Августин (Маркевич)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Архієпископ Августин
Архієпископ Августин
Під час літургії в Зимненському монастирі 24 вересня 2010 року в день пам'яті Зимненської ікони Божої Матері
Архієпископ Білоцерківський і Богуславський
з 20 липня 2012
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: Митрофан (Юрчук)
Архієпископ Львівський і Галицький
до 5 листопада 1998 — єпископ Львівський і Дрогобицький
20 вересня 1992 — 20 липня 2012
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: Сергій (Генсицький) (тимчасовий керівник)
Андрій (Горак)
Наступник: Філарет (Кучеров)
 
Освіта: Московська духовна семінарія
Московська духовна академія
Науковий ступінь: доктор богослов'я
Тезоіменитство: 28 червня
Ім'я при народженні: Маркевич Адам Іванович
Народження: 7 квітня 1952(1952-04-07) (62 роки)
с. Глушковичі, Лельчицький район, Гомельська область, Білоруська РСР, СРСР
Прийняття чернецтва: 16 вересня 1992
Хіротонія: 20 вересня 1992
 
Нагороди:
Орден Пошани
Орден Дружби

Архієпископ Августи́н (в миру Адам Іванович Маркевич; 7 квітня 1952) — архієрей Української православної церкви (Московського патріархату)[1] з 1992 року, архієпископ Білоцерківський і Богуславський. З 1999 року — голова Синодального відділу по взаємодії зі Збройними силами та іншими військовими формуваннями України. З 2011 року — голова Богословсько-канонічної комісії при Священному Синоді УПЦ.

З 1996 по 2007 роки — голова Синодальної богословської комісії УПЦ. З 2009 по 2011 роки — повноважний представник УПЦ у Верховній Раді України. З 2009 року — член Міжсоборної присутності Російської православної церкви.

Біографія[ред.ред. код]

Адам Іванович Маркевич народився 7 квітня 1952 року в селі Глушковичі Лельчинського району Гомельської області (Білорусь) в родині православного священика. За походженням — білорус[2]. Дід по батьковій лінії загинув на фронті під час Другої світової війни[3]

У 1971 році закінчив Костопільське медичне училище, після чого працював на станції швидкої допомоги в Рівному. Протягом 19711973 років проходив військову службу в Радянській армії.

У 1973 році вступив до Московської духовної семінарії, після закінчення якої був зарахований у Московську духовну академію. У 1975 році єпископом Дмитрівським Володимиром був висвячений у сан диякона, а 1976-го — в сан священика.

Протягом 19771978 років був настоятелем Свято-Георгіївської церкви в селі Білилівка Ружинського району Житомирської області. З 1989 по 1990 рік ніс пастирське служіння в місті Коростені Житомирської області спочатку другим священиком, а потім настоятелем Покровської церкви. У 1990 році був призначений настоятелем новоствореної Ольгинської парафії. З 1989 року — благочинний Коростенського округу.

Рішенням Священного Синоду Української православної церкви від 16 вересня 1992 року призначений єпископом Львівським і Дрогобицьким, керівником Львівської єпархії, більша частина якої на чолі з правлячим архієреєм єпископом Андрієм приєдналася до Української православної церкви — Київського патріархату. 16 вересня 1992 року пострижений в чернецтво, зведений у сан архімандрита. 20 вересня в Трапезному храмі Києво-Печерської лаври митрополитом Київським і всієї України Володимиром, архієпископом Рівненським і Острозьким Іринеєм, єпископами Луганським і Старобільським Іоанникієм, Переяслав-Хмельницьким Антонієм та Білоцерківським Іполитом висвячений на єпископа.

Коли Августин прибув до Львова, єпархія була знята з державної реєстрації. Покровський кафедральний собор, будівля єпархіального управління та резиденції єпископа, єпархіальна казна, архів залишилися у віданні попереднього єпископа Андрія, який перейшов в УПЦ-КП; разом з ним єпархію покинула більшість парафій. В регіоні панували ворожі до Московського патріархату настрої. Єпископ Августин поселився при «російській» Церкві святого Георгія, яка стала кафедральною. Єпархію було повторно зареєстровано, до неї повернулася частина кліриків. Августин кілька разів зазнавав погроз і фізичного насилля під час міжконфесійних конфліктів, зокрема, в селі Уріж і на Сихові у Львові. В єпархії було засновано кілька братств і сестринств, відкрито богословські курси[4].

У 1994 році єпископ Августин співслужив патріарху Єрусалимському Діодору за нічною пасхальною літургією в Храмі Гробу Господнього, який врезультаті звернувся до вірних Львівської єпархії зі спеціальним посланням[5].

З 26 лютого 1994 року — член Синодальної богословської комісії Російської православної церкви; у 19962007 роках — голова Синодальної богословської комісії УПЦ.

З 6 грудня 1996 року — відповідальний за зв'язки УПЦ з Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та іншими військовими формуваннями України; з 1999 року — голова Синодального відділу УПЦ по взаємодії зі Збройними силами та іншими військовими формуваннями України. Перебуваючи на цій посаді, 7 разів відвідував українських миротворців у Косово, 2 рази — в Іраку[6].

З 1995 по 2002 роки — духівник Спілки Православних Братств України, з 1997 по 2001 роки — духівник Спілки православної молоді України.

Був членом комісії з діалогу між Російською православною церквою і Католицькою церквою у 1994 році в Женеві і у 1995 році в Москві. У 1998 році очолював делегацію УПЦ на перемовинах з УГКЦ у Відні[5].

5 листопада 1998 року зведений у сан архієпископа і отримав титул «Львівський і Галицький».

У 2003 році призначений повноважним представником Предстоятеля УПЦ у Верховній Раді України. З 2009 по 2011 роки був повноважним представником Української православної церкви у Верховній Раді України.

З 2004 року викладає порівняльне богослов'я а Почаївській духовній семінарії. У 2007 році в Московській духовній академії захистив кандидатську дисертацію на тему «Уніатство: Богословські аспекти»[7], на основі якої у 2010 році була видана однойменна монографія[8].

Рішенням Священного Синоду УПЦ від 16 липня 2006 року у селі Кострина Великоберезянського району Закарпатської області, на канонічній території Мукачівської єпархії, було засновано Покровський чоловічий монастир, підпорядкований Львівській єпархії через архієпископа Августина, якого призначено священноархімандритом монастиря[9]. 23 грудня 2010 року Священний Синод звільнив архієпископа з цієї посади, повернувши монастир під управління Мукачівської єпархії[10]. Таке безпрецедентне рішення було продиктоване бажанням єпархії мати свій чоловічий монастир, однак, після закладання Онуфріївського монастиря, потреба в цьому відпала.

У 2007 році очолив делегацію РПЦ на перемовинах з Ефіопською дохалкідонською православною церквою в Аддис-Абебі[5].

21-25 лютого 2007 року архієпископ Августин відвідав Антарктиду: станцію «Беллінгаузен» і першу на континенті Церкву святої Трійці. Владика має найвищий церковний сан зі всіх людей, які коли-небудь відвідували Антарктику.[11]

27 липня 2009 року признечений членом Міжсоборної присутності Російської православної церкви[12].

20 серпня 2010 року під час урочистої академії в Львівській опері з нагоди річниці проголошення незалежності України разом з делегацією Римо-католицької церкви в Україні демонстративно покинув залу через незгоду зі словами голови Львівської обласної ради Мирослава Сеника, який назвав національними українськими церквами УГКЦ та УПЦ-КП[13], а потім піддав виступ Сеника різкій критиці[14]. 24 листопада того ж року єдиним серед запрошених на перше засідання новообраної Львівської міської ради ієрархів не отримав слова, що назвав «тривожним сигналом»[15].

У 2011 році призначений головою Богословсько-канонічної комісії при Священному Синоді УПЦ.

Наприкінці березня 2011 року владика вдруге відвідав Антарктиду, ставши першим єпископом, що двічі відвідував континент. Під час поїздки, на українській науковій станції «Академік Вернадський» було освячено Капличку святого рівноапостольного князя Володимира, яка стала найпівденнішою культовою спорудою у світі (Церква Святої Трійці на російській станції «Беллінсгаузен» та Капличка святого Іоана Рильського на болгарській станції «Святий Климент Охридський» розташовані північніше)[16][17].

Рішенням Священного Синоду Української православної церкви від 20 липня 2012 року призначений архієпископом Білоцерківським і Богуславським, керівником Білоцерківської єпархії[18]. На час звільнення Августина з посади керівника Львівської єпархії, в ній було повністю відроджено церковне життя, діяло 64 парафії, стараннями владики було відкрито чоловічий і жіночий монастирі[19].

Августин має колекції моделей літаків і кораблів, а також монет; колекціонує тарілки[20].

Погляди[ред.ред. код]

Попри активну діяльність в сфері діалогу з іншими християнськими церквами, є противником сучасного екуменізму, вважаючи прийнятним співпрацю Православної церкви з іншими конфесіями лише в гуманітарній сфері. В січня 1997 року, як член Синодальної богословської комісії РПЦ, разом є єпископом Верейським Євгенієм виступив за обмеження участі Російської православної церкви у Всесвітній раді церков та інших екуменічних організаціях, пропонуючи поступово перейти від статусу члена до статусу спостерігача[21].

17 лютого 1997 року виступив на Архієрейському соборі РПЦ з закликом накласти анафему на патріарха УПЦ-КП Філарета (Денисенка) і колишнього священника Гліба Якуніна, що Собор і зробив[21].

Архієпископ є помірним прихильником автокефалії УПЦ. В інтерв'ю газеті «Експрес» у 2000 році він з цього приводу зазначив, що ідея автокефалії дискредитувала себе «тим, що твориться навколо неї»; автокефалія мала би бути, але через її несприйняття на півдні та сході, яке може спровокувати новий розкол в разі її проголошення, зараз є не на часі, натомість це питання потребує роз'яснювальної роботи[22]

Августин відомий активним несприйняттям унії і палкою критикою УГКЦ, чому присвячена і його кандидатська дисертація, видана згодом як книжка. На Михайлівських читаннях в Мінську в листопаді 2012 року назвав унію прямим шляхом до знищення традицій і загалом негативним явищем[23]:

« Унія, крім скорбот, сліз і проблем, нічого ніколи не створювала. Мене найбільше вражає, що греко-католики голосніше за всіх кричать, що треба Україну зробити соборною, треба об'єднатися, адже ми один народ! Я кажу, що, якщо ви так любите Україну, то покажіть приклад — задля єдності України від'єднався від Рима, відмовтеся від Унії подібно до того, як ви закликаєте нас від'єднатися від Московського Патріархату. Але самі вони відмовитися не хочуть, а інших закликають до якоїсь віртуальної єдності.
Оригінальний текст (рос.)

Уния кроме скорбей, слёз и проблем, ничего никогда не создавала. Меня больше всего поражает, что грекокатолики громче всех кричат, что надо Украину сделать соборной, надо объединиться, ведь мы один народ! Я говорю, что, если вы так любите Украину, то покажите пример – ради единства Украины отсоединитесь от Рима, откажитесь от Унии, как вы призываете нас отсоединиться от Московского Патриархата. Но сами они отказаться не хотят, а других призывают к какому-то виртуальному единству.

 »

Коментуючи вислів митрополита Одеського Агафангела про те, що «Львів — це наша Чечня», порівняв релігійну ситуацію в регіоні з Косово кінця 1990-х[24][25].

Критика[ред.ред. код]

Монографія Августина «Уніатство. Богословські аспекти», яка вийшла у 2010 році, була розкритиковано греко-католицькими коментаторами, як тенденційна, упереджена і «по-богословськи безпорадна»[26][27].

Частій критиці за консервативність і «богословську незграбність» поглядів піддається діяльність владики на посаді голови Богословсько-канонічної комісії при Священному Синоді УПЦ. 17 березня 2011 року вивчаючи з богословської точки зору положення Податкового кодексу щодо механізму обліку фізичних осіб, зокрема, ідентифікаційного номеру комісія на чолі з Августином розкритикувала нововведення, що суперечило рішенню Синоду РПЦ 2001 року і викликало численні негативні відгуки. Зокрема, відомий російський місіонер і богослов диякон Андрій Кураєв назвав це «самоліквідацією українського богослов'я»[28] і «найдурнішим популізмом»[29]. На наступному засіданні комісії 19 травня рішення було кардинально переглянуто з врахуванням критики[30][31].

Нагороди[ред.ред. код]

Особистий герб архієпископа

Нагороджений Орденом Дружби (Росія, 14 квітня 2003)[32], орденом Пошани (Росія, 5 квітня 2012)[33] і такими церковними нагородами:

У 1996 році став лауреатом премії Фонду святого Андрія Первозванного.

Примітки[ред.ред. код]

  1. У статті на позначення Української Православної Церкви у єдності з Московським Патріархатом використовуються її офіційні назви — Українська Православна Церква, Київська Митрополія або УПЦ
  2. Архиепископ Августин обратился к белорусскому и украинскому народам (рос.)
  3. Голова Синодального відділу УПЦ по взаємодії зі Збройними Силами та іншими військовими формуваннями України архієпископ Львівський і Галицький Августин: «Перемога у Великій Вітчизняній війні є свідченням величі православного духу». Військо України
  4. В. И. Петрушко Августин // Православная Энциклопедия / под редакцией Патриарха Московского и всея руси Алексия II. — Церковно-научный центр "Православная Энциклопедия". — Світ, 2000. — Т. 1. — С. 111-112. — 40000 прим. — ISBN 5895720064 (рос.)
  5. а б в Августин, архиепископ Львовский и Галицкий (Маркевич Адам Иванович). Офіційний сайт Московського патріархату (рос.)
  6. СЛОВО ПРО ЮВІЛЯРА — ВЛАДИКУ АВГУСТИНА. Офіційний сайт Львівської єпархії
  7. Униатство: богословские аспекты. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата богословия (рос.)
  8. НОВИНКА: монографія «Уніатство. Богословські аспекти», архієп. Львівський і Галицький Августин (Маркевич) (2010). Релігійно-інформаційна служба України (РІСУ)
  9. Журнали засідань Священного Синоду Української Православної Церкви від 13 липня 2006 року. Офіційний сайт Української православної церкви (Московського патріархату)
  10. Журнали засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 23 грудня 2010 року. Офіційний сайт Української православної церкви (Московського патріархату)
  11. до цього континент відвідував також єпископ Сергієво-Посадський Феогност, але він нижчий за саном — єпископ
  12. Состав Межсоборного присутствия Русской Православной Церкви (рос.)
  13. Делегації УПЦ та РКЦ через незгоду з головою Львівської облради покинули урочистість з нагоди Дня незалежності. Релігійно-інформаційна служба України (РІСУ)
  14. Архиєпископ Львівський УПЦ (МП) піддав різкій критиці виступ голови Львівської облради під час урочистої Академії до Дня незалежності. Релігійно-інформаційна служба України (РІСУ)
  15. Архиєпископ УПЦ вважає “тривожним сигналом” те, що йому не дали змоги благословити новообраних депутатів Львівської міськради, де “багато вірних УПЦ”. Релігійно-інформаційна служба України (РІСУ)
  16. АНТАРКТИДА-УКРАЇНА. У найпівденнішій точці Землі наші полярники-науковці моляться у власній каплиці. Православіє в Україні
  17. КИЇВ. Предстоятель Української Православної Церкви вручив нагороди благодійникам, які сприяли зведенню каплиці в Антарктиді. Офіційний сайт Української православної церкви
  18. Журнали засідання Священного синоду Української православної церкви від 20 липня 2012 року. Офіційний сайт УПЦ
  19. Про єпархію. Офіційний сайт Львівської єпархії Української православної церкви (Московського патріархату)
  20. Історія архієпископа Августина. Анна Новик, Гал-інфо
  21. а б Августин (Маркевич). Мир религий (рос.)
  22. Авктокефалія мала би бути. Але якою ціною. Інтерв'ю з архієпископом Львівським і Галицьким Августином для газети «Експрес» (березень 2000 року)
  23. Архиепископ Августин – греко-католикам: «Если вы так любите Украину, то покажите пример – ради единства Украины отсоединитесь от Рима, откажитесь от Унии...» Релігія в Україні (рос.)
  24. Архиєпископ Львівський УПЦ (МП) Августин прирівняв Львів до Косово у 90-х роках. Релігійно-інформаційна служба України (РІСУ)
  25. Архиєпископ УПЦ МП Августин (Маркевич) прирівняв Львів до Косово. Католицький оглядач
  26. Відгук на дослідження архиєпископа Августина (Маркевича) "Уніатство. Богословські аспекти”. Мирон Бендик. Сайт Дрогобицької духовної семінарії УГКЦ
  27. "Уніатство". Думки на полях. Анатолій Бабинський, Блоги РІСУ
  28. Самоликвидация украинского богословия. Блог Андрія Кураєва в Живому журналі (рос.)
  29. Диакон Андрей Кураев назвал предложение председателя Богословской комиссии УПЦ «дурным популизмом». Релігія в Україні (рос.)
  30. Богословська незграбність. Гліб Коваленко, Релігійно-інформаційна служба України (РІСУ)
  31. Богословська незграбність. Гліб Коваленко, Релігія в Україні
  32. Указ Президента РФ от 14 апреля 2003 г. № 428
  33. Указ Президента РФ от 05.04.2012 № 397 «О награждении орденом Почёта архиепископа Львовского и Галицкого Августина (Маркевича А. И.)»(рос.)

Посилання[ред.ред. код]