Коломак (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Коломак
Kolomak2 gerb.gif Kolomak prapor.png
Герб Коломака Прапор Коломака
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Коломацький
Рада Коломацька селищна рада
Код КОАТУУ: 6323255100
Облікова картка Коломак 
Основні дані
Перша згадка 1571 (446 років)
Статус з 1959 року
Площа 10,27 км²
Населення 3 258 (01.01.2011)[1]
Густота 317 осіб/км²
Поштовий індекс 63108
Телефонний код +380 5766
Географічні координати 49°50′31″ пн. ш. 35°18′29″ сх. д. / 49.84194° пн. ш. 35.30806° сх. д. / 49.84194; 35.30806Координати: 49°50′31″ пн. ш. 35°18′29″ сх. д. / 49.84194° пн. ш. 35.30806° сх. д. / 49.84194; 35.30806
Висота над рівнем моря 130 м
Водойма р. Коломак
Відстань
Найближча залізнична станція: Коломак
До станції: 7 км
До обл. центру:
 - залізницею: 85 км
 - автошляхами: 90 км
Селищна влада
Адреса 63100, смт Коломак, вул. Леніна, 2; тел.5-62-30, ф.5-62-80
Голова селищної ради Бабець Володимир Іванович
Карта
Коломак is located in Україна
Коломак
Коломак
Коломак is located in Харківська область
Коломак
Коломак

Commons-logo.svg Коломак у Вікісховищі

Коло́мак — (укр. Коломак) — селище міського типу Коломацької селищної ради Коломацького району Харківської області. Населення за переписом 2001 року становить 3844 (1726/2118 ч / ж) людини. Є адміністративним центром Коломацького району та селищної ради, до якої, крім того, входить село Новоіванівське. Розташований в 90 кілометрах по автодорогах на захід від Харкова.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Селище міського типу Коломак знаходиться на річці Коломак в місці впадання в неї річок Шляхова і В'язова. Вище за течією на відстані 2 км розташоване село Гвоздьове (Валківський район), нижче за течією примикають села Гуртовівка і Різуненкове. До Коломака прилягало колишнє село Мала Кисівка. Через селище пролягає автомобільний шлях Т 2116.

Назва[ред.ред. код]

Коломак отримав назву від річки Коломак, на березі якої зупинилися перші поселенці. Імовірно, назву річці дали половці, які селилися у цих містах ще у ІХ-ХІІ століттях. Тюркською «коло мак» — розгалужена, заболочена річка.

Історія[ред.ред. код]

Вперше Коломак згадується у розписі за 1571 рік як городище. На початку другої половини XVII століття переселенці з Правобережної України заснували тут острог. Його жителі несли сторожову службу на оборонній лінії по річках Сіверському Дінцю і Коломаку.

У 1680 році Коломак — сотенне містечко Охтирського полку, у складі якого перебував до 1765 року. Він не раз зазнавав спустошень від татарських нападів. Після чергового (1680 р.) набігу татар коломацький сотник І. Михайлов звернувся до царського намісника боярина Петра Шереметьєва з проханням дозволити прийняти з-за Дніпра нових жителів, надавши їм пільги. Такий дозвіл було одержано. Наприкінці XVII століття Коломак був укріплений фортечним валом і бастіонами.

В селищі Коломак 28 липня 1687 року, коли гетьманська влада перейшла від Івана Самойловича до Івана Мазепи, відбулася козацька рада, яка прийняла так звані «Коломацькі статті» — договірні умови між козацькою старшиною і царським урядом. Договір складався з 22 пунктів (статей). В основі Коломацьких статей лежали попередні українсько-московські договори, затверджені козацькими радами при обранні гетьманів Дем'яна Многогрішного та І. Самойловича. Статті декларативно підтверджували козацькі права і привілеї, зберігали 30-тисячне реєстрове козацьке військо та компанійські полки. Однак, деякі зміни попередніх гетьманських статей і нові пункти Коломацьких статей (18-22) значно обмежували політичні права гетьмана та українського уряду. Гетьман не мав права без царського указу позбавляти старшину керівних посад, а старшина — скидати гетьмана. Козацька старшина зобов'язувалась наглядати і доносити на гетьмана царському уряду. Значно обмежувалося право гетьмана розпоряджатися військовими землями. Гетьманському уряду заборонялось підтримувати дипломатичні відносини з іноземними державами. Гетьман зобов'язувався направляти козацьке військо на війну з Кримським ханством і Туреччиною; у гетьманській столиці — Батурині — розміщувався полк московських стрільців. У ст. 19 договору перед гетьманом і старшиною ставилось питання про необхідність тісного державного об'єднання України з Московською державою і ліквідацію національної окремішності українського народу. Коломацькі статті стали наступним кроком на шляху дальшого обмеження державних прав України.

Коломацька угода мала бути конституцією українсько-московських відносин на час гетьманування Івана Мазепи. Складена в умовах надзвичайно несприятливих для української сторони, вона була безперечним успіхом Москви в її історичному наступі на Україну. Вона дуже в'язала руки новому українському урядові, який мусив виконувати, цей договір.

1709 року Коломак був пограбований та знищений військами Карла XII після поразки в бою під Городним[2].

У XVIII столітті сотенне містечко Коломак мало власну символіку - печатку з гербом: у щиті - хрест, поставлений на півмісяці й супроводжуваний у кутах щита чотирма зірками (відбитки цієї печатки, датовані 1752 р., відомі з документів Коломацького сотенного правління, збережених у фонді 1721 (Охтирська полкова канцелярія) ЦДІА України у місті Києві).

Станом на 1779 рік Коломак — військова слобода Валківського повіту Харківського намісництва, що мала на той час 1782 мешканці (1709 «військових обивателів» і 73 «власницьких підданих»).

За даними на 1864 рік у казенній слободі Валківського повіту Харківської губернії, мешкало 2248 осіб (1359 чоловічої статі та 1889 — жіночої), налічувалось 697 дворових господарств, існували 3 православні церкви, училище, богодільня, етапне приміщення, цегельний завод, відбувалось 5 щорічних ярмарки[3].

Станом на 1885 рік у колишній державній слободі, центрі Коломацької волості, мешкало 3775 осіб, налічувалось 764 дворових господарств, існували 3 православні церкви, школа, 8 постоялих дворів, 4 лавки, відбувались базари й щорічний ярмарок[4]. За 6 верст — залізнична станція Коломак.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 5057 осіб (2447 чоловічої статі та 2610 — жіночої), з яких всі — православної віри[5].

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 6917 осіб[6].

Радянські війська відступили з боєм в часі нацистсько-радянської війни 17 жовтня 1941 року. Визволено від німецьких загарбників 16 вересня 1943 року (остаточне визволення. Радінформбюро повідомило про це наступного дня). Вперше визволено 3 березня 1943 року.

Накінці ХХ століття до Коломака приєднане село Євтушенково.

Визначні місця[ред.ред. код]

22 липня 2017 року було відкрито пам'ятник Івану Мазепі[7].

На території району знаходиться цікавий археологічний пам'ятник — скіфське городище в урочищі Лозовий Яр заселене в середині І тисячоліття до н. е.

Люди[ред.ред. код]

В селищі народилися:

Галерея[ред.ред. код]

 
Городище Коломак та могильник V—III ст. до н.е. 
Метеорологічна станція в смт Коломак 
Пам'ятний камінь, на місці якого планується встановити пам'ятник гетьману Мазепі, Коломак 
Святкування 320-річчя обрання Івана Мазепи гетьманом України в смт Коломак, 2007 рік 
Пам'ятник Івану Мазепі, відкритий 2017 р. 

Виноски[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. К. П. Щёлков Историческая хронология Харьковской губернии — 1882 (репрінт 2007)
  3. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  5. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-248)
  6. рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.
  7. [file:///C:/Users/User/Downloads/28-07_%20(2)%20(1).pdf У селищі Коломак на Харківщині в рамках фестивалю «Гетьманська слава» відкрили пам’ятник гетьману Івану Мазепі. - прес-служба Харківської ОДА]

Джерела та література[ред.ред. код]