Список лауреатів Нобелівської премії з фізики

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нобелівська премія з фізики (швед. Nobelpriset i fysik) — вища нагорода за наукові досягнення в області фізики, щорічно присуджується Шведською королівською академією наук у Стокгольмі.

Список лауреатів[ред. | ред. код]

1900-і[ред. | ред. код]

Нобелівська премія з фізики, 1900-і
Рік Лауреат Країна Обґрунтування
1901 Вільгельм Конрад Рентген Німеччина «У знак визнання надзвичайно важливих заслуг перед наукою, що виявилися у відкритті променів, названих згодом на його честь».
1902 Гендрік Антон Лоренц Нідерланди «За видатні заслуги в дослідженнях впливу магнетизму на радіаційні явища».
Пітер Зееман Нідерланди
1903 Антуан Анрі Беккерель (1/2 премії) Франція «У знак визнання його видатних заслуг, що виявилися у відкритті спонтанної радіоактивності».

П'єр Кюрі й Марія Кюрі (по 1/4 премії) Франція «За видатні заслуги в спільних дослідженнях явищ радіації».
1904 Джон Вільям Стретт (лорд Релей) Велика Британія «За дослідження густини найпоширеніших газів і за відкриття аргону в ході цих досліджень».
1905 Філіпп Едуард Антон фон Ленард Німеччина «За роботи з дослідження катодних променів».
1906 Джозеф Джон Томсон Велика Британія «У знак визнання заслуг в області теоретичних й експериментальних досліджень електропровідності в газах».
1907 Альберт Абрахам Майкельсон США «За створення точних оптичних інструментів і спектроскопічних і метрологічних досліджень, виконаних з його допомогою».
1908 Габрієль Ліппман Франція «За створення методу фотографічного відтворення кольорів на основі явища інтерференції».
1909 Гульєльмо Марконі Італія «За видатний внесок у створення бездротової телеграфії».
Карл Фердинанд Браун Німеччина

1910-і[ред. | ред. код]

Нобелівська премія з фізики, 1910-і
Рік Лауреат Країна Обґрунтування
1910 Ян Дідерик ван дер Ваальс Нідерланди «За роботу над рівняннями агрегатних станів газів та рідин».
1911 Вільгельм Він Німеччина «За відкриття в області законів, що керують тепловим випромінюванням».
1912 Нільс Густав Дален Швеція «За винахід автоматичних регуляторів, що використовуються у сполученні з газовими акумуляторами для джерел світла на маяках і буях».
1913 Гейке Камерлінг-Оннес Нідерланди «За дослідження властивостей речовини при низьких температурах, які привели до отримання рідкого гелію».
1914 Макс фон Лауе Німеччина «За відкриття дифракції рентґенівських променів у кристалах».
1915

Вільям Генрі Брегг й Вільям Лоренс Брегг Велика Британія «За заслуги в дослідженні структури кристалів за допомогою рентгенівських променів».
1916 Премія не присуджувалась.
1917 Чарлз Гловер Баркла Велика Британія «За відкриття характеристичного рентгенівського випромінювання елементів».
1918 Макс Карл Еріст Людвіг Планк Німеччина «У знак визнання його заслуг у розвитку фізики завдяки відкриттю квантів енергії».
1919 Йоханнес Штарк Німеччина «За відкриття ефекта Доплера в канальних променях і розщеплення спектральних ліній в електричному полі».

1920-і[ред. | ред. код]

Нобелівська премія з фізики, 1920-і
Рік Лауреат Країна Обґрунтування
1920 Шарль Едуард Гільйом Швейцарія «Як визнання його заслуг перед точними вимірами у фізиці — відкриття аномалій у нікелевих сталевих сплавах».
1921 Альберт Ейнштейн Німеччина «За заслуги перед теоретичною фізикою й особливо за відкриття закону фотоелектричного ефекту».
1922 Нільс Бор Данія «За заслуги в дослідженні будови атомів і випромінювання, що випускається ними».
1923 Роберт Ендрюс Міллікен США «За експерименти з визначення елементарного електричного заряду й вивчення фотоелектричного ефекту».
1924 Манне Сігбан Швеція «Відкриття й дослідження в області рентгенівської спектроскопії».
1925 Джеймс Франк Німеччина «За відкриття законів зіткнення електрона з атомом».
Густав Людвіг Герц Німеччина
1926 Жан Батист Перрен Франція «За роботу з дискретної природи матерії й особливо за відкриття седиментаційної рівноваги».
1927 Артур Голлі Комптон США «За відкриття ефекту, названого його ім'ям».
Чарльз Томсон Різ Вільсон Велика Британія «За метод візуального виявлення траєкторій електрично заряджених частинок за допомогою конденсації пари».
1928 Оуен Віланс Річардсон Велика Британія «За роботи з терміольних досліджень, і особливо за відкриття закону, що носить його ім'я».
1929 Луї Віктор де Бройль Франція «За відкриття хвильової природи електронів».

1930-і[ред. | ред. код]

Нобелівська премія з фізики, 1930-і
Рік Лауреат Країна Обґрунтування
1930 Чандрасекара Венката Раман Індія «Роботи з розсіювання світла й за відкриття ефекту, названого на його честь».
1931 Премія не присуджувалась.
1932 Вернер Карл Гейзенберг Німеччина «За створення квантової механіки, застосування якої привело до відкриття алотропних форм водню».
1933 Ервін Шредінгер Австрія «За відкриття нових продуктивних форм атомної теорії».
Поль Адріен Моріс Дірак Велика Британія
1934 Премія не присуджувалася
1935 Джеймс Чедвік Велика Британія «За відкриття нейтрона».
1936 Віктор Франц Гесс Австрія «За відкриття космічних променів».
Карл Девід Андерсон США «За відкриття позитрона».
1937 Клінтон Джозеф Девіссон США «Експериментальне відкриття дифракції електронів в кристалах».
Джордж Томсон Велика Британія
1938 Енріко Фермі Італія «За докази існування нових радіоактивних елементів, отриманих при опроміненні нейтронами, і пов'язане із цим відкриття ядерних реакцій, що викликані повільними нейтронами».
1939 Ернест Орландо Лоуренс США «За винахід і створення циклотрона, за досягнуті за його допомогою результати, особливо за отримання штучних радіоактивних елементів».

1940-і[ред. | ред. код]

Нобелівська премія з фізики, 1940-і
Рік Лауреат Країна Обґрунтування
1940 Премія не присуджувалася
1941 Премія не присуджувалася
1942 Премія не присуджувалася
1943 Отто Штерн США «Внесок у розвиток методу молекулярних пучків і відкриття та вимір магнітного моменту протона».
1944 Ісідор Айзек Рабі США «За резонансний метод вимірів магнітних властивостей атомних ядер».
1945 Вольфганг Паулі Австрія «За відкриття принципу заборони Паулі».
1946 Персі Вільямс Бріджмен США «За винахід приладу, що дозволяє створювати надвисокі тиски, і за відкриття, зроблені у зв'язку із цим, у фізиці високих тисків».
1947 Едвард Віктор Епплтон Велика Британія «За дослідження фізики верхніх шарів атмосфери, особливо за відкриття так званого шару Еплтона».
1948 Патрік Мейнард Стюарт Блекетт Велика Британія «За вдосконалення методу камери Вільсона й зроблені у зв'язку із цим відкриттями в області ядерної фізики й космічної радіації».
1949 Хідекі Юкава Японія «За пророкування існування мезонів на основі теоретичної роботи з ядерних сил».

1950-і[ред. | ред. код]

Нобелівська премія з фізики, 1950-і
Рік Лауреат Країна Обґрунтування
1950 Сесил Френк Павелл Велика Британія «За розробку фотографічного методу дослідження ядерних процесів і відкриття мезонів, що був здійснених за допомогою цього методу».
1951 Джон Дуглас Кокрофт Велика Британія «За дослідницьку роботу з перетворення атомних ядер з допомогою штучно прискорених атомних частинок».
Ернест Томас Синтон Волтон Ірландія
1952 Фелікс Блох США «За розвиток нових методів для точних ядерних магнітних вимірів і пов'язані із цим відкриття».
Едвард Міллс Перселл США
1953 Фріц Церніке Нідерланди «Премія за обґрунтування фазово-контрастного методу, особливо за винахід фазово-контрастного мікроскопа».
1954 Макс Борн Велика Британія «За фундаментальні дослідження із квантової механіки, особливо за його статистичну інтерпретацію хвильової функції».
Вальтер Боті ФРН «За метод збігів для виявлення космічних променів і зроблені у зв'язку з цим відкриття».
1955 Вілліс Юджин Лемб США «За відкриття, пов'язані з тонкою структурою спектра водню».
Полікарп Куш США «За точне визначення магнітного моменту електрона».
1956 Джон Бардін США «За дослідження напівпровідників і відкриття транзисторного ефекту».
Волтер Хаузер Браттейн США
Вільям Бредфорд Шоклі США
1957 Лі Цзундао КНР «За передбачення при вивченні так званих законів парності, про незбереження симетричності (хіральність), що привело до важливих відкриттів в галузі квантової механіки».
Чженьнін Янг КНР
1958 Павло Олексійович Черенков СРСР «За відкриття й тлумачення ефекту Черенкова».
Ілля Михайлович Франк СРСР
Ігор Євгенович Тамм СРСР
1959 Оуен Чемберлен США «За відкриття антипротона».
Еміліо Джино Сегре Італія

1960-і[ред. | ред. код]

Нобелівська премія з фізики, 1960-і
Рік Лауреат Країна Обґрунтування
1960 Дональд Артур Глазер США «За винахід бульбашкової камери».
1961 Роберт Хофштедтер США «За основні дослідження з розсіювання електронів на атомних ядрах і пов'язаних з ними відкриттів в області структури нуклонів».
Рудольф Людвіг Мессбауер ФРН «За дослідження резонансного поглинання гамма-випромінювання й відкриття у зв'язку із цим ефекту, що носить його ім'я».
1962 Лев Давидович Ландау СРСР «За його піонерські теорії конденсованих середовищ й особливо рідкого гелію».
1963 Юджин Пол Вігнер США «За внесок у теорію атомного ядра й елементарних часток, особливо за допомогою відкриття додатка фундаментальних принципів симетрії».
Марія Гепперт-Маєр США «За відкриття, що стосуються оболонкової структури ядра».
Ганс Єнсен ФРН
1964 Чарлз Хард Таунс (1/2 премії) США «За фундаментальні роботи в області квантової електроніки, що призвели до створення випромінювачів і підсилювачів на лазерно-мазерному принципі».
Микола Геннадійович Басов(1/4 премії) СРСР
Олександр Михайлович Прохоров (1/4 премії) СРСР
1965 Синітіро Томонага Японія «За фундаментальні роботи із квантової електродинаміки, що мали глибокі наслідки для фізики елементарних часток».
Джуліан Швінгер США
Річард Філліпс Фейнман США
1966 Альфред Кастлер Франція «За відкриття й розробку оптичних методів дослідження резонансів Герца в атомах».
1967 Ганс Альбрехт Бете США «За внесок у теорію ядерних реакцій, особливо за відкриття, що стосуються джерел енергії зірок».
1968 Луїс Волтер Альварес США «За винятковий внесок у фізику елементарних часток, зокрема за відкриття великого числа резонансів, що стало можливим завдяки розробленій ним техніці з використанням водневої бульбашкової камери й оригінальному аналізу даних».
1969 Маррі Гелл-Ман США «За відкриття, пов'язані із класифікацією елементарних часток й їхніх взаємодій».

1970-і[ред. | ред. код]

Нобелівська премія з фізики, 1970-і
Рік Лауреат Країна Обґрунтування
1970 Ганнес Альфвен Швеція «За фундаментальні роботи й відкриття в магнітній гідродинаміці й плідні застосування їх у різних областях фізики».
Луї Ежен Фелікс Неель Франція «За фундаментальні праці й відкриття, що стосуються антиферомагнетизму й феромагнетизму, які спричинили важливі застосування в області фізики твердого тіла».
1971 Денніс Габор Велика Британія «За винахід і розробку голографічного методу».
1972 Джон Бардін США «За створення теорії надпровідності, яку зазвичай називають теорією БКШ».
Леон Ніл Купер США
Джон Роберт Шріффер США
1973 Есакі Леон (Лео) Японія «За експериментальні відкриття туннельних явищ в напівпровідниках і надпровідниках».
Івар Йевер Норвегія, США
Брайан Девід Джозефсон Велика Британія «За теоретичне передбачення властивостей струму, що проходить через тунельний бар'єр, зокрема явищ, загальновідомих нині за назвою ефектів Джозефсона».
1974 Лауреат на nobelprize.org Мартін Райл Велика Британія «За піонерські дослідження в області радіофізики».
Лауреат на nobelprize.org Ентоні Хьюіш Велика Британія
1975 Оге Нільс Бор Данія «За відкриття взаємозв'язку між колективним рухом і рухом окремої частки в атомному ядрі й розвиток теорії будови атомного ядра, що базується на цьому взаємозв'язку».
Бен Рой Моттельсон Данія
Лео Джеймс Рейнуотер США
1976 Бертон Ріхтер США «За основний внесок по відкриттю важкої елементарної частки нового типу».
Семюел Тінг США
1977 Філіп Воррен Андерсон США «За фундаментальні теоретичні дослідження електронної структури магнітних і невпорядкованих систем».
Невілл Френсіс Мотт Велика Британія
Джон Ван Флек США
1978 Петро Леонідович Капиця СРСР «За його базові дослідження й відкриття у фізиці низьких температур».
Арно Аллан Пензіас США «За відкриття мікрохвильового реліктового випромінювання».
Роберт Вудро Вільсон США
1979 Шелдон Лі Глешоу США «За внесок в об'єднану теорію слабких й електромагнітних взаємодій між елементарними частками, у тому числі передбачення слабких нейтральних струмів».
Абдус Салам Пакистан
Стівен Вайнберг США

1980-і[ред. | ред. код]

Нобелівська премія з фізики, 1980-і
Рік Лауреат Країна Обґрунтування
1980 Джеймс Вотсон Кронін США «За відкриття порушень фундаментальних принципів у розпаді нейтральних K-мезонів».
Вал Логсден Фітч США
1981 Ніколас Бломберген США «За внесок у розвиток лазерної спектроскопії».
Артур Леонард Шавлов США
Кай Сігбан Швеція «За внесок у розвиток електронної спектроскопії з високою роздільною здатністю».
1982 Лауреат на nobelprize.org Кеннет Вільсон США «За теорію критичних явищ у зв'язку з фазовими переходами».
1983 Субраманьян Чандрасекар Індія, США «За теоретичні дослідження фізичних процесів, що грають важливу роль у будові і еволюції зірок».
Вільям Альфред Фаулер США «За теоретичне й експериментальне дослідження ядерних реакцій, що мають важливе значення для утворення хімічних елементів Всесвіту».
1984 Карло Руббіа Італія «За вирішальний внесок у великий проект, здійснення якого привело до відкриття квантів поля W й Z — носіїв слабкої взаємодії».
Симон ван дер Мер Нідерланди
1985 Клаус фон Клітцинг ФРН «За відкриття квантового ефекту Хола».
1986 Лауреат на nobelprize.org Ернст Руска ФРН «За роботу над електронним мікроскопом».
Герд Бінніг ФРН «За винахід скануючого тунельного мікроскопа».
Генріх Рорер Швейцарія
1987 Георг Беднорц ФРН «За важливий прорив у фізиці, що виразився у відкритті надпровідності в керамічних матеріалах».
Александр Мюллер Швейцарія
1988 Леон Ледерман США «За метод нейтринного променя й доказ двоїстої структури лептонів за допомогою відкриття мюонного нейтрино».
Лауреат на nobelprize.org Мелвін Шварц США
Джек Стейнбергер США
1989 Норман Рамзей США «За винахід методу роздільних коливальних полів і його використання у водневому мазері й інших атомних годинниках».
Лауреат на nobelprize.org Ганс Демельт США «За розробку методу втримання одиночних іонів».
Лауреат на nobelprize.org Вольфганг Пауль ФРН

1990-і[ред. | ред. код]

Нобелівська премія з фізики, 1990-і
Рік Лауреат Країна Обґрунтування
1990 Джером Фрідман США «За піонерські дослідження глибоко непружного розсіювання електронів на протонах і зв'язаних нейтронах, істотно важливих для розробки кваркової моделі у фізиці часток».
Генрі Кендалл США
Річард Тейлор Канада
1991 П'єр Жиль де Жен Франція «За виявлення того, що методи, розвинені для вивчення явищ упорядкованості в простих системах, можуть бути узагальнені на рідкі кристали й полімери».
1992 Жорж Шарпак (Григорій Харпак) Франція «За відкриття й створення детектерів часток, зокрема багатодротової пропорційної камери».
1993 Рассел Халс США «За відкриття нового типу пульсарів, що дало нові можливості у вивченні гравітації».
Джозеф Тейлор мол. США
1994 Бертрам Брокхауз Канада «За створення нейтронної спектроскопії».
Кліффорд Шалл США «За створення методу нейтронної дифракції».
1995 Мартін Перл США «За відкриття тау-лептона».
Фредерік Рейнс США «За експериментальне виявлення нейтрино».
1996 Девід Лі США «За відкриття надплинності гелію-3».
Дуглас Ошеров США
Роберт Колман Річардсон США
1997 Стівен Чу США «За створення методів охолодження й уловлювання атомів лазерним променем».
Клод Коен-Таннуджи Франція
Вільям Філіпс США
1998 Роберт Лафлін США «За відкриття нової форми квантової рідини (при низьких температурах і сильному магнітному полі) у частки з новими властивостями, що мають, зокрема, дробовий електричний заряд».
Хорст Штермер Німеччина
Денієл Цуї США
1999 Герард 'т Хоофт Нідерланди «За прояснення квантової структури електрослабких взаємодій».
Мартін Вельтман Нідерланди

2000-і[ред. | ред. код]

Нобелівська премія з фізики, 2000-і
Рік Лауреат Країна Обґрунтування
2000 Жорес Іванович Алфьоров Росія «За розробки в напівпровідниковій техніці».
Герберт Кремер Німеччина
Джек Кілбі США «За дослідження в області інтегральних схем».
2001 Ерік Корнелл США «Досягнення у вивченні процесів конденсації Бозе — Ейнштейна в середовищі вироджених газів і за початкові фундаментальні дослідження характеристик конденсатів».
Карл Віман США
Вольфганг Кеттерле Німеччина
2002 Раймонд Девіс молодший США «За створення нейтринної астрономії».
Масатосі Косіба Японія
Ріккардо Джакконі США «За створення рентгенівської астрономії й винахід рентгенівського телескопа».
2003 Олексій Олексійович Абрикосов Росія, США «За створення теорії надпровідності другого роду та теорії надплинності рідкого гелію-3».
Віталій Лазарович Гінзбург Росія
Ентоні Леггет Велика Британія, США
2004 Девід Гросс США «За відкриття асимптотичної свободи у теорії сильних взаємодій».
Лауреат на nobelprize.org Девід Політцер США
Френк Вільчек США
2005 Рой Глаубер США «За внесок в квантову теорію оптичної когерентності; за внесок у розвиток лазерної високоточної спектроскопії, зокрема методики частотного гребінця»
Джон Голл США
Теодор Генш Німеччина
2006 Джон Матер США «За відкриття анізотропії і чорнотільної структури енергетичного спектру космічного фонового випромінювання».
Джордж Смут США
2007 Альбер Фер Франція «За відкриття ефекту гігантського магнетоопору»
Петер Грюнберг Німеччина
2008 Макото Кобаясі Японія «За встановлення походження симетрії, що передбачає існування в природі щонайменше трьох сімейств кварків»
Тосіхіде Масукава Японія
Йоїчіро Намбу США «відкриття механізму спонтанного порушення симетрії на субатомному рівні»
2009 Чарлз Куен Као Гонконг, Велика Британія, США «За революційні відкриття стосовно передачі світла оптоволоконними лініями для оптичного зв'язку»
Віллард Бойл Канада, США «За винахід напівпровідникової схеми для отримання зображень — ПЗЗ-сенсора»
Джордж Сміт США

2010-і[ред. | ред. код]

Нобелівська премія з фізики, 2010-і
Рік Лауреат Країна Обґрунтування
2010 Андрій Гейм Нідерланди «за експерименти з двовимірним матеріалом графеном».
Костянтин Новоселов Велика Британія, Росія
2011 Сол Перлматтер США «за відкриття прискореного розширення Всесвіту за допомогою спостережень над далекими надновими».
Браян П. Шмідт Австралія
Адам Рісс США
2012 Серж Арош Франція «за основоположні експериментальні методи, які уможливлюють вимірювання та маніпулювання окремими квантовими системами»[1]
Девід Вайнленд США
2013 Франсуа Англер Бельгія «за теоретичне відкриття механізму, який допомагає нам розуміти походження маси субатомних частинок й існування якого було доведено виявленням передбаченої елементарної частинки в експериментах ATLAS і CMS на Великому адронному колайдері в ЦЕРН»[2]
Пітер Хіггс США
2014 Акасакі Ісаму Японія «за винахід ефективних блакитних світлодіодів, що привели до появи яскравих та енергозберігаючих білих джерел світла»[3]
Амано Хіросі Японія
Накамура Шюджі Японія, США
2015 Артур Макдональд Канада «за відкриття нейтринних осциляцій, що доводить наявність маси нейтрино»[4]
Такаакі Каджита Японія
2016 Девід Таулесс Велика Британія «за теоретичне відкриття топологічних фазових переходів та топологічних фаз речовини»[5]
Данкан Галдейн Велика Британія
Джон Костерліц Велика Британія
2017 Райнер Вайс США «за вирішальний внесок у розробку детектора LIGO та спостереження гравітаційних хвиль»[6]
Баррі Баріш США
Кіп Торн США
2018 Артур Ешкін США «за розробку лазерних щипців та їхнє використання у біологічних системах»[7]
Жерар Муру Франція «за розробку методів генерації високоефективних, ультра коротких оптичних імпульсів»[7]
Донна Стрікленд Канада
2019 Джеймс Піблс Канада «за теоретичні відкриття у фізичній космології»[8]
Мішель Майор Швейцарія «за відкриття екзопланети, що обертається навколо сонцеподібної зірки»[8]
Дідьє Кело

2020-і[ред. | ред. код]

Нобелівська премія з фізики, 2020-і
Рік Лауреат Країна Обґрунтування
2020 Роджер Пенроуз Велика Британія «за відкриття, що утворення чорної діри є впевненим передбаченням загальної теорії відносності».[9]
Райнгард Ґенцель Німеччина «за відкриття надмасивного компактного об'єкту в центрі нашої Галактики».[9]
Андреа Ґез США
2021 Клаус Гассельманн Німеччина «за фізичне моделювання клімату Землі, кількісну оцінку мінливості та надійне прогнозування глобального потепління»[10].
Сюкуро Манабе Японія
Джорджо Паризі Італія «за відкриття взаємодії безладу і коливань у фізичних системах від атомного до планетарного масштабу»[10].
2022 Ален Аспе Франція «за експерименти зі сплутаними фотонами, встановлення порушення нерівності Белла та новаторство квантової інформаційної науки»[11].
Антон Цайлінґер Австрія
Джон Клаузер США
2023 Анн Л'Юйє Франція «за експериментальні методи, які генерують аттосекундні імпульси світла для дослідження динаміки електронів у речовині».
Ференц Краус Угорщина
П'єр Агостіні США

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]