Exploration Mission 1

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Exploration Mission 1
Exploration Mission 1
Тип космічного корабля Оріон
Ракета-носій SLS Block 1
Місце запуску Космічний центр імені Кеннеді, майданчик LC-39b
Дата запуску не раніше 15 грудня 2019[1][2]
Місце посадки Тихий океан
Тривалість польоту планується 3 тижні
Орбітальний період навколо Місяця 6 днів
Пов'язані місії
Попередня місія Наступна місія
Exploration Flight Test 1 Exploration Mission 2[en]

Exploration Mission 1 або EM-1 (Дослідницька місія 1) — другий запланований безпілотний політ космічного корабля (КК) Оріон, що буде запускатися ракетою SLS, яка використовуватиметься вперше.[3] Очікується, що КК пробуде у космосі три тижні, включно із шістьма днями на ретроградній навколомісячній орбіті. EM-1 призначена для демонстрації можливостей інтегрованих систем Оріона для наступних пілотованих місій, а також для випробування термоізоляції корабля протягом високошвидкісного (11 км/с) входження в атмосферу під час повернення на Землю. Наступна місія Exploration mission 2[en] може відбутися у 2022 чи 2023 роках.

Огляд місії[ред.ред. код]

Анімація EM-1
КК Оріон із ICPS на орбіті

Під час цього польоту буде використовуватися версія ракети-носія SLS Block 1, що міститиме два п'ятисегментні твердопаливні прискорювачі, центральне ядро першого ступеню із чотирма двигунами RS-25, що розроблені ще для програми Спейс Шаттл, та другий ступінь Interim Cryogenic Propulsion Stage, що є модифікацією Delta Cryogenic Second Stage[en].

16 січня 2013 року NASA анонсувало, що Європейське космічне агентство побудує Сервісний модуль Оріона на базі вантажного КК ATV. У січні 2015 року NASA і Lockheed Martin повідомили, що деякі елементи капсули будуть на 25 % легшими, ніж у попередній версії. Це досягнуть завдяки тому, що конус складатиметься не з шістьох панелей, а з трьох. Також будуть замінені деякі інші деталі та проводка. Відповідно, кількість зварних швів зменшиться з 19 до 7, що, в свою чергу, призведе до зменшення маси металу, що витрачається на ці шви, і зробить корабель легшим.

Капсула для EM-1 буде обладнана системою життєзабезпечення та місцями сидіння екіпажу, але запускатиметься безпілотною. Проте у лютому 2017 року NASA повідомило, що їхній адміністратор Robert M. Lightfoot Jr. просив Human Exploration і Operations Mission Directorate все ж таки розглянути можливість відправки екіпажу із двох астронавтів.[4] Вивчаючи кілька місяців техніко-економічне обґрунтування можливих змін місії, а також, беручи до уваги можливість її затримки та скорочення тривалості (через вимоги техніки безпеки), NASA вирішило залишити місію безпілотною.

Хронологія польоту[ред.ред. код]

Витрачений час Подія Коментар
00:00:00 Запуск КЦ ім. Кеннеді
00:02:00 Відокремлення твердопаливних прискорювачів Висота 45 км
00:03:40 Відкидання панелей Сервісного модуля та САП Висота 91 км
00:16:14 Розкриття сонячних панелей Висота 484 км
00:54:05 Орбітальні маневри (ступінь ICPS) Висота 1'791 км
01:25:00 Trans-lunar injection[en] Висота 601 км
01:53:00 Відстикування ICPS від КК Висота 3'849 км
1-4 дні Рух по інерції до Місяця Відстань від Землі: 3'849-394'501 км.
Періодична корекція траекторії
4 дні 7 год. 18 хв. Починає діяти гравітація Місяця Відстань від Землі: 401'643 км.
Відстань до Місяця: 100 км
7-13 днів Ретроградний рух навколомісячною орбітою Відстань від Землі: 348'931-437'321 км
20 днів Сходження із орбіти. Початок повернення Відстань від Землі: 358'558 км
21-25 днів Рух по інерції до Землі Відстань від Землі: 364'804-67'527 км.
Періодична корекція траекторії
25 днів 11 год. 30 хв. Відокремлення Сервісного модулю від капсули з екіпажем Висота 5'140 км
25 днів 11 год. 34 хв. Входження в атмосферу Висота 100 км.
Швидкість корабля — 11 км/с
Рух у атмосфері Висота 80 км.
Температура зовнішнього шару корабля — 2'760 °C
25 днів 12 год. Послідовне розкриття парашута Висота 7'200 м
25 днів 12 год. Приводнення капсули з екіпажем Місцезнаходження: Тихий океан

Вторинні корисні вантажі[ред.ред. код]

Адаптер для кріплення 13 CubeSat

Протягом польоту також буде виконано 13 міні-місій, для кожної із яких призначено по одному CubeSat — мініатюрному супутнику для космічних досліджень (вагою від 0,1 до 500 кг). Вони міститимуться у спеціальному адаптері між другим ступенем і Оріоном. Відділившись у певний момент польоту, ці CubeSat зможуть досліджувати більш глибокий космос, бо існуючі зараз міні-супутники знаходяться на ННО.[5][6] Місії для CubeSat, що відібрані NASA:

  • Lunar Flashlight[en] — визначатиме присутність чи відсутність водяного льоду на поверхні Місяця і позначатиме його концентрацію у межах одного-двох кілометрів по траекторії свого руху (в основному по затінених місцевостях місячного Південного полюсу).
  • Near-Earth Asteroid Scout[en] — підтвердження концепції керованого космічного апарату із сонячним вітрилом, спроможного знаходити астероїди, орбіти яких близькі до орбіти Землі. Їх досліджуватимуть, пролітаючи над ними на висоті до 10 км і використовуючи монохроматичну камеру наукового класу із високою роздільною здатністю. Інформація про фізичні властивості конкретних астероїдів могла б допомогти Asteroid Redirect Mission.
  • BioSentinel[en] — астробіологічна місія, що використовуватиме дріжджі для виявлення, дослідження і порівняння впливу випромінювання глибокого космосу на живі організми протягом тривалого їх знаходження далі, ніж на ННО.
  • SkyFire[en] — апарат, спроектований компанією Lockheed Martin для здійснення астроспектроскопії та інфрачервоної спектроскопії поверхні Місяця.
  • Lunar IceCube[en] — шукатиме докази існування водяного льоду на Місяці із висоти ~100 км (низька навколомісячна орбіта).
  • CubeSat for Solar Particles[en] — вивчатиме потік динамічних частинок і магнітних полів, що надходять від Сонця. Результати досліджень можуть сприяти побудові мережі станцій для вивчення космічної погоди.
  • Lunar Polar Hydrogen Mapper[en] — складатиме мапу наявності водню поблизу кратерів місячного Південного полюсу та відстежуватиме глибину залягання та поширення багатих на водень з'єднань, таких, як вода. Сателіт використовуватиме нейтронний детектор для вимірювання енергії нейтрона, що взаємодіятиме із матеріалом місячної поверхні. Планується, що протягом 60-ти денної місії апарат зробить 141 оберт навколо Місяця.
  • EQUULEUS[en] — місія, запропонована Агентством аерокосмічних досліджень Японії. Відображатиме земну плазмосферу для вивчення середовища із випромінюваннями навколо Землі. Рухатиметься апарат у космічному просторі між Землею і Місяцем, коригуючи свою траекторію завдяки низькоенергетичним маневрам.
  • OMOTENASHI[en] — зможе літати над Місяцем та приземлятися на його поверхню, вивчаючи при цьому випромінювання.
  • ArgoMoon[en] — надсилатиме NASA зображення для підтвердження коректності проведених операцій, що відбуватимуться на ICPS[en] протягом польоту.

Ще три місії для CubeSat були обрані на конкурсі між неурядовими організаціями:

  • Cislunar Explorers[en] — апарат, що здійснюватиме електроліз; за рахунок цього і працюватиме його рушійна установка. Рухаючись різними навколомісячними орбітами, він зніматиме Місяць, Землю і Сонце.
  • Earth Escape Explorer[en] — протягом цієї місії перевірятимуться можливості комунікації на великій відстані між системами зв'язку на Землі та на космічному апараті, а також довготривалість роботи апарату у космосі.
  • Team Miles[en] — в якості рушійної системи використовуватиме іонні двигуни, які є гібридом плазмових та лазерних. Апарат визначатиме поширення плазми навколо Землі та перевірятиме можливість комунікації на відстані 4-96 млн км від Землі.

Схожі місії[ред.ред. код]

У 1968 році космічний корабель Аполлон-8 з трьома астронавтами на борту десять разів облетів навколо Місяця, проводячи різноманітні дослідження.

На кінець 2018 року планувалася SpaceX lunar tourism mission по відправленню ракетою-носієм Falcon Heavy і КК Dragon 2 двох космічних туристів у подорож навколо Місяця. На початок 2018 року Dragon 2 ще не запускався,[7] а тестовий політ Falcon Heavy вiдбувся 6 лютого 2018 р.[8] Після нього Ілон Маск заявив, що більше не планує спільні запуски Falcon Heavy та Dragon 2, а натомість команда SpaceX зосередиться на розробці ракети BFR.[9]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Clark, Stephen (28 квітня 2017). NASA підтверджує, що перший політ SLS посуненься на 2019. spaceflightnow.com. Процитовано 2 січня 2018. (англ.)
  2. Chris Gebhardt (22 вересня 2017). SLS EM1 і 2 отримали уточнення дат запуску, а ЕМ 3 - умовний план місії. nasaspaceflight.com. (англ.)
  3. Elizabeth Howell (2 листопада 2017). Exploration Mission 1 від NASA: крок за кроком повернення на Місяць (в картинках). space.com. (англ.)
  4. Brian Dunbar (15 лютого 2017). NASA вивчає, чи не додати екіпаж до першого польоту SLS і Orion. Процитовано 4 січня 2018. (англ.)
  5. Hambleton, Kathryn (2 лютого 2016). Space Launch System під час першого польоту відправить у космос маленькі супутники для наукових дослідженьх. nasa.gov. Процитовано 8 січня 2018. 
  6. Zolfagharifard, Ellie (3 квітня 2015). Мисливець на астероїди, місячний ліхтарик та набір ДНК: Nasa розкриває експерименти, які мега ракета відправить під час свого першого польоту. dailymail.co.uk. Процитовано 8 січня 2018. 
  7. Shanklin, Emily (27 лютого 2017). У наступному році SpaceX відправить приватних туристів до Місяця на космічному кораблі Dragon. SpaceX. Процитовано 31 грудня 2017. (англ.)
  8. SpaceX найпотужнішою у світі ракетою відправила у космос Tesla. spaceflightnow.com. Процитовано 9 лютого 2018. (англ.)
  9. Eric Berger (6 лютого 2018). Це може стати моментом відкриття космосу всьому світу. arstechnica.com. Процитовано 11 лютого 2018. (англ.)

Посилання[ред.ред. код]