Корейська мова
Корейська мова | |
---|---|
півд. 한국어 півн. 조선말 | |
Поширена в | Республіка Корея, КНДР, КНР, Японія, США, Канада |
Носії | 77 300 000 осіб (2019)[1] |
Місце | 12 |
Писемність | хангиль, ханча |
Класифікація | Корейські мови[2][3] |
Офіційний статус | |
Офіційна | Південна Корея, Північна Корея |
Регулює | Південна Корея: Національний інститут корейської мови |
Коди мови | |
ISO 639-1 | ko |
ISO 639-2 | kor |
ISO 639-3 | kor |
SIL | kor |
Коре́йська мо́ва (кор. 한국어, hangugeo, ханґуґо на півдні; кор. 조선말, chosŏnmal, чосонмаль на півночі)[4] — мова корейців, державна мова Республіки Корея та КНДР. Також поширена у Японії, Китаї, США, Канаді та деяких центральноазійських країнах серед корейської діаспори. Є рідною мовою для приблизно 81 мільйона людей.[5]
За межами Кореї мова визнана мовою меншини в деяких частинах Китаю, а саме в провінції Цзіліні, зокрема в префектурі Яньбянь та повіті Чанбай. Нею також розмовляють сахалінські корейці в деяких частинах Сахаліну, російського острова на північ від Японії, та корейці-сарам в частині Центральної Азії.[6] Мова має кілька вимерлих родичів, які разом з мовою Чеджу (чеджуань) острова Чеджу та самою корейською мовою утворюють компактну корейську мовну сім'ю. Незважаючи на це, чеджуанська та корейська мови не є взаємно зрозумілими. Припускають, що мовна батьківщина корейської мови знаходиться десь у сучасній Маньчжурії.[6] Ієрархія суспільства, з якого походить мова, глибоко впливає на мову, що призводить до системи мовних рівнів та почесних знаків, які вказують на формальність тієї чи іншої ситуації.
Сучасну корейську мову записують корейською писемністю (한글, Hangeul у Південній Кореї, 조선글, Chosŏn'gŭl у Північній Кореї) — системою, розробленою у 15 столітті для цієї мети, хоча вона не стала основною писемністю до 20 століття. Писемність використовує 24 основні літери (ямо) та 27 складних літер, утворених з основних. Коли корейська мова вперше була зафіксована в історичних текстах, вона була тільки розмовною мовою.
З початку 21-го століття елементи корейської культури поширилися в інші країни завдяки глобалізації та культурному експорту. Інтерес до вивчення корейської мови (як іноземної) також викликаний давніми союзами, військовою участю та дипломатією, наприклад, між Південною Кореєю та Сполученими Штатами та Китаєм та Північною Кореєю після закінчення Другої світової війни та Корейської війни. Поряд з іншими мовами, такими як китайська та арабська, корейська належить до найвищого рівня складності для носіїв англійської мови за версією Міністерства оборони Сполучених Штатів.
Корейська мова вважається ізольованою мовою[7][8][9][10][11][12][13], однак у неї є декілька вимерлих споріднених мов, які разом із корейською мовою та чеджуською[en] мовою (нею розмовляють у провінції Чеджу) утворюють корейську мовну родину. Припускається, що лінгвістична батьківщина корейської мови знаходиться десь в Маньчжурії[2]. Розрізняють 6 діалектів: північно-східний, що включає корейські говори північно-східного Китаю, північно-західний, центральний, південно-східний, який має велику кількість загальних рис з північно-східним, південно-західним діалектами, а також діалект острова Чеджу, який, як і північні діалекти, зберіг ряд архаїчних рис. Діалектичні відмінності корейської мови головним чином стосуються лексики та фонетики, меншою мірою морфології, однак у 20 столітті відбувається нівелювання діалектів.
З різноманітних гіпотез генетичної спорідненості корейської мови найбільш розповсюдженою є, так звана, алтайська, прибічники якої, спираючись на фонетичну відповідність, структурну схожість та етимологічні дані, або відносять корейську мову (іноді разом з японською) до тунгусо-маньчжурської гілки, або визначають її як особливу гілку, що виділилась раніше інших — 3-го тис. до н. е. Однак алтайська гіпотеза не є загальновизнаною.
В лексиці корейської мови є декілька пластів: власне корейські слова, включаючи ономатопею; ханмунні або запозичення з китайської мови, різноманітних типів; старі запозичення з санскриту, монгольської та маньчжурської, нові — з російської, англійської та інших європейських мов.
Сучасну корейську мову, як і сілланську мову, деякі лінгвісти відносять до ханської гілки[2][3].
До 1894 писемною літературною корейською мовою був ханмун (див. ханча). Після створення в 1444 фонетичного письма розширились можливості для розвитку літературної корейської мови. Сучасна літературна мова була кодифікована в 1933 як «стандартна мова» (пхьоджунмаль) з опорним сеульським говором центрального діалекту. В 1966 в КНДР замість «стандартної мови» був уведений статус «культурної мови» (мунхвао). Її нормою вважався пхеньянський говір. Через розподілення країни на дві частини єдиний процес нормування літературної корейської мови був порушений, і, власне кажучи, таким чином розвиваються дві його різновидності.
Корейські епіграфічні пам'ятки на ханмуні датуються початком 5 століття. Ранні тексти, записані китайськими ієрогліфами способом іду, збереглись з 9 ст.
Запис | Прості Голосні | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Хангиль | ㅏ | ㅓ | ㅗ | ㅜ | ㅡ | ㅣ | ㅐ | ㅔ | ㅚ | ㅟ |
МФА | a | ʌ | o | u | ɯ | i | ɛ | e | ø | ɰi |
Стара латинка | a | ŏ | o | u | ŭ | i | ae | e | oe | wi |
Нова латинка | a | eo | o | u | eu | i | ae | e | oe | wi |
Єльська латинка | a | e | o | u/wu | u | i | ay | ey | oy | wi |
Українська | а | о | o | у | и | і | е | е | ве | ві |
Запис | Складені голосні (дифтонги) | ||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Хангиль | ㅑ | ㅕ | ㅛ | ㅠ | ㅒ | ㅖ | ㅘ | ㅙ | ㅝ | ㅞ | ㅢ |
МФА | ja | jʌ | jo | ju | jɛ | je | wa | wɛ | wʌ | we | ɰi |
Стара латинка | ya | yŏ | yo | yu | yae | ye | wa | wae | wŏ | we | ŭi |
Нова латинка | ya | yeo | yo | yu | yae | ye | wa | wae | wo | we | ui |
Єльська латинка | ya | ye | yo | yu | yay | yey | wa | way | wo | wey | uy |
Українська | я | йо | йо | ю | я | є | ва | ве | во | ве | ий |
- Дифтонги ㅕ та ㅛ передаються українською як ьо, якщо стоять після приголосного, за винятком приголосного ㅇ.
Запис | Приголосні | ||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Хангиль | ㄱ | ㄲ | ㅋ | ㄷ | ㄸ | ㅌ | ㅂ | ㅃ | ㅍ | ㅈ | ㅉ | ㅊ | ㅅ | ㅆ | ㅎ | ㄴ | ㅁ | ㅇ | ㄹ |
МФА | k~g | k͈ | kʰ | t~d | t͈ | tʰ | p~b | p͈ | pʰ | tɕ~dʑ | tɕ͈ | tɕʰ | s~ɕ | s͈~ɕ͈ | h~ɦ | n | m | ŋ | l~ɾ |
Стара латинка | k | kk | k' | t | tt | t' | p | pp | p' | ch | tch | ch' | s | ss | h | n | m | ng | r |
Нова латинка | g/k | kk | k | d/t | tt | t | b/p | pp | p | j | jj | ch | s | ss | h | n | m | ng | r/l |
Єльська латинка | k | kk | kh | t | tt | th | p | pp | ph | c | cc | ch | s | ss | h | n | m | ng/ŋ | l |
Кирилиця | к | кк | кх | т | тт | тх | п | пп | пх | ч | чч | чх | с | сс | х | н | м | н | р/л |
- /p, t, tɕ, k, h/ вимовляються як [b, d, dʑ, ɡ, ɦ] між дзвінкими звуками, на початку другого складу. [ɦ] чується дуже рідко.
- /ŋ/ присутнє лише між голосними та наприкінці складу.
- /s, s͈/ палаталізуються і вимовляються як [ɕ, ɕ͈] перед /i, j/.
Аглютинативна мова, порядок слів SOV (підмет — додаток — присудок).
Наприклад:
난 차를 마십니다
нан чхариль масімніда
Я п'ю чай
난 — скорочено від 나는 нанин — я
차 — чай, 를 — закінчення знахідного відмінка
마십니다 — пити (у ввічливій офіційній формі; інфінітив — 마시다)
Залежний член завжди передує головному.
Корейська мова поділяється на два діалекти: центральнокорейський та чеджуський. Перший поширений на Корейському півострові, другий на острові — Чеджу. Центральнокорейський діалект поділяється на декілька наріч, які своєю чергою поділяються на ряд говорів.
- Сеульський говір — центральнопівнічний говір, поширений в Сеулі та околицях, на території провінції Кьонгі. Взятий за основу корейської літературної мови у Республіці Корея.
- Йондонський говір — східний говір, поширений в регіоні Йондон, на сході провінції Канвон.
- Чхунчхонський говір — південний говір, поширений на території корейської історичної провінції Чхунчхон.
Писемність
Латинізація
- Система Макк'юна-Райшауера — стара система запису корейської мови латинкою.
- Нова латинізація корейської мови — нова система запису корейської мови латинкою.
Кирилізація
- Система Концевича — система запису корейської мови кирилицею.
- ↑ Ethnologue — 25, 19 — Dallas, Texas: SIL International, 1951. — ISSN 1946-9675
- ↑ а б в Hölzl, Andreas (29 серпня 2018). A typology of questions in Northeast Asia and beyond: An ecological perspective (англ.). Language Science Press. ISBN 9783961101023.
- ↑ а б Young Kyun Oh, 2005. Old Chinese and Old Sino-Korean
- ↑ В РК: 韓国語, 한국어, хангук'о або 한국말, хангукмаль; в КНДР, КНР і Японії: 朝鮮語, 조선어, чосон'о або 조선말, чосонмаль.
- ↑ 국가상징 (кор.). Naenara. Процитовано 19 серпня 2024.
조선민주주의인민공화국의 국어는 조선어이다.
- ↑ а б Hölzl, Andreas (29 серпня 2018). A typology of questions in Northeast Asia and beyond: An ecological perspective. Language Science Press. с. 25. ISBN 9783961101023. Архів оригіналу за 6 листопада 2023. Процитовано 13 грудня 2020.
- ↑ Корейська мова: шляхи формування фонетичного ладу [Текст] / Переверзев Д. І. ; Акад. наук вищ. освіти України, Рада молодих учених, [Укр. акад. архіт.]. — К. ; Умань: Жовтий О. О., 2011. — 307 с. : табл. — (Енциклопедія сучасних міждисциплінарних досліджень ; т. 8). — Бібліогр.: с. 208—269. — 300 прим. — ISBN 978-617-525-079-2 — Каталоги — НБУВ Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
- ↑ Корейська мова — ВУЕ
- ↑ Корейська мова | Center UA
- ↑ Song, Jae Jung (2005), The Korean language: structure, use and context, Routledge, с. 15, ISBN 978-0-415-32802-9.
- ↑ Campbell, Lyle; Mixco, Mauricio (2007), Korean, A language isolate, A Glossary of Historical Linguistics, University of Utah Press, с. 7, 90—91,
most specialists... no longer believe that the... Altaic groups... are related […] Korean is often said to belong with the Altaic hypothesis, often also with Japanese, though this is not widely supported
. - ↑ Kim, Nam-Kil (1992), Korean, International Encyclopedia of Linguistics, т. 2, с. 282—86,
scholars have tried to establish genetic relationships between Korean and other languages and major language families, but with little success
. - ↑ Мови і мовні сім'ї, Ізольовані мови — Етнологія (Етнографія) — Підручники для студентів онлайн
- ↑ Ogura, S.(1940) The Outline of the Korean Dialects,Memoirs of the Research Department of the Tokyo Bunko No. 12,Tokyo: Toyo Bunko.
- ↑ 李崇寧(1967) 「韓國方言史」,『韓國文化史大系V』,高大民族文化研究所出版部.
- Sohn, H.-M. (1999). The Korean Language. Cambridge: Cambridge University Press.
- Song, J,J. (2005). The Korean Language: Structure, Use and Context. London: Routledge.
- Агеева, Алла. Корейська мова: підручник / А. Агеева, Кім Сук Вон. — К. : Київський університет, 2004. — 231 с.
- Українсько-корейський тематичний словник [Текст] / уклад.: Кім Сук Вон, А. Г. Рижков, Ю. Міксьон. — К. : Вид. дім Дмитра Бураго, 2010. — 448 с.
- (кор.)(англ.) Національний інститут корейської мови
- (англ.) Словник латинізації корейської мови за системою Макк'юна-Райшауера
- (англ.) Порівняльна таблиця п'яти систем латинізації корейської мови // Експертна група ООН у справах латинізації
- (англ.) Траскрибування хангиля за новою системою латинізації корейської мови
- (англ.) Траскрибування хангиля за єльською системою латинізації корейської мови
- (рос.) Таблиці системи Концевича
- Корейська мова на сайті Ethnologue: Korean. A language of Korea, South (англ.)
- Корейська мова на сайті Glottolog 3.0: Language: Korean (англ.)
- Корейська мова на сайті WALS Online: Language Korean (англ.)