За відкриття позитрона». | ||
| 1937 | Клінтон Джозеф Девіссон | США | «Експериментальне відкриття дифракції електронів в кристалах». | |
| Джордж Томсон | Великобританія | |||
| 1938 | Енріко Фермі | Італія | «За докази існування нових радіоактивних елементів, отриманих при опроміненні нейтронами, і пов'язане із цим відкриття ядерних реакцій, що викликані повільними нейтронами». | |
| 1939 | Ернест Орландо Лоуренс | США | «За винахід і створення циклотрона, за досягнуті за його допомогою результати, особливо за отримання штучних радіоактивних елементів». | |
[ред.] 1940-і
| Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
|---|---|---|---|---|
| 1940 | Премія не присуджувалася | |||
| 1941 | Премія не присуджувалася | |||
| 1942 | Премія не присуджувалася | |||
| 1943 | Отто Штерн | США | «Внесок у розвиток методу молекулярних пучків і відкриття та вимір магнітного моменту протона». | |
| 1944 | Ісідор Айзек Рабі | США | «За резонансний метод вимірів магнітних властивостей атомних ядер». | |
| 1945 | Вольфганг Паулі | Австрія | «За відкриття принципу заборони Паулі». | |
| 1946 | Персі Вільямс Бріджмен | США | «За винахід приладу, що дозволяє створювати надвисокі тиски, і за відкриття, зроблені у зв'язку із цим, у фізиці високих тисків». | |
| 1947 | Едвард Віктор Епплтон | Великобританія | «За дослідження фізики верхніх шарів атмосфери, особливо за відкриття так званого шару Еплтона». | |
| 1948 | Патрік Мейнард Стюарт Блекетт | Великобританія | «За вдосконалення методу камери Вільсона й зроблені у зв'язку із цим відкриттями в області ядерної фізики й космічної радіації». | |
| 1949 | Хідекі Юкава | Японія | «За пророкування існування мезонів на основі теоретичної роботи з ядерних сил». | |
[ред.] 1950-і
| Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
|---|---|---|---|---|
| 1950 | Сесил Френк Павелл | Великобританія | «За розробку фотографічного методу дослідження ядерних процесів і відкриття мезонів, що був здійснених за допомогою цього методу». | |
| 1951 | Джон Дуглас Кокрофт | Великобританія | «За дослідницьку роботу з перетворення атомних ядер з допомогою штучно прискорених атомних частинок». | |
| Ернест Томас Синтон Волтон | Ірландія | |||
| 1952 | Фелікс Блох | США | «За розвиток нових методів для точних ядерних магнітних вимірів і пов'язані із цим відкриття». | |
| Едвард Міллс Перселл | США | |||
| 1953 | Фріц Церніке | Нідерланди | «Премія за обґрунтування фазово-контрастного методу, особливо за винахід фазово-контрастного мікроскопа». | |
| 1954 | Макс Борн | Великобританія | «За фундаментальні дослідження із квантової механіки, особливо за його статистичну інтерпретацію хвильової функції». | |
| Вальтер Боті | ФРН | «За метод збігів для виявлення космічних променів і зроблені у зв'язку з цим відкриття». | ||
| 1955 | Вілліс Юджин Лемб | США | «За відкриття, пов'язані з тонкою структурою спектра водню». | |
| Полікарп Куш | США | «За точне визначення магнітного моменту електрона». | ||
| 1956 | Джон Бардін | США | «За дослідження напівпровідників і відкриття транзисторного ефекту». | |
| Волтер Хаузер Браттейн | США | |||
| Вільям Бредфорд Шоклі | США | |||
| 1957 | Лі Цзундао | КНР | «За передбачення при вивченні так званих законів парності, про незбереження симетричності (хіральність), що привело до важливих відкриттів в галузі квантової механіки». | |
| Чженьнін Янг | КНР | |||
| 1958 | Павло Олексійович Черенков | СРСР | «За відкриття й тлумачення ефекту Черенкова». | |
| Ілля Михайлович Франк | СРСР | |||
| Ігор Євгенович Тамм | СРСР | |||
| 1959 | Оуен Чемберлен | США | «За відкриття антипротона». | |
| Еміліо Джино Сегре | Італія | |||
[ред.] 1960-і
| Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
|---|---|---|---|---|
| 1960 | Дональд Артур Глазер | США | «За винахід бульбашкової камери». | |
| 1961 | Роберт Хофштедтер | США | «За основні дослідження з розсіювання електронів на атомних ядрах і пов'язаних з ними відкриттів в області структури нуклонів». | |
| Рудольф Людвіг Мессбауер | ФРН | «За дослідження резонансного поглинання гамма-випромінювання й відкриття у зв'язку із цим ефекту, що носить його ім'я». | ||
| 1962 | Лев Давидович Ландау | СРСР | «За його піонерські теорії конденсованих середовищ й особливо рідкого гелію». | |
| 1963 | Юджин Пол Вігнер | США | «За внесок у теорію атомного ядра й елементарних часток, особливо за допомогою відкриття додатка фундаментальних принципів симетрії». | |
| Марія Гепперт-Маєр | США | «За відкриття, що стосуються оболонкової структури ядра». | ||
| Ганс Єнсен | ФРН | |||
| 1964 | Чарлз Хард Таунс (1/2 премії) | США | «За фундаментальні роботи в області квантової електроніки, що призвели до створення випромінювачів і підсилювачів на лазерно-мазерному принципі». | |
| Микола Геннадійович Басов(1/4 премії) | СРСР | |||
| Олександр Михайлович Прохоров (1/4 премії) | СРСР | |||
| 1965 | Синітіро Томонага | Японія | «За фундаментальні роботи із квантової електродинаміки, що мали глибокі наслідки для фізики елементарних часток». | |
| Джуліан Швінгер | США | |||
| Річард Філліпс Фейнман | США | |||
| 1966 | Альфред Кастлер | Франція | «За відкриття й розробку оптичних методів дослідження резонансів Герца в атомах». | |
| 1967 | Ганс Альбрехт Бете | США | «За внесок у теорію ядерних реакцій, особливо за відкриття, що стосуються джерел енергії зірок». | |
| 1968 | Луїс Волтер Альварес | США | «За винятковий внесок у фізику елементарних часток, зокрема за відкриття великого числа резонансів, що стало можливим завдяки розробленій ним техніці з використанням водневої бульбашкової камери й оригінальному аналізу даних». | |
| 1969 | Маррі Гелл-Ман | США | «За відкриття, пов'язані із класифікацією елементарних часток й їхніх взаємодій». | |
[ред.] 1970-і
| Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
|---|---|---|---|---|
| 1970 | Ганнес Альфвен | Швеція | «За фундаментальні роботи й відкриття в магнітній гідродинаміці й плідні застосування їх у різних областях фізики». | |
| Луї Ежен Фелікс Неель | Франція | «За фундаментальні праці й відкриття, що стосуються антиферомагнетизму й феромагнетизму, які спричинили важливі застосування в області фізики твердого тіла». | ||
| 1971 | Лауреат на nobelprize.org | Денніс Габор | Великобританія | «За винахід і розробку голографічного методу». |
| 1972 | Джон Бардін | США | «За створення теорії надпровідності, яку зазвичай називають теорією БКШ». | |
| Леон Ніл Купер | США | |||
| Джон Роберт Шріффер | США | |||
| 1973 | Лауреат на nobelprize.org | Есакі Леон (Лео) | Японія | «За експериментальні відкриття туннельних явищ в напівпровідниках і надпровідниках». |
| Івар Йевер | Норвегія, США | |||
| Брайан Девід Джозефсон | Великобританія | «За теоретичне передбачення властивостей струму, що проходить через тунельний бар'єр, зокрема явищ, загальновідомих нині за назвою ефектів Джозефсона». | ||
| 1974 | Лауреат на nobelprize.org | Мартін Райл | Великобританія | «За піонерські дослідження в області радіофізики». |
| Лауреат на nobelprize.org | Ентоні Хьюіш | Великобританія | ||
| 1975 | Оге Нільс Бор | Данія | «За відкриття взаємозв'язку між колективним рухом і рухом окремої частки в атомному ядрі й розвиток теорії будови атомного ядра, що базується на цьому взаємозв'язку». | |
| Бен Рой Моттельсон | Данія | |||
| Лауреат на nobelprize.org | Лео Джеймс Рейнуотер | США | ||
| 1976 | Бертон Ріхтер | США | «За основний внесок по відкриттю важкої елементарної частки нового типу». | |
| Семюел Тінг | США | |||
| 1977 | Філіп Воррен Андерсон | США | «За фундаментальні теоретичні дослідження електронної структури магнітних і неупорядкованих систем». | |
| Невілл Френсіс Мотт | Великобританія | |||
| Лауреат на nobelprize.org | Джон Ван Флек | США | ||
| 1978 | Петро Леонідович Капиця | СРСР | «За його базові дослідження й відкриття у фізиці низьких температур». | |
| Арно Аллан Пензіас | США | «За відкриття мікрохвильового реліктового випромінювання». | ||
| Роберт Вудро Вільсон | США | |||
| 1979 | Шелдон Лі Глешоу | США | «За внесок в об'єднану теорію слабких й електромагнітних взаємодій між елементарними частками, у тому числі передбачення слабких нейтральних струмів». | |
| Абдус Салам | Пакистан | |||
| Стівен Вайнберг | США | |||
[ред.] 1980-і
| Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
|---|---|---|---|---|
| 1980 | Джеймс Вотсон Кронін | США | «За відкриття порушень фундаментальних принципів у розпаді нейтральних K-мезонів». | |
| Лауреат на nobelprize.org | Вал Логсден Фітч | США | ||
| 1981 | Ніколас Бломберген | США | «За внесок у розвиток лазерної спектроскопії». | |
| Артур Леонард Шавлов | США | |||
| Лауреат на nobelprize.org | Кай Сігбан | Швеція | «За внесок у розвиток електронної спектроскопії з високою роздільною здатністю». | |
| 1982 | Лауреат на nobelprize.org | Кеннет Вільсон | США | «За теорію критичних явищ у зв'язку з фазовими переходами». |
| 1983 | Лауреат на nobelprize.org | Субраманьян Чандрасекар | Індія, США | «За теоретичні дослідження фізичних процесів, що грають важливу роль у будові і еволюції зірок». |
| Лауреат на nobelprize.org | Вільям Альфред Фаулер | США | «За теоретичне й експериментальне дослідження ядерних реакцій, що мають важливе значення для утворення хімічних елементів Всесвіту». | |
| 1984 | Карло Руббіа | Італія | «За вирішальний внесок у великий проект, здійснення якого привело до відкриття квантів поля W й Z - носіїв слабкої взаємодії». | |
| Симон ван дер Мер | Нідерланди | |||
| 1985 | Клаус фон Клітцинг | ФРН | «За відкриття квантового ефекту Хола». | |
| 1986 | Лауреат на nobelprize.org | Ернст Руска | ФРН | «За роботу над електронним мікроскопом». |
| Герд Бінніг | ФРН | «За винахід скануючого тунельного мікроскопа». | ||
| Генріх Рорер | Швейцарія | |||
| 1987 | Георг Беднорц | ФРН | «За важливий прорив у фізиці, що виразився у відкритті надпровідності в керамічних матеріалах». | |
| Александр Мюллер | Швейцарія | |||
| 1988 | Леон Ледерман | США | «За метод нейтринного променя й доказ двоїстої структури лептонів за допомогою відкриття мюонного нейтрино». | |
| Лауреат на nobelprize.org | Мелвін Шварц | США | ||
| Джек Стейнбергер | США | |||
| 1989 | Лауреат на nobelprize.org | Норман Рамзей | США | «За винахід методу роздільних коливальних полів і його використання у водневому мазері й інших атомних годинниках». |
| Лауреат на nobelprize.org | Ганс Демельт | США | «За розробку методу втримання одиночних іонів». | |
| Лауреат на nobelprize.org | Вольфганг Пауль | ФРН | ||
[ред.] 1990-і
| Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
|---|---|---|---|---|
| 1990 | Лауреат на nobelprize.org | Джером Фрідман | США | «За піонерські дослідження глибоко непружного розсіювання електронів на протонах і зв'язаних нейтронах, істотно важливих для розробки кваркової моделі у фізиці часток». |
| Генрі Кендалл | США | |||
| Лауреат на nobelprize.org | Річард Тейлор | Канада | ||
| 1991 | П’єр Жиль де Жен | Франція | «За виявлення того, що методи, розвинені для вивчення явищ упорядкованості в простих системах, можуть бути узагальнені на рідкі кристали й полімери». | |
| 1992 | Жорж Шарпак (Григорій Харпак) | Франція | «За відкриття й створення детектерів часток, зокрема багатодротової пропорційної камери». | |
| 1993 | Лауреат на nobelprize.org | Рассел Халс | США | «За відкриття нового типу пульсарів, що дало нові можливості у вивченні гравітації». |
| Джозеф Тейлор мол. | США | |||
| 1994 | Бертрам Брокхауз | Канада | «За створення нейтронної спектроскопії». | |
| Лауреат на nobelprize.org | Кліффорд Шалл | США | «За створення методу нейтронної дифракції». | |
| 1995 | Мартін Перл | США | «За відкриття тау-лептона». | |
| Фредерік Рейнс | США | «За експериментальне виявлення нейтрино». | ||
| 1996 | Девід Лі | США | «За відкриття надплинності гелію-3». | |
| Дуглас Ошеров | США | |||
| Роберт Колман Річардсон | США | |||
| 1997 | Стівен Чу | США | «За створення методів охолодження й уловлювання атомів лазерним променем». | |
| Клод Коен-Таннуджи | Франція | |||
| Вільям Філіпс | США | |||
| 1998 | Роберт Лафлін | США | «За відкриття нової форми квантової рідини ( при низьких температурах і сильному магнітному полі) у частки з новими властивостями, що мають, зокрема, дробовий електричний заряд». | |
| Хорст Штермер | Німеччина | |||
| Лауреат на nobelprize.org | Денієл Цуї | США | ||
| 1999 | Герард 'т Хоофт | Нідерланди | «За прояснення квантової структури електрослабких взаємодій». | |
| Мартін Вельтман | Нідерланди | |||
[ред.] 2000-і
| Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
|---|---|---|---|---|
| 2000 | Жорес Іванович Алфьоров | Росія | «За розробки в напівпровідниковій техніці». | |
| Лауреат на nobelprize.org | Герберт Кремер | Німеччина | ||
| Лауреат на nobelprize.org | Джек Кілбі | США | «За дослідження в області інтегральних схем». | |
| 2001 | Ерік Корнелл | США | «Досягнення у вивченні процесів конденсації Бозе-Ейнштейна в середовищі вироджених газів і за початкові фундаментальні дослідження характеристик конденсатів». | |
| Карл Віман | США | |||
| Вольфганг Кеттерле | Німеччина | |||
| 2002 | Раймонд Девіс молодший | США | «За створення нейтринної астрономії». | |
| Лауреат на nobelprize.org | Масатосі Косіба | Японія | ||
| Ріккардо Джакконі | США | «За створення рентгенівської астрономії й винахід рентгенівського телескопа». | ||
| 2003 | Олексій Олексійович Абрикосов | Росія, США | «За створення теорії надпровідності другого роду та теорії надплинності рідкого гелію-3». | |
| Віталій Лазарович Гінзбург | Росія | |||
| Ентоні Леггет | Великобританія, США | |||
| 2004 | Девід Гросс | США | «За відкриття асимптотичної свободи у теорії сильних взаємодій». | |
| Лауреат на nobelprize.org | Девід Політцер | США | ||
| Френк Вільчек | США | |||
| 2005 | Рой Глаубер | США | «За внесок в квантову теорію оптичної когерентності; за внесок у розвиток лазерної високоточної спектроскопії і техніки прецизійного розрахунку світлового зрушення в оптичних стандартах частоти» | |
| Джон Голл | США | |||
| Теодор Генш | Німеччина | |||
| 2006 | Джон Матер | США | «За відкриття анізотропії і чорнотільної структури енергетичного спектру космічного фонового випромінювання». | |
| Джордж Смут | США | |||
| 2007 | Альбер Фер | Франція | «За відкриття ефекту гігантського магнетоопору» | |
| Петер Грюнберг | Німеччина | |||
| 2008 | Макото Кобаясі | Японія | «За встановлення походження симетрії, що передбачає існування в природі щонайменше трьох сімейств кварків» | |
| Тосіхіде Масукава | Японія | |||
| Йоїчіро Намбу | США | «відкриття механізму спонтанного порушення симетрії на субатомному рівні» | ||
| 2009 | Чарлз Куен Као | Гонконг, Великобританія, США | «За революційні відкриття стосовно передачі світла оптоволоконними лініями для оптичного зв'язку» | |
| Віллард Бойл | Канада, США | «За винахід напівпровідникової схеми для отримання зображень - ПЗЗ-сенсора» | ||
| Джордж Сміт | США | |||
[ред.] 2010-і
| Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
|---|---|---|---|---|
| 2010 | Андрій Гейм | Нідерланди | «за експерименти з двовимірним матеріалом графеном». | |
| Костянтин Новоселов | Росія | |||
| 2011 | Сол Перлматтер | США | «за відкриття прискореного розширення Всесвіту за допомогою спостережень над далекими надновими». | |
| Браян П. Шмідт | Австралія | |||
| Адам Рісс | США | |||
| 2012 | Серж Арош | Франція | «за основоположні експериментальні методи, які уможливлюють вимірювання та маніпулювання окремими квантовими системами»[1] | |
| Девід Вайнленд | США | |||
[ред.] Див. також
[ред.] Примітки
- ↑ The Nobel Prize in Physics 2012 (англ.)
[ред.] Література
- Чолаков В., "Ученые и открытия", Москва, "Мир, 1987
|
||||||||||||||||

