Башар аль-Асад
| Башар аль-Асад араб. بشار حافظ الأسد | |
|---|---|
| араб. بشار الأسد | |
_02_(cropped).jpg) араб. بشار حافظ الأسد | |
 Президент Сирії | |
|
Нині на посаді | |
| На посаді з | 17 липня 2000 |
| Прем'єр-міністр |
Мухаммед Меро Мухаммед аль-Отарі Адель Сафар Ріяд Хіджаб Омар Галаванджі (в.о) Ваель аль-Халки Імад Хаміс |
| Попередник | Хафез Асад |
| Народився |
11 вересня 1965 (58 років) м. Дамаск, .svg){kind=small} Сирія |
| Виборчий округ | Сирія |
| Відомий як | державний діяч, офтальмолог, військовий керівник, політик, військовий лікар |
| Місце роботи | Western Eye Hospitald |
| Громадянство |
Сирія |
| Освіта | Дамаський університет |
| Alma mater | Дамаський університет (1988) і Homs Military Academyd |
| Політична партія | Баас |
| Батько | Хафез Асад |
| Мати | Anisa Makhloufd |
| У шлюбі з | Асма Асад |
| Діти | Хафез, Карім, Зейн |
| Професія | Лікар-офтальмолог , військовий |
| Звання |
 Маршал |
| Релігія | Алавіт |
| Нагороди | |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
|
| |
Башар Хафез аль-Асад (араб. بشار حافظ الأسد, нар. 11 вересня 1965, Дамаск, Сирія) — сирійський державний діяч, політик. 19-й Президент Сирії з 17 липня 2000 року, верховний головнокомандувач збройних сил Сирії та секретар сирійського регіонального відділення партії Баас з 24 червня 2000 року. Алавіт. Син колишнього президента Сирії Хафеза аль-Асада. За його правлінням в країні відбулась громадянська війна.
18 березня 2023 року Україна застосувала персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) щодо Башара Асада, у тому числі позбавлення державних нагород України[1][2].
Біографія[ред. | ред. код]
Башар народився 11 вересня 1965 року в місті Дамаск, в родині командувача ВПС і ППО Сирійської Арабської Республіки генерала Хафеза аль-Асада. Коли Башару було чотири роки, його батько організував військовий переворот і обійняв посаду президента республіки, на якій залишався до самої смерті у 2000 році.
Дитинство Башар провів у Дамаску, де навчався в елітному арабо-французькому ліцеї «Хуррія». Башар був третьою дитиною у родині та наступником на президентському посту повинен був стати його старший брат Басель. Тому по закінченню навчання у ліцеї, Башар обрав цивільну професію і в 1982 році вступив на медичний факультет Дамаського університету, який закінчив у 1988 році з червоним дипломом за спеціальністю «лікар-офтальмолог». Протягом деякого часу Башар працював у військовому шпиталі Тішрин у передмісті Дамаску, а в 1991 році вирушив на стажування до Великої Британії в офтальмологічний центр Western Eye Hospital при лікарні Святої Марії, розташований в лондонському районі Паддінгтон. Під час навчання у Лондоні Башар вів тихий, непоказний спосіб життя. Там же він познайомився зі своєю майбутньою дружиною — Асмою Фаваз аль-Ахрас.
Політична діяльність[ред. | ред. код]
В 1994 році старший брат Башара — Басель аль-Асад, котрий розглядався, як батьківський спадкоємець, загинув у автокатастрофі. Після загибелі брата, Башар повернувся з Лондона на батьківщину, де в 1995 році вступив до військової академії у місті Хомс. У 1995 році у званні капітана очолив танковий батальйон, а пізніше Республіканську гвардію. У січні 1999 року Башар аль-Асад отримав звання полковника.
10 червня 2000 року внаслідок серцевого нападу помер президент Хафез аль-Асад. Сирійський парламент змінив конституцію, знизивши мінімальний вік кандидата в президенти з 40 до 34 років, спеціально для обрання на цю посаду Башара Асада. Вже у липні в країні був проведений референдум, за результатами якого 97,3 % сирійців висловилися за те, аби країну очолив Башар аль-Асад.[3]
Політика Башара Асада відрізняється більшою м'якістю та гнучкістю порівняно з політикою його батька. Свою діяльність Башар аль-Асад почав зі збільшення демократичних свобод, були випущені з тюрем політичні в'язні, закрита спеціальна в'язниця, сирійцям дозволили користуватись мобільними телефонами. Незважаючи, що це була осінь 2000 року, цей період назвали «Дамаська весна». У Дамаску стали збиратися політичні «салони», а піком співпраці влади та суспільства став «Маніфест 99», який вимагав скасувати режим надзвичайного стану, смертну кару, а також особливі суди, котрі розглядали справи опозиціонерів[3]. Ці демократичні перетворення відбулись в багато чому завдяки дружині Башара — Асмі, що здобула європейську освіту та виховання. Але через шість місяців, під тиском впливових родичів та генералітету Башар Асад почав згортати демократичні перетворення, а його дружина виїхала на лікування до Європи.
У 2005 році в Бейруті був убитий прем'єр-міністр Лівану Рафік Харірі, сирійська влада одразу потрапила під підозри у причетності до цього. Як результат, Башар аль-Асад погодився вивести з Лівану сирійські війська та навіть дав згоду співпрацювати зі слідчими ООН.
За наведеними К.Капітоновим відомостями, до війни в Іраку 2003 року Сирія брала участь, всупереч забороні Ради Безпеки ООН, в постачанні зброєю режиму Саддама Хусейна[4].
У період перебування Сирії в Раді Безпеки ООН Асад намагався запобігти цій війні, але потім несподівано підтримав позицію США[5]. І все ж згодом США звинувачували Асада у підтримці терору в повоєнному Іраку[6][7][8].
Росія (2008), США, Європейський союз, Ізраїль і Франція звинувачували Асада в підтримці знадобами й технікою воєнізованих груп — противників Ізраїлю (Хезболла, Хамас, Ісламський джихад)[9], визнаних терористичними організаціями в ряді країн світу.
Захоплювався Інтернетом, заохочував його поширення в Сирії. Водночас у Сирії заблокований доступ до Facebook та до багатьох новинних сайтів, оскільки, на думку Асада, сирійське суспільство ще не доросло до таких вольностей, як вільна преса та нецензуроване Всемережжя[10].
Став кавалером українського ордена князя Ярослава Мудрого I ступеня (2002)[11]. У березні 2014 року під час російської окупації Криму, підтримав дії Володимира Путіна[12].
Ставлення до Росії[ред. | ред. код]
У березні 2014 року під час початку тимчасової російської окупації Криму, підтримав дії Путіна[13]. У Генеральній Асамблеї ООН Сирія проголосувала за визнання так званого «кримського референдуму», увійшовши в число країн, які підтримали Росію[14].
У квітні 2018 року стало відомо, що влітку 2017 року троє його дітей сини Карім і Хафез та дочка Зейн відпочивали у таборі «Артек» в окупованому Росією Криму. За словами Асада, його діти після цього «стали краще розуміти Росію»[15].
Після цього Башар аль-Асад був внесений до списку Центру «Миротворець» за свідому організацію порушення Державного кордону України неповнолітніми дітьми з метою проникнення в окупований Росією Крим, участь в протиукраїнських пропагандистських заходах Росії, а також за участь у спробах легалізації анексії АР Крим[16].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 18 березня 2023 року № 163/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 березня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"»
- ↑ Зеленський запровадив санкції проти президента Сирії Асада // Українська правда, 18 березня 2023 р.
- ↑ а б Башар Асад: хроніка падіння[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Башар Асад втратив пильність, Сирія фактично уклала негласний протиізраїльський альянс з [[Ірак]]ом та [[Іран]]ом, Костянтин Капітонов, 2002-08-14. Архів оригіналу за 27 травня 2011. Процитовано 11 травня 2011.
- ↑ 9 листопада 2002 р., Арабська ліга: Сирія вимушена виправдовуватися [Архівовано 27 травня 2011 у Wayback Machine.].
- ↑ США погрожують Сирії санкціями в покарання за підтримку терору, Sep 18, 2003 [Архівовано травня 21, 2013, у Wayback Machine.].
- ↑ США звинувачують Сирію та Іран в підтримці тероризму, 03.02.2005 [Архівовано 19.01.2012, у Wayback Machine.].
- ↑ США звинувачує Іран та Сирію в підтримці іракських бойовиків, 24 серпня 2007 [Архівовано 24 березня 2012 у Wayback Machine.].
- ↑ Bashar al-Assad [Архівовано 10 червня 2012 у Wayback Machine.].
- ↑ БФМ.РУ: Башар Асад не очікує хвилювань в Сирії. Архів оригіналу за 27 лютого 2011. Процитовано 11 травня 2011.
- ↑ Указ Президента України від 20 квітня 2002 року № 362/2002 «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
- ↑ Асад поддерживает позицию России по ситуации на Украине. gazeta.ru. 6 березня 2014. Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 6 березня 2014.
- ↑ Асад поддерживает позицию России. gazeta.ru. 6 березня 2014. Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 6 березня 2014.
- ↑ Генасамблея ООН назвала Крим і Севастополь окупованими. Архів оригіналу за 10 лютого 2018. Процитовано 25 січня 2018.
- ↑ Діти Асада відпочивали у кримському таборі Артек. [Архівовано 16 квітня 2018 у Wayback Machine.] Новое время. 15.04.2018.
- ↑ Башар Асад / بشار حافظ الأسد / Bashar Asad. myrotvorets.center. Архів оригіналу за 16 вересня 2018. Процитовано 18 листопада 2018 року.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Башар аль-Асад |
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Башар аль-Асад |
- Засадничі принципи Сирії [Архівовано 8 квітня 2014 у Wayback Machine.]
- Башар Асад: хроніка падіння
|
- Народились 11 вересня
- Народились 1965
- Випускники Дамаського університету
- Кавалери ордена Дружби (Російська Федерація)
- Нагороджені Великим Хрестом ордена Почесного легіону
- Кавалери Великого ланцюга ордена Південного хреста
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого I ступеня
- Кавелери Великого хреста на ланцюгу ордену «За заслуги перед Італійською Республікою»
- Нагороджені орденом «За заслуги перед Італійською Республікою»
- Кавалери ордена «Уацамонга» (Південна Осетія)
- Кавалери Великої стрічки Національного ордена Кедра
- Кавалери ордена короля Абдель-Азіза
- Кавалери ордена Заїда
- Кавалери сирійського ордена Заслуг
- Нагороджені сирійською медаллю «За підготовку»
- Чинні керівники держав
- Уродженці Дамаска
- Диктатори
- Президенти Сирії
- Персоналії:Сирія
- Заборонено в'їзд в Україну
- Фігуранти бази «Миротворець»
- Підписанти на підтримку агресії путінської Росії проти України
- Воєнні злочинці
- Люди на банкнотах
- Внесені до списку персональних санкцій OFAC Мінфіну США
- Особи, до яких застосовано санкції через російсько-українську війну
- Позбавлені державних нагород України
- Відмічені в українофобії
- Політики — прихильники російської агресії проти України