Антоніо Конте

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Антоніо Конте
Антоніо Конте
Антоніо Конте
Конте у 2015 році
Особисті дані
Народження 31 липня 1969(1969-07-31) (54 роки)
  Лечче
Зріст 176 см
Вага 71 кг
Прізвисько Conte, Padrino і Martello
Громадянство Італія Італія
Позиція центральний півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Англія Тоттенгем Готспур (головний тренер)
Юнацькі клуби
Італія «Ювентіна»
Італія «Лечче»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1985–1991 Італія «Лечче» 86 (1)
1991–2004 Італія «Ювентус» 297 (29)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1990 Італія Італія U-21 1 (0)
1994–2000 Італія Італія 20 (2)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2005–2006 Італія «Сієна» помічник
2006 Італія «Ареццо»
2007 Італія «Ареццо»
2007–2009 Італія «Барі»
2009–2010 Італія «Аталанта»
2010–2011 Італія «Сієна»
2011–2012 Італія «Ювентус»
2012–2014 Італія «Ювентус»
2014–2016 Італія Італія
2016–2018 Англія «Челсі»
2019–2021 Італія «Інтернаціонале»
2021–2023 Англія «Тоттенгем Готспур»
Звання, нагороди
Нагороди
Knight of the Order of Merit of the Italian Republic

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 2 листопада 2021.

Антоніо Конте (італ. Antonio Conte, нар. 31 липня 1969, Лечче, Італія) — колишній італійський футболіст, півзахисник. Після завершення ігрової кар'єри — тренер.

Як гравець насамперед відомий виступами за клуби «Лечче» та «Ювентус», а також національну збірну Італії.

П'ятиразовий чемпіон Італії. Володар Кубка Італії. Чотириразовий володар Суперкубка Італії з футболу. Володар Кубка УЄФА. Переможець Ліги чемпіонів УЄФА. Володар Суперкубка УЄФА. Володар Міжконтинентального кубка. Володар Кубка Інтертото.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1985 року виступами за команду клубу «Лечче», в якій провів шість сезонів, взявши участь у 89 матчах чемпіонату.

1991 року перейшов до клубу «Ювентус», за який відіграв 13 сезонів. Більшість часу, проведеного у складі «Ювентуса», був основним гравцем команди. За цей час п'ять разів виборював титул чемпіона Італії, ставав володарем Суперкубка Італії з футболу (чотири рази), володарем Кубка УЄФА, переможцем Ліги чемпіонів УЄФА, володарем Суперкубка УЄФА, володарем Міжконтинентального кубка, володарем Кубка Інтертото. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Ювентус» 2004 року.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

1994 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у формі головної команди країни 20 матчів, забивши 2 голи. У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1994 року у США, де разом з командою здобув «срібло», чемпіонату Європи 2000 року у Бельгії та Нідерландах, де італійці знову фінішували другими.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 2005 року, увійшовши до тренерського штабу клубу «Сієна».

В подальшому очолював команди клубів «Ареццо», «Барі», «Аталанта» та «Сієна».

З 2011 року очолював тренерський штаб туринського «Ювентуса». Залишив позицію в туринському клубі 15 липня 2014 року. На той час, після провального виступу національної збірної Італії на чемпіонаті світу 2014, вже було звільнено її очильника Чезаре Пранделлі, і 14 серпня 2014 року було оголошено, що новим головним тренером італійської збірної призначено Конте.

4 квітня 2016 був призначений головним тренером «Челсі», який приступив до своїх обов'язків відразу після закінчення Чемпіонату Європи-2016. У своєму першому сезоні в Англії італієць зумів привести «аристократів» до перемоги у Прем'єр-лізі. Утім наступного сезону команде не лише не захистила чемпіонський титул, але, посівши лише п'яте місце, опинилася поза зоною Ліги чемпіонів. Тож, попри здобуття кубка Англії того сезону, влітку 2018 року Конте був відправлений у відставку керівництвом «Челсі».

31 травня 2019 року, після річного відпочинку, тренер очолив штаб міланського клубу «Інтернаціонале». У червні 2021 року пішов з посади, а його місце посів Сімоне Індзагі[1].

2 листопада 2021 року став головним тренером англійського клубу «Тоттенгем Готспур»[2], з яким було підписано контракт до літа 2023 року[3]. Утім 26 березня 2023 року, після низки невдалих результатів і зриву Конте під час прес-конференції, клуб оголосив про припинення співпраці з італійцем за згодою сторін.

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів[ред. | ред. код]

[4]

Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1985-86 Італія «Лечче» A 2 0 КІ 0 0 2 0
1986-87 B 0 0 КІ 2 0 2 0
1987-88 B 3 0 КІ 2 0 5 0
1988-89 A 19 0 КІ 2 0 21 0
1989-90 A 28 1 КІ 1 0 29 1
1990-91 A 28 0 КІ 3 0 31 0
1991 B 9 0 КІ 0 0 9 0
Усього за «Лечче» 89 1 10 0 99 1
1991-92 Італія «Ювентус» A 14 0 КІ 0 0 14 0
1992-93 A 31 2 КІ 6 0 КУЄФА 9 0 46 2
1993-94 A 32 4 КІ 1 0 КУЄФА 8 0 41 4
1994-95 A 23 1 КІ 4 0 КУЄФА 5 2 32 3
1995-96 A 29 5 КІ 2 0 ЛЧ 9 2 СІ 1 0 41 7
1996-97 A 6 0 КІ 1 1 ЛЧ 3 0 СУ + МКК 10 1
1997-98 A 28 4 КІ 6 1 ЛЧ 9 0 СІ 1 1 44 6
1998-99 A 29+1[5] 4 КІ 2 0 ЛЧ 6 3 СІ 0 0 38 7
1999-00 A 28 4 КІ 2 1 Інт + КУЄФА 4+4 1+1 38 7
2000-01 A 21 2 КІ 2 1 ЛЧ 5 0 28 3
2001-02 A 20 1 КІ 5 0 ЛЧ 4 0 29 1
2002-03 A 18 1 КІ 2 0 ЛЧ 7 0 СІ 0 0 27 1
2003-04 A 16 1 КІ 4 0 ЛЧ 4 0 СІ 24 1
Усього за «Ювентус» 296 29 37 4 77 9 2 1 412 43
Усього за кар'єру 385 30 47 4 77 9 2 1 511 44

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну — Італія Італія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
27/05/1994 Парма Італія Італія 2 – 0 Фінляндія Фінляндія товариський матч -
09/07/1994 Бостон Італія Італія 2 – 1 Іспанія Іспанія ЧС 1994 - чвертьфінал -
13/07/1994 Нью-Йорк Італія Італія 2 – 1 Болгарія Болгарія ЧС 1994 - півфінал -
11/11/1995 Барі Італія Італія 3 – 1 Україна Україна Відбір до ЧЄ 1996 -
15/11/1995 Реджо-нель-Емілія Італія Італія 4 – 0 Литва Литва Відбір до ЧЄ 1996 -
24/01/1996 Терні Італія Італія 3 – 0 Уельс Уельс товариський матч -
05/10/1996 Кишинів Молдова Молдова 1 – 3 Італія Італія Відбір до ЧС 1998 -
09/10/1996 Перуджа Італія Італія 1 – 0 Грузія Грузія Відбір до ЧС 1998 -
27/03/1999 Копенгаген Данія Данія 1 – 2 Італія Італія Відбір до ЧЄ 2000 1
31/03/1999 Анкона Італія Італія 1 – 1 Білорусь Білорусь Відбір до ЧЄ 2000 -
28/04/1999 Загреб Хорватія Хорватія 0 – 0 Італія Італія товариський матч -
05/06/1999 Болонья Італія Італія 4 – 0 Уельс Уельс Відбір до ЧЄ 2000 -
09/06/1999 Лозанна Швейцарія Швейцарія 0 – 0 Італія Італія Відбір до ЧЄ 2000 -
08/09/1999 Неаполь Італія Італія 2 – 3 Данія Данія Відбір до ЧЄ 2000 -
09/10/1999 Мінськ Білорусь Білорусь 0 – 0 Італія Італія Відбір до ЧЄ 2000 -
26/04/2000 Реджо-Калабрія Італія Італія 2 – 0 Португалія Португалія товариський матч -
03/06/2000 Осло Норвегія Норвегія 1 – 0 Італія Італія товариський матч -
11/06/2000 Арнем Італія Італія 2 – 1 Туреччина Туреччина ЧЄ 2000 1
14/06/2000 Брюссель Бельгія Бельгія 0 – 2 Італія Італія ЧЄ 2000 -
24/06/2000 Брюссель Італія Італія 2 – 0 Румунія Румунія ЧЄ 2000 - чвертьфінал -
Усього Матчів 20 Голів 2

Досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

«Ювентус»: 1994-95, 1996-97, 1997-98, 2001-02, 2002-03
«Ювентус»: 1994-95
«Ювентус»: 1995, 1997, 2002, 2003
«Ювентус»: 1992-93
«Ювентус»: 1995-96
«Ювентус»: 1996
«Ювентус»: 1996
«Ювентус»: 1999

Як тренера[ред. | ред. код]

«Барі»: 2008-09
«Ювентус»: 2011–12, 2012–13, 2013–14;
«Інтернаціонале»: 2020–21
«Ювентус»: 2012, 2013
Челсі: 2016–17
«Челсі»: 2017–18

Примітки[ред. | ред. код]

  1. "Інтер" призначив головним тренером Сімоне Індзагі. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
  2. Антоніо Конте став головним тренером «Тоттенгема». Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 2 листопада 2021.
  3. Конте очолив англійський "Тоттенхем". РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 2 листопада 2021.
  4. Статистика Антоніо Конте на footballdatabase.eu. footballdatabase.eu. Архів оригіналу за 14 липня 2013. Процитовано 18 серпня 2011. (англ.)
  5. Включаючи ігри плей-оф за право участі у розіграші Кубка УЄФА 1999-00

Джерела[ред. | ред. код]