Котляр Євген Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Котляр.
Котляр Євген Миколайович
Народився14 квітня 1980(1980-04-14)
Харків, УРСР
Помер20 лютого 2014(2014-02-20) (33 роки)
Київ, Україна
·загинув від кулі снайпера на Інститутській вулиці
ПохованняМіське кладовище № 17 (Харків)d
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьактивіст екологічної організації «Зелений Фронт», промисловий альпініст.
Відомий завдякиактивіст Євромайдану
Alma materХарківський національний університет радіоелектроники
БатькоМикола Іванович Котляр
Родичісестра Надія Котляр
Нагороди
Герой України
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «За жертовність і любов до України»

Котля́р Євге́н Микола́йович (нар. 14 квітня 1980, Харків, УРСР — пом. 20 лютого 2014, Київ, Україна) — активіст екологічного руху, учасник Євромайдану, Герой України, Герой Небесної сотні. Загинув від кулі снайпера на вулиці Інститутській у Києві.

Біографія

[ред. | ред. код]

Євген Котляр народився й виріс у місті Харкові. Випускник Харківського педагогічного ліцею № 4, навчався у Харківському державному технічному університеті радіоелектроніки. Останні роки працював промисловим альпіністом.

У 2010 році брав участь у громадських протестах проти незаконної вирубки [[Центральний парк (Харків) |парку імені Максима Горького (нині — Центральний парк)]][1]. Став одним із активістів новоствореної екологічної організації «Зелений Фронт»[2]. Аби перешкодити вирубці, протестуючі прив'язували себе до дерев, а альпіністи сиділи на них. Збереглись зйомки зрубу дерева, на якому сидить Євген Котляр[3].

У 2010—2013 роках Євген Котляр брав участь в екологічних та політичних акціях протесту в Харкові.

З перших днів Революції гідності був на харківському Євромайдані. Після силового розгону студентів приїхав до Києва, де залишався до кінця з кількаденними перервами. Записався до 3-ї сотні, майже всі ночі чергував, переважно на барикаді біля Лядських воріт.

Після початку «мирного наступу» негайно повернувся з Харкова, куди поїхав на декілька днів до батька, прибув до Києва ввечері 18 лютого. 18—19 лютого провів на Майдані, чергував і відбудовував барикади.

20 лютого, зранку, від початку штурму був на Інститутській вулиці, виносив поранених до готелю «Україна». На численних відео з вулиці Інститутської зафіксовано Євгена Котляра у синьому спортивному шоломі та зеленому дощовику з металевим щитом, який прикриває винесення поранених та загиблих[4]. О 09:55 був поранений навиліт у шию та в стегно. Першу допомогу отримав у холі готелю «Україна», проте від отриманих поранень помер в машині швидкої допомоги.

Громадянська панахида по Євгену Котляру відбулася 23 лютого 2014 року біля пам'ятника Тарасові Шевченку[5][6]. Похований на міському кладовищі № 17[7].

У Євгена Котляра залишилися батько й молодша сестра Надія.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
Меморіальна дошка Євгену Котляру
Меморіальна дошка на стіні Іоано-Богословського храму

Про Євгена Котляра знято два фільми. 14 березня 2015 року в кінотеатрі «Боммер» відбулася прем'єра фільму Володимира Чистиліна «Герої не вмирають» про трьох харків'ян-героїв Небесної сотні[8]. 17 квітня 2015 року в харківському кінотеатрі імені Олександра Довженка відбувся прем'єрний показ фільму «Герой України Євген Котляр», який був знятий на основі спогадів рідних, друзів, світлин із сімейного архіву та документальних кадрів[9][10].

Створено збірку спогадів рідних і друзів Євгена та його світлин[11].

Відкриті меморіальні дошки в ліцеї, де навчався Євген, в ХНУРЕ[12][13][14] та на Іоано-Богословському храмі[15].

На честь Небесної сотні в Харкові названа площа, а на честь Євгена Котляра названа вулиця[16]. Планується встановлення пам'ятника[17].

Батько героя — харків'янин Микола Іванович Котляр — написав вірш на смерть сина:

Сыну
Моя кровинка, я горжусь тобой
В тылу не ждал огонь заградотряда
Ты мог уйти. Ты принял этот бой,
Хотя свистели роем пули рядом.
Когда на землю падали друзья
— С фанерками нельзя в такую драку! —
Казалось — даже выстоять нельзя,
Вы поднялись и Вы пошли в атаку
Я б так не смог. Немногие б смогли.
Склоняюсь к дорогому изголовью.
Вы гордость, совесть, честь своей земли,
И землю эту Вы полили кровью
Прости, я снова плачу, мой герой.
Ты принял не спонтанное решенье.
Как ты мне нужен здесь, сейчас, живой
Я ненавижу жертвоприношенье

Герої не вмирають!

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності[18].
  • Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)[19]
  • Грамота Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава (УГКЦ, травень 2016, посмертно)[20]
  • Чин українського шляхтича (посмертно) від «Українського шляхетського товариства»[21].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ История противостояния в парке Горького. Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 26 травня 2016.
  2. ↑ Сегодня Харьков будет прощаться с Евгением Котляром. Зелений Фронт. 23 лютого 2014. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 19 квітня 2015.
  3. ↑ Горький парк.
  4. ↑ Carnage on Institutskaya Street on February 20, 2014 Maidan, Kiev, Ukraine.
  5. ↑ Харьков простился с Евгением Котляром, погибшим на Евромайдане в Киеве (фото, видео). Архів оригіналу за 12 вересня 2014. Процитовано 26 травня 2016.
  6. ↑ В Харькове сотни людей простились с расстрелянным на Майдане активистом (фото,видео). Архів оригіналу за 23 січня 2016. Процитовано 26 травня 2016.
  7. ↑ Євген Котляр. Небесна сотня. Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 31.05.2019.
  8. ↑ В «Боммері» відбулася прем'єра фільму «Герої не вмирають» (фото). Архів оригіналу за 8 серпня 2016. Процитовано 26 травня 2016.
  9. ↑ Друзі Євгена Котляра презентували фільм про Героя Небесної сотні. Харківська ОДА. 17 квітня 2015. Процитовано 19 квітня 2015.
  10. ↑ Герой України Євген Котляр (фільм-онлайн). Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 26 травня 2016.
  11. ↑ Памяти Героя Небесной сотни Евгения Котляра посвящается (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 серпня 2016. Процитовано 2 квітня 2022.
  12. ↑ В ХНУРЭ открыли памятный знак Герою Украины Евгению Котляру. Архів оригіналу за 8 жовтня 2016. Процитовано 26 травня 2016.
  13. ↑ На здании ХНУРЭ открыли мемориальную доску Евгению Котляру. Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 26 травня 2016.
  14. ↑ В Харькове установили мемориальную доску герою Небесной Сотни Евгению Котляру (видео). Архів оригіналу за 28 березня 2015. Процитовано 26 травня 2016.
  15. ↑ У Харкові відкрили меморіальну дошку на честь трьох Героїв Небесної Сотні. Харківська обласна військова адміністрація. 21 вересня 2021. Процитовано 7 січня 2024.
  16. ↑ В Харькове появились проспект Независимости и станция «Защитников Украины». Архів оригіналу за 27 травня 2016. Процитовано 26 травня 2016.
  17. ↑ В Харькове установят памятник Небесной сотне. РБК-Украина.
  18. ↑ Указ Президента України від 21 листопада 2014 року № 890/2014 «Про присвоєння звання Герой України»
  19. ↑ Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні. ТСН.ua. 5 липня 2015. [Архівовано 6 липня 2015 у Archive.is]
  20. ↑ Родини Героїв Небесної сотні подякували Главі УГКЦ.
  21. ↑ За смерть у славі безсмертний чин.

Посилання

[ред. | ред. код]
Василь Аксенин • Георгій Арутюнян • Олександр Бадера • Сергій Байдовський • Олександр Балюк • Ігор Бачинський • Іван Бльок (Іван Тур) • Володимир Бойків • Сергій Бондарєв • Сергій Бондарчук • Олексій Братушка • Валерій Брезденюк • Ольга Бура • Богдан Вайда • Роман Варениця • Віталій Васільцов • Юрій Вербицький • В'ячеслав Веремій • Назарій Войтович • Петро Гаджа • Устим Голоднюк • Іван Городнюк • Максим Горошишин • Едуард Гриневич • Олександр Гриценко • Роман Гурик • Антоніна Дворянець • Микола Дзявульський • Андрій Дигдалович • Сергій Дідич • Ігор Дмитрів • Анатолій Жаловага • Володимир Жеребний • Михайло Жизневський • Яків Зайко • Владислав Зубенко • Богдан Ільків • Богдан Калиняк • Олександр Капінос • Сергій Кемський • Давид Кіпіані • Володимир Кіщук • Олександр Клітинський • Анатолій Корнєєв • Андрій Корчак • Ігор Костенко • Михайло Костишин • Євген Котляр • Віталій Коцюба • Володимир Кульчицький • Артем Мазур • Павло Мазуренко • Дмитро Максимов • Володимир Мельничук • Андрій Мовчан • Василь Мойсей • Іван Наконечний • Володимир Наумов • Анатолій Нечипоренко • Сергій Нігоян • Валерій Опанасюк • Віктор Орленко • Дмитрій Пагор • Іван Пантелєєв • Микола Паньків • Юрій Паращук • Юрій Пасхалін • Ігор Пехенько • Олександр Плеханов • Олександр Подригун • Андрій Позняк • Леонід Полянський • Василь Прохорський • Віктор Прохорчук • Андрій Саєнко • Роман Сеник • Василь Сергієнко • Ігор Сердюк • Юрій Сидорчук • Сергій Синенко • Тарас Слободян • Віталій Смоленський • Богдан Сольчаник • Іван Тарасюк • Ігор Ткачук • Володимир Топій • Роман Точин • Олег Ушневич • Віктор Хомяк • Олександр Храпаченко • Зураб Хурція • Олександр Царьок • Андрій Цепун • Володимир Чаплінський • Андрій Черненко • Віктор Чернець • Дмитро Чернявський • Віктор Чміленко • Сергій Шаповал • Віктор Швець • Василь Шеремет • Людмила Шеремет • Йосип Шилінг • Максим Шимко • Олександр Щербанюк
Включені помилково або виключені
Інше
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Котляр_Євген_Миколайович&oldid=42934189