Лайоль (сир)
| Лайоль фр. Laguiole | |
|---|---|
.jpg) | |
| Країна походження |
 Франція |
| Регіон | Аверон |
| Місто | Лайоль |
| Відомий з | XIX століття |
| Основа | коров'яче |
| Пастеризованість | немає |
| Структура | напівтверда |
| Витримка | 4—12 місяців |
| Сертифікація | AOC (1961) |
Лайоль (фр. Laguiole [lajɔl][1], іноді називають Том-де-Лайоль (фр. Tome de Laguiole)) — неварений пресований французький сир із коров'ячого молока.
Історія[ред. | ред. код]
Сир виробляють на плато Обрак, що розташоване на висоті 800—1500 м в департаменті Аверон на півдні Франції[2]. Він був винайдений ченцями в XIX столітті і бере свою назву від невеликого села Лайоль[3]. 1961 року Лайоль отримав сертифікат AOC[4].
Виготовлення[ред. | ред. код]
Для виготовлення сиру використовують сире непастеризоване молоко від корів породи французький сименталь або обрак, зібране в період з травня по жовтень на висоті понад 800 м над рівнем моря.
Після звурджування молока, кальє пресують, потім подрібнюють, солять та поміщають у форму та знову пресують[2]. Після цього сир поміщають в сирий прохолодний льох для дозрівання, яке триває 4—12 місяців[2][3].
Опис[ред. | ред. код]
Лайоль має форму циліндра діаметром 40 см, висотою 40 см і вагою 45—48 кг[2]. Голівка сиру покрита сірувато-коричневою кіркою завтовшки до 3 см. М'якоть має золотисто-жовтий колір, жирність не менше 45 %. Сир має кислуватий смак із відтінками гірських трав — тирличу, фенхеля та чебрецю[3].
Лайоль найкраще всього поєднується з червоними винами Côtes du Rhône і Hermitage, а також Marcillac, Buzet і Côtes du Frontonnais[2][3].
Галерея[ред. | ред. код]
-
-
-
Сир на прилавку магазина у Тулузі, 2013 рік
Посилання[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Dictionnaire de français Larousse. Архів оригіналу за 12 травня 2014. Процитовано 6 квітня 2015.
{{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри:|3=,|4=та|5=(довідка) - ↑ а б в г д Словарь сыров. Лайоль (рос.). Архів оригіналу за 9 грудня 2011. Процитовано 24 жовтня 2011.
- ↑ а б в г Лайоль на сайте Гастроном.ру (рос.). Архів оригіналу за 16 листопада 2012. Процитовано 24 жовтня 2011.
- ↑ Laguiole (AOP) (фр.). Архів оригіналу за 21 квітня 2012. Процитовано 24 жовтня 2011.
Література[ред. | ред. код]
- , La race d'Aubrac et le fromage de Laguiole, C. Lacour, coll. « Rediviva », Nîmes, 2005 ISBN 2-7504-0736-2 ISSN 0989-4616
| ||||||||