Екуменізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук
Символ світового руху за об'єднання християнських церков

Екуменізм (грец. οἰκουμένη, буквально означає «заселений світ») - ідеологія та рух за співпрацю та взаєморозуміння між християнами різних конфесій. Екуменічний рух ставить перед собою завдання[1]:

  • Краще пізнати всі Церкви і їхнє вчення, звертаючи увагу на об'єднувальні елементи
  • утворити основу спільного практичного діяння, прямуючи до єдності, яку проповідував Христос.

Також екуменізм виступає за посилення впливу релігії й вироблення загальхристиянської соціальної програми, придатної для віруючих, живучих у країнах з різними соціальними системами. [2]

Зміст

Екуменізм і Біблія

Екуменісти акцентують увагу на тому, що у Святе письмо заповідає духовну єдність християн, у зв'язку з чим згадують слова Ісуса Христа[1]:

«Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього слова ввірують у Мене, щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав.»Ів. 17:22-23

Священник В.П. Данилов виділяє в Біблії також наступні фрагменти, що на його думку свідчать про необхідність не тільки духовної, але і суто церковної єдності[3]:

І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її Мт. 16-18
  • Слова Ісуса, де він порівнює вірних з кошарами овець:
Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир! Ів. 10-16
Одне тіло, один дух, як і були ви покликані в одній надії вашого покликання. Один Господь, одна віра, одне хрищення Еф. 4:4-5
Благаю ж вас, браття, щоб ви остерігалися тих, хто чинить розділення й згіршення проти науки, якої ви навчилися, і уникайте їх, бо такі не служать Господеві нашому Ісусу Христу, але власному череву; вони добрими та гарними словами зводять серця простодушних. Рим. 16:17-18
Тож благаю вас, браття, Ім'ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній! 1 Кор. 1:10,13

Історія екуменізму

Одним з перших екуменічних зібрань вважається міжконфесійна протестантська місіонерська конференція 1910 року в Единбурзі (Шотландія) [4]. Формування екуменічного руху в сучасному вигляді було закладено на протестантсько-православних конференціях 1920 року в Женеві (Швейцарія), 1927 року в Лозанні (Швейцарія) і довершено конференцією 1945 року в Стокгольмі (Швеція), а також створенням в 1948 році Всесвітньої ради церков [5].

1962 року екуменічний діалог розпочали католицька та православна церкви, коли представники Московського патріархату були присутні як спостерігачі на Другому Ватиканському соборі. Переломним у католицько-православних стосунках став 1965 рік, коли Патріарх Константинопольский Атенагорас I і Папа Римський Павло VI скасували взаємні анафеми, накладені 1054 року.

Католицька церква встає на екуменічні позиції після Другого Ватиканського собору. У 1997 році у Вашингтоні була започаткована екуменічна конференція «Orientale Lumen» («Світло Сходу»), як рух мирян та духовенства серед християн задля вивчення однойменного Апостольського листа Папи Івана Павла ІІ, виданого у 1995 р. «Світло Сходу» передбачає зустрічі представників православних, католицьких та греко-католицьких Церков для спільної молитви, вивчення традицій кожної з цих традицій, налагодження дружніх стосунків задля того, щоб бути «єдиним цілим в Одній Церкві Христовій». Від самого початку активну участь в конференції беруть українські миряни та священнослужителі [6].

З 2007 року у Києві проходять традиційні січневі молитовні марафони за єдність християн, у яких беруть участь представники РКЦ, УГКЦ, УПЦ (МП), УПЦ КП, Церкви Християн Віри Євангельської, інших протестантських спільнот.[7]

Українська Православна церква є членом Всесвітньої ради церков [8], але широкий загал віруючих обережно ставиться[9] до екуменічного руху.

Критика екуменізму

Від початку свого існування екуменістичний рух знаходив противників і серед представників різних конфесій.

Наприклад, єпископ РПЦ Серафим Соболев у своїй доповіді 1948 року заявив, що екуменічний рух - це «зрадництво й зрада Христу», а «у самому останньому витоку екуменічного руху стоїть… диявол»[10]. Єпископ Фотій закидає екуменічному руху підрив літургійної і календарної єдності православної Церкви, що стався після переходу більшості помісних церков на Новоюліанський календар. Не підтримують екуменічний рух також старообрядці та старостильні церкви.

Серед католиків екуменізм заперечує Священникове братерство св. Пія Х та Седевакантисти, які також не визнають законність влади деяких Римських Пап. Скептичною по відношенню екуменічного руху і офіційна радянська позиція, яка вважала цей рух "інструментом буржуазної політики"[11]

Джерела

  1. ↑ а б Стасяк С.Я. о., Завіла Р. о. Основи догматичного богослов’я. – Львів:Місіонер,1997
  2. ↑ Відкрита православна енциклопедія
  3. ↑ В.П. Данилов. О единстве церкви
  4. ↑ Павло Друкаренко. Витоки та сенс екуменізму
  5. ↑ Екуменізм в історії Церкви: здобутки,втрати,перспективи
  6. ↑ RISU Новини
  7. ↑ Християнські Церкви України втретє долучаться до всесвітнього Тижня молитов за єдність християн
  8. ↑ Список православних церков - членів ВРЦ
  9. ↑ З-ПІД ПЕРА ФІЛОСОФА: До проблематики екуменічних ініціатив; О.Кисельов. Особливості православного екуменізму
  10. ↑ Серафим Соболев. "Надо ли русской православной церкви участвовать в экуменическом движении?", текст доповіді
  11. ↑ Экуменизм. Стаття в БСЭ

Зовнішні посилання


Релігія Це незавершена стаття з релігії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%BC
Особисті інструменти