Ставицький Едуард Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ставицький.
Едуард Анатолійович Ставицький
Едуард Анатолійович Ставицький
Едуард Анатолійович Ставицький
Едуард Ставицький
Міністр енергетики та вугільної промисловості України
24 грудня 2012 — 27 лютого 2014
ПрезидентВіктор Янукович
Прем'єр-міністрМикола Азаров
Сергій Арбузов
ПопередникЮрій Бойко
НаступникЮрій Продан
Міністр екології та природних ресурсів України
20 квітня 2012 — 24 грудня 2012
ПопередникМикола Злочевський
НаступникОлег Проскуряков
Голова Державної служби геології та надр України
28 грудня 2010 — 20 квітня 2012
НаступникОлег Проскуряков
Народився4 жовтня 1972(1972-10-04) (52 роки)
м. Лебедин, Сумська область, Українська РСР
Відомий якполітик
ГромадянствоУкраїна Україна
Alma materНТУ ДП і НАДУ при Президентові України
Політична партіяПартія регіонів
 Медіафайли у Вікісховищі

Едуард Анатолійович Ставицький, також Натан Розенберг[1] (нар. 4 жовтня 1972, Лебедин, Сумська область, Українська РСР) — український політик, державний службовець, Міністр енергетики та вугільної промисловості України за часів президенства Януковича (24.12.2012-27.02.2014). Депутат Житомирської обласної ради VI скл. (з листопада 2010 року), член Постійної комісії з питань Чорнобильської катастрофи, екології та використання природних ресурсів.

24 березня 2014 оголошений у розшук за присвоєння державного майна.[2][3]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Одружений, має двох синів.

Освіта

[ред. | ред. код]

Закінчив Державну гірничу академію України (Дніпро, 1994, гірничий інженер); Академію державного управління при Президентові України (2003, маґістр державного управління).

Кар'єра

[ред. | ред. код]

У 1994—2002 працював менеджером ЗАТ «Науково-виробниче об'єднання „Екологічне паливо України“» (м. Олександрія, Кіровоградська область), у 2002—2006 роках — голова правління.

З 2002 — почесний президент ТОВ «Дитячо-юнацький футбольний клуб „Кристал-аметист“» (м. Олександрія, Кіровоградська область).

У 2006—2007 — радник Міністра охорони навколишнього природного середовища України.

31 січня 2007—2010 — голова правління Національної акціонерної компанії «Надра України» (призначений[4]); 30 січня 2008 року звільнений[5]; 20 серпня 2009 року поновлений[6] на посаді та відразу звільнений[7]; розпорядження про звільнення від 20 серпня 2009 року скасовано 24 березня 2010 року та Ставицький поновлений на посаді[8]; 29 грудня 2010 року звільнений у зв'язку з переходом на іншу роботу[9].)

З 28 грудня 2010[10] по 20 квітня 2012 року[11] — Голова Державної служби геології та надр України.

20 квітня 2012 по 24 грудня 2012 — Міністром екології та природних ресурсів України[12].

Депутат Житомирської обласної ради 5 і 6 скликань, член Постійної комісії з питань бюджету і комунальної власності, заступник голови комісії, член фракції «Партії регіонів» у 5 скликанні[13]. Член Постійної комісії з питань соціально-економічного розвитку регіону, позафракційний у 6 скликанні[14].

25 червня 2011 присвоєний третій ранг державного службовця[15].

24 грудня 2012 — 27 лютого 2014 — Міністром енергетики та вугільної промисловості України[16].

Після 2014

[ред. | ред. код]

Після повалення режиму Януковича, Ставицький втік із України і з того часу переховувався від слідства. Він переїхав до Ізраїлю, отримав місцеве громадянство, змінив прізвище на Розенберг[1]. Освелився у елітному районі Кфар Шмар'ягу під Тель-Авівом[17].

Професійна діяльність

[ред. | ред. код]

Відчуження Межигір'я

[ред. | ред. код]

Ставицький був задіяний в схемі відчуження у держави «Межигір'я». Тоді нинішній голова Держгеонадр очолював державну компанію «Надра України». Завдяки цьому, майбутній президент Янукович за 3 місяці свого прем'єрств зміг стати власником «Межигір'я», а найближче його оточення — отримати 19 ліцензій на видобуток нафти і газу, прихопили через якусь кіпрську компанію дві будівлі Національної акціонерної компанії «Надра України», розташовані в центрі Києва (по вул. Володимирській, 34, і Золотоворітському провулку, 9) площею 5 тис. га.

На посаді керівника Кабміну Тимошенко довго боролася з Ставицьким. На початку 2008 року вона його таки звільнила. Однак через рік Солом'янський районний суд Києва скасував це рішення уряду[джерело?].

У серпні 2009 року Ставицький став фігурантом скандалу, пов'язаного із захопленням будівлі «Надра України». "Ставицький — це маріонетка добре організованої, повністю забезпеченої групи, котра таким нечесним способом продовжує думати, що вона може забирати в держави власність. Проблема не в Ставицький, а проблема в тому, хто є його господарем, хто за ним стоїть і хто направляє його дії, хто забезпечує нечесні рішення в судах і силових структурах на користь таких ставицьких ", — заявила Юлія Тимошенко на екстреному засіданні уряду в серпні 2009 року, яке було скликано у зв'язку з незаконним захопленням Едуардом Ставицьким будівлі «Надра України».

Незважаючи на рішення суду, відновили його на посаді лише після того, як уряд очолив Микола Азаров. В кінці 2010 року сам президент відправив Ставицького керувати Держгеонадрами.

Коли уряд Юлія Тимошенко скасував всі корупційні рішення Віктора Януковича і почав процес повернення всіх об'єктів у державну власність, раптом виявилося, що документи, зокрема, про поетапний перехід резиденції «Межигір'я» у володіння лідеру Партії регіонів дивним чином зникли. Пізніше Генеральна прокуратура на чолі зі ще одним ставлеником Партії регіонів Олександром Медведьком, незважаючи на неодноразові звернення уряду, не просто відмовила в порушенні кримінальної справи, а й визнала законність цієї угоди.

У підсумку, це відомство опинилося більш значущим, ніж Міністерство екології, не кажучи про попереднє місце роботи Ставицького — «Надра України».

Стаття 13 Конституції України, яка говорить про те, що "Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Всі суб'єкти права власності рівні перед законом ", — для гаранта і його команди зовсім нічого не значать[18]

Вимагання

[ред. | ред. код]

25 січня 2013 року на нараді в Кабінеті міністрів народний депутат Нестор Шуфрич звинуватив Міністра енергетики та вугільної промисловості Едуарда Ставицького в незаконному призупинення ліцензії нафтогазової компанії «Нафтогазвидобування» і здирництві 30 % частки підприємства за подальше відновлення її дії.

На питання до Шуфрича про те, в якій якості він присутній на нараді, той відповів: «Як власник і народний депутат», додавши, що знаходиться на нараді «за дорученням фракції». Також від фракції був присутній і інший народний депутат від ПР Микола Рудьковський, який раніше публічно заперечував свою причетність до компанії і нафтогазового бізнесу в цілому.[19]

Сім'я активно нарощує активи в нафтогазовій сфері. Так, за інформацією Економічної правди, світові гіганти Shell і Chevron будуть видобувати в нашій країні газ з українськими партнерами. Україна пропонує їм підписати угоду на безпосередньо, а за участю невідомої приватної фірми «СПК-Геосервіс», яку теж відносять до сфери інтересів головною Сім'ї країни.

ПрАТ «Нафтогазвидобування» — найбільше приватне підприємство, яке видобуває газ в Україні. За інформацією Forbes Україна. компанію контролюють Нестор Шуфрич і Микола Рудьковський. Частка підприємства у видобутку газу приватними компаніями на 2010 рік становила 30,5 %. 3 лютого минулого року зник Олег Семінський, багаторічний керівник компанії, зараз він в розшуку. Слідство за рік так і не з'ясувало, чому зник керівник підприємства. В цей же період в пресі неодноразово з'являлася інформація про рейдерське захоплення компанії

Кримінальне провадження

[ред. | ред. код]
Країни, де Ставицький під санкціями

21 березня 2014 р. — Генпрокуратура разом з УБОЗ МВС України провела обшук в помешканнях та офісах, які належать колишньому міністру палива та енергетики Едуарду Ставицькому. Ставицький проходить у кримінальному провадженні, відкритому за фактами вчинення особами з числа вищого керівництва держави злочинів за статтями «привласнення, розтрата майна шляхом зловживання службовим становищем у особливо великих розмірах», а також «легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом».

Було встановлено одну із квартир, яка до 15 березня 2014 належала дружині Ставицького. Під час обшуку у цій квартирі слідчі вилучили близько 5 мільйонів доларів США, майже 50 кілограмів золота у злитках та коштовності, попередня вартість яких становить декілька мільйонів доларів.[20]

3 серпня 2016 року начальник департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Сергій Горбатюк повідомив, що ГПУ просить владу Ізраїлю екстрадувати в Україну Едуарда Ставицького[21].

12 грудня 2016 року Генеральна прокуратура України повідомила, що суд заарештував 10 житлових об'єктів, 7 гаражів, нежитлове приміщення, земельну ділянку, золоті злитки і гроші, що належать Едуарду Ставицькому[22].

25 квітня 2017 року Комісія з контролю за файлами Інтерполу задовольнила скаргу адвоката й ухвалила рішення про зняття з розшуку Едуарда Ставицького[23][24].

30 січня 2019 року суд загальної юрисдикції Європейського Союзу зняв санкції проти Едуарда Ставицького[25]. «У світлі вищевикладених міркувань слід визнати, що Рада ЄС допустила явну помилку в оцінці, прийнявши оскаржувані заходи без запиту додаткової інформації від української влади; цього достатньо для скасування цих заходів стосовно заявника, і немає необхідності розглядати його інші аргументи», — визнав суд.

6 березня 2020 ЄС зняв санкції щодо Ставицького та Миколи Азарова. Вони перебували в санкційному списку з 2014 року за розкрадання державних коштів України або зловживання службовим становищем[26].

Обшуки

[ред. | ред. код]

У березні 2014 року Генеральна прокуратура України, УБОЗ МВС України, в рамках розслідування за фактом розкрадання державної власності службовими особами Міністерства енергетики та вугільної промисловості України — провели обшук в приватному помешканні ексміністра Е. Ставицького.

Під час проведених обшуків вилучено:

  • 4,8 мільйона доларів готівкою;
  • Золоті злитки вагою 42 кг;
  • наручні дорогі годинники відомих світових брендів;
  • велика кількість виробів з дорогоцінних металів;
  • коробочки з камінням, схожими на діаманти;
  • безліч документів на нерухомість, частки в компаніях, земельні ділянки;
  • документи на реєстрацію іноземних компаній в різних офшорних юрисдикціях;
  • банківські картки, документація на рахунки в низці закордонних банків[27].

Нагороди та звання

[ред. | ред. код]
  • 22 липня 2011 р — нагрудний знак «За доблесну службу» 2 ступеня (Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України)
  • 22 серпня 2011 р — нагрудний знак «За вагомий внесок у розвиток геологічної галузі України» 1 ступеня (Державна служба геології та надр України)
  • 22 серпня 2011 р. — Почесна грамота «За вагомий особистий внесок у соціально- економічний розвиток України та її столиці — міста Києва, багаторічну самовіддану працю з нагоди 20-ї річниці незалежності України» (Київський міський голова)
  • 15 вересня 2011 р. — звання "Почесний член Всеукраїнської громадської організації «Спілка геологів України»
  • 4 жовтня 2011 р. — звання «Почесний розвідник надр» (Державна служба геології та надр України)

Власність

[ред. | ред. код]

З ім'ям Едуарда Ставицького пов'язують:

  • ТОВ «Фаворит Систем»
  • ТОВ «Кувейт Енерджі Юкрейн» сьогодні відома як ТОВ «Арабський Енергетичний Альянс Юей»
  • ТОВ «Голден Деррік»

Публікації

[ред. | ред. код]
  • Стратегія використання ресурсів питних підземних вод для водопостачання, за ред. Е. А. Ставицького, Г. І. Рудька, Є. О. Яковлєва, Київ, 2011, у 2-х т.
  • Нафтогазоперспективні об'єкти України. Наукові і практичні основи пошуків родовищ вуглеводнів в українському секторі Прикерченського шельфу Чорного моря, Київ, 2011.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Світлана Крюкова, Севгіль Мусаєва, (2 серпня 2016). «Міністр-втікач Ставицький: Мені пропонували заплатити кілька мільйонів доларів за вирішення всіх питань». "Українська правда". Архів оригіналу за 03-08-2016. Процитовано 03-08-2016. (рос.)
  2. ↑ Екс-міністра енергетики Ставицького оголосили у розшук. unian.net. УНІАН. Архів оригіналу за 24 березня 2014. Процитовано 24 березня 2014.
  3. ↑ ОСОБИ, ЯКІ ПЕРЕХОВУЮТЬСЯ ВІД ОРГАНІВ ВЛАДИ // Сайт МВС[недоступне посилання]
  4. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 127 «Про призначення Ставицького Е. А. головою правління Національної акціонерної компанії „Надра України“». Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 31 березня 2022.
  5. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 січня 2008 р. № 187-р «Про звільнення Ставицького Е. А. з посади голови правління Національної акціонерної компанії „Надра України“». Архів оригіналу за 26 березня 2022. Процитовано 31 березня 2022.
  6. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2009 р. № 981-р «Про поновлення Ставицького Е. А. на посаді голови правління Національної акціонерної компанії „Надра України“». Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 31 березня 2022.
  7. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2009 р. N 982-р «Про звільнення Ставицького Е. А. з посади голови правління Національної акціонерної компанії „Надра України“». Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 31 березня 2022.
  8. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 березня 2010 р. № 665-р «Про голову правління Національної акціонерної компанії „Надра України“». Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 31 березня 2022.
  9. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 2340-р «Про звільнення Ставицького Е. А. з посади голови правління Національної акціонерної компанії „Надра України“». Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 31 березня 2022.
  10. ↑ Указ Президента України № 1258/2010 від 28 грудня 2010 року «Про призначення Е. Ставицького Головою Державної служби геології та надр України». Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 21 квітня 2012.
  11. ↑ Указ Президента України № 279/2012 від 20 квітня 2012 року «Про звільнення Е.Ставицького з посади Голови Державної служби геології та надр України». Архів оригіналу за 29 квітня 2012. Процитовано 21 квітня 2012.
  12. ↑ Указ Президента України № 280/2012 від 20 квітня 2012 року «Про призначення Е. Ставицького Міністром екології та природних ресурсів України». Архів оригіналу за 22 квітня 2012. Процитовано 21 квітня 2012.
  13. ↑ Житомирська обласна рада - офіційний сайт. 6.zt.gov.ua. Архів оригіналу за 30 грудня 2022. Процитовано 30 грудня 2022. [Архівовано 2022-12-30 у Wayback Machine.]
  14. ↑ Офіційний веб-портал Житомирської обласної ради — Ставицький Едуард Анатолійович. 6.zt.gov.ua. Архів оригіналу за 30 грудня 2022. Процитовано 30 грудня 2022. [Архівовано 2022-12-30 у Wayback Machine.]
  15. ↑ Указ Президента України № 709/2011 від 25 червня 2011 року «Про присвоєння рангу державного службовця»
  16. ↑ Поіменне голосування про проект Постанови про звільнення з посад членів Кабінету Міністрів України (№ 4300). Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 28 лютого 2014.
  17. ↑ Элитные виллы и бронированные машины: как живут "новые израильтяне" Ставицкий и Табачник. ТСН.ua (рос.). 24 липня 2015. Процитовано 10 серпня 2024.
  18. ↑ [1][недоступне посилання з липня 2019]
  19. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 31 серпня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  20. ↑ НА ОДНІЙ ІЗ КВАРТИР У КИЄВІ ПРАВООХОРОНЦІ ВИЛУЧИЛИ 5 МІЛЬЙОНІВ ДОЛАРІВ, МАЙЖЕ 50 КГ ЗОЛОТА ТА КОШТОВНОСТІ. МВС України. 22 березня 2014. Архів оригіналу за 24 березня 2014. Процитовано 24 березня 2014.
  21. ↑ ГПУ просить екстрадувати екс-міністра енергетики Ставицького з Ізраїлю. ukranews.com. Українські новини. 3 серпня 2016. Архів оригіналу за 20 грудня 2016.
  22. ↑ Суд заарештував золоті злитки та 10 житлових об'єктів екс-міністра енергетики Ставицького. ukranews.com. Українські новини. 12 грудня 2016. Архів оригіналу за 20 грудня 2016.
  23. ↑ ІНТЕРПОЛ ЗНЯВ З РОЗШУКУ МІНІСТРА ЧАСІВ ЯНУКОВИЧА. tsn.ua. ТСН. 3 травня 2017. Архів оригіналу за 31 серпня 2017.
  24. ↑ Інтерпол зняв з розшуку усіх посадовців часів Януковича. www.bbc.com. BBC. 4 травня 2017. Архів оригіналу за 5 липня 2017.
  25. ↑ Екс-міністр енергетики Ставицький виграв суд по зняттю санкцій ЄС. ukranews_com (ua) . 1 лютого 2019. Архів оригіналу за 4 лютого 2019. Процитовано 5 лютого 2019.
  26. ↑ Санкції ЄС проти Азарова і Ставицького офіційно знято. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 7 березня 2020.
  27. ↑ 42 КИЛОГРАММА ЗОЛОТА, 4.8 МЛН $ НАЛИЧНЫМИ... Українська правда - Блоги. Процитовано 10 серпня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ставицький_Едуард_Анатолійович&oldid=43875681