Великий Пес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Великий Пес
Великий Пес
Латинська назва Canis Major
Род. відмінок Canis Majoris
Скорочення CMa
Пряме піднесення 7год хв
межі від 6год 07хв до 7год 22хв
Схилення 20° '
межі від -33° ' до -11° '
Площа 380 кв.град.(43)
Зорі 5 яскравіше 3m
15 яскравіше 5,5m
Найяскравіша зоря Сіріус -1,44m
Метеорні потоки немає
Суміжні сузір'я
Спостерігається у широтах між +57° i −90°
Ввечері найкраще спостерігати протягом грудня, січня
Існує з античності, запропоноване

Вели́кий Пес (лат. Canis Major) — сузір'я Південної півкулі неба. Відоме зі стародавніх часів. Розташоване на південний схід від Оріона (під правою ногою); частково лежить у Чумацькому Шляху. Одне з 48 сузір'їв, включених до каталогу зоряного неба Птолемея. Великий Пес, Малий Пес та Гончі Пси є собаками мисливця Оріона.

Сіріус[ред. | ред. код]

У сузір'ї перебуває найяскравіша зоря небосхилу — Сіріус. Його давня шумерська назва — «собака сонця». Греки називали його просто «собака», а римляни — «собачка». Саме від цієї назви й походить назва сузір'я.

Відстежуючи рух Сіріуса на небосхилі протягом кількох років Фрідріх Бессель помітив, що він відхиляється від прямолінійного, і 1844 року передбачив наявність у Сіріуса невидимого супутника. Цей супутник було знайдено 1862 року Алваном Кларком. Він отримав позначення Сірус B та назву «Цуцик». Його світність у 10 000 поступається Сіріусу A, радіус — у 100 раз менший за сонячний, але маса майже така як у Сонця, що означає майже фантастичну густину 1×106 г/см³ (1 тонна на кубічний сантиметр!). Це один з перших відкритих білих карликів — старих зір, які фактично завершили свою еволюцію.

Сіріус В[ред. | ред. код]

Помітивши коливальний рух Сіріуса, Фрідріх Бессель у 1844 році припустив наявність у нього компаньйона, який був виявлений Алваном Кларком в 1862 році та отримав ім'я «Сіріус B», інша назва — «Щеня».[1] Його світність у 10 000 разів слабкіша, ніж у головної зірки — Сіріуса A, радіус в 100 разів менше сонячного, але маса майже така ж, як і у Сонця. Тому Сіріус B має дуже велику щільність: бл. 1 т/см³. Так були відкриті білі карлики — зірки, які закінчили свою еволюцію і стиснуті до розміру невеликої планети. Супутник видно на відстані від 3 до 11,5" від Сіріуса A, та обертається він навколо нього з періодом 49,98 року.

Інші об'єкти[ред. | ред. код]

На південь від Сіріуса розташоване Скупчення Малий Вулик. Це одне з наймолодших скупчень, його вік — близько 1 млн років.

2003 року було відкрито Карликову галактику Великий Пес, яка є найближчою галактикою до Землі в Чумацькому Шляху.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Зигель Ф.Ю. Сокровища звездного неба: Путеводитель по созвездиям и Луне. — 5-е изд. — М : Наука, 1987.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

WIKISKY.ORG: Великий Пес

Сузір'я Великого Пса, Зайця, Ноєвої Голубки та Скульпторового Різця із «Дзеркала Уранії», набору карток сузір'їв, виданого в Лондоні бл. 1825 року

Див. також[ред. | ред. код]

Список зірок сузір'я Великого Пса



88 сучасних сузір’їв
АндромедаБлизнятаВелика ВедмедицяВеликий ПесВізничийВітрилаВовкВодолійВолопасВолосся ВеронікиВоронГеркулесГідраГодинникГолубГончі ПсиДельфінДіваДраконЕріданЄдинорігЖертовникЖивописецьЖирафаЖуравельЗаєцьЗмієносецьЗміяЗолота РибаІндіанецьКассіопеяКитКільКозорігКомпасКормаКосинецьЛебідьЛевЛетюча РибаЛисичкаЛіраМала ВедмедицяМалий КіньМалий ЛевМалий ПесМікроскопМухаНасосОвенОктантОрелОріонПавичПегасПерсейПівденна ГідраПівденна КоронаПівденна РибаПівденний ТрикутникПівденний ХрестПівнічна КоронаПічРайський ПтахРакРибиРисьРізецьСекстантСіткаСкорпіонСкульпторСтолова ГораСтрілаСтрілецьТелескопТелецьТерезиТрикутникТуканФеніксХамелеон ЦентаврЦефейЦиркульЧашаЩитЯщірка