Владимиро-Суздальське князівство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Seal-of-Alexander-Nevsky 1236 Avers.svg
 Історія Росії
Lesser Coat of Arms of Russian Empire.svg
Фіно-угри (до IX сторіччя)
Слов'янська колонізація фіно-угорських земель
Руси (IX століття)
Хозарський каганат (650969)
Київська Русь (X сторіччя1240); (розпад)
Руські князівства (XIIXVI сторіччя)
Новгородська республіка (11361478)
Володимиро-Суздальське князівство (11571389)
Московське князівство (12631547)
Московське царство (15471721)
Російська імперія (17211917)
Російська республіка (1917)
Радянська Росія (19171922)
Радянський Союз (19221991)
Російська Федерація1991)

Портал «Росія»

Владимиро-Суздальське князівство (11571328) — північно-східне руське князівство династії Юрійовичів (гілки Рюриковичів), на території Залісся, сучасної Владимирської області Росії, з центром у місті Владимир-на-Клязьмі.

Дмитрівський собор, збудований Всеволодом «Велике Гніздо».

Наприкінці I тисячоліття н. е. тут проживали фіно-угорські племена, меря та весь.

Мадярський місіонер Юліан у своїх спогодах про подорож в цю землю, назвав її "ЛандеМеря", що в перекладі означає "Земля Мерян". Після колонізації цієї землі Київськими князями вона була названа Залісся, а вже пізніше, за царювання Романових і до сучасності, всі ці назви були тенденційно виправлені в хронописах на Владимиро-Суздальське князівство. В «Повісті временних літ» під 859 роком є повідомлення, що меря платила дань варягам. У 9-15 століттях відбувалася слов'янська колонізація цих земель в основному кривичами, ільменськими словінами та в'ятичами з незначною участю скандинавів (норманів). Під тиском колонізаторів які правили цими землями, відбувся процес асиміляції мері. Асиміляція мері є предметом запеклих наукових спорів. Остання згадка мері відноситься до другої половини 14 століття, коли в цих землях оселився преподобний Авраамій Галицький (Чухломський, Городецький). В його житії написано, що, поселившись на озері, він виявив, що там жили «человеци по дубравам некрещении, наричеми меря». Ця територія в ті часи згадується по головних містах як Ростовська, а пізніше — Ростово-Суздальська земля, тобто за назву території були прийняті назви найбільших міст, що явно вказує на відсутність сталого регіонального топоніма.

З 10 по 12 століття владимиро-суздальські землі перебували у складі Ростовського і Суздальського князівств, які були уділами Великого князя Київського.

У 12 столітті ці землі були об'єднані під владою Андрія «Боголюбського», який у 1157 році переніс столицю князівства (свою резиденцію) до Владимира на Клязьмі. У 1169 році він сплюндрував столицю Русі — Київ, і проголосив себе Великим князем Владимиро-Суздальським, чим фактично підкреслив вихід своїх земель зі складу Русі. У 13 — 14 століттях титул «великих князів Владимиро-Суздальських» вважався найвищим титулом на Північно-східних землях. Впритул до XV ст. великі князі Владимиро-Суздальські та їхні правонаступники Московські великі князі не використовують безперервно в своєму титулі великокнязівський (королівський) домен «усієї Руси».

У 1238 році Владимиро-Суздальське князівство було завойовано монголами на чолі з представниками династії Чингізидів і потрапило під їх васальну залежність, стало підкорятися Золотій Орді (див. «Московія»). Завдяки послуху завойовникам Владимиро-Суздальські князі втрималися у своєму уділі, отримали від монголів визнання старшинства на Північно-Східній Русі серед інших руських князівств, отримавши на деякий час ярлик на князювання в Києві, але так і не змогли в ньому закріпитись. Під золотординським патронатом вони змогли розширити свої володіння за рахунок найближчих сусідів.

У 1328 році Владимиро-Суздальський князь Іван Калита переніс столицю князівства (резиденцію) до Москви. Ця дата вважається заснуванням Великого князівства Московського. Незважаючи на переніс столиці, Владимир-на-Клязьмі залишався символічним центром держави, де московські князі вступали на престол до 1432 року.

Джерела[ред.ред. код]