Єремія Могила

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Могила Ієремія)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Могила.
Єремія Могила
рум. Ieremia Movilă
Молдавський господар
1595 — 1600
Попередник: Стефан VIII Разван
Наступник: Михайло Хоробрий
1600 — 1606
Попередник: Михайло Хоробрий
Наступник: Костянтин Могила
 
Народження: 1555
Смерть: 10 липня 1606(1606-07-10)
Ясси, Молдовське князівство
Поховання: Sucevița Monasteryd
Країна: Молдовське князівство
Рід: Могили
Батько: Ioan Movilăd
Мати: Princess Maria of Moldaviad
Шлюб: Єлизавета Могила (Чомортань-Лозинська)
Діти: Костянтин Могила, Олександр Могила, Вишневецька Раїна[1], Марія Потоцька-Могилянка, Анна Могила і Katarzyna Mohyład[2]

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Єремія Могила гербу Могила (Єремія Мовіле, Ярема Могила, рум. Ieremia Movilă, пол. Jeremi Mohyła; бл. 1555—1606) — господар Молдови (серпень 1595 — травень 1600, вересень 1600 — 10 липня 1606). Старший брат молдовського господаря Симеона Могили, споріднений через шлюби доньок з руськими й польськими магнатськими родинами князів Корецьких, Вишневецьких, шляхтичів Потоцьких.[a]

Біографія

[ред. | ред. код]
Битва з турками 1596 року
Битва Михайла Хороброго 1601 року з трансильванським військом. Художник Ганс з Аахену
Алегорія проголошення війни туркам. Худ. Ганс з Аахену

Прізвище Могила почав вживати дід Косма. Родина Могил презентувала політичну концепцію, що співпраця з Габсбургами не дозволить вирватись з-під турецької домінації. Батько — великий логофет Молдови Іван (Йона) Могила (1520—1570; у 1551—1552 роках в еміграції у Польщі, служив у поточній обороні), мати — донька Петру IV Рареша Марія (†1614).

Політичну кар'єру розпочав у 1579 р. як пахарник при дворі молдовського господаря Янку V Сасула. 1581 р. через зміну політичної орієнтації господаря змушений був тікати до Польщі з кількома соратниками, серед яких був рідний брат, єпископ радівецький Ґеорґе. Після 8 березня 1582 р. повернувся, за допомогою великого логофета Луки Строїчі намагався встановити перемир'я між господарем та емігрантами. Перед 20 травня 1582 р. став великим ворником двору Янку Сасула. Після поновлення на троні Петру Кульгавого за допомогою турків перед 1 серпня 1583 р. став третім у раді як великий ворник Верхньої країни. 1586 року його позиції зміцнилися через брата Ґеорґе, який став сучавським митрополитом[3].

Через зраду Бартоломео Брутті (албанця за походженням; відкрив туркам інформацію про контакти Петру Кульгавого з Віднем і Римом) Єремія 19 серпня 1591 р. переїхав до Польщі. Гостював у князя Івана Симеона Олельковича-Слуцького та його дружини Зоф’ї Мелецької в Усті[4] (Влодзімеж Двожачек[5] та Емануель Ростворовський[6] в біограмах у «Польському словнику біографічному» помилково зазначали, що Єремію прийняв у себе коронний підчаший Ян Остроруг, чоловік Катажини Мелецької, рідної сестри Зоф’ї). В 1598 р. Єремія придбав у Зоф’ї Мелецької Устянську маєтність (а також сусідню Ляцьку) для свого старшого сина Костянтина[7].

До середини 1590-х років жив у Речі Посполитій, де отримав шляхетство, через шлюби доньок споріднився з родами Потоцьких, Вишневецьких. Походи козаків Григорія Лободи і Северина Наливайка — союзників імператора Рудольфа ІІ Габсбурга — в 1594—1595 роках до Молдови проти турків і татар сприяли переходу до антитурецького табору господаря Арона Тирана. За підтримки імператора він виступив проти турків разом з господарем Валахії Михаєм Хоробрим. Інтриги князя Семигороддя Сигізмунда Баторія (племінник короля Стефана Баторія) сприяли захопленню престолу Стефаном VIII Разваном, який здобув славу, командуючи молдовським військом у війні проти турків.

27 серпня 1595 р. підписав договір з Річчу Посполитою про визнання її сюзеренітету над Молдовою із виплатою щорічної данини. Могила платив данину також Кримському ханству та Османській імперії.

Його обрання викликало замішання серед бояр, чим вирішив скористатись канцлер Ян Замойський. Влітку 1595 р. він ввів до Молдови коронне військо з 5000 кавалерії, 2300 піхотинців і захопив 3 вересня Ясси, через що Штефан Радван втік до Угорщини. Він посадив господарем Ярему Могилу, який 27 серпня зобов'язався повернути Молдову у залежність від Речі Посполитої, щорічно сплачувати 40 тисяч золотих данини, залишити польські гарнізони у Хотині, Сучаві.

Одночасно з наказу султана до Молдови увійшли татари кримського хана Гази II Ґерая, які мали виступити проти Стафана Развана. 19-20 жовтня 1595 р. під Цецорою дійшло до битви коронного війська з татарами. Через неможливість захопити укріплений табір коронного війська, великі втрати хан згодився на перемовини, на яких визнав право Могили на престол. У грудні під Сучавою коронне військо розбило загони Штефана Развана, який потрапив у полон і був посаджений на палю Яремою Могилою. Річ Посполита не бажала війни з Османською імперією — тому Ярема Могила відійшов від антитурецького союзу з Михаєм Хоробрим, Габсбурґами та попросив свого затвердження у султана, зобов'язавшись сплачувати данину. Туреччина вела інші війни, зокрема з Михаєм Хоробрим, була ослаблена бунтами селян, що змусило султана визнати Є. Могилу господарем.

На 1599 р. Є. Могила і новий семигородський князь Андрій Баторій змовились проти Михая Хороброго, плануючи посадити господарем Валахії Симеона Могилу — молодшого брата Єремії. Михай Хоробрий, дізнавшись про угоду, захопив у жовтні 1599 р. Семигороддя, де Андрій Баторій загинув при втечі з поля битви. У травні 1600 р. до Молдови увійшло 17-тисячне волоське військо. При його наближенні у 15-тисячному молдовському війську розпочався заколот — Є.Могила змушений був втекти з 3-тисячним польським загоном до Хотина. Михай Хоробрий оголосив себе господарем, об'єднавши у свої руках також престоли Валахії й Семигороддя (невдовзі там виникли змови проти нього).

Через зменшення свого значення у об'єднаній державі бояри Валахії почали перемовини з турками, а восени 1600 р. у Семигородді розпочалось повстання угорської шляхти, німецьких міщан, яких підтримали Габсбурги і які завдали поразки господарю Михайлу Хороброму. Одночасно до Молдови увійшло коронне військо Яна Замойського, яке повернуло престол Яремі Могилі та посадило господарем Валахії його брата Симеона. Ярема Могила правив до 1606 р., додержуючись лояльності щодо султана та пропольської орієнтації, знаходячись під значним впливом канцлера Замойського. Він мав надію залишити господарем Молдови сина Костянтина, якого доволі швидко прогнав його брат Симеон Могила.

Був похований у монастирі Сучевиця, будівництво якого він фундував разом з братом Симеоном. Також вони були одними з основних жертводавців при спорудженні Успенської церкви у Львові; заклав місто Могилів-Подільський.

Карбування монет

[ред. | ред. код]

З визнанням сюзеренітету Річі Посполитої пов'язане карбування монет Єремією Могилою. Адже Могила отримав право карбувати монету за польським стандартом. У 1597-1600 рр. господарем карбувались імітації 3 грошей Речі Посполитої королів Стефана Баторія (1578-1586) та Сигізмунда III (1587-1632). Від оригінальних монет їх відрізняє здебільшого більш низька якість металу, а також, зображення голови зубра, що характерно для молдавських середньовічних монет. В нумізматичній літературі їх називають молдавсько-польськими монетами, молдавськими підробками, або імітаціями. [8]

Наслідування 3 грошей Стефана Баторія м. Риги


Шлюб, діти

[ред. | ред. код]
Єремія Могила. Поштова марка Молдови. 1997

Тесть — Ґеорґіос Катаратос, представник грецької колонії купців у Хотині, який оженився з Кристиною Лозонською, дідичкою села Лозна біля Дорохою і змінив прізвище на Лозонський / Ізлозяну (Lozonschi, Izlozeanu). 1578 р. був ключником, отримав від Петру Кульгавого село Юленці над Прутом. В 1597 р. Єремія призначив тестя пиркалабом Хотина[9].

Наймолодша сестра Єремії Могили вийшла заміж за Ізаяша Гербурта (так споріднились з Яном Замойським — сином Гербуртівни).[10]

У шлюбі з Єлизаветою Могилою (1571—1617) в Єремії народились діти:

Див. також

[ред. | ред. код]

Зауваги

[ред. | ред. код]
  1. ↑ в його біограмі у «Польському словнику біографічному» стверджено, що належав до полонофільського роду бояр Гудіці (пол. Hudicich, род. відм.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 122. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
  2. ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 176.
  3. ↑ Red[aktor Emanuel Rostworowski]. Mohiła (Moghiła, Moviła) Jeremijasz h. własnego (ok. 1555—1606)… — S. 564—565.
  4. ↑ Смерека Б. Єлизавета Могила і Мирон Барновський – покровителі Задарівського монастиря (за документами XVII–XVIII ст.) // Науковий щорічник “Історія релігій в Україні”. Львів, 2023. Вип. 33. С. 196
  5. ↑ Dworzaczek W. Ostroróg Jan h. Nałęcz (1565—1622)... — S. 507.
  6. ↑ Red[aktor Emanuel Rostworowski]. Mohiła (Moghiła, Moviła) Jeremijasz h. własnego (ok. 1555—1606)… — S. 565.
  7. ↑ Смерека Б. Єлизавета Могила і Мирон Барновський – покровителі Задарівського монастиря (за документами XVII–XVIII ст.) // Науковий щорічник “Історія релігій в Україні”. Львів, 2023. Вип. 33. С. 197
  8. ↑ Money in Romania. The Apricity Forum: A European Cultural Community (англ.). Архів оригіналу за 7 червня 2020. Процитовано 7 червня 2020.
  9. ↑ Смерека Б. Єлизавета Могила і Мирон Барновський – покровителі Задарівського монастиря (за документами XVII–XVIII ст.) // Науковий щорічник “Історія релігій в Україні”. Львів, 2023. Вип. 33. С. 197
  10. ↑ Mohiła (Moghiła, Moviła) Jeremiasz h. własnego (ok. 1555—1606)… — S. 565.
  11. ↑ Mohiła (Moghiła, Moviła) Jeremiasz h. własnego (ok. 1555—1606)… — S. 568.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Dworzaczek W. Ostroróg Jan h. Nałęcz (1565—1622) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — T. XXIV/3. — Zeszyt 102. — S. 506—511. (пол.)
  • Red[aktor Emanuel Rostworowski]. Mohiła (Moghiła, Moviła) Jeremijasz h. własnego (ok. 1555—1606) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — T. XXI/3. — Zeszyt 90. — S. 564—568. (пол.)
  • Мохов Н. Молдавия эпохи феодализма. — Кишинёв : Картя Молдовеняскэ, 1964. (рос.)
  • Смерека Б. Єлизавета Могила і Мирон Барновський — покровителі Задарівського монастиря (за документами XVII—XVIII ст.) // Науковий щорічник “Історія релігій в Україні”. — Львів, 2023. — Вип. 33. — С. 194—212.
  • Стати В. История Молдовы. — Кишинёв : Tipografia Centrală, 2002 — ISBN 9975-9504-1-8. (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Попередник
Стефан Разван
Михайло Хоробрий 		Молдовський воєвода
1595-1600
1600-1606 		Наступник
Михайло Хоробрий
Костянтин Могила
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єремія_Могила&oldid=41457078