Чоловіча витратність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Частина серії статей про
Насильство проти чоловіків
Вбивства
Фізичне насильство/калічення
Домашнє насильство
Сексуальне насильство
Дискримінація
Фактори
Пов'язані теми
Частина серії статей про
Маскулізм
Теми, проблеми та рішення
Теми
Проблеми
Шляхи розв'язання

Чолові́ча витра́тність, однора́зовість чоловікі́в або гіпотеза про витра́тність чоловікі́в — ідея, згідно з якою життя окремих чоловіків менше турбує вид, ніж життя жінок з точки зору репродуктивності та тривалого виживання. У більшості видів хребетних лише кілька самців потрібні для створення наступного покоління, а чоловіки, як правило, краще підготовлені для боротьби.[1]:53 Воррен Фаррелл визначив чоловічу витратність у людях як готовність суспільства пожертвувати здоров'ям, добробутом і життям чоловіків, щоб служити своїм інтересам і захистити себе від зовнішніх хижаків і нападів.[2] Іншими словами, соціально та еволюційно вважається «доцільнішим вбити чоловіка, ніж жінку», особливо під час воєн та інших часів насильницького політичного та соціального повстання[3]:57. Чоловіча витратність включає соціальне очікування, що чоловіки втручатимуться, щоб захистити інших від небезпеки, працюватимуть на найнебезпечніших роботах і ризикуватимуть померти чи серйозно травмуватися, роблячи це.[1]

Огляд

[ред. | ред. код]

У розмноженні людини необхідна участь самця короткочасна, але вагітна самка стикається з довгостроковими витратами часу та енергії. Крім того, чоловіче тіло виробляє багато мільйонів сперматозоїдів протягом життя, що дозволяє одному чоловікові запліднити багато жінок. Навпаки, жіночий організм може народити набагато менше дітей. Також, на думку суспільства, чоловіки, як правило, сильніші, можуть бігати швидше і кидати далі, ніж жінки. Ці біологічні умови пронизали людське суспільство таким чином, що більш вразливих жінок захищають чоловіки, які краще підходять для бою та легше замінюються.[4] Через це самцям часто доручають мати справу зі смертельно небезпечними ситуаціями як у природі, так і в людському суспільстві.[1]

Виконавці геноцидів по-різному націлюються на чоловіків і жінок. Ці чоловіки та хлопчики також можуть постраждати від «інших актів насильства… таких як тортури, зґвалтування та поневолення», які, як правило, приховуються акцентом на вбивствах цих чоловіків та хлопчиків.[5] Люди з більшою ймовірністю погодяться пожертвувати чоловіком, ніж жінкою, коли мова йде як про порятунок життя інших, так і про інтереси суспільства.[6] За словами Воррена Фаррелла, чоловіча одноразовість була романтизована як «лицарство», що, за його словами, є терміном, який пропагує чоловіче «служіння та безпорадність», винагороджуючи чоловіків, які беруть участь у публічних актах героїзму, статуями та славою як форму соціального «хабаря». Він каже, що це очікування спонукає суспільство виховувати молодих хлопців і чоловіків з «героїчним» мисленням, зрештою примушуючи їх реєструватися для призову чи військової служби, добровільно служити пожежниками та виконувати майже всі найнебезпечніші та найризикованіші роботи.[2][7] Фаррелл наводить приклади призову молодих чоловіків на військову службу під час конфліктів, щоб вони могли воювати та, можливо, отримати поранення або загинути.[2][7]

Приклади

[ред. | ред. код]

У людей

[ред. | ред. код]

У 2021 році Верховний суд США відмовився розглядати оскарження законності проєкту призову тільки чоловіків[en]. Протягом цього часу Національна коаліція для чоловіків заявила, що примушування чоловіків (але не жінок) реєструватися для призову є «аспектом соціально інституціоналізованої чоловічої одноразовості» та допомагає зміцнити стереотипи. НКДЧ стверджує, що ці стереотипи підтримують те, що називається «упередженням щодо чоловіків у питаннях опіки над дітьми, розлучення, винесення кримінальних вироків, суспільних благ, послуг з домашнього насильства та інших сфер». Адміністрації обох президентів, Джо Байдена та Дональда Трампа, захищали закон 1948 року, що легалізував призов лише для чоловіків, як і Обама.[8]

Норвезький соціолог Ойстайн Гульвог Холтер стверджує, що віра російського уряду, очолюваного чоловіками, у те, що чоловіки можуть бути вичерпані, сприяла затримці пошуку міжнародної допомоги під час катастрофи на підводному човні «Курськ», під час якої загинув екіпаж зі 118 чоловіків. Він стверджує: «Якби 118 жінок було вбито, у всьому світі, ймовірно, пролунали б сигнали тривоги щодо дискримінації жінок». Він стверджує, що працездатні чоловіки розглядалися як більш законна ціль під час воєн у Боснії, Косово, Тиморі, Руанді та Чечні.[9]

Ванзетта Пенн МакФерсон розкритикувала концепцію «Спочатку жінки та діти», також відому як принцип «Беркенхеда», неофіційну морську традицію, за якою чоловіків посилають для уповільнення затоплення корабля, а жінки та діти тікають.[10]

На фермах

[ред. | ред. код]
Докладніше: Вибракування курчат

Що стосується худоби, то більшість самців зазвичай бракуються.[1] Щороку близько 7 мільярдів курчат-самців вбивають відразу після вилуплення, оскільки промисловість потребує переважно самок для відкладання яєць.[11] У США це зазвичай робиться шляхом подрібнення їх до каші в машині, що називається мацерацією.[12] Також у великій кількості вбивають телят чоловічої статі.[13] Лише у Великій Британії у 2018 році було вбито близько 95 000 телят чоловічої статі через витрати на їхнє вирощування.[14]

В інших видах

[ред. | ред. код]

Самці, як, наприклад, у жука-гнойовика, діють як фуражири, які залишають нору в пошуках їжі. Це призводить до того, що хижаки у великій кількості поїдають самців, а самки жуків залишаються в безпеці під землею у своїх норах. Еволюційно ця роль оборонця/мисливця змусила самців багатьох видів розвинути сильніші тіла; а також захисні функції. Одноразовість чоловіків може бути набагато прямішою; наприклад, у богомола, де самки їдять самців під час акту спарювання. Відзначено, що смерть самців менш небезпечна для загального виживання виду, ніж смерть самок; оскільки один самець може запліднити багато самок, але самки обмежені в тому, наскільки швидко вони можуть розмножуватися.[1]

Теорія і концепція

[ред. | ред. код]

Івана Мілоєвич зазначає, що в той час, як патріархат призначає жінкам роль сексуального об'єкта, він призначає чоловікам роль об'єкта насильства, а чоловіча витратність є наслідком сексуальної об'єктивації жінок.[15] У той час як інші вчені, такі як Рой Баумейстер, стверджують, що культури зазвичай процвітають шляхом експлуатації чоловіків; іноді з летальним результатом.[16][17]

Маносферні критики фемінізму стверджували, що бідні чоловіки та чоловіки з робітничого класу «є гарматним м'ясом за кордоном і марною працею вдома, захоплені під скляною підлогою на роботах, які насправді нікому не потрібні — робітники на фермі, покрівельники, смітники — і отримують травми набагато частіше, ніж жінки.»[18] Волтер Блок стверджує в The Case for Discrimination, що чоловіча витратність є результатом того, що жінки є вузьким проміжком репродуктивної здатності населення.[19] Ця тема була відображена в книзі «Міф про чоловічу силу» Воррена Фаррелла.

Див. також

[ред. | ред. код]

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Ong, Walter J. (1981). Fighting for life: contest, sexuality, and consciousness. Ithaca: Cornell University Press. ISBN 978-0-8014-6629-8. OCLC 567850747. Архів оригіналу за 1981.
  2. ↑ а б в Farrell, Warren (2001). The myth of male power: why men are the disposable sex. Lane Cove, NSW: Finch Publishing. ISBN 1-876451-30-0. OCLC 155053789.
  3. ↑ Ivana, Milojević (2012). Why the Creation of a Better World is Premised on Achieving Gender Equity and on Celebrating Multiple Gender Diversities (PDF). Journal of Futures Studies. 16 (4): 57—58.
  4. ↑ Daniels, Cynthia R. (2008). Exposing Men: The Science and Politics of Male Reproduction. Oxford University Press. с. 3—6. ISBN 9780199700073.
  5. ↑ Radhakrishnan, Akila; Shubin, Grant (2018). Ashraph (ред.). BEYOND KILLING: Gender, Genocide, & Obligations Under International Law (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 2021.
  6. ↑ (Пресреліз). {{cite press release}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  7. ↑ а б Farrell, Warren (2012). The Myth of Male Power: Why Men Are the Disposable Sex. New Male Studies. Australian Institute of Male Health and Studies. 1 (2): 4—33.
  8. ↑ Reuters (8 червня 2021). High Court Rejects San Diego Men's Rights Group's Challenge to All-Male Draft. Times of San Diego (амер.). Процитовано 20 січня 2022.
  9. ↑ Holter, Øystein Gullvåg (March 2002). A theory of gendercide. Journal of Genocide Research. 4 (1): 11—38. doi:10.1080/14623520120113883.
  10. ↑ McPherson, Vanzetta Penn (18 травня 2018). Vanzetta McPherson: Time to put 'women and children first'. The Montgomery Advertiser (амер.). Процитовано 22 січня 2022.
  11. ↑ Krautwald-Junghanns, M-E; Cramer, K; Fischer, B; Förster, A; Galli, R; Kremer, F; Mapesa, E U; Meissner, S; Preisinger, R (1 березня 2018). Current approaches to avoid the culling of day-old male chicks in the layer industry, with special reference to spectroscopic methods. Poultry Science (англ.). 97 (3): 749—757. doi:10.3382/ps/pex389. ISSN 0032-5791. PMID 29294120.
  12. ↑ Magazine, Smithsonian; Blakemore, Erin. Egg Producers Pledge More Humane Fate for Male Chicks. Smithsonian Magazine (англ.). Процитовано 20 січня 2022.
  13. ↑ The end of dairy's 'dirty secret'? Farms have a year to stop killing male calves. the Guardian (англ.). 10 грудня 2020. Процитовано 20 січня 2022.
  14. ↑ Dairy's 'dirty secret': it's still cheaper to kill male calves than to rear them. the Guardian (англ.). 26 березня 2018. Процитовано 20 січня 2022.
  15. ↑ Milojević, Ivana (June 2012). Why the Creation of a Better World is Premised on Achieving Gender Equity and on Celebrating Multiple Gender Diversities. Journal of Futures Studies. 16 (4): 51—66.
  16. ↑ Baumeister, Roy (2010). Is There Anything Good About Men?: How Cultures Flourish by Exploiting Men. Oxford University Press. ISBN 978-0195374100.
  17. ↑ McElroy, Wendy (18 серпня 2010). Review: Is There Anything Good About Men? by Roy F. Baumeister. The Globe and Mail. Toronto, Canada. Процитовано 20 січня 2022.
  18. ↑ Sharlet, Jeff (3 лютого 2014). What Kind of Man Joins the Men's Rights Movement?. GQ. Процитовано 3 серпня 2017.
  19. ↑ Block, Walter E. (2010). The Case for Discrimination. Ludwig von Mises Institute. с. 32–33. ISBN 9781933550817.

Подальше читання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чоловіча_витратність&oldid=42269912