Барановський Анатолій Максимович

Анатолій Максимович Барановський
Анатолій Максимович Барановський
3-й Міністр закордонних справ УРСР
10 червня 1952 — 10 травня 1954
Попередник:	Мануїльський Дмитро Захарович
Спадкоємець:	Паламарчук Лука Хомич
Міністр фінансів УРСР
1 березня 1961 — 22 серпня 1979
Попередник:	Щетинін Микола Тимофійович
Спадкоємець:	Козерук Василь Петрович
Народження:	25 січня (7 лютого) 1906(1906-02-07) Київ, Російська імперія
Смерть:	9 листопада 1988(1988-11-09) (82 роки) Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання:	Байкове кладовище
Національність:	українець
Країна:	Російська імперія→ СРСР
Освіта:	Харківський плановий інститут
Ступінь:	кандидат економічних наук
Партія:	КПРС
Шлюб:	Барановська Ганна Михайлівна
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Анато́лій Макси́мович Барано́вський (нар. 25 січня (7 лютого) 1906(19060207), Київ, Російська імперія — 9 листопада 1988, Київ, Українська РСР, СРСР) — український радянський державний діяч і дипломат. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в 1940 — серпні 1946 року та в 1949—1952 роках. Член ЦК КПУ в серпні 1946 — 1949 року і в 1952—1981 роках. Депутат Верховної Ради УРСР 2—9-го скликань. Кандидат економічних наук.

Біографія

Народився 25 січня (7 лютого) 1906 року в Києві в родині службовця. У 1920 році закінчив семирічну трудову школу.

У 1920—1922 роках — оперативний співробітник штабу Київської міської міліції. Працював також у фінансових органах Волинської губернії. У 1923 році вступив до комсомолу.

До 1924 року — секретар осередку комсомолу, секретар Гошівської сільської ради Овруцького району Волинської губернії. У 1924 році закінчив партійну школу.

У 1924—1927 роках — секретар Народицького районного комітету ЛКСМУ Коростенського округу, завідувач відділу Барашівського, Базарського районних комітетів ЛКСМУ Волинської губернії.

У 1927—1928 роках — секретар Базарського райвиконкому, заступник голови Городницького райвиконкому Коростенського округу Житомирщини.

У жовтні 1928—1930 роках служив у Червоній армії.

Член ВКП(б) з 1929 року.

У 1933 році закінчив Харківський плановий інститут Держплану УСРР.

У 1932—1939 роках — старший референт, начальник сектору, начальник відділу Держплану УСРР-УРСР. У квітні 1939 — 28 травня 1940 року — заступник голови Державної планової комісії при РНК УРСР.

28 травня 1940 — 1941 року — голова Державної планової комісії при РНК Української РСР.

З 5 травня 1941 року — заступник голови РНК УРСР. На початку німецько-радянської війни в умовах наступу гітлерівських військ на Україну проводив значну роботу щодо перебазування важливих підприємств на схід для налагодження масового виробництва озброєння та боєприпасів. У 1941-1942 роках — начальник оперативної групи з промисловості Військової ради Південного фронту.

У 1942—1944 роках — експерт народного комісара закордонних справ СРСР з економічних питань, брав участь у підготовці економічних статей (угод) про перемир'я з союзниками Німеччини у Другій світовій війні.

У 1944 — 16 червня 1953 року — заступник голови РНК УРСР (з 15 березня 1946 року — РМ УРСР).

18 грудня 1945 року від імені уряду УРСР підписав у Вашингтоні угоду про допомогу Україні Міжнародної організації допомоги постраждалим від війни (ЮНРРА).

У березні—травні 1946 року був керівником української делегації на IV сесії ЮНРРА. Брав участь у Паризькій мирній конференції 1946 року; як представника України був обраний головою комісії з політичних і територіальних питань по Румунії, де не лише відстоював інтереси України, а й заперечував окремі вимоги деяких держав щодо Румунії. Очолював підкомітет, створений для визначення чехословацько-угорського кордону в районі Братислави (Словаччина). Був керівником делегації УРСР на Белградській конференції 1948 року, що виробила Конвенцію про режим судноплавства на річці Дунаї.

З 10 червня 1952 по 11 травня 1954 року — міністр закордонних справ Української РСР.

У 1950—1954 роках очолював делегацію України на V–VIII сесіях ГА ООН. В умовах диктату делегації СРСР, виявляючи принциповість, опонував її главі Андрію Вишинському.

11 травня 1954 — 20 травня 1957 року — голова Держплану Української РСР і заступник голови Ради Міністрів УРСР.

20 травня — 17 липня 1957 року — 1-й заступник голови Держплану УРСР. 17 липня 1957 — 1 березня 1961 року — 1-й заступник голови Держплану УРСР — міністр Української РСР.

1 березня 1961 — 22 серпня 1979 роках — міністр фінансів Української РСР.

19 січня 1966 — 1979 року — засновник і перший голова Українського відділення Товариства радянсько-в'єтнамської дружби (тепер — Товариство «Україна-В'єтнам»).

Потім — на пенсії в місті Києві.

Могила

Помер 9 листопада 1988 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 7).

Див. також

• Постійні представники України в Організації Об'єднаних Націй

Нагороди

Нагороджений орденом Леніна, орденом Жовтневої Революції, трьома орденами Трудового Червоного Прапора (1956, 1.02.1966), медалями.

Джерела

• Симоненко Р.Г. Барановський Анатолій Максимович [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 184. — ISBN 966-00-0734-5.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Мой фронт

Література

• Д. В. Табачник. Барановський Анатолій Максимович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
• Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.

Посилання

• Барановський Анатолій Максимович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.25-26