Чарлз Мізнер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чарлз Мізнер
англ. Charles W. Misner
Народився 13 червня 1932(1932-06-13)
Джексон, Мічиган, США[1]
Помер 24 липня 2023(2023-07-24)[2] (91 рік)
Країна  США[3][4][5]
Діяльність фізик, письменник, педагог
Alma mater Університет Нотр-Дам
Принстонський університет (1957)
Галузь ЗТВ, космологія[6] і квантова гравітація[6]
Заклад Мерілендський університет[7]
Науковий керівник Джон Арчибальд Вілер і Arnold Rossd[8]
Аспіранти, докторанти C. V. Vishveshwarad
Vincent Moncriefd
Beverly Bergerd[8]
James A. Isenbergd[8]
Lawrence Charles Shepleyd[8]
Richard Alfred Matznerd[8]
Christopher Rhodes Stephensd[8]
Paul Lawrence Chrzanowskid[8]
William Allen Hiscockd[8]
Carl H. Bransd[8]
James M. Nesterd[8]
Ralph F. Baierleind[8]
Walter C. Hernandez, Jr.d[8]
Richard A. Isaacsond[8]
C. V. Vishveshwarad[8]
Samaresh C. Maitrad[8]
Michael P. Ryan, Jr.d[8]
D. M. Chitred[8]
Leslie G. Fishboned[8]
Reinhard A. Breuerd[8]
Terrence J. Honand[8]
Mark D. Somersd[8]
David R. Fisked[8]
Conrad Schiffd[8]
Michael Oakesd[8]
Членство Американська академія мистецтв і наук
Нагороди
Автограф

Ча́рлз Мі́знер (англ. Charles W. Misner, 13 червня 1932, округ Джексон, Мічиган — 24 липня 2023, Меріленд) — американський фізик, який спеціалізується на загальній теорії відносності та космології. Його роботи присвячені фундаментальним основам таких галузей фізики, як квантова гравітація і чисельна відносність. Один з авторів підручника-монографії Гравітація.

Життєпис[ред. | ред. код]

Освіта і кар'єра[ред. | ред. код]

Чарлз Мізнер народився в Джексоні, штат Мічиган, 13 червня 1932 року[9]. 1952 року здобув ступінь бакалавра в університеті Нотр-Дам, після чого продовжив навчання в Принстонському університеті, в якому 1954 року здобув ступінь магістра мистецтв, а 1957 року закінчив докторантуру. Науковим керівником його дисертації «Начерк фейнманівського квантування загальної теорії відносності; висновок польових рівнянь; тотожне занулення гамільтоніана» (англ. Outline of Feynman Quantization of General Relativity; Derivation of Field Equations; Vanishing of The Hamiltonian) був Джон Вілер[10].

Від 1956 до 1959 року працював інструктором (викладачем) на факультеті фізики Принстонського університету, а від 1959 до 1963 — доцентом (англ. Assistant Professor). 1963 року Мінзер влаштувався до Мерілендського університету в Коледж-Парку як ад'юнкт-професор, там у 1966 році він здобув учене звання професор і на цій посаді пропрацював до 2000 року[10].

Від 2000 року Мінзер є почесним професором Мерілендського університету (професор-емерит), де він також залишається членом Групи гравітаційної теорії (Gravitation Theory Group). Протягом своєї наукової кар'єри Мінзер був науковим керівником (головним чином у Принстонському і Мерілендському університетах) 22 аспірантів, з яких половина стала професорами фізики або математики[11].

Мізнер викладав як запрошений професор у таких навчальних закладах, як Інститут гравітаційної фізики Товариства Макса Планка[en] (також відомий як Інститут Альберта Ейнштейна), Інститут теоретичної фізики Кавлі[en] в Каліфорнійському університеті в Санта-Барбарі, Папська академія Кракова (Польща), Інститут фізичних проблем імені П. Л. Капіци, Каліфорнійський технологічний інститут, Оксфордський університет і Кембриджський університет[10].

Наукові досягнення[ред. | ред. код]

Більшість наукових робіт Мізнера пов'язані з загальною теорією відносності, яка описує гравітаційні взаємодії. Він відомий своїм внеском у ранній розвиток космології, — першим вказав на проблему горизонту[12], а також на роль топології простору-часу в загальній теорії відносності, квантовій гравітації і чисельній відносності. На перетині топології і космології Мізнер першим вивчив динаміку моделі змішаного світу[en], яка узагальнює моделі Фрідмана для раннього Всесвіту і є більш реалістичною, а також знайшов точний розв'язок рівнянь Ейнштейна, названий на його честь простором Мізнера[13]. Разом з Річардом Арновіттом[en] і Стенлі Десером він є автором гамільтонового формулювання загальної теорії відносності в специфічному 3+1-розщепленні простору-часу на простір і час. Цей підхід, відомий як формалізм Арновітта — Десера — Мізнера, відіграє важливу роль у спробах сформулювати квантову теорію гравітації і є математичною основою більшості підходів чисельної відносності, тобто чисельного розв'язку повних, а не наближених рівнянь Ейнштейна в сильних гравітаційних полях. Саме за розробку цього формалізму 1994 року Арновітту, Десеру і Мізнеру присуджено премію Денні Гайнемана[9].

Основні нагороди та визнання[ред. | ред. код]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Мізнер католик. Одружений від 1959 року і має чотирьох дітей[9].

Книги[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Freebase Data DumpsGoogle.
  2. Charles W. Misner, 1932 - 2023
  3. Spherical harmonic decomposition on a cubic grid — 2004.
  4. Effect of baffle on slosh reaction forces in rotating liquid helium subjected to a lateral impulse in microgravity — 1995.
  5. Conformal invariance and the geometrization of the Hoyle-Narlikar mass field — 1966.
  6. а б Czech National Authority Database
  7. Charles W. Misner papersМерілендський університет.
  8. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  9. а б в г Pullin J.. Editorial note to R. Arnowitt, S. Deser, C. W. Misner The dynamics of general relativity // General Relativity and Gravitation. — 2008. — Vol. 40 (21 April). — P. 1989-1995. — Bibcode:2008GReGr..40.1989P. — DOI:10.1007/s10714-008-0649-x.

    CV из статьи также здесь: Brief CV for Charles W. Misner (PDF) (англ.). Архів оригіналу (PDF) за 1 жовтня 2011. Процитовано 23 жовтня 2015.
  10. а б в Curriculum Vitae Charles W. Misner (PDF) (англ.). Department of Physics - University of Maryland. Архів оригіналу (PDF) за 7 січня 2022. Процитовано 23 жовтня 2015.
  11. Physics Ph.D. Theses Supervised by Charles W. Misne (PDF) (англ.). Архів оригіналу (PDF) за 14 лютого 2012. Процитовано 19 серпня 2015.
  12. Белинский В. А.[ru], Лифшиц Е. М., Халатников И. М.. Колебательный режим приближения к особой точке в релятивистской космологии // Успехи физических наук. — 1970. — Т. 102, вип. 11 (21 квітня). — С. 463-500. — DOI:10.3367/UFNr.0102.197011d.0463.
  13. Хокинг С., Эллис Дж.. 5.8. Пространство Тауба — НУТ // [1] — М. : Мир, 1977. — С. 191—195. Архівовано з джерела 9 квітня 2016
  14. Charles W. Misner (англ.). John Simon Guggenheim Foundation. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 23 жовтня 2015.

Посилання[ред. | ред. код]