Європейська економічна комісія ООН
| Європейська економічна комісія ООН | |
|---|---|
 | |
 | |
| Тип |
міжнародна організація організація ООНd |
| Засновано | 28 березня 1947[1] |
| Штаб-квартира | Женева |
| Партнерство | Міжнародна організація цивільної авіації[2] |
| Материнська організація |
Економічна і соціальна рада ООН |
| Вебсайт: unece.org | |
 Європейська економічна комісія ООН у Вікісховищі | |
Європейська економічна комісія Організації Об'єднаних Націй (ЄЕК ООН) — одна з 5 регіональних комісій ООН, що входить в систему допоміжних органів Економічної і соціальної ради ООН.
Історія[ред. | ред. код]
Європейська економічна комісія була заснована 1947 року Економічною і соціальною радою ООН (ЕКОСОР) з метою розвитку економічної діяльності і зміцнення економічних зв'язків усередині регіону ЄЕК ООН, а також між цим регіоном і рештою світу. Ідея створення ЄЕК виникла в процесі співробітництва країн антигітлерівської коаліції. Комісія почала працювати 28 березня 1947 року. Секретаріат комісії розташований у місті Женева. Щорічно в квітні відбуваються робочі сесії. Членами комісії є всі європейські країни, а також США, Канада, Ізраїль, азійські республіки колишнього СРСР. УРСР як складова СРСР приєднувалася до міжнародних угод у рамках ЄЕК, але не брала участі в роботі комітету з розвитку зовнішньої торгівлі. Українські представники займали керівні посади в деяких допоміжних органах ЄЕК, зокрема обиралися на посади заступника голови комітету з чорної металургії (1967—69), заступника голови (1964—65 та 1973—74) та голови (1975—76) комітету з житлового питання, будівництва та містобудування, голови комітету з сільського господарства (1981—82)[3].
Україна, як правонаступниця УРСР, є однією із держав-засновниць ЄЕК.
Членство[ред. | ред. код]
Членами Комісії є 56 країн, включаючи європейські держави, США, Канаду, Ізраїль, а також центральноазійські республіки колишнього СРСР.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Керівні органи[ред. | ред. код]
8 березня 2012 року на посаду Виконавчого секретаря ЄЕК було призначено міністра закордонних справ Боснії і Герцеговини Свена Алкалая.
З 19 грудня 2008 року до 2011 року Виконавчим секретарем ЄЕК був Ян Кубіш (Ján Kubiš), громадянин Словаччини.[4]
Раніше, виконавчим секретарем ЄЕК з січня 2006 р. був Марек Белка (Польща).[4] У зв'язку з переходом Марека Белки на посаду директора європейського департаменту МВФ, з листопада 2008 року виконуючим обов'язки Виконавчого Секретаря ЄЕК призначено Паоло Гарону (громадянина Італії). Із повним переліком усіх Виконавчих секретарів ЄЕК ООН можна ознайомитися на розділі сайту ЄЕК ООН.[4]
Вищим органом ЄЕК є Сесії Комісії, які, починаючи з 2007 р., відбуваються на дворічній основі. У період між Сесіями, керівництво ЄЕК здійснює Виконавчий комітет, до складу якого входять представники країн-членів та керівництво Секретаріату Комісії. У ході сесії Комісія обирає Голову та трьох заступників Голови, які складають Бюро ЄЕК. Протягом 2002-03 рр., 2006–2007 рр., а також на період 2007–2009 рр., заступником Голови ЄЕК обрано Постійного представника України у Женеві.
На даний час постійним представником України в ЄЕК ООН є Микола Маймескул.[5]
Основні напрями діяльності[ред. | ред. код]
- навколишнє середовище;
- транспорт; статистика;
- розвиток торгівлі, промисловості і підприємництва;
- економічний аналіз;
- енергетика;
- лісоматеріали;
- населені пункти.
Структура ЄЕК[ред. | ред. код]
- Комітет з екологічної політики,
- Комітет з внутрішнього транспорту,
- Комітет з розвитку торгівлі,
- Комітет з економічного співробітництва та інтеграції,
- Комітет з лісового господарства,
- Комітет з населених пунктів та земельних ресурсів,
- Комітет із сталої енергетики та Конференція європейських статистиків)
Існує понад 60 підпорядкованих комітетам допоміжних органів (робочих груп та спеціальних груп експертів тощо).
Укладені під егідою ЄЕК міжнародні договори[ред. | ред. код]
Під егідою ЄЕК укладено та діє понад 110 міжнародних конвенцій і угод з питань залізничного, водного та автомобільного транспорту, змішаних і контейнерних перевезень, перевезення небезпечних вантажів, охорони довкілля, статистики, полегшення умов торгівлі. Серед цих міжнародно-правових документів є такі відомі, як
- Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані та її протоколи,
- Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів з використанням книжки МДП,
- Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів
- Європейська угода про перевезення небезпечних вантажів тощо.
Деякі з цих конвенцій та норм застосовуються не тільки країнами регіону, а і міжнародним співтовариством у цілому. Україна є стороною більшості зазначених міжнародно-правових документів.
Діяльність[ред. | ред. код]
У рамках діяльності ЄЕК щорічно відбувається понад 120 сесій її робочих органів (комітетів, робочих груп, нарад експертів).
За участь України в роботі ЄЕК відповідають 15 українських міністерств, відомств і організацій. Участь у діяльності ЄЕК дозволяє українським міністерствам і відомствам не тільки одержувати актуальну інформацію щодо економічної, промислової, транспортної, екологічної політики європейських країн, а й брати участь у розробці загальноєвропейських норм, стандартів, інших міжнародно-правових документів у цих сферах.
ЄЕК послідовно розширює співробітництво і координує свою діяльність з глобальними програмами та установами ООН (ЮНЕП, ЮНКТАД), СОТ, регіональними організаціями та фінансовими структурами (ОБСЄ, ОЕСР, ЄБРР, ЄК, ЄВРАЗЕС), а також субрегіональними організаціями (ЧЕС, РДБМ, ЦЄІ). Комісія надає також сприяння реалізації Ініціативи для країн Південно-Східної Європи (СЕКІ), Спеціальної програми для країн Центральної Азії (СПЕКА).
Окремим пріоритетом міжсекторальної роботи Комісії є надання сприяння країнам з перехідною економікою (КПЕ). Діяльність у рамках цього важливого для України напрямку здійснюється в формі семінарів і робочих нарад з актуальних проблем переходу до ринкової економіки, підготовки досліджень і керівних матеріалів з цих питань, надання консультативних послуг щодо адаптації галузей економіки до ринкових умов. Секретаріатом Комісії підготовлено низку корисних для українських міністерств і відомств досліджень і керівних матеріалів з юридичних аспектів приватизації в промисловості, залучення іноземних інвестицій, питань розвитку малих і середніх підприємств, розширення торгівлі між країнами з перехідною економікою тощо. За сприянням експертів ЄЕК здійснюється експертиза проектів національних законодавчих актів у галузі транспорту.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Економічна і соціальна рада ООН Resolution 36. Economic Commission for Europe — 1947.
- ↑ https://www.icao.int/about-icao/Pages/Invited-Organizations.aspx
- ↑ А.Ю. Мартинов. Європейська економічна комісія [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.
- ↑ а б в Виконавчі секретарі. ЄЕК ООН. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 14 квітня 2013.
- ↑ Держави-члени та їх постійні представники. ЄЕК ООН. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 14 квітня 2013.
Джерела[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Українська РСР у міжнародних організаціях. К., 1984;
- Гуменюк Б. І. Основи дипломатичної та консульської служби. К., 1998.
- Т. І. Шинкаренко. Європейська економічна комісія ООН // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004. — Т. 1. — 760 с. — ISBN 966-316-039-Х
Посилання[ред. | ред. код]
- Європейська економічна комісія ООН // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 1 : А — Л. — 472 с. — ISBN 978-617-7094-09-7.
|
Це незавершена стаття про організацію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
