Економіка Бельгії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Економіка Бельгії
North Galaxy Towers-Schaerbeek-001.JPG
Діловий район в районі Схарбек в Брюсселі
Валюта 1 євро = 100 центів
Фінансовий рік календарний рік
Організації ЄС, WTO, OECD
Статистика
ВВП $508,6 млрд. (2016)
Ріст ВВП 1,4 % (2016)
ВВП на душу населення $44.900 (2016)
ВВП за секторами сільське госоподарство: 0,6%, промисловість: 21,8%, послуги: 77,6% (2016)
Інфляція (ІСЦ) 1,6 % (2016)
Населення
поза межою бідності
15,1% (2013)
Індекс Джіні 25,9 (2013)
Робоча сила 5.272 млн. (2016)
Робоча сила
за секторами
сільське господарство (1,3%), промисловість (18,6%), послуги (80,1%) (2013)
Безробіття 8,4% (2016)
Галузі виробництва машинобудівна та металева продукція, транспортні засоби, транспортне обладнання, наукові прилади, продовольчі товари та напої, хімікати, основні метали, текстиль, скло, пальне
Зовнішня діяльність
Експорт $250,8 млрд (2016)
Експортні товари машини та обладнання, хімікати, готові діаманти, метал та металеві вироби, продукти харчування
Партнери Німеччина Німеччина 16,9%
Франція Франція 15,5%
Нідерланди Нідерланди 11,4%
Велика Британія Велика Британія 8,8%
Flag of the United States.svg США 6%
Італія Італія 5% (2015)
Імпорт $251,7 млрд (2016)
Імпортні товари сировина, машини та устаткування, алмази, медикаменти, продукти харчування, транспортне обладнання, нафтопродукти
Партнери Нідерланди Нідерланди 16,7%
Німеччина Німеччина 12,7%
Франція Франція 9,6%
Flag of the United States.svg США 8,7%
Велика Британія Велика Британія 5,1%
Ірландія Ірландія 4,7% (2015)
Державні фінанси
Борг $1,281 трлн.(2016)
Доходи $232,3 млрд. (2016)
Витрати $245 млрд. (2016)
Головне джерело: CIA World Fact Book[1]

Бельгія — високорозвинена індустріальна країна.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Еволюція бельгійського ВВП

Основні галузі економіки: інжинірінг і металургія, моторобудівна, харчова, хімічна, текстильна, вугільна та нафтова, скляна. Розвинуті основні види сучасного транспорту — залізничний, автомобільний, морський. Гол. морський порт — Антверпен. Між Брюсселем і іншими містами країни налагоджене регулярне вертолітне сполучення.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A., 2001]: ВВП — $ 293,8 млрд Темп зростання ВВП — 3 %. ВВП на душу населення — $ 28790. Прямі іноземні інвестиції — $ 2,3 млрд Імпорт (продукція машинобудування, хімічної промисловості, транспортне обладнання і паливо) — $ 173 млрд (г.ч. Німеччина — 18,0 %; Нідерланди — 16,7 %; Франція — 13,5 %; Велика Британія — 8,6 %; США — 7,9 %). Експорт (на 5/6 — продукція обробної промисловості) — $ 183 млрд (г.ч. Німеччина — 19,0 %; Франція — 17,7 %; Нідерланди — 12,5 %; Велика Британія — 9,8 %; Італія — 5,5 %).

ВВП Бельгії в 1996 оцінювався в 222 млрд дол., або 21 856 дол. на душу населення (для порівняння в Нідерландах — 20 905 дол., у Франції — 20 533, в США — 27 821). Темпи зростання ВВП в 1991—1996 склали в середньому 1,2 % на рік. На особисте споживання в 1995 було витрачено 62 % ВВП, тоді як державні витрати становили 15 %, а 18 % були інвестовані в основні фонди. Структура ВВП: сільське господарство — менше 2 % ВВП, промисловість — 28 %, а сфера послуг — майже 70 %. Ці показники відповідають сучасним європейським стандартам.

Промисловість[ред.ред. код]

Фінансовий центр у Брюсселі

Промисловому розвитку Бельгії сприяла наявність інвестиційних фондів. Вони нагромаджувалися протягом багатьох десятиріч завдяки тривалому процвітанню промисловості і міжнародної торгівлі. Шість банків і трестів контролюють в цей час більшу частина бельгійської промисловості. «Сосьєте женераль де Бельжік» має прямий або непрямий контроль приблизно над 1/3 підприємств, особливо через свої банки, холдингові компанії з виробництва сталі, кольорових металів і електроенергії. Група «Сольвей» управляє діяльністю більшості хімічних заводів; «Бруфіна-Конфініндус» володіє концернами, що виробляють електроенергію і сталь (в минулому — і вугледобувними); «Емпен» володіє заводами, що випускають енергоустаткування; група «Копе» має свої інтереси в сталеливарній промисловості; а «Бенк Брюссель Ламбер» володіє нафтовими компаніями.

У кінці 1990-х років в промисловості було сконцентровано бл. 28 % зайнятих і створювалося майже 31 % ВВП. Дві третини випуску промислової продукції давала обробна промисловість, більша частина якої припадала на частку будівництва і комунальних підприємств. Протягом 1990-х років продовжувався процес закриття металургійних підприємств, автоскладальних заводів і текстильних фабрик. Серед галузей обробної промисловості обсяг виробництва збільшували тільки хімічна, скляна і нафтопереробна.

Бельгія має в своєму розпорядженні три головні галузі важкої промисловості: металургійної (виробництво сталі, кольорових металів і важких станків), хімічної і цементної. За період 1974—1991 число зайнятих у всіх базових і металургійних підприємствах скоротилося на 1/3 — до 312 тис. робочих місць. Бельгія має в своєму розпорядженні добре розвинену кольорову металургію. Спочатку ця галузь промисловості використала цинкову руду з родовища Тореснет, але тепер цинкову руду імпортують. У середині 1990-х років Бельгія була найбільшим в Європі і 4-м у світі виробником цинку. Бельгійські цинкові заводи розташовані поблизу Льєжа і в Баден-Везеле в Кампіне. Крім того, в Бельгії виробляють мідь, кобальт, кадмій, олово, свинець.

Забезпеченість сталлю і кольоровими металами стимулювала розвиток важкого машинобудування, особливо в Льєжі, Антверпені і Брюсселі. Виробляються станки, залізничні вагони, тепловози, насоси і спеціалізовані машини для виробництва цукру, хімічної, текстильної і цементної промисловості. Виключаючи великі військові заводи, зосереджені в Ерсталі і Льєжі, заводи по виробництву важких станків відносно невеликі. У Антверпені знаходиться судоверф, що випускає судна міжнародного класу. У Бельгії розміщені іноземні автоскладальні заводи, чому сприяє низьке мито на імпорт деталей автомобілів і висококваліфіковані робочі кадри. У 1995 було зібрано 1171,9 тис. легкових автомобілів і 90,4 тис. вантажних, що разом становило бл. 10 % обсягу європейського виробництва.

Друга за значенням галузь промисловості країни — хімічна — почала розвиватися у ХХ ст. Її зростання стимулювалося наявністю вугілля, яке використовувалося в енергетиці, виробництві бензолу і смоли. До початку 1950-х років Бельгія виробляла головним чином основні види хімічної продукції — сірчану кислоту, аміак, азотні добрива і каустичну соду. Більшість заводів розміщуються в промислових районах Антверпена і Льєжа. До Другої світової війни переробка сирої нафти і нафтохімічна промисловість були слабко розвинені. Однак після 1951 в порту Антверпена були побудовані нафтосховища, а «Петрофіна», головний бельгійський дистриб'ютор нафтопродуктів, а також іноземні нафтові компанії інвестували великі кошти в спорудження нафтопереробного комплексу в Антверпені. У нафтохімічній промисловості значне місце зайняло виробництво пластмас.

Менш розвинена легка промисловість, хоч існують декілька значних виробництв в тому числі текстильні, харчові, електронні і інш. Біотехнологічні і космічні фірми сконцентровані в основному в «коридорі» Брюссель-Антверпен. Бельгія є великим виробником бавовняних, шерстяних і лляних тканин. Істотне місце в економіці країни займає переробка сільськогосподарської продукції. Особливо виділяються виробництво цукру, пивоваріння і виноробство. Імпортною сировиною забезпечуються заводи, що виробляють какао, каву, цукор, консервовані маслини і інш.

Сільське господарство[ред.ред. код]

Близько 1/4 загальної площі території Бельгії використовується під сільськогосподарські потреби. У кінці 1990-х років в сільському господарстві, а також в лісовому господарстві і сфері риболовецького промислу було зайнято 2,5 % всіх працюючих в країні. Сільське господарство покривало 4/5 потреб Бельгії в продовольстві і сільськогосподарській сировині. Широко використовуються сучасна сільськогосподарська техніка і хімічні добрива. Врожайність сільськогосподарських культур загалом висока, з одного гектара збирають бл. 6 т пшениці і до 59 т цукрового буряка. З загального обсягу зернових близько 4/5 припадає на пшеницю, 1/5 — на ячмінь. Інші важливі культури — цукровий буряк (щорічний збір до 6,4 млн т) і картоплю. Майже половина сільськогосподарських земель відведена під пасовища для худоби, а тваринництво дає 70 % всіх сільськогосподарської продукції. У 1997 нараховувалося бл. 3 млн голів великої рогатої худоби, включаючи 600 тис. корів, і бл. 7 млн голів свиней.

Енергетика[ред.ред. код]

Протягом багатьох десятиріч вугілля забезпечувало промисловий розвиток Бельгії. У 1960-і роки головним енергоносієм стала нафта. Енергетичні потреби Бельгії в 1995 склали в еквіваленті 69,4 млн т вугілля, причому тільки 15,8 млн т було покрито за рахунок власних ресурсів. 35 % енергоспоживання припадало на нафту, половина якої імпортувалася з країн Близького Сходу. У структурі енергобалансу країни вугілля становило 18 % (98 % — імпортного, головним чином з США і ПАР). Природний газ (переважно з Алжиру і Нідерландів) забезпечував 24 % енергетичних потреб країни, а енергія, отримана від інших джерел, — ще 23 %. Встановлена потужність всіх електростанцій в 1994 становила 13,6 млн кВт. У країні діють 7 АЕС, чотири з них — в Дулі поблизу Антверпена. Спорудження восьмої станції в 1988 було припинене з міркувань екологічної безпеки і в зв'язку з падінням світових цін на нафту.

Компанії[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Усі дані, якщо це не зазначені окремо, подані у доларах США.


Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.