Бєлгородська губернія
| Бєлгородська губернія | ||||
 Герб | ||||
 | ||||
| Центр | Бєлгород | |||
|---|---|---|---|---|
| Утворено | 1727 | |||
| Ліквідовано | 1779 | |||
| Попередники | Київська губернія | |||
| Наступники | Слобідсько-Українська губернія, Смоленське намісництво, Курське намісництво, Калузьке намісництво | |||
Бєлгородська губернія (також Білгородська губернія) (спочатку Бєлгородська провінція) — історична адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії у 1727—1779 роках.
Створення губернії
1 березня 1727 року Бєлгородська губернія[джерело?] (де-факто Бєлгородська провінція) була виділена з Київської губернії[1]. Спочатку губернія складалася з однієї провінції — Бєлгородської, пізніше, в тому ж 1727 році, до неї були приєднані ще й Орловська та Севська провінції[1] Київської губернії. Того ж року дистрикти у провінціях скасовані та введений поділ на повіти.
За розподілом 1719 року до Бєлгородської провінції було приписано 20-ть міст, до Орловської — 6-ть, а до Севської — 9-ть[2].
Слобідські козацькі полки мали підпорядкування Бєлгородській губернії (губернатору) тільки у громадських справах[3].
Історія
На 1745 рік до складу губернії входило 3 провінції (Бєлгородська, Орловська та Севська).
У 1732 році Слобідські полки були підпорядковані заснованій в Сумах Слобідській комісії і, таким чином, вони були виведені зі підпорядкування Бєлгородської губернії. Однак у 1743 році знов була спроба перепідпорядкувати полки до Бєлгородської губернії у цивільних справах[3].
28 липня (8 серпня) 1765 року з Слобідських козацькіх полків була сформована нова Слобідсько-Українська губернія з центром у Харкові, зі своїм губернським громадським управлінням[4].
Адміністративний поділ
Станом на 1775 рік у Бєлгородській губернії у 3-х провінціях був 21 повіт.
25 листопада (6 грудня) 1775 року до новоствореного Смоленського намісництва відійшли західні території Бєлгородської губернії.
5 (16) вересня 1778 року з частини Бєлгородської губернії утворилось Орловське намісництво.
23 травня (3 червня) 1779 року з частини Бєлгородської, Воронезької та Слобідсько-Української губерній утворене Курське намісництво, при цьому Бєлгородська губернія була ліквідована і її решта відійшли до Воронезької губернії.
Губернатори
Бібіков Іван Іванович (бл. 1686 — 24 травня 1745, Глухів) — головний командир Малоросійського тимчасового Правління гетьманського уряду (з 11 червня 1742 р. по 24 травня 1745 р.), Бєлгородський губернатор (з 31 січня 1731 р. по 22 липня 1732 р.)[5]
Див. також
Примітки
- ↑ а б Государственный архив Орловской области. Путеводитель. Справка об административно-территориальном делении Орловской области [Архівовано 4 березня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Именной указ Петра I «Об устройстве губерний и об объявлении в оные правителей» от 29 мая 1719 г. ПСЗРИ, т. V, ст. 3380, стр. 701—706.(рос.)
- ↑ а б Топографическое описание Харьковского наместничества. — 3-е изд. (Харьков, 1888). — М. : Типография Компании Типографической, 1788. — С. 17.(рос.)
- ↑ Изменение административно-территориального деления России за последние 300 лет(рос.)
- ↑ Макидонов А. В. Персональный состав административного аппарата Новороссии XVIII века. — Запорожье: Просвіта, 2011. — С. 289.
Посилання
- Белгородская губерния / И. Г. Пархоменко // Большая российская энциклопедия: [в 35 т.] / гл. ред. Ю. С. Осипов. — М. : Большая российская энциклопедия, 2004—2017.
- Довідка про зміни адміністративно-територіального устрою (рос.)