Башар аль-Асад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Башар аль-Ассад)
Jump to navigation Jump to search
Башар аль-Асад
араб. بشار حافظ الأسد
Башар аль-Асадараб. بشار حافظ الأسد‎

Нині на посаді
На посаді з 17 липня 2000
Прем'єр-міністр   Мустафа Меро
Мухаммед аль-Отарі
Адель Сафар
Ріяд Хіджаб
Омар Галаванджі (в.о)
Ваель аль-Халки
Імад Хаміс
Попередник Хафез Асад

Народився 11 вересня 1965(1965-09-11) (52 роки)
м. Дамаск, Сирія Сирія
Виборчий округ Сирія
Громадянство Сирія Сирія
Освіта Дамаський університет
Політична партія Баас
Батько Хафез Асад
Дружина Асма Асад
Діти Хафез, Карім, Зейн
Професія Лікар-офтальмолог , військовий
Звання Syria-Mushir.jpg Маршал
Релігія Алавіт
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня
LBN National Order of the Cedar - Grand Cordon BAR.png Spange des König-Abdulaziz-Ordens.png VEN Order of the Liberator - Grand Cordon BAR.png

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Башар Хафез аль-Асад (араб. بشار حافظ الأسد‎, нар. 11 вересня 1965, Дамаск, Сирія) — сирійський державний діяч, політик. Президент Сирії з 17 липня 2000 року, верховний головнокомандувач збройних сил Сирії і секретар сирійського регіонального відділення партії Баас з 24 червня 2000 року. Мусульманин, алавіт. Окрім арабської, володіє англійською і французькою мовами. Внесений до списку Центру «Миротворець» за свідому організацію порушення Державного кордону України неповнолітніми дітьми з метою проникнення в окупований Росією Крим[1].

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в Дамаску, в родині командувача ВПС і ППО Сирійської Арабської Республіки генерала Хафеза аль-Асада. Коли Башару було чотири роки, його батько організував військовий переворот і зайняв посаду президента республіки, на якій залишався до самої смерті 2000 року.

Родина Асадів. Зліва направо: Хафез Асад (батько), Башар, Магер (брат), Аніса Махлуф (мати), Маджид (брат), Бушра (сестра) і Басель (брат), 1970-і рр.

Дитинство провів у Дамаску, де навчався в елітному арабо-французькому ліцеї «Хуррія». Башар був третьою дитиною у родині і наступником на президентському посту повинен був стати його старший брат Басель. Тому після закінчення ліцея Башар обрав цивільну професію і 1982 року вступив на медичний факультет Дамаського університету, який закінчив 1988-го з червоним дипломом за спеціальністю «лікар-офтальмолог».

Працював у віськовому госпіталі Тішрин у передмісті Дамаску, а 1991 року відправився на стажування до Великої Британії в офтальмологічний центр Western Eye Hospital при лікарні Святої Марії, розташований в лондонському районі Паддінгтон. Під час навчання вів тихий, непоказний спосіб життя. Там же він познайомився із майбутньою дружиною — Асмою Фаваз аль-Ахрас.

Політична діяльність[ред.ред. код]

1994 року старший брат Башара — Басель аль-Асад, котрий розглядався, як батьківський спадкоємець, загинув в автокатастрофі. Після загибелі брата, Башар повернувся з Лондона на батьківщину, де 1995 року вступив до військової академії у Хомсі. 1995 року у званні капітана очолив танковий батальйон, а пізніше Республіканську гвардію. В січні 1999 року Башар аль-Асад отримав звання полковника.

10 червня 2000 внаслідок серцевого нападу помер президент Хафез аль-Асад. Сирійський парламент змінив конституцію, знизивши мінімальний вік кандидата в президенти з 40 до 34 років, спеціально для обрання на цю посаду Башара Асада. У липні в країні провели референдум, у оголошених результатах якого 97,3 % учасників висловилися за те, аби країну очолив Башар аль-Асад.[2]

Мітинг на підтримку Башара Асада в Латакії, 20 червня 2011 року

Політика Башара відрізняється більшою м'якістю і гнучкістю порівняно з політикою його батька. Свою діяльність Башар почав із збільшення демократичних свобод, були випущені з тюрем політичні в'язні, закрита спеціальна в'язниця, сирійцям дозволили користуватись мобільними телефонами. Незважаючи, що це була осінь 2000 року назвали «Дамаська весна».

Напис «Геть Башара» під час повстання 2011-го

У Дамаску стали збиратися політичні «салони», а піком діалогу влади і суспільства став «Маніфест 99», який вимагав скасувати режим надзвичайного стану, смертну кару, а також спеціальні суди, котрі розглядали справи опозиціонерів[2]. Ці демократичні перетворення відбулись в багато чому завдяки дружині Башара — Асмі, що отримала європейську освіту та виховання. Але через шість місяців, під тиском впливових родичів та генералітету Башар Асад почав згортати демократичні перетворення, а його дружина виїхала на лікування до Європи.

2005 — в Бейруті убитий прем'єр-міністр Лівану Рафік Харірі, сирійська влада одразу потрапила під підозри у причетності до цього. Як результат, Башар аль-Асад погодився вивести з Лівану сирійські війська і навіть дав згоду співпрацювати зі слідчими ООН.

За наведеними Капітоновим відомостями, до війни в Іраку 2003 року Сирія брала участь, всупереч забороні Ради Безпеки ООН, в постачанні зброєю режиму Саддама Хусейна[3].

У період перебування Сирії в Раді Безпеки ООН Асад намагався запобігти цій війні, але потім несподівано підтримав позицію США[4]. І все ж згодом США звинувачували Асада у підтримці терору в повоєнному Іраку[5][6][7].

Асад на зустрічі із Путіним у Сочі, 21 листопада 2017-го

Росія (2008), США, Європейський союз, Ізраїль і Франція звинувачували Асада в матеріально-технічній підтримці воєнізованих груп — противників Ізраїлю (Хезболла, Хамас, Ісламський джихад)[8], визнаних терористичними організаціями в ряді країн світу.

Захоплення[ред.ред. код]

Захоплюється інтернетом, заохочує його поширення в Сирії. Разом з тим, в Сирії заблокований доступ до Facebook і до багатьох новинних сайтів, оскільки, на думку Асада, сирійське суспільство ще не доросло до таких вольностей, як вільна преса і нецензурований інтернет[9].

Ставлення до Росії[ред.ред. код]

Асад і Путін, 20 жовтня 2015-го

У березні 2014 року під час російської окупації Криму, підтримав дії Путіна[10]. У Генеральній Асамблеї ООН Сирія проголосувала за визнання так званого «кримського референдуму», увійшовши в число країн, які підтримали Росію[11].

У квітні 2018 року стало відомо, що влітку 2017 року троє його дітей сини Карім і Хафез та дочка Зейн відпочивали в таборі «Артек» в окупованому Росією Криму. За словами Асада, його діти після цього «стали краще розуміти Росію»[12].

Після цього Башар аль-Асад був внесений до списку Центру «Миротворець» за свідому організацію порушення Державного кордону України неповнолітніми дітьми з метою проникнення в окупований Росією Крим, участь в антиукраїнських акціях, а також за участь у спробах легалізації анексії АР Крим[1].

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Башар Асад Myrotvorets Research Center. 15.04.2018. (рос.)
  2. а б Башар Асад: хроніка падіння
  3. Башар Асад втратив пильність, Сирія фактично уклала негласний антиізраїльський альянс з Іраком та Іраном, Костянтин Капітонов, 2002-08-14
  4. 9 листопада 2002 р., Арабська ліга: Сирія вимушена виправдовуватися.
  5. США погрожують Сирії санкціями в покарання за підтримку терору, Sep 18, 2003.
  6. США звинувачують Сирію та Іран в підтримці тероризму, 03.02.2005.
  7. США звинувачує Іран та Сирію в підтримці іракських бойовиків, 24 серпня 2007.
  8. Bashar al-Assad.
  9. БФМ.РУ: Башар Асад не очікує хвилювань в Сирії
  10. Асад поддерживает позицию России. gazeta.ru. 2014-03-06. Процитовано 2014-03-06. 
  11. Генасамблея ООН назвала Крим і Севастополь окупованими
  12. Діти Асада відпочивали у кримському таборі Артек. Новое время. 15.04.2018.
  13. Указ Президента України «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
  14. Указ Президента України «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого». Архів оригіналу за 2013-05-13. (укр.)
  15. King Abdullah, President Al-Assad hold talks
  16. Президент Сирії удостоєний вищої нагороди Вірменської церкви (ru). NEWSru.com/date=19 червня 2009 р. 
  17. Чавес нагородив президента Сирії вищим орденом Венесуели (ru). «ПОГЛЯД.РУ». 27 червня 2010. 
  18. Ахмадінежад нагородив Асада орденом за підтримку опору (en). Mehrnews. 04 жовтня 2010. 
  19. Gazzetta n. 255 del 31 ottobre 2012(італ.)

Посилання[ред.ред. код]