Великий Пес (сузір'я)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Великий Пес
[[Зображення:|300px|Великий Пес]]
Латинська назва Canis Major
Род. відмінок Canis Majoris
Скорочення CMa
Пряме піднесення 7h m
межі від 6h 07m до 7h 22m
Схилення 20° '
межі від -33° ' до -11° '
Площа 380 кв.град. (43)
Зорі 5 яскравіше 3m
15 яскравіше 5,5m
Найяскравіша зоря Сіріус -1,44m
Метеорні потоки немає
Суміжні сузір’я
Спостерігається у широтах між +57° i −90°
Ввечері найкраще спостерігати протягом грудня, січня.
Вечірня (21:00) кульмінація
Існує з античності, запропоноване

Вели́кий Пес (лат. Canis Major) — сузір'я Південної півкулі неба. Відоме зі стародавніх часів. Розташоване на південний схід від Оріона (під правою ногою»); частково лежить у Чумацькому Шляху. Одне з 48 сузір'їв, включених до каталогу зоряного неба Птолемея. Великий Пес, Малий Пес та Гончі Пси є собаками мисливця Оріона.

Сіріус[ред. | ред. код]

У сузір'ї перебуває найяскравіша зоря небосхилу — Сіріус. Його давня шумерська назва — «собака сонця». Греки називали його просто «собака», а римляни — «собачка». Саме від цієї назви й походить назва сузір'я.

Відстежуючи рух Сіріуса на небосхилі протягом кількох років Фрідріх Бессель помітив, що він відхиляється від прямолінійного, і 1844 року передбачив наявність у Сіріуса невидимого супутника. Цей супутник було знайдено 1862 року Алваном Кларком. Він отримав позначення Сірус B та назву «Цуцик». Його світність у 10 000 поступається Сіріусу A, радіус — у 100 раз менший за сонячний, але маса майже така як у Сонця, що означає майже фантастичну густину 1×106 г/см³ (1 тонна на кубічний сантиметр!). Це один з перших відкритих білих карликів — старих зір, які фактично завершили свою еволюцію.

Сіріус В[ред. | ред. код]

Помітивши коливальний рух Сіріуса, Фрідріх Бессель у 1844 році припустив наявність у нього компаньйона, який був виявлений Алваном Кларком в 1862 році та отримав ім'я «Сіріус B», інша назва — «Щеня».[1] Його світність у 10 000 разів слабкіша, ніж у головної зірки — Сіріуса A, радіус в 100 разів менше сонячного, але маса майже така ж, як і у Сонця. Тому Сіріус B має дуже велику щільність: бл. 1 т/см³. Так були відкриті білі карлики — зірки, які закінчили свою еволюцію і стиснуті до розміру невеликої планети. Супутник видно на відстані від 3 до 11,5" від Сіріуса A, та обертається він навколо нього з періодом 49,98 року.

Інші об'єкти[ред. | ред. код]

На південь від Сіріуса розташоване Скупчення Малий Вулик. Це одне з наймолодших скупчень, його вік — близько 1 млн років.

2003 року було відкрито Карликову галактику Великий Пес, яка є найближчою галактикою до Землі в Чумацькому Шляху.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Зигель Ф.Ю. Сокровища звездного неба: Путеводитель по созвездиям и Луне. — 5-е изд. — М : Наука, 1987.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

WIKISKY.ORG: Великий Пес

Сузір'я Великого Пса, Зайця, Ноєвої Голубки та Скульпторового Різця із «Дзеркала Уранії», набору карток сузір'їв, виданого в Лондоні бл. 1825 року

Див. також[ред. | ред. код]

Список зірок сузір'я Великого Пса



88 сучасних сузір’їв
АндромедаБлизнятаВелика ВедмедицяВеликий ПесВізничийВітрилаВовкВодолійВолопасВолосся ВеронікиВоронГеркулесГідраГодинникГолубГончі ПсиДельфінДіваДраконЕріданЄдинорігЖертовникЖивописецьЖирафаЖуравельЗаєцьЗмієносецьЗміяЗолота РибаІндіанецьКассіопеяКитКільКозорігКомпасКормаКосинецьЛебідьЛевЛетюча РибаЛисичкаЛіраМала ВедмедицяМалий КіньМалий ЛевМалий ПесМікроскопМухаНасосОвенОктантОрелОріонПавичПегасПерсейПівденна ГідраПівденна КоронаПівденна РибаПівденний ТрикутникПівденний ХрестПівнічна КоронаПічРайський ПтахРакРибиРисьРізецьСекстантСіткаСкорпіонСкульпторСтолова ГораСтрілаСтрілецьТелескопТелецьТерезиТрикутникТуканФеніксХамелеон ЦентаврЦефейЦиркульЧашаЩитЯщірка