Гарячка Ріфт Валлі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Див. також статтю: Валлі (значення).
Гарячка Ріфт Валлі
Rift Valley fever tissue.jpg
Зображення тканини, що була заражена вірусом гарячки Ріфт Валлі (трансмісійна електронна мікрофотографія).
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 A92.a
DiseasesDB 31094
MeSH D012295

Гаря́чка Ріфт Ва́ллі (також гарячка Великої Ріфтової[1]долини, англ. Rift Valley fever (RVF) — гостра зоонозна інфекційна хвороба, що може перебігати у людей як тяжка геморагічна гарячка, а також з менінгоенцефалітом, ураженням очей.

Історичні відомості[ред.ред. код]

Хоча хворобу описали ще у 1915 році, але збудника її був вперше виявили британські ветеринари Р. Добні і Д. Хадсоном разом з відомим вірусологом П. С. Гарнхемом[en] у 1931 році під час розслідування епізоотії серед овець на одній фермі біля озера Найваша у Ріфтовій долині (англ. Rift Valley) в Кенії[2]. Через широке поширення збудника у цій долині він і отримав відповідну назву. Відтоді хворобу реєстрували у Південній і Центральній Африці, часто у вигляді епізоотій й епідемій. У 1950 році лікарі описали вперше випадки цієї хвороби у людей, які хворіли під час (1950—1951 років) значної епізоотії серед овець у Південній Африці (загинуло 100 тисяч особин, зареєстрували 600 тисяч викиднів). Найсерйозніші епізоотії у подальшому зафіксували в басейні річки Сенегал у Сенегалі та на півдні Мавританії (1987 рік), у Кенії та Сомалі (1997—1998 роки). У 1977 році вірус зумів перетнути Сахару і спричинив епідемію в Єгипті з ураженням близько 200 тисяч людей і 594 померлими від цієї хвороби у стаціонарах[3], також хвороба тоді поширилась на Мадагаскар. А от у 1997—1998 роках велика епізоотія і епідемія хвороби сталася в Кенії, Сомалі та Танзанії, а у вересні 2000 року випадки захворювання зареєстрували у Саудівській Аравії та Ємені. На кінець лютого 2001 року в Саудівській Аравії госпіталізували 884 пацієнтів, 124 з них загинуло. В Ємені зареєстрували 1 087 випадків гарячки Ріфт Валлі, 121 хворий помер[4]. Це була перша зафіксована поява гарячки Ріфт Валлі за межами африканського континенту, що викликало побоювання відносно її можливого поширення в інші частини Азії, Європу і Америку.

Поширення гарячки Ріфт Валлі у Африці на 2006 р.
Синім кольором позначені країни з ендемічним поширенням хвороби і сталою передачею, зеленим — країни, в яких відбуваються окремі випадки хвороби.

Актуальність[ред.ред. код]

Через серйозні наслідки хвороби, можливість виникнення великих епідемій, поширення за межі Африки, гарячку Ріфт Валлі включено до Міжнародних медико-санітарних правил (ММСП) 2005 р., до групи інфекційних хвороб «які становлять особливу національну та регіональну проблему»[5]. Вірус гарячки Ріфт Валлі входить до арсеналу біологічної зброї.

Спалахи хвороби у XXI столітті[ред.ред. код]

28 вересня 2016 року ВООЗ повідомила, що у Нігері йде спалах гарячки Ріфт Валлі, місцеві медичні заклади зареєстрували від 2 серпня до 22 вересня у районах країни на кордоні з Малі 64 випадки захворювання у людей, померли 23 з них. У цьому регіоні йде епізоотія гарячки Ріфт Валлі у великої та дрібної рогатої худоби. Влада країни запровадила необхідні протиепідемічні заходи.[6]

Етіологія[ред.ред. код]

Вірус гарячки Ріфт Валлі
Вірус гарячки Ріфт Валлі (трансмісійна електронна мікроскопія, віріони позначені стрілками).
Вірус гарячки Ріфт Валлі (трансмісійна електронна мікроскопія, віріони позначені стрілками).
Класифікація вірусів
Група: V
Ряд: Некласифікований
Родина: Bunyaviridae
Рід: Phlebovirus
Вид: вірус гарячки Ріфт Валлі (Rift Valley fever virus)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Rift Valley fever virus

Збудник, вірус гарячки Ріфт Валлі, належить до родини Bunyaviridae, роду Phlebovirus. Його також відносять до екологічної групи арбовірусів. Вірус є стійким в лужному середовищі, але швидко гине при pH < 6,8.

Його швидко інактивують ліпідні розчинники (ефір, хлороформ, натрієвий деоксіхолат), низькі концентрації формаліну, але великі концентрації натрію або кальцію гіпохлориту (залишковий хлор повинен перевищити 5000 ppm). Виживає при висушуванні, заморожуванні, в аерозолі при 23 °C і 50-85 % вологості. Може виживати під дією 0,5 % розчину фенолу при 4 °C протягом 6 місяців.

Епідеміологічні особливості[ред.ред. код]

Джерело і резервуар інфекції[ред.ред. код]

Один з найзначніших розповсюджувачів гарячки Ріфт Валлі — комар Aedes vexans.
Комар Culex pipiens перед смоктанням крові.

Головним активним джерелом є комарі Aedes mcintoshi, Aedes vexans і Culex tritaeniorhynchus. Менш активними джерелами вважають Aedes caspius, Culex pipiens, Culex antennatus, Culex perexiguus, Culex zombaensis та Culex quinquefasciatus. Ще рідше це є комарі роду Anopheles. Самиця комара здатна передати трансоваріально вірус безпосередньо своєму потомству через яйця, що відкладає, з яких з'являються нові покоління інфікованих комарів. Цим пояснюється безперервна присутність вірусу гарячки Ріфт Валлі у ензоотичних вогнищах[7] і стійкий механізм існування вірусу, адже яйця цих комарів можуть зберігати свою життєздатність у сухих погодних умовах впродовж декількох років. У періоди випадання масивних опадів місця, де відкладені личинки, часто виявляються затопленими, що сприяє виходу з яєць комарів і швидкому зростанню їх чисельності, а це, в свою чергу, призводить до поширення вірусу серед тварин, кров'ю яких вони харчуються. Стале передавання гарячки Ріфт Валлі у Великій Ріфтовій долині відбувається через певні кліматичні особливості: там переважають низинні поля, що у певні періоди року швидко просякають ґрунтові води, що й призводить до значного виплоду комарів. Крім того, цей географічний район має особливість затримувати хмари, які розряджаються рясними дощами. Крім того, панівними пасатними вітрами у Ріфтовій долині є північні та південні, що переносять комарів на великі відстані, поширюючи, таким чином, гарячку Ріфт Валлі у вільні від неї регіони. Сприяють передачі гарячки Ріфт Валлі й особливості ураження комарів Culex філяріями Wuchereria bancrofti. У циклу розвитку цього гельмінту відбувається перфорація його личинками шлунку комара, маючи за мету досягти м'язів комахи, при цьому відкривається прямий шлях для вірусу гарячки Ріфт Валлі у слинні залози комара, що робить його інвазивним.

Вірус гарячки Ріфт Валлі здатний інфікувати багато видів тварин, призводячи до розвитку тяжких захворювань й серед свійських тварин, включаючи велику рогату худобу, овець, верблюдів і кіз. Вівці чутливіші до інфекції, чим велика рогата худоба і верблюди. Більше 90 % інфікованих ягнят помирає. Показник викиднів серед інфікованих вагітних овець досягає майже 100 %. Першим проявом спалаху гарячки Ріфт Валлі серед тварин часто буває хвиля нез'ясовних викиднів серед худоби. Джерелом інфекції є деякі гризуни, дикі жуйні тварини (буйволи, антилопи, гну тощо), окремі види мавп тощо. Свині, коні, птахи, рептилії та амфібії до гарячки Ріфт Валлі стійкі. Як правило, значні епізоотії спостерігаються з періодичністю 10-15 років, що збігається з періодами значних злив, однак між такими епізоотіями є окремі спалахи і, іноді, роки благополуччя, коли не відбуваються захворювання у тварин, а виживання вірусу відбувається у популяції комарів внаслідок трансоваріальної передачі.

Мапа ареалу поширення одного з резервуарів вірусу гарячки Ріфт Валлі — фруктоїдного кажана Micropteropus pusillus, який забезпечує передачу у північних районах Великої Ріфтової долини.
Можливий резервуар вірусу гарячки Ріфт Валлі — кажан Hipposideros caffer.

Доказаним резервуаром гарячки Ріфт Валлі є два види кажанів: Micropteropus pusillus і Hipposideros abae, у яких від здорових екземплярів 1987 року виділили вірус[8]. Не виключається можливість того, що інші фруктоїдні кажани є резервуаром вірусу гарячки Ріфт Валлі, адже виявлені два резервуарні види живуть тільки у північних районах Великої Ріфтової долини і північно-західних регіонах поширення гарячки Ріфт Валлі.

Механізми і шляхи передачі[ред.ред. код]

Контактний механізм[ред.ред. код]

Переважна більшість випадків інфікування людей відбуваються в результаті прямих або непрямих контактів з кров'ю або органами інфікованих тварин. Вірус може передаватися людині при маніпуляціях з тканинами тварин під час їх забою або білування, наданні допомоги тваринам при пологах, проведенні ветеринарних процедур або утилізації трупів і ембріонів. Вірус здатний інфікувати людину рановим шляхом, наприклад, при нанесенні рани інфікованим ножем або контакті з пошкодженою шкірою.

Можливе зараження шляхом вдихання аерозолів, що утворилися під час забою інфікованих тварин, при цьому збудник потрапляє в макроорганізм через дрібні пошкодження слизової ротоглотки. Аерозольний шлях передачі призводить часто до інфікування працівників лабораторій.

Є фактичні дані, що свідчать про можливість інфікування людини при вживанні непастеризованого молока інфікованих тварин, при цьому збудник також потрапляє до макроорганізму через дрібні пошкодження слизової ротоглотки.

Трансмісивний механізм[ред.ред. код]

Інфікування людей відбувається також і в результаті укусів інфікованими комарами. Можлива також передача вірусу гарячки Ріфт Валлі мошками, москітами Phlebotomids, Eretmapodites, Mansonia, мухами-гематофагами, на кшталт Stomoxys calcitrans.

На сьогодні випадків передачі цієї гарячки від людини людині не зареєстровано. Немає також повідомлень про передачу хвороби медико-санітарним працівникам при дотриманні стандартних заходів інфекційного контролю.

Сприйнятливий контингент й імунітет[ред.ред. код]

Хворіють сільські жителі або люди, що приїхали у сільську місцевість. Серед вікових категорій найбільше страждають діти. Випадків поширення гарячки Ріфт Валлі у міських районах не зареєстровано. Пастухи, фермери, працівники боєнь і ветеринари піддаються підвищеному професійному ризику інфікування. Внаслідок захворювання формується стійкий імунітет, повторні випадки не зареєстровані.

Патогенез[ред.ред. код]

Впродовж інкубаційного періоду первинна реплікація відбувається при різних механізмах і шляхах передачі у місці проникнення вірусу, регіонарних лімфатичних вузлах. На початку клінічного періоду хвороби виникає віремія, що супроводжується розвитком загальнотоксичного синдрому і обумовлює дисемінацію[9] вірусу в органи і тканини. Внаслідок широкої вісцеротропності вірусу у різних органах (головний мозок, печінка, нирки, легені, селезінка, надниркові залози тощо) виникають фокальні некрози, в генезі яких грають роль як цитопатичні властивості вірусу, так й імунні процеси. Найбільш виражені дистрофічні і некротичні зміни виявляють у печінкових клітинах-гепатоцитах (особливо у дітей, доходячи до рівня тотального гепатонекрозу), ниркових клубочках і епітелії канальців нирок, що супроводжується розвитком функціональної недостатності печінки і нирок. Закономірно пошкоджується ендотелій судин, часто розвивається тромбогеморагічний синдром, в генезі якого велике значення відводять імунопатологічним процесам. Судинні пошкодження лежать в основі ураження сітчастої оболонки ока, аж до її відшарування. У випадках загибелі хворих від енцефаліту у тканинах мозку виявляють вогнища некрозу і запальної мононуклеарної інфільтрації. У вогнищах некрозу часто виявляють присутність вірусу.

Клінічні прояви[ред.ред. код]

Легкий перебіг[ред.ред. код]

У МКХ-10 вирізняють «Гарячку Ріфт Валлі» (код А92.4) у розділі «Вірусні гарячки, породжені членистоногими, і вірусні геморагічні гарячки». Інкубаційний період триває від 2 до 6 днів. Дуже часто інфіковані люди або не мають ніяких проявів (субклінічна форма), або у них розвивається легка форма хвороби, при цьому раптово з'являється псевдогрипозна гарячка, м'язовий біль, ломота в тілі, головний біль. У деяких пацієнтів розвивається менінгізм з помірною ригідністю потиличних м'язів, світлочутливістю, втратою апетиту і блюванням. Зазвичай прояви хвороби у при такому перебігу зберігаються від 4 до 7 днів.

Тяжкий перебіг[ред.ред. код]

Тоді як більшість випадків захворювання людей перебігають відносно легко, у незначної долі пацієнтів відзначають тяжкий перебіг. Зазвичай в такому випадку має місце поява одного або сполучення декількох з трьох явних синдромів: очна форма (у 0,5-2 % паціентів серед усіх захворілих), менінгоенцефалітична форма (менш ніж у 1 %) або геморагічна форма (менш ніж у 1 %).

Фотографія сітківки людського ока з накладними діаграмами, що показують розташування і розміри жовтої плями (макули), ямки і диска зорового нерва.
Очна форма[ред.ред. код]

При цій формі хвороби звичайні симптоми, що їх спостерігають і при легкому перебігу, але відбувається зміна перебігу через ураження сітківки очей. Як правило, ураження очей відбуваються через 1-3 тижні після появи перших симптомів гарячки Ріфт Валлі. Пацієнти зазвичай скаржаться на розпливчатий або ослаблений зір. Через 10-12 тижнів хвороба може пройти сама по собі без яких-небудь тривалих наслідків. Проте при ураженнях жовтої плями у 50 % хворих відбувається постійна втрата зору - сліпота. Смерть серед пацієнтів з однією лише очною формою хвороби відбувається казуїстично.

Менінгоенцефалітична форма[ред.ред. код]

Розвиток цієї форми хвороби зазвичай відбувається через 1-4 тижні після появи перших симптомів гарячки Ріфт Валлі. Клінічні прояви включають сильний головний біль, втрату пам'яті, галюцинації, сплутану свідомість, дезорієнтацію, запаморочення, судоми, летаргію і кому. Виявляють менінгеальні симптоми і вогнищеві неврологічні симптоми ураження черепних нервів. Пізніше (більш ніж через 60 днів) можуть настати й неврологічні ускладнення. Смертність серед пацієнтів з однією лише цією формою хвороби низька, але залишкові неврологічні явища, які може бути тяжкими, зустрічаються часто.

Геморагічна форма[ред.ред. код]

Прояви цієї форми з'являються через 2-4 дні після початку хвороби. Спочатку маніфестують ознаки тяжкого пошкодження печінки, жовтяниця, потім — ознаки геморагічного синдрому: блювання кров'ю, криваві випорожнення, червоний висип або синці внаслідок крововиливів у шкіру, кровотечі з носа і ясен, менорагії[10] і кровотечі з місць венепункцій. Смерть зазвичай настає через 3-6 днів після появи геморагічних проявів.

Ускладнення й прогноз[ред.ред. код]

Хвороба зазвичай закінчується одужанням, летальні наслідки спостерігається рідко (1-1,5 % випадків), проте при тяжкому перебігу показники летальності коливаються від 5 до 16 %, досягаючи навіть 50 % при геморагічних проявах. Можлива інвалідізація через сліпоту, парези й паралічі.

Діагностика[ред.ред. код]

Клінічні критерії[ред.ред. код]

Наявність гарячки Ріфт Валлі у людей підозрюють тоді, коли у вогнищі епізоотії тварин, особливо такої, при якій гине багато молодняка та є високий процент викиднів, серед людей виникають випадки їх ураження з гарячковими і геморагічними/неврологічними проявами.

Загальна лабораторна діагностика[ред.ред. код]

У загальному аналізі крові відзначають у 1-2 дні хвороби помірний лейкоцитоз, а потім лейкопенію, тромбоцитопенію. За наявності неврологічних уражень у цереброспінальній рідині спостерігають помірний лімфоцитарний цитоз. При ураженні печінки присутня значна активність амінотрансфераз, підвищення рівня білірубіну. За наявності ниркової недостатності виявляють значне підвищення рівня сечовини й креатиніну.

Специфічна діагностика[ред.ред. код]

Підтвердження діагнозу у людей ґрунтується на виявленні IgM в крові і цереброспінальній рідині шляхом ІФА, прямому виділенні вірусу з крові, тканин за допомогою лабораторних тварин й на культурі клітин. Використовують подімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР). У тварин досліджують під мікроскопом органи і секрети тіла.

Лікування[ред.ред. код]

Натепер не існує ніякого етіотропного лікування. При тяжкому перебігу застосовують патогенетичну терапію (введення сольових розчинів, декстранів, боротьба з тромбогеморагічним синдромом, набряком-набуханням головного мозку тощо). Даних про використання рибавірину і/або плазми реконвалесцентів поки що недостатньо для впровадження у широку клінічну практику. Також не прояснені можливості інтерферону у лікуванні цієї хвороби. Разом з тим заборонені до вживання гепатотоксичні лікарські засоби, особливо нестероїдні протизапальні засоби — ацетилсаліцилова кислота, диклофенак тощо.

Профілактика[ред.ред. код]

Для запобігання поширення хвороби пересування тварин потрібно обмежувати. Під час епідемії транспортування рогатої худоби треба або повністю заборонити, або тварин необхідно помістити до карантину. Контакту з хворими або мертвими тваринами необхідно уникати. Трупи тварин, їхні тканини, органи потрібно спалювати. Для запобігання гарячки Ріфт Валлі худобі проводять вакцинацію. Але якщо епизоотія вже у розвитку, зазвичай надто пізно, щоб її зупинити терміновою вакцинацією. Ось чому у сільському господарстві тих регіонів, де поширена гарячка Ріфт Валлі, сприйнятливим тваринам роблять планову вакцинацію або живою вакциною Смітбурн (одна доза, що створює практично довічний захист для тварини), або інактивованою формальдегідом (імунітет не такий напружений і тривалий, потрібні ревакцинації). Вакцина Смітбурн може спричиняти вроджені вади у потомстві вагітних овець. Зважаючи на різноманітність комарів, що передають хворобу, дуже важко боротися з їхніми популяціями, хоч це і проводиться різними способами (оприскування інсектицидами місць розпліднення, меліоративні заходи, біологічні способи боротьби з личинками тощо). Іноді для запобігання поширення хвороби застосовують інсектициди у великому масштабі. Для особистого захисту рекомендують використання відповідного одягу (довгі рукави, штани, високий закритий комір тощо), репелентів, що містять ДЕТА. На сьогодні дієву вакцину для профілактики гарячки Ріфт Валлі у людей ще не створено. У рамках ММСП 2005 р. прогнозування і раннє виявлення спалахів гарячки Ріфт Валлі разом з всебічною оцінкою ризику її поширення у нові райони мають вирішальне значення для ефективних і своєчасних контрольних заходів.

Клінічний перебіг у тварин[ред.ред. код]

Велика рогата худоба[ред.ред. код]

Телята[ред.ред. код]

Надзвичайно сприйнятливі, у них розвивається гарячка (40-41 °C), зникає апетит, відзначається значна слабкість і малорухливість, з'являється кривавий або смердючий пронос, часто тяжка жовтяниця.

Дорослі тварини[ред.ред. код]

Помірно сприйнятливі, у них часто трапляється безсимптомна інфекція або гостре захворювання з гарячкою тривалістю 24-96 годин, суха шкіра, порушення носового дихання і надмірне слиновиділення, зниження апетиту, слабкість, кривавий/смердючий пронос, зменшення надою молока у корів, викидні доходять до рівня 85 % у стаді.

Чорна каракулева порода ягнят, поширена в Африці.

Вівці[ред.ред. код]

Новонароджені ягнята до 2 тижнів життя[ред.ред. код]

Надзвичайно сприйнятливі, в них спостерігають біфазну гарячку(40-42 °C), яка стихає тільки перед смертю, анорексію, відсутність рухливості, слабкість, байдужість, черевний біль, задишку. Смерть наступає впродовж 24-36 годин від початку хвороби у 90 % заражених тварин.

Ягнята старші від 2 тижнів і дорослі вівці[ред.ред. код]

Ягнята значно сприйнятливі — у них може розвиватися хвороба з найгострішим перебігом і відбуватися раптова смерть без клінічних ознак, а от у дорослих овець часто є гострий перебіг з гарячкою (41-42 °C) тривалістю 24-96 годин, анорексією, слабкістю, апатичністю, малорухливістю. задишкою, блюванням, кривавим/смердючим проносом, слизово-гнійним носовим секретом, жовтяницею. Гине не більше 10 % хворих дорослих особин. У вагітних овець кількість викіднів сягає 100 %. У кіз розвивається перебіг, що нагадує такий у овець, але рівень викиднів значно менший.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Допустиме написання Рифт Валлі
  2. Daubney, R., Hudson, J. R., & Garnham, P. C. (1931). Enzootic hepatitis of Rift Valley Fever, an undescriptible virus disease of sheep, cattle and man from East Africa. Journal of Pathology and Bacteriology 34(4):543-579 doi:10.1002/path.1700340418.
  3. Bird, B. H., Ksiazek, T. G., Nichol, S. T., & MacLachlan, N. J. (2009). Rift Valley fever virus. Journal of the American Veterinary Medical Association, 234(7), 883—893. doi:10.2460/javma.234.7.883
  4. Genetic Analysis of Viruses Associated with Emergence of Rift Valley Fever in Saudi Arabia and Yemen, 2000-01
  5. Международные медико-санитарные правила 2005 года. 2-е издание.
  6. WHO. Emergencies preparedness, response. Rift Valley fever in Niger. Disease outbreak news. 29 September 2016 [1]
  7. Ензоотія — поширення будь-якої інфекційної хвороби тварин у певній місцевості.
  8. Boiro, I.; Konstaninov, O. K.; Numerov, A. D. (1987). «Isolation of Rift Valley Fever Virus from Bats in the Republic of Guinea». Bulletin de la Société de Pathologie Exotique et de ses Filiales (in French) 80 (1): 62-67. PMID 3607999
  9. Від лат. disseminatio, поширення мікробів або пухлинних клітин з первинного вогнища по організму.
  10. Кровотечі з матки.

Джерела[ред.ред. код]

  • Rift Valley fever. Fact sheet N°207. Revised May 2010[2]; (англ.)
  • Medscape. CBRNE — Viral Hemorrhagic Fevers [3]; (англ.)
  • RIFT VALLEY FEVER [4]; (англ.)
  • Illustrated lecture notes on Tropical Medicine — Arboviruses — Rift Valley Fever[5]. (англ.)